Справа №443/1118/25
Провадження №2/443/722/25
іменем України
09 жовтня 2025 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - територіальна громада села Буянів в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,64 умовних кадастрових гектари, згідно розпорядження голови Жидачівської РДА від 19.02.2007 року № 119.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради, площею 1,64 умовних кадастрових гектари, належне померлій згідно з розпорядженням голови Жидачівської районної державної адміністрації № 119 від 19.02.2007 року. ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишила заповіт від 27.08.1996 року, яким заповіла усе своє майно йому. Зазначає, що крім нього, спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_3 , не було. Спадкоємцем за законом був син покійної ОСОБА_2 , однак він спадщину не прийняв у жоден із способів передбаченим законом. Чоловік покійної ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2025 року встановлено факт його постійного проживання разом із його матір'ю у с. Буянів на час відкриття спадщини. Згодом він звернувся в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу.
04.07.2025 року він звернувся у Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , однак нотаріус відмовив у зв'язку відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), що знаходиться на території Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій і є спадковим майном.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 11.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 24.07.2025 в порядку витребування доказів зобов'язано Жидачівську державну нотаріальну контору Львівської області в особі завідувача в строк до 12 серпня 2025
надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірені копії спадкової справи, яка заводилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.07.2025 завідувачем Жидачівської ДНК Львівської області Матусеком В.В. надіслано копію спадкової справи №162/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 14.08.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, від представника позивача - адвоката Яременка І.О. надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без їх участі, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача, наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України, йому зрозумілі.
Представник третьої особи - Журавненської селищної ради Львівської області в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути дану справу за відсутності їхнього представника. Також повідомляють про відсутність на час розгляду даної справи у суді інформації, яка була б підставною щодо заперечення стосовно предмету даної заяви.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.52).
Як видно з копії паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній зареєстрований у АДРЕСА_1 , з 20.11.1990 року (а.с.4 на звороті).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , виданим Мельницькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 13 березня 2006 року (а.с.8, 40).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради, площею 1,64 умовних кадастрових гектари, належне померлій згідно з розпорядженням голови Жидачівської районної державної адміністрації № 119 від 19.02.2007 року (а.с.10, 60-61).
За життя ОСОБА_3 , 27.08.1996 року було складено заповіт, який посвідчений секретарем Мельницької сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 55, згідно якого остання заповіла усе своє майно - ОСОБА_1 (а.с.9, 51).
Згідно довідки Журавненської селищної ради №437 від 19.11.2024, ОСОБА_3 , 1926 р.н., жительці АДРЕСА_2 , до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із нею до дня її смерті ніхто не проживав. Заповіт від ОСОБА_3 у виконкомі Мельницької сільської ради посвідчувався за №55 від 27.08.1996 року (а.с.49).
Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 був тільки позивач, та інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б претендували на обов'язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_3 не було, оскільки чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , помер раніше за свою дружину, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.7).
При цьому судом встановлено, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 був також син останньої - ОСОБА_2 , однак останній спадщину за законом після смерті матері не прийняв у жоден із передбачених законом способів та на таку не претендує, що також підтверджується поданою ним письмовою заявою (а.с.27).
Судом також встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2025 по справі №443/2306/24 (провадження 2-о/345/64/2025) встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_2 (а.с.44-48).
Вказаним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2025 по справі №443/2306/24 (провадження 2-о/345/64/2025) встановлено, те, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи заявника про те, що він постійно проживав за адресою АДРЕСА_2 спільно з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №520/11429/17, про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 , спадщину за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняв, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час смерті останньої.
З метою оформлення спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до Жидачівської ДНК Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу №162/2025 від 12.05.2025 (а.с.37-54).
При цьому як видно із матеріалів спадкової справи №162/2025 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 звертався тільки позивач.
Однак, постановою завідувача Жидачівської ДНК Львівської області №275/02-31 від 04.07.2025, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Мельницької сільської ради Стрийського району Львівської області, що належала померлій і є спадковим майном (а.с.12).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Позивач стверджує, що правовстановлюючі документи на спадкове майно у нього відсутні.
Доказом того, що покійна ОСОБА_3 отримала право на середню земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради, площею 1,64 умовних кадастрових гектарів, є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №1544/15-25 від 01.07.2025 року (а.с.10), з якої вбачається, що у додатку до розпорядження голови Жидачівської райдержадміністрації від 19.02.2007 №119 «Про внесення змін у списки осіб, які мають право на середню земельну частку (пай) по Мельницькій сільській раді Жидачівського району» у списку осіб, які мають право на середню земельну частку (пай), що були помилково пропущені при складанні основних списків по Мельницькій сільській раді Жидачівського району за ОСОБА_3 зареєстровано право на земельну частку (пай) розміром 1,64 умовних кадастрових гектарів на території Монастирецької сільської ради.
Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_3 у відділі не зареєстровано (а.с.10).
Вказане також підтверджується копією розпорядження голови Жидачівської райдержадміністрації від 19.02.2007 №119 «Про внесення змін у списки осіб, які мають право на середню земельну частку (пай) по Мельницькій сільській раді Жидачівського району» та додатком до розпорядження голови райдержадміністрації від 19.02.2007 №119 (а.с.60-61).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема, у зв'язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мельницької сільської ради, Жидачівського району Львівської області.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,64 умовних кадастрових гектари, згідно розпорядження голови Жидачівської РДА від 19.02.2007 року № 119.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя С.І. Сливка