Справа № 474/400/22
Провадження № 1-кс/474/150/25
Іменем України
09.10.25р. с-ще Врадіївка
Слідчий суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
скаржника ОСОБА_3
розглянув скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчої у кримінальному провадженні - заступниці начальника СВ ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_4 від 25.09.2025р. про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному 11.03.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019151300000009 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, -
встановив:
02.10.2025р. до слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області, в порядку ст. 303 КПК України, надійшла скарга ОСОБА_3 (далі - скаржник), в якій останній просить скасувати постанову слідчої у кримінальному провадженні - заступниці начальника СВ ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_4 (далі слідча - ОСОБА_4 ) від 25.09.2025р. про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій від 23.09.2025р. у кримінальному провадженні, внесеному 11.03.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019151300000009 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (далі - оскаржувана постанова), та зобов'язати повторно розглянути його клопотання відповідно до ст. 220 КПК України.
В обґрунтування вимог скарги скаржник вказує, що в провадженні СВ ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області знаходиться кримінальне провадження № 42019151300000009 від 11.03.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом внесення директором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 недостовірної інформації до офіційних документів відносно встановлення причин нещасного випадку та заходів щодо усунення причин нещасного випадку, що стався на уроці фізичної культури з ученицею 5 класу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
23.09.2025р., посилаючись не необхідність повного та всестороннього розгляду даного кримінального провадження, а також з'ясування всіх обставин справи та збирання всіх необхідних доказів, керуючись ст. 91 КПК України, скаржник звернувся до органу досудового розслідування з клопотанням про проведення слідчої дії щодо ознайомлення тимчасовим доступом із особовою справою вчителя фізичної культури ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 з метою долучення до матеріалів кримінального провадження завірених належним чином копій його трудової книжки, диплому про вищу освіту за спеціальністю “викладач фізичного виховання», документів про підвищення кваліфікації в 2017-2018р.р.
До свого клопотання скаржник надав конкретні докази, які свідчать про доцільність проведення тимчасового доступу до особової справи ОСОБА_7 , а саме:
- копію диплому ОСОБА_7 , який в якості доказу свідчить, що він закінчив фізкультурний ВУЗ 20 років тому назад;
- копію трудової книжки ОСОБА_7 , яка в якості доказу свідчить, що він жодного дня не працював за спеціальністю до призначення його 01.11.2017р. на посаду вчителя ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- копію особової картки ОСОБА_7 , як працівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в якості доказу свідчить, що він в 2017-2018р.р. не проходив ніякого підвищення кваліфікації.
Вищенаведені докази, на думку скаржника в сукупності свідчать, що ОСОБА_7 був призначений 01.11.2017р. на посаду вчителя фізичної культури без попереднього підвищення кваліфікації з брутальним порушенням ст. 46 Закону України “Про зайнятість населення», що і є однією із головних причин нещасного випадку, оскільки робота на посаді вчителя фізичної культури була для нього непідходящою.
25.09.2025р. скаржник отримав оскаржувану постанову, яку вважає незаконною, оскільки слідча ОСОБА_4 , відмовляючи в задоволенні клопотання:
- не спростувала жодного доводу щодо доцільності проведення тимчасового доступу до особової справи вчителя фізичної культури ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 ;
- послалася на постанову керівника Первомайської окружної прокуратури пана Мельника від 25.06.2025р. та його висновки, згідно яких слідча дія щодо ознайомлення з особовою справою вчителя фізичної культури ОСОБА_7 та долучення до матеріалів справи копії його трудової книжки, копії диплома та документів про підвищення кваліфікації не є предметом розслідування кримінального провадження, оскільки вказані документи та інформація, яка в них міститься не можуть слугувати доказами на з'ясування розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні.
Натомість пан Мельник дійшов до таких висновків, не спростувавши жодного доказу скаржника щодо доцільності проведення вищезазначеної слідчої дії. Більш того, його висновки знаходяться в суттєвих протиріччях із матеріалами кримінального провадження, яке розпочато за фактом внесення директором школи ОСОБА_5 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей щодо встановлення причин нещасного випадку. Надані скаржником в якості доказів копії документів про освіту, трудову діяльність та підвищення кваліфікації ОСОБА_7 мають пряме відношення до встановлення причин нещасного випадку і в сукупності свідчать, що основною причиною нещасного випадку є призначення 01.11.2017р. ОСОБА_7 на посаду вчителя фізичної культури ІНФОРМАЦІЯ_2 без попереднього підвищення кваліфікації, відсутність якої не дала можливості ОСОБА_7 16.01.2018р. провести правильний інструктаж з техніки безпеки перед початком гри у футбол.
Поза увагою пана Мельника, як і слідчої ОСОБА_4 залишився той факт, що суть даного кримінального провадження полягає в перевірці чи директор школи, складаючи офіційні документи про нещасний випадок, внесла до них недостовірну інформацію про його причини. Але встановити, чи дійсно директор школи внесла недостовірну інформацію, можливо тільки після встановлення реальних причин нещасного випадку.
Відсутність попереднього підвищення кваліфікації вчителя фізкультури ОСОБА_7 та призначення його на посаду з порушенням ч. 4 ст. 46 Закону України “Про зайнятість населення» є обставинами, які могли прямо сприяти виникненню нещасного випадку, що стався на уроці фізичної культури з ученицею 5 класу ОСОБА_6 .
Таким чином, документи, які скаржник просив приєднати до матеріалів кримінального провадження, є належними та допустимими доказами для встановлення: дійсних причин нещасного випадку; достовірності чи недостовірності відомостей, внесених директором школи до офіційних документів.
Також слідча ОСОБА_4 послалася на те, що скаржник, всупереч ст. 32 Конституції України, подав слідчому без дозволу ОСОБА_7 , копії документів про його освіту, трудову діяльність, підвищення кваліфікації, які є конфіденційною інформацією.
Натомість, як вказує скаржник, згідно ст. 162 КПК України, відомості про освіту, трудову діяльність, підвищення кваліфікації не відносяться до конфіденційної інформації в розумінні КПК та Закону України “Про інформацію», бо це службова інформація, яка використовується для підтвердження професійної придатності працівника.
Крім того, документи, копії яких скаржник приєднав до свого клопотання, вже були отримані слідчою ОСОБА_4 законним шляхом у рамках кримінального провадження № 12018150200000251 від 15.07.2018р., згідно якого скаржник є потерпілим, а тому вони не становлять конфіденційну інформацію, а підтверджують тільки рівень кваліфікації працівника.
Вищенаведені докази, як стверджує скаржник, в сукупності свідчать, що оскаржувана постанова невмотивована і винесена виключно в інтересах директора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 з метою не встановлення дійсних причин нещасного випадку.
В судовому засіданні скаржник підтримав вимоги скарги та просив її задовольнити.
Слідча ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 135 КПК України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомила. Водночас 07.10.2025р. звернулася до суду із заявою про розгляд скарги без її участі, в якій просить відмовити в задоволенні скарги.
Згідно приписів ч. 3 ст. 306 КПК України неявка слідчої не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідив матеріали скарги та кримінального провадження, заслухав пояснення скаржника, вважаю встановленим таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 11.03.2019р. за заявою скаржника від 31.12.2018р. до ЄРДР внесено відомості за № 42019151300000009 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, щодо вчинення директором школи ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом внесення нею до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей відносно встановлення причин нещасного випадку та заходів щодо усунення причин нещасного випадку. Досудове розслідування кримінального провадження здійснювалося виключно щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
23.09.2025р. скаржник звернувся до слідчої ОСОБА_4 з клопотанням в якому просив провести слідчу дію - ознайомитися тимчасовим доступом із особовою справою вчителя фізичної культури ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та долучити до матеріалів кримінального провадження завірені належним чином копії його трудової книжки, диплому про вищу освіту за спеціальністю “викладач фізичного виховання», документи його підвищення кваліфікації за 2017-2018р.р.
Постановою від 25.09.2025р. слідча ОСОБА_4 відмовила в задоволенні клопотання скаржника, мотивуючи своє рішення тим, що: “...клопотання потерпілого ОСОБА_3 від 23.09.2025 щодо проведення вище вказаних слідчих дій не підлягає задоволенню так, як досудове розслідування проводиться щодо внесення директором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 недостовірної інформації до офіційних документів, відносно встановлення причин нещасного випадку та заходів щодо усунення причин нещасного випадку, що стався на уроці фізичної культури з ученицею ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 та особова справа вчителя фізичної культури ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , його трудова книжка, диплом про вищу освіту, не мають безпосереднього відношення до внесення недостовірної інформації до офіційних документів, які є предметом даного розслідування, тому відомості зазначені у вказаних документах не підлягають з'ясуванню.
Окрім того, питання щодо доцільності проведення зазначених вище потерпілим ОСОБА_3 слідчих дій для встановлення обставин, які не входять до предмету доказування, розглядалося раніше слідчим ОСОБА_10 02.08.2025, а також розглядалося керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 (далі прокурор) під час розгляду скарги в порядку ст. 308 КГІК України, та слідчим суддею під час розгляду скарги на постанову прокурора, за результатами розгляду скарги в порядку ст. 308 КПК України.
Так, 29.05.2025р. скаржник ( ОСОБА_3 ) звернувся на ім'я прокурора зі скаргою в порядку, визначеному ст. 308 КПК України, щодо недотримання слідчим розумних строків, в якій просив надати процесуальному прокурору обов'язкові до виконання вказівки, а саме: забезпечити виконання ухвал суду та проведення вищезазначених слідчих дій в розумні строки; здійснити ефективний процесуальний контроль в провадженні.
У своїй скарзі скаржник вказував на 15 пунктів, з огляду на які скаржник вважав, що слідчим в межах кримінального провадження не дотримано розумних строків під час досудового розслідування.
Постановою від 02.06.2025р. прокурор відмовив в задоволенні скарги.
Ухвалою слідчого судді від 09.06.2025р. постанова прокурора від 02.06.2025р. була скасована, з огляду на її необґрунтованість і невмотивованість, та зобов'язано прокурора повторно розглянути скаргу.
Постановою від 25.06.2025р. прокурор, після повторного розгляду скарги, відмовив в її задоволенні.
Ухвалю слідчого судді від 07.07.2025р. слідчий суддя відмови в задоволенні скарги скаржника ( ОСОБА_3 ) на постанову прокурора від 25.06.2025р. з огляду на відповідність постанови прокурора критеріям обґрунтованості та вмотивованості. Так, слідчий суддя зазначив, що прокурор у своїй постанові не лише розкрив поняття “розумного строку досудового розслідування», перерахував вчиненні в межах кримінального провадження слідчі (розшукові) та процесуальні дії, а також навів доводи на спростування тверджень скаржника, які узгоджуються з матеріалами досудового розслідування, висловив свою позицію щодо меж здійснення досудового розслідування та щодо недоцільності проведення слідчих дій для встановлення обставин, які не входять до предмету доказування. Також прокурор дав оцінку проведеним слідчим діям в контексті поведінки скаржника, інших учасників кримінального провадження і обставин, які існували на момент вчинення таких слідчих дій та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Під час розгляду прокурором та слідчим суддею скарги, в порядку ст. 308 КПК України, надавалася оцінка твердженням скаржника щодо доцільності проведення тимчасового доступу до документів, а саме: особової справи вчителя фізичної культури ОСОБА_7 та долучення до матеріалів кримінального провадження копії його трудової книжки, копії диплома та документів про підвищення кваліфікації
Також, Ухвалю слідчого судді від 16.09.2025р. слідчий суддя відмови в задоволенні скарги скаржника ( ОСОБА_3 ) на постанову слідчої ОСОБА_4 від 02.08.2025 щодо відмови в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному 11.03.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019151300000009 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме п. 1 зазначеного клопотання щодо тимчасового доступу до документів, а саме: особової справи вчителя фізичної культури ОСОБА_7 (п. 1)...».
Встановив вказані обставини, приходжу до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України надано право заявнику, потерпілому, його представнику чи законному представнику, підозрюваному, його захиснику чи законному представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцю тимчасово вилученого майна, іншій особі, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування оскаржити бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим КПК України строк.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 303 КПК України надано право особі, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представнику, законному представнику чи захиснику на досудовому провадженні оскаржити рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути: про скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частинами 1 та 2 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтями 84-86 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 93 КПК України визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частиною 1 ст. 99 КПК України визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно з ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема тимчасовий доступ до речей і документів.
Частиною 3 ст. 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 1 ст. 106 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.
У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.
Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.
Частинами 1, 3, 6 ст. 110 КПК України визначено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
У разі необхідності постанова слідчого, прокурора виготовляється в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису службової особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, або створюється з використанням Інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування відповідно до статті 106-1 цього Кодексу.
Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
В свою чергу, ч. 5 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
З огляду на приписи чинного законодавства обґрунтованим слід визнавати рішення дізнавача, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин підтверджених доказами, які були досліджені і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а також якщо рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, питання щодо доцільності тимчасового доступу до документів, а саме особової справи вчителя фізичної культури ОСОБА_7 та щодо доцільності проведення інших слідчих дій для встановлення обставин, які не входять до предмету доказування, розглядалося не тільки слідчою ОСОБА_4 , а також керівником Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_11 (далі - прокурор) під час розгляду скарги в порядку ст. 308 КПК України, та слідчим суддею під час розгляду скарги на постанову прокурора, за результатами розгляду скарги в порядку ст. 308 КПК України.
Так, 29.05.2025р. скаржник звернувся на ім'я прокурора зі скаргою в порядку, визначеному ст. 308 КПК України, щодо недотримання слідчим розумних строків, в якій просив надати процесуальному прокурору обов'язкові до виконання вказівки, а саме: забезпечити виконання ухвал суду та проведення вищезазначених слідчих дій в розумні строки; здійснити ефективний процесуальний контроль в провадженні.
У своїй скарзі скаржник вказував на 15 пунктів, в тому числі і щодо тимчасового доступу до документів, а саме особової справи вчителя фізичної культури ОСОБА_7 , з огляду на які скаржник вважав, що слідчим в межах кримінального провадження не дотримано розумних строків під час досудового розслідування.
Постановою від 02.06.2025р. прокурор відмовив в задоволенні скарги.
Ухвалою слідчого судді від 09.06.2025р. постанова прокурора від 02.06.2025р. була скасована, з огляду на її необґрунтованість і невмотивованість, та зобов'язано прокурора повторно розглянути скаргу.
Постановою від 25.06.2025р. прокурор, після повторного розгляду скарги, відмовив в її задоволенні.
Ухвалю слідчого судді від 07.07.2025р. слідчий суддя відмови в задоволенні скарги скаржника на постанову прокурора від 25.06.2025р. з огляду на відповідність постанови прокурора критеріям обґрунтованості та вмотивованості. Так, слідчий суддя зазначив, що прокурор у своїй постанові не лише розкрив поняття “розумного строку досудового розслідування», перерахував вчиненні в межах кримінального провадження слідчі (розшукові) та процесуальні дії, а також навів доводи на спростування тверджень скаржника, які узгоджуються з матеріалами досудового розслідування, висловив свою позицію щодо меж здійснення досудового розслідування та щодо недоцільності проведення слідчих дій для встановлення обставин, які не входять до предмету доказування. Також прокурор дав оцінку проведеним слідчим діям в контексті поведінки скаржника, інших учасників кримінального провадження і обставин, які існували на момент вчинення таких слідчих дій та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Під час розгляду прокурором та слідчим суддею скарги, в порядку ст. 308 КПК України, надавалася оцінка твердженням скаржника щодо доцільності проведення тимчасового доступу до документів, а саме особової справи вчителя фізичної культури ОСОБА_7 , та щодо доцільності проведення інших слідчих дій для встановлення обставин, які не входять до предмету доказування.
Крім того 16.09.2025р. слідчий суддя з наведених вище підстав уже відмовляв в задоволенні скарги скаржника на постанову слідчої ОСОБА_4 від 02.08.2025р. про відмову в задоволенні клопотання про здійснення тимчасового доступу до особової справи вчителя фізичної культури ОСОБА_7 .
З огляду на вищевикладене, оскільки скаржник, оскаржуючи постанову слідчої ОСОБА_4 про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, не навів жодних доводів, які б спростовували чи впливали на попередні висновки слідчого судді, зроблені під час розгляду попередніх скарг скаржника щодо меж здійснення досудового розслідування та щодо доцільності проведення слідчих дій для встановлення обставин, які не входять до предмету доказування, а тому відсутні підстави для зміни слідчим суддею своєї позиції щодо вказаних питань.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя погоджується з доводами слідчої ОСОБА_4 про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника. Оскаржувана постанова належним чином обґрунтована та вмотивована.
Таким чином, з сукупності вищевказаного слідує, що скарга є безпідставна та необґрунтована, а відтак не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303-307, 369-372 КПК України, -
постановив:
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчої у кримінальному провадженні - заступниці начальника СВ ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_4 від 25.09.2025р. про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному 11.03.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019151300000009 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений та підписаний “10» жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1