Справа №443/1085/25
Провадження №2/443/706/25
іменем України
10 жовтня 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано 12.04.2007 Ходорівською міською радою за актовим записом №27; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 (одна третя) частини від усіх видів заробітку (доходу) на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення повноліття та судові витрати за оплату судового збору покласти на відповідача.
Стислий виклад позиції сторін.
В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 12.04.2007, між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстровано шлюб, про що Ходорівською міською радою того ж дня в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №27. У шлюбі у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спільне життя між позивачкою та відповідачем не склалося, оскільки на протязі остатніх двох років вони розійшлись поглядами щодо виконання сімейних обов'язків у зв'язку із чим між ними постійно виникали сварки та скандали. З листопада 2024 року вони почали проживати окремо та шлюбні відносини між ними припинились остаточно. За таких обставин вважає, що подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам. Остання категорично заперечує проти збереження шлюбу, та вважає що примирення між нею і відповідачем неможливе. Строк для примирення просить не надавати.
З відповідачем разом не проживають та розлучаються, однак у неї на утриманні залишається двоє малолітніх дітей. Таким чином, дітям повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Цей рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий рівень позивачка сама не зможе забезпечити, а тому вважає, що відповідач є здоровим і працездатним та зможе сплачувати аліменти на рівні 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу). Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Таким чином, при сплаті відповідачем аліментів у зазначеному вище розмірі забезпечується рівність при несенні обов'язку утримання двох спільних дітей.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 16.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.09.2025 /а. с.15-16/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 10.09.2025 у зв'язку з першою невкою відповідача справу розглядом відкладено на 08.10.2025 /а.с.23/.
Розгляд справи по суті відбувся 08.10.2025 без участі сторін.
Позивачка ОСОБА_1 подала заяву, у якій просить слухати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1576224 від 16.07.2025 місце реєстрації ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 . Судом скеровувались виклики у судові засідання на зазначену адресу та на 10.09.2025 рекомендоване повідомлення повернулось із відміткою «вручено особисто», та на 08.10.2025 конверт з рекомендованим повідомленням повернулося до суду із відміткою засобу зв'язку «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним врученням виклику у судове засідання.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 08.10.2025, є дата складення повного тексту судового рішення -10.10.2025.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, розглянувши матеріали справи, дав оцінку зібраним доказам, вважає, що неявка сторін не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 12.04.2007 сторони уклали шлюб, який зареєстрований у Ходорівській міській раді Жидачівського району Львівської області, про що зроблено відповідний актовий запис №27 та 12.04.2007 видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 /а.с.5/.
Від шлюбу у сторін по справі народилися: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 17.10.2011 /а.с.8/ та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 25.09.2008 /а.с.9/.
Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №845 від 03.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.10/.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наміром позивача припинити шлюбні відносини з відповідачем та наявністю у сторін малолітніх дітей, що унеможливлює розірвання шлюбу безпосередньо в органі державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, а також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем (батьком) обов'язку щодо утримання своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Норми права, які застосував суд.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (далі - СК України) та Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-III).
Так, згідно з положеннями частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Приписом частин 3 та 4 статті 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Також, суд застосував норми статей 104, 110 та 113 СК України, які визначають підстави припинення шлюбу, право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу та право на вибір прізвища після розірвання шлюбу.
Утримання дитини до досягнення нею повноліття є обов'язком батьків (стаття 51 Конституції України та стаття 180 СК України)
Відповідно до положень частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з приписами частини 2 статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом положень частини 5 статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Крім цього, суд врахував норми статей 8, 11, 12 Закону № 2402-III, які передбачають право дітей на достатній життєвий рівень, рівність батьків у правах та обов'язках щодо дитини та права, обов'язки і відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.
Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України, суд враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім цього, суд зважає на роз'яснення Пленуму Верховного суду України, викладені в пункті 10 постанови від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак тривалий час не проживають разом та не підтримують шлюбних стосунків. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, що вбачається з висловленої нею у заявах позиції.
Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.
Суд зауважує, що примушування до збереження шлюбу є неприпустимим та порушуватиме права дружини, чоловіка на свободу і особисту недоторканність.
За наведених обставин, суд доходить переконання, що подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження їхнього шлюбу є неможливим, суперечить інтересам позивача, тому позовні вимоги про розірвання шлюбу слід задовольнити повністю.
Також, судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають разом з матір'ю. Відповідач як батько дитини належним чином не виконує обов'язок щодо утримання своїх дітей.
Суд зазначає, що обов'язок щодо утримання та виховання дитини покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Зважаючи на те, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають разом з матір'ю ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 є їх батьком і на нього покладено однаковий з ОСОБА_1 обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, тому суд доходить переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.
Окрім цього, суд зважає на відсутність фактичних даних на підтвердження наявності у відповідача вад здоров'я, які б впливали на його працездатність, а також наявності у нього інших утриманців чи фінансових зобов'язань, що утруднювали б чи робили неможливим виконання ним обов'язку щодо утримання синів, або інших даних, які б дозволяли суду дійти висновку про неспроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей у визначеному позивачем розмірі.
Надаючи оцінку аргументам позивачки щодо розміру аліментів, суд зазначає, що визначений нею розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) батька 1/3, який вона просить стягувати з відповідача щомісячно як аліменти на дітей, є мінімально визначеним Законом розміром аліментів на двох дітей.
З огляду на вказане вище та враховуючи обставини, які мають значення при визначенні розміру аліментів, суд вважає за необхідне та можливе стягувати з відповідача в користь позивачки аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня предявлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що у відповідності до приписів статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл між сторонами судових витрат.
З огляду на вимоги статті 141 ЦПК України сплачений позивачою судовий збір за позовні вимоги про розірвання шлюбу у сумі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки у повному обсязі, а судовий збір за позовні вимоги про стягнення аліментів підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі ставки, яка була встановлена ЗУ «Про судовий збір» на час подання позову (1211,20 грн).
На підставі статей 24, 55, 56, 104, 105, 110, 112, 113, 150, 180-182, 184 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 12.04.2007 у Ходорівській міській раді Жидачівського району Львівської області, актовий запис №27 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 04.07.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений нею судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок відповідно до квитанції від 01.07.2025, ID транзакції 1510048525.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Р.Г. Равлінко