Справа №442/2058/25
Провадження №2/442/841/2025
10 жовтня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Павлів З.С.,
з участю секретаря судового засідання Федишина Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Лесі Петрівни, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та витребування майна з чужого незаконного володіння,
встановив:
Адвокат Тунський А.Р. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому з урахування зміни предмета позовних вимог, просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №44, що видане 22.01.2020 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Лесею Петрівною, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , а також витребувати у ОСОБА_3 в його користь 1/3 частки у праві власності на вищевказану квартиру АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Під час перебування у шлюбі, 29.09.1997 подружжя придбало квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , тобто дана квартира належала їм на праві спільної сумісної власності. 21 листопада 2005 року шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був розірваний рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після смерті матері, ОСОБА_4 , частину квартири, що належала померлій, успадкував їхній син ОСОБА_2 .
Позивач у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , був зареєстрований та фактично проживав до лютого 2025 року. У лютому 2025 року позивач не мав можливості потрапити у квартиру, оскільки в квартирі було самовільно замінено вхідні замки, а його син ОСОБА_2 на дзвінки не відповідав і в квартиру не пускав. За вказаних обставин позивач звернувся до поліції. За результатами звернень, працівники поліції в усній формі повідомили, що відповідне майно належить іншій особі, а він немає жодних прав на квартиру. В подальшому ОСОБА_1 дізнався, що право власності на вказану квартиру 22.01.2020 одноособово зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. 27.01.2025 ОСОБА_2 на підставі Договору-купівлі продажу продав квартиру ОСОБА_3 .
Вважає, що нотаріус не мала права 22.01.2020 видати свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на всю квартиру, оскільки ОСОБА_4 належало лише 2/3 частки квартири. Таким чином, ОСОБА_2 не мав права розпоряджатися всією квартирою.
Процесуальні дії суду:
З урахуванням положень ст.187 ЦПК України, 17.03.2025 суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з метою отримання інформації щодо місця проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_3 зроблено відповідний запит за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та отримано відповідь №1202389 від 17.03.2025 про те, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Крім того, 17.03.2025 суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з метою отримання інформації щодо місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 зроблено відповідний запит за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та отримано відповідь №1202374 від 17.03.2025 про те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Ухвалою суду від 17.03.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.04.2025. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Лесю Петрівну як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Витребувано у приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Лесю Петрівну належним чином посвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті якої 22.01.2020 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за №44. Витребувано у приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Лесю Петрівну належним чином посвідчену копію Договору купівлі-продажу від 27.01.2025, що зареєстрований в реєстрі №53, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 предметом якого виступила квартира АДРЕСА_1 .
09.04.2025 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Коцан Р.М. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.03.2006 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 ідеальну частину квартири, натомість позивач просить про витребування частки у праві власності на квартиру. Крім того, зазначає, що позивач не здійснив державну реєстрацію 1/3 ідеальної частки у праві власності на квартиру та належним чином не реалізував своє право у встановленому законом порядку. Вказує, що до моменту відчуження спірної квартири в ній проживав та утримував її відповідач, ОСОБА_2 . Крім цього, вважає що позивачем пропущено строк позовної давності.
Крім цього, представник відповідача подав до суду заяву про виклик та допит в якості свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
14.04.2025 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача на 30.04.2025.
16.04.2025 представник позивача адвокат Тунський А.Р. подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що не здійснення позивачем, ОСОБА_1 , державної реєстрації права власності на 1/3 частини квартири не є підставою втрати права власності на таку. Стверджує, що строк позовної давності стороною позивача не пропущено, оскільки позивач довідався про порушення його права на спірну квартиру лише після того, як отримав від державного реєстратора Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто 03.03.2025. Крім того, зазначає, що у період дії в Україні воєнного стану строки, зокрема строки позовної давності, продовжуються на строк його дії.
30.04.2025 стороною позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв.м., житловою площею 25,5 кв.м. РНОКПП НОМЕР_1 .
30.04.2025 підготовче судове засідання відкладено на 12.05.2025 для надання можливості відповідачу для ознайомлення із даною заявою.
09.05.2025 представник відповідача адвокат Коцан Р.М. подав до суду заперечення на заяву про зміну предмета позову, просить таку до розгляду не приймати, оскільки позивач обрав не вірний спосіб реалізації процесуального права та помилково ототожнив зміну предмета позову зі зменшенням позовних вимог, так як фактично зміна стосується лише розміру частки спірного майна.
12.05.2025 під час підготовчого судового засідання представник позивача подав заяву про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 12.05.2025 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду на 16.06.2025. Заяву представника позивача адвоката Тунського А.Р про зміну предмета позову задоволено. Клопотання представника позивача адвоката Тунського А.Р. та представника відповідача адвоката Коцана Р.М. про виклик свідків задоволено та викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 , будучи допитаний в судовому засіданні як свідок, позов підтримав. Додатково суду пояснив, що спірна квартира була куплена у шлюбі. З колишньою дружиною, матір'ю відповідача вони розлучились років 20 назад, після чого вона перейшла проживати до своїх батьків. 14 років жив у цій квартирі з сином, невісткою та їхніми дітьми. У 2005 році звертався до суду про поділ спільного майна подружжя, бо колишня дружина його до квартири не допускала. Суд присудив йому 1/3 частки спірної квартири. Допоки працював постійно приходив туди ночувати. Років 5 тому, приходячи туди постійно, він вже там не ночував. Син дозволив йому перевезти туди інструменти і речі, востаннє фізично потрапляв у квартиру в кінці 2024 року. Коли потрапити не зміг, тричі викликав поліцію. Саме від поліцейських дізнався, що квартира продана. Тільки в 2025 році взнав, що вже 2 роки як знятий з реєстрації у спірній квартирі. Вважає, що квартира сином відчужена незаконно, тому звернувся до суду з даним позовом.
Представник позивача адвокат Тунський А.Р. в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.
Представник відповідача адвокат Коцан Р.М. в судовому засіданні позов заперечив, покликаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Просить в задоволенні такого відмовити.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не повідомила суду про причини неявки.
Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л.П. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, з приводу задоволення позовних вимог покладається на думку суду.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.12.1987, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 , актовий запис №846.
21 листопада 2005 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, що підтверджується рішенням суду від 21.11.2005 та копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_3 .
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 29 вересня 1997 придбала квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Тобто, дана квартира була придбана під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 з ОСОБА_4 .
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.03.2006 здійснено розподіл спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , відповідно до якого, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 , актовий запис №390.
18.06.2019 син ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернувся із заявою до приватного нотаріусаДрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л.П. про прийняття спадщини за законом. Батько померлої ОСОБА_13 подав заяву про відмову від прийняття спадщини. 22.01.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким до складу спадкового майна входить житлова квартира АДРЕСА_1 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 (сестра позивача) надала суду покази про те, що останній час брат жив на дачі. До спірної квартири мав ключі, мав доступ. Коли син одружився, колишня дружина брата перейшла до своїх батьків, а він на дачу. Знає, що квартира куплена ОСОБА_15 з колишньою дружиною у шлюбі, від квартири він ніколи не відмовлявся, на дачі належних умов для проживання не має, у грудні 2024 року він ще міг у квартиру потрапити. Орієнтовно в кінці 2024 року, син ОСОБА_15 (відповідач) переїхав в інше житло, а ОСОБА_15 пішов у спірну квартиру жити. Зі слів брата знає, що суд присудив йому 1/3. Брат просив у неї меблі, бо у квартирі нічого не залишилось. Чому син так поступив з батьком - не знає.
Свідок ОСОБА_16 (цивільна дружина позивача) в судовому засіданні суду повідомила, що проживає з позивачем в цивільному шлюбі вже більше 17 років. ОСОБА_15 тримав у спірній квартирі свої речі, а вона ще цього року у січні прибирала у кімнаті. Син ОСОБА_15 вже там не проживав. Вони що декілька днів приходили туди прибирати. ОСОБА_15 у квартирі не припиняв проживати, ходив туди, прав одяг, але коли народився другий онук, місця стало дуже мало, тому ОСОБА_15 перейшов жити на дачу, з умовою, що коли буде холодно буде приходити ночувати. Знає, що квартиру вони купували разом з колишньою дружиною. Після переїзду сина в інше житло, ОСОБА_15 вже сам показав показники і оплачував комунальні послуги. В неї особисто умов для проживання з цивільним чоловіком не має, оскільки має однокімнатну квартиру, де проживає ще її син з сім'єю.
Свідок ОСОБА_9 дала покази про те, що вона сусідкою і проживає в будинку, де знаходиться спірна квартира, 55 років. Спірну квартиру купила бабуся відповідача для своє дочки. Позивач з дружиною, мамою відповідача, проживали у квартирі протягом нетривалого часу. Останні 10 років там жив ОСОБА_17 (відповідач) з дружиною і 2 дітьми. Останні роки позивач у квартирі не жив, навіть утепляв квартиру ОСОБА_17 . Бачила позивача недавно. Доступ до квартири він мав, бо ще сперечався з сусідами зверху і викликав поліцію.
Свідок ОСОБА_8 дав покази про те, що у квартирі по АДРЕСА_6 проживає з 2011 року. У спірній квартирі АДРЕСА_2 весь час жив ОСОБА_17 з дружиною і дітьми. Востаннє позивача бачив орієнтовно до року часу, він там з'являвся, у нього були конфлікти з сусідами зверху. Весь час жили у квартирі, робили ремонту, утримували житло ОСОБА_18 і ОСОБА_17 . У даний час в квартирі не проживає ніхто.
Свідок ОСОБА_19 повідомив, що живе над спірною квартирою разом з дружиною. У даний час там ніхто не проживає. До того там жив відповідач з дітьми, десь років 5. У своїй квартири проживає з 2018 року і з того часу знає відповідача. Ремонт у квартирі робив ОСОБА_17 з дружиною. В один з днів, точної дати не пам'ятає, орієнтовно о 23 год. позивач знаходився у спірній квартирі, там була пиятика, куріння. Зайшовши туди, просив заспокоїтися, однак це не повпливало, тому викликав поліцію. До конфлікту і після позивача ніколи не бачили.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою та другою статті 1220 ЦК України передбачено,
З частини 1 статті 1222 ЦК України вбачається, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно із статтею 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною першою статті 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) зроблено висновок, що "свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. … У ЦК України закріплено можливість пред'явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва)".
Згідно статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що порушення у зв'язку із видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
Судом встановлено, що на час відкриття спадщини, ОСОБА_4 належала 2/3 спірної квартири, а решта квартири (1/3) належала ОСОБА_1 .
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 391/375/15 (провадження № 61-730св18), від 15 травня 2019 року у справі № 521-2464/17 (провадження № 61-48684св18), від 24 грудня 2019 року у справі № 136/1892/16 (провадження № 61-36137) зробив висновок про можливість визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину у разі, якщо буде встановлено, що спадкоємець за цим свідоцтвом не має права на спадкування частки майна, яке зазначене у свідоцтві.
Право власності ОСОБА_1 на 1/3 спірної квартири не оспорюється, а тому суд виснує про відсутність підстав для визнання недійсним у цілому свідоцтва про право на спадщину, а тому позов в цій частині слід задоволити частково та визнати Свідоцтво про право на спадщину недійсним на 1/3 квартири.
Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).
Ураховуючи вищенаведене, а саме те, що позивач є власником 1/3 частини спірної квартири, належну йому частку відповідачці ОСОБА_3 не відчужував, а тому, в останньої слід витребувати належну ОСОБА_1 частку квартири.
З приводу посилання представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності та відмови в задоволенні позову з цих підстав, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Положеннями глави 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що зазначені у статті 268 ЦК України як виняток. У частині першій цієї статті законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. Також законом можуть бути встановлені інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи, і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов'язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а в разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачею такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються її права, їй стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов'язувати саме з таким моментом.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущено, а тому заява сторони відповідача про застосування строків позовної давності є безпідставною.
Даний висновок суду кореспондує правовому висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 05.09.2022 у справі №385/321/20.
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви та за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову у загальному розмірі 7631,40 грн.
Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає, що з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: по 3411,96 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 189, 197, 198, 200, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Лесі Петрівни, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №44, що видане 22.01.2020 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Лесею Петрівною, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на 1/3 частки квартиру АДРЕСА_1 .
Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/3 частки квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати по 3411,96 (три тисячі чотириста одинадцять гривень 96 коп).
В решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_7 .
Повний текст рішення складено 10.10.2025.
Суддя Павлів З.С.