Справа № 473/3952/25
іменем України
"10" жовтня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив
У серпні 2025 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 01.10.2024 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір кредитної лінії №504433104. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно п. 2.1 Договору Товариство надає Позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії в розмірі 12 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі. Підписанням цього Договору відповідач підтверджує, що вона ознайомилася на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
04 лютого 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №МВ-ТП/20, за яким первісний кредитор за Реєстром прав вимоги від 04.02.2025 року відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №504433104 від 01.10.2024 року.
Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов'язання за договорами не виконала.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 19.06.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, від неї на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги визнає часткова, заперечує проти розміру правової допомоги, вважає розмір правової допомоги завищеним.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 01.10.2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір кредитної лінії №504433104 (далі Договір).
Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12 000 грн. Дисконтний строк користування складає 30 днів, орієнтовна дата повернення кредиту 03.04.2023 року, базова процентна ставка складає 1 відсотків в день від суми залишку кредиту, за період від 01.10.2024 р. до 31.10.2024 р. (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 50 % від розміру базової процентної ставки, що становить 0,5 % відсотків від суми кредиту за кожен день.
Положеннями п. 11.1. Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
Положеннями п. 14.1. Договору передбачено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця : www.moneyveo.ua.
Як вбачається з доводів позовної заяви відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконала, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатила.
04 лютого 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №МВ-ТП/20, за яким первісний кредитор за Реєстром прав вимоги від 04.02.2025 року відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №504433104 від 01.10.2024 року.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.
Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.
У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що 01.10.2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір кредитної лінії №504433104.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання шляхом перерахування позичальнику кредиту на його особисту банківську картку (реквізити якої зазначено останньою в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 01.10.2024 р.), що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про зарахування коштів в сумі 12 000 грн. 01.10.2024 року на рахунок НОМЕР_1 . Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 22.08.2025 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , відповідно до виписки по рахунку за період 01.10.2024 -01.10.2024 рр 01.10.2024 року на рахунок зараховано кошти в розмірі 12 000 грн.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 04.02.2025 року на електронну адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги.
ТОВ «Таліон Плюс» 27.06.2025 року на електронну адресу відповідача направлено повідомлення про дострокове розірвання договору.
ТОВ «Таліон Плюс» на електронну адресу відповідача направлено досудову вимогу.
Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала.
Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту у сумі 12 000 грн., заборгованості по процентам 25 080 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №504433104 від 01.10.2024 року підлягає до задоволення на загальну суму 37 080 грн. (12 000 грн. + 25 080 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції кредитного переказу коштів від 28.07.2025 р. №1454 встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Враховуючи вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 422 грн. 40 коп..
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., то в цій частині суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 02.12.2024 року №5, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ», з додатком у вигляді Додаткової угоди №1101 від 01.07.2025 року, копії Акту прийому-передачі наданих послуг від 01.07.2025 року, що містять перелік наданих правових та юридичних послуг, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: Підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій - 4 год., вартість послуги - 1 000 грн., підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) - 2 год., вартість послуги - 500 грн.; Підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копії письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду - 10 год., вартість послуги - 3 500 грн., копію платіжної інструкції кредитного переказу коштів 1 102 від 01.07.2025 року про зарахування суми 5 000 грн., призначення платежу оплата за надання правової допомоги згідно Договору №5 від 02.12.2024 року та Додаткової угоди №1101 від 01.07.2025 року.
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3 000 грн.
На підставі викладеного та, керуючись ст. 526, 549, 611, 615, 1049, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-281 ЦПК України, суд, -
ухвалив
позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за Договором кредитної лінії №504433104 від 01.10.2024 рокув загальному розмірі 37 080 грн., яка складається з заборгованість за тілом - 12 000 грн, заборгованості по відсоткам - 25 080 грн., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу - 3 000 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 14017, Чернігівська область, місто Чернігів, вул. Жабинського, будинок 13, Код ЄДРПОУ: 39700642.
Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .
Суддя М.М. Ротар