Справа № 468/1658/25
2/468/922/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
06.10.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді - Звягіної О.В., за участю секретаря судового засідання Шутєєвої Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Баштанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок
25.07.2025 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , мотивуючи свій позов тим, що у липні 2011 року між нею та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю житлового будинку АДРЕСА_1 . На підтвердження даної угоди відповідач написала розписку про отримання від позивачки 28000грн за проданий будинок та передала позивачці витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Після отримання коштів відповідач передала позивачу будинок і остання там зареєструвалася, Позивач з тих пір зробила ремонт в будинку та стала проживати в ньому. В подальшому ОСОБА_2 відмовилась від оформлення договору купівлі-продажу будинку та його нотаріального посвідчення, виїхала в невідому напрямку, а тому позивач змушена звернулись до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали повністю. Свідки підтвердили обставини викладені в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила, відзив не надала.
Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази надані по справі, прийшов до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивачем заявлені позовні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним та як наслідок визнання за ним права власності на спірне майно.
ОСОБА_1 на підтвердження заявлених вимог надано суду розписку, згідно з якою ОСОБА_2 отримала гроші від ОСОБА_1 в сумі 28000 грн. за будинок АДРЕСА_1 .
Також факт купівлі-продажу будинку між сторонами в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до п. 3,4 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу та інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ч.1ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до ч.2 даної статті якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В той же час, відповідно до роз'яснень, даних в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Згідно ст. 638 ЦК України істотною умовою будь-якого договору є предмет договору.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Укладений між сторонами договір містить всі суттєві умови: предмет договору, ціна продажу, умови оплати, перехід права власності, відповідальність сторін, тощо.
Отже, при вирішенні справи про визнання дійсним договору купівлі-продажу для суду має першочергове значення з'ясування питання, чи була наявна між сторонами домовленість щодо всіх істотних умов договору. При цьому допустимими доказами такої домовленості можуть бути лише письмові докази, якими відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Тобто для визнання договору дійсним у судовому порядку є недостатнім надання позивачем пояснень з приводу домовленості щодо всіх істотних умов договору, а відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України такі обставини мають бути підтверджені письмовими доказами. До того ж необхідним є встановлення обставин дотримання сторонами вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених чч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, оскільки їх недотримання визначено ст. 215 цього Кодексу в якості підстав недійсності правочину.
Надана суду розписка містить всі умови купівлі-продажу будинку. Крім того виписка з домової книги підтверджує реєстрацію позивача у домоволодінні АДРЕСА_1 з 02.08.2011року, таку ж інформацію надає витяг з реєстру територіальної громади.
Крім того, однією з умов визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину. Відповідно до довідки Явкинського старостинського округу від 29.04.2025 року ОСОБА_5 дійсно не проживає за адресою АДРЕСА_1 з 02.08.2011 року по теперішній час.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, доведеністю їх належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258,259 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продаж житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений у липні 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право на житловий будинок АДРЕСА_1 набуте нею на підставі усного договору купівлі- продажу у липні 2011 року між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.