Справа № 442/7656/25
Провадження № 1-кп/442/454/2025
10 жовтня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у м.Дрогобичі в порядку спрощеного провадження, за відсутності учасників судового провадження,обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025142110000174 від 15.09.2025 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дрогобич, Львівської області, адреса проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,-
встановив:
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що згідно із рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.01.2017 року зобов?язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи із 15.11.2016, та відкритого виконавчого провадження №53697200, будучи ознайомленим із його змістом, розуміючи про необхідність сплати аліментів на утримання дітей, в порушення вимог ст. ст.18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України та ст. ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітнього сина, діючи умисно у період часу з 01.02.2022 по 30.09.2025 жодних дій, спрямованих на виконання рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.01.2017 не здійснив, а накопичив заборгованість по аліментах на загальну суму 65377 гривень 50 копійок. Так, будучи дієздатним, маючи змогу працювати на таких посадах як: прибиральник територій, гардеробник, черговий по гуртожитку, укладальник-пакувальник, сторож, швейцар, на роботу офіційно не влаштувався, заходів до пошуку роботи не вживав, на обліку у Дрогобицькій філії Львівського обласного центру зайнятості не перебував та не звертався, що свідчить про його бездіяльність, будь-якої допомоги на утримання дитини не надавав, внаслідок чого утворив заборгованість зі сплати аліментів за період часу з 01.02.2022 по 30.09.2025 у розмірі в сумі 65377 гривень 50 копійок, яка сукупно перевищує суми виплат за 44 місяці відповідних платежів внаслідок чого порушив та продовжує порушувати право дитини на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.
Таким чином, ОСОБА_3 злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КК України.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку ст. 302 КПК України.
Прокурор, відповідно до ч.1 ст.302 КПК України, в обвинувальному акті заявив клопотання про розгляд кримінального провадження у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, оскільки підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Положеннями ч.2 та 3 ст.381 КПК України обумовлено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акта долучено письмову заяву ОСОБА_3 , яка складена за участі захисника ОСОБА_6 , у якій ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, та згоден із розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному порядку.
Також, у вказаній заяві, ОСОБА_3 зазначив, що йому роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Відповідно до частин 2, 3 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити у судове засідання розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального правопорушення та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, а також положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII, те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, заяву обвинуваченого, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд виснує, що є підстави для розгляду обвинувального акта в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
У відповідності до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
У ч.1 ст.164 КК України передбачено кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом, та які не оспорюються учасниками судового провадження.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування такі встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, виснує, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт злісного ухилення ОСОБА_3 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, тобто вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України.
При призначенні покарання суд дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При вирішенні питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання не встановлено.
При визначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку, обставини справи та дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції ч.1 ст.164 КК України.
Разом з цим суд, у відповідності до ч.2 ст.59-1 КК України, покладає на обвинуваченого такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Також суд враховує, що за ч.3 ст.59-1 КК України, суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки, як: 1) використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною у рішенні суду адресою; 2) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
І з огляду на особу обвинуваченого, суд вважає, що на ОСОБА_3 також слід покласти такий обов'язок, як працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітної та працевлаштуватися, якщо буде запропоновано посаду (роботу).
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речові докази відсутні.
На стадії досудового розслідування та судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався та підстав для його обрання на даній стадії суд не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.368-371, 373-376,381-382 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинувачені за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Згідно п. 1-3 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітної та працевлаштуватися, якщо буде запропоновано посаду (роботу).
Строк покарання у виді пробаційного нагляду відносно ОСОБА_3 , згідно з ч.1 ст.49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1