Справа №461/7009/25
Провадження №3/461/2501/25
09 жовтня 2025 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Кітов О.В., з участю представників митниці Сліпенка С.В., Лубоцького Б.І., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сірого А.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали, які надійшли з Львівської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Макіївка, Донецька обл., керівника ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (вул. Прорізна 3, село Квітневе, Броварський р-н, Київська обл.), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 12.03.1997 виданий Куйбишевським РВ ДМУ УМВС, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ,
за ст. 485 Митного Кодексу України,
згідно протоколу про порушення митних правил №1061/209000/2025 від 17.07.2025 року, в період 2022 - 2025 років, відповідно до митних декларацій типу ІМ40ДЕ: 1) UA209170/2022/023262 від 12.04.2022; 2) UA209170/2022/058190 від 02.08.2022; 3) 22UA209170095062U5 від 29.11.2022; 4) 23UA209170015665U3 від 28.02.2023; 5) 23UA209230043028U2 від 25.04.2023; 6) 23UA209230065145U2 від 19.06.2023; 7) 23UA209230078518U8 від 24.07.2023; 8) 23UA209230118647U0 від 06.11.2023; 9) 24UA209230009691U0 від 31.01.2024; 10) 24UA209230031403U0 від 08.04.2024; 11) 24UA209230074330U7 від 13.08.2024; 12) 24UA209230083683U7 від 10.09.2024; 13) 24UA209230110701U7 від 25.11.2024; 14) 25UA209230019208U8 від 03.03.2025; 15) 25UA209230032722U7 від 08.04.2025, здійснено митне оформлення товарів «ліки для людей розфасовані для роздрібної торгівлі, що складаються зі змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, не містять наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, не в аерозольній упаковці «Tivargin - N» (Тіваргін-Н). Виробник товару: VIOSER S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY (Греція) та ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (Україна). Торгівельна марка: Nikopharm. Країна виробництва: GR», вантажотримувачем яких було ТОВ «ФАРМАСЕЛ».
Відповідно до графи 47 зазначених митних декларацій вказано ставку податку на додану вартість 7 % на підставі статті 193 Податкового кодексу України (7 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів).
Як підставу для застосування ставки ПДВ у розмірі 7% до Львівської митниці надано реєстраційне посвідчення № UA/19033/01/01, відповідно до якого виробниками зазначені: VIOSER S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY (Греція) та ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (Україна).
Під час здійснення перевірки законності ввезення на митну територію України та митного оформлення зазначеного лікарського засобу Департаментом боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби на адресу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками направлено лист № 20/20-01-01/6/609 від 06.06.2025 про надання інформації.
Відповідно до листа Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 12.06.2025 № 6622-1.1/2.3/17-25, що надійшов до Львівської митниці листом Держмитслужби від 13.06.2025 № 20/20-01-01/7/629 (вх. Львівської митниці від 13.06.2025 № 21362/4-20) встановлено, що лікарський засіб «ТІВАРГІН-Н» на момент митного оформлення не відповідає статусу готового лікарського засобу, призначеного для роздрібної торгівлі та застосування, оскільки ТОВ «ФАРМАСЕЛ», як виробником в Україні, не було здійснено випуск серії вказаного лікарського засобу.
Подане до митного оформлення як підставу для застосування ставки податку на додану вартість у розмірі 7% реєстраційне посвідчення № UA/19033/01/01, поширюється на готовий лікарський засіб «ТІВАРГІН-Н», для виробництва якого передбачена обов'язкова участь обох виробників, а саме: VIOSER S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY (Греція) та ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (Україна).
Відповідно до норм статей 9 та 20 Закону України від 04.04.1996 № 123/96-ВР «Про лікарські засоби» (далі - Закон) на території України допускаються до застосування та можуть реалізовуватися лише зареєстровані лікарські засоби, крім випадків, передбачених законом.
Державна реєстрація готового лікарського засобу - процедура, яка проводиться відповідно до вимог чинного законодавства з метою допуску лікарського засобу до медичного застосування в Україні та внесення його до Державного реєстру лікарських засобів України, згідно з підпунктом 16 пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи реєстраційного посвідчення, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.08.2005 № 426 (далі - Порядок).
Відповідно до Положення про Державний реєстр лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 411 Державний реєстр лікарських засобів містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в Україні.
Згідно з підпунктом 54 пункту 1 розділу ІІ Порядку, реєстраційне посвідчення на лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат) - документ, у якому міститься інформація про лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат), зареєстрований в Україні та внесений до Державного реєстру лікарських засобів України та міжвідомчої бази даних про зареєстровані в Україні лікарські засоби.
Готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти) - дозовані лікарські засоби у вигляді та стані, в якому їх застосовують, що пройшли всі стадії виробництва (виготовлення), включаючи остаточне пакування, згідно зі статтею 2 Закону.
Відповідно до пункту 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 929, виробництво лікарських засобів (промислове) - діяльність, пов'язана із серійним випуском лікарських засобів, яка включає в себе всі або хоча б одну з операцій щодо технологічного процесу, контролю якості, видачі дозволу на випуск, а також закупівлею матеріалів і продукції, зберіганням, оптовою торгівлею (дистрибуцією) лікарських засобів власного виробництва. Жодна серія готової продукції не може бути дозволена для продажу, постачання або розміщення на ринку до того, як Уповноважена особа виробника засвідчить її відповідність вимогам реєстраційного досьє та ліцензії на виробництво, шляхом сертифікації Уповноваженою особою та випуску серії готового лікарського засобу, згідно з чинним законодавством України.
Лікарський засіб, який не пройшов стадію сертифікації (випуску серії) Уповноваженою особою - не є готовим лікарським засобом, призначеним для роздрібної торгівлі, і може розглядатися лише як проміжна продукція або продукт незавершеного виробництва.
Відповідно до статті 193 Податкового кодексу України встановлені ставки податку від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.
Отже, операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою податку у розмірі 7 відсотків за умови, що такі лікарські засоби: - дозволені для виробництва і застосуванню в Україні; - внесено до Державного реєстру лікарських засобів.
У разі якщо при ввезенні на митну територію України лікарських засобів/ медичних виробів не дотримано хоча б однієї із зазначених умов, їх ввезення на митну територію України оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.
За інформацією, викладеною у листі Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 12.06.2025 № 6622-1.1/2.3/17-25 встановлено, що реєстраційне посвідчення № UA/19033/01/01 поширюється на готовий лікарський засіб «ТІВАРГІН-Н», для виробництва якого передбачена обов'язкова участь обох виробників, зазначених у матеріалах реєстраційного досьє, а саме: VIOSER S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY (Греція) та ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (Україна).
Відомості стосовно лікарського засобу з торгівельним найменуванням «ТІВАРГІН-Н», виробником якого виступає виключно VIOSER S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY (Греція), в Державному реєстрі лікарських засобів України відсутні.
Відповідно службової записки Управління контролю та адміністрування митних платежів Львівської митниці від 07.07.2025 № 15/15-01/28877 товари «ліки для людей розфасовані для роздрібної торгівлі, що складаються зі змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, не містять наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, не в аерозольній упаковці «Tivargin - N» (Тіваргін-Н). Виробник товару: VIOSER S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY (Греція) та ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (Україна), оформлені відповідно до митних декларацій типу ІМ40ДЕ: 1) UA209170/2022/023262 від 12.04.2022; 2) UA209170/2022/058190 від 02.08.2022; 3) 22UA209170095062U5 від 29.11.2022; 4) 23UA209170015665U3 від 28.02.2023; 5) 23UA209230043028U2 від 25.04.2023; 6) 23UA209230065145U2 від 19.06.2023; 7) 23UA209230078518U8 від 24.07.2023; 8) 23UA209230118647U0 від 06.11.2023; 9) 24UA209230009691U0 від 31.01.2024; 10) 24UA209230031403U0 від 08.04.2024; 11) 24UA209230074330U7 від 13.08.2024; 12) 24UA209230083683U7 від 10.09.2024; 13) 24UA209230110701U7 від 25.11.2024; 14) 25UA209230019208U8 від 03.03.2025; 15) 25UA209230032722U7 від 08.04.2025, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%, а загальна сума митних платежів при їх митному оформленні повинна становити 8 648 997,20 грн.
Таким чином, загальна сума несплачених митних платежів за наведеними вище митними деклараціями складає 5 621 848,16 грн.
Подання наведених вище митних декларацій до митного оформлення здійснювали:1) ТОВ «Євро МБ Сервіс» (код ЄДРПОУ - 34978165), згідно договору-доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів від 13.12.2013 № 107 та договору доручення від 04.04.2022 № 04042022; 2) ПП «ІНДЕВЕР» (код ЄДРПОУ - 44260827), згідно договорів-дорученнь на митно-брокерські послуги від 05.07.2021 № 182021/ІН, від 07.07.2023 № 192023/ІН, 3) ПП «ТЛС» (код ЄДРПОУ - 35985000), згідно договору-доручення на митно-брокерські послуги від 25.12.202024 № 272024/ТЛС.
Відповідно до пункту 632 частини першої статті 4 Митного кодексу України утримувач митного режиму - особа, яка здійснює декларування від власного імені (у разі, якщо декларування здійснюється самостійно або прямим митним представником), або особа, в інтересах якої здійснюється декларування (у разі, якщо декларування здійснюється непрямим митним представником).
Згідно з нормами частини 4 статті 266 Митного кодексу України у разі декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення утримувачем митного режиму від власного імені або його прямим митним представником передбачену цим Кодексом відповідальність за невиконання обов'язків декларанта, передбачених частиною першою цієї статті, несе утримувач митного режиму.
ТОВ «ФАРМАСЕЛ», в особі його керівника - ОСОБА_1 , відповідно до пункту 632 частини першої статті 4 та частиною четвертою статті 266 Митного кодексу України, є утримувачем митного режиму.
Листом Львівської митниці від 09.07.2025 № 20/20-03/14/17769 керівника ТОВ «ФАРМАСЕЛ» ОСОБА_1 , повідомлено про необхідність прибуття 15.07.2025 з 1000 до 1200 год., у митницю для надання пояснень та вирішення питання щодо документування порушень митних правил.
14.07.2025 у Львівську митницю надійшов лист ТОВ «ФАРМАСЕЛ» ОСОБА_1 , від 11.07.2025 № 11/1 у якому керівник підприємства ОСОБА_1 , не навів поважних причини неприбуття у Львівську митницю, в зазначений час та дату.
Таким чином, за твердженням митного органу, гр. ОСОБА_1 , керівник ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (ЄДРПОУ - 36705378), вчинив протиправні дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на суму 5 621 848,16 грн.
Дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 органом митниці кваліфіковано за ст. 485 МК України.
18 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 надійшла заява, відповідно до якої стверджує, що в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності відсутній склад правопорушення, а міркування митниці ґрунтуються на припущеннях, які суперечать законодавству України. Зазначає, що шестимісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 467 МК для 1-13 митної декларації (за переліком) розпочався та завершився на момент складення протоколу ПМП. Зокрема, для «останньої» 13-ої МД 24U209230110701U7 від 25.11.2024 року цей строк тривав з 26.11.2024 року по 26.05.2025 року включно. Отже Львівська митниця, в порушення пп. 6 ч. 1 ст. 487-1 МК України, протиправно розпочала провадження за 13-ма окремими випадками поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 467 МК України. Протокол ПМП не містить обгрунтування, які конкретні протиправні дії вчинив ОСОБА_1 , за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність. У Протоколі ПМП відсутня інформація щодо виявлених фактів подання неправдивих відомостей, визначених МК України (умови договору, вага, кількість, країна походження, відправник/одержувач, відомості для визначення УКТЗЕД, митної вартості) або документів, які містять такі відомості, що ставить під сумнів наявність об'єктивної сторони правопорушення. Наголошує, що посилання митного органу про те, що до митних декларацій долучене реєстраційне посвідчення UA/19033/01/01 «як підставу застосування ставки ПДВ 7%» не доводить, що такий документ містить неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості. Представник зазначає, що оцінюючи припущення про те, що товар мав супроводжувати документ, який свідчить про «випуск серії» ТОВ «ФАРМАСЕЛ», слід враховувати, що [1] пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України не встановлює такої вимоги для застосування ставки ПДВ, [2] ч. 1 ст. 17 Закону №123/96-ВР передбачає виключні вимоги до ввезення лікарських засобів (прим. державна реєстрація, сертифікат якості виробника та ліцензія на імпорт), [3] випуск серії здійснюється виключно на митній території України та [4] у митного органу відсутні повноваження з контролю у цій сфері. Митний представник ТОВ «Фармасел» надавав митниці достовірні відомості щодо умов договору, ваги, кількості, країну походження, відправника/одержувача, відомості для правильного визначення УКТЗЕД та митної вартості, а також документи, які їх містили (договір, інвойси, пакувальні листи, транспортні накладні, сертифікати якості, страхові сертифікати, тощо). Враховуючи буквальний зміст пп. «в» п.193.1 ст. 193 ПК України на операції з ввезення такого товару на митну територію України встановлена ставка ПДВ 7%, і саме тому в 47 митної декларації сума ПДВ була розрахована за такою ставкою. Наявність 15-ти митних декларацій, якими Львівська митниця протягом трьох років дозволяла імпорт зареєстрованого лікарського засобу та погоджувалась із нарахуванням ПДВ за ставкою 7% спростовує наявність спеціальної протиправної мети, а виключно про наявність усталеної адміністративної практики, яку митний орган вирішив змінити за відсутності правових підстав. Підсумовуючи зазначає, що ОСОБА_1 як керівник ТОВ «ФАРМАСЕЛ» діяв правомірно та добросовісно, надав митниці усі відомості та документи, які були необхідними, зокрема для визначення митної вартості, коду товару тощо, і які не містили неправдивих відомостей, заявив ставку ПДВ 7% на підставі пп. «в» п.193.1 ст. 193 ПК України за відсутності підстав вважати, що така норма не поширюються на лікарський засіб, який держава дозволила для виробництва і використання в Україні, та відомості про який внесла до Державного реєстру лікарських засобів (UA/19033/01/01).
06 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Колеснікова В.В. надійшли заяви, у яких наведено додаткове аргументування позиції сторони захисту про відсутність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності складу правопорушення.
Під час розгляду матеріалів в суді представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Сірий А.В. просив суд закрити провадження у справі за відсутністю складу і події в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, з підстав, наведених у поданих до суду поясненнях сторони захисту.
Представники митниці Сліпенко С.В. та Лубоцький Б.І. зазначили, що у діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, яке йому інкриміноване, тому до останнього слід застосувати стягнення, передбачене санкцією ст. 485 МК України.
Заслухавши доводи представників митного органу та предсатвника особи, яка притягується до відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17 липня 2025 року головним державним інспектором відділу аналітичної роботи управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці Олексієвець Олександром Олександровичем складено протокол про порушення митних правил №1061/209000/2025, відповідно до якого, ОСОБА_1 , керівник ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (ЄДРПОУ - 36705378) вчинив протиправні дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на суму 5621848,16 грн.
Зазначені дії ОСОБА_1 , на думку головного інспектора, мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, тобто заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів.
За змістом ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Положеннями ст. 486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Стаття 485 МК України передбачає відповідальність саме за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Відповідно до правових висновків Верховного суду про застосування статті 485 МК України, викладених у постановах від 14.05.2019 по справі №334/1738/16-а (ЄДРСР 81759521), від 27.01.2022 року у справі №725/3788/16-а (ЄДРСР 103027339): - склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі); - об'єктивна сторона правопорушення полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості; - зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Отже, для притягнення до відповідальності за порушення, передбачене статтею 485 МК України, необхідно довести факт заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, передбачених законом, та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Відповідно до статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Притягнення до адміністративної відповідальності має здійснюватися у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення норм законодавства.
Протоколом про порушення митних правил №1061/UA209000/2025 від 17.07.2025 року, надалі - Протокол ПММ, стверджується (за змістом), що: (1) в період з 12.04.2022 року по 08.04.2025 року Львівська митниця дозволила імпорт лікарського засобу Тіваргін-Н за 15-ма митними деклараціями, в яких сума ПДВ розрахована за ставкою 7%; (2) 13.06.2025 року Львівська митниця отримала лист Держмитслужби від 13.06.2025 року №20/20-01-01/7/629 із додатком листа Держлікслужби від 12.06.2025 року №6622-1.1/2.3/17-25, згідно якого «лікарський засіб Тіваргін-Н на момент митного оформлення не відповідає статусу готового лікарського засобу, призначеного для роздрібної торгівлі та застосування, оскільки ТОВ «ФАРМАСЕЛ», як виробником в Україні, не було здійснено випуск серії вказаного лікарського засобу»; (3) недотримання критеріїв, встановлених пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України для операцій ввезення на митну територію України лікарських засобів, є підставою застосування ставки ПДВ у розмірі 20%; (4) згідно службової записки структурного підрозділу Львівської митниці від 07.07.2025 року №15/15-01/28877 «сума несплачених митних платежів за наведеними вище митними деклараціями складає 5 621 848,16 грн; (5) гр. ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на суму 5 621 848,16 грн.
Висновки Протоколу ПМП про вчинення ОСОБА_1 невизначених митницею протиправних дій ґрунтуються виключно на відомостях листа Держлікслужби від 12.06.2025 року №6622-1.1/2.3/17-25, який є відповіддю на запит Держмитслужби від 06.06.2025 року №20/20-01-01/6/609. 3.29.
Держмитслужба поставила перед Держлікслужбою питання, які стосуються ввезення на митну територію України визначеної серії лікарського засобу №ТО30525 із датою виробництва 07.05.2025 року у кількості 40970 упаковок.
Тобто відповідь Держлікслужби очевидно не стосувалась серій лікарського засобу, які оформлені за 15-ма митними деклараціями до виробництва серії №ТО30525.
За змістом Протоколу ПМП митний орган визнає, що Тіваргін-Н є зареєстрованим лікарським засобом (UA/19033/01/01), відомості про який внесено до Державного реєстру лікарських засобів, але одночасно вважає, що декларант безпідставно зазначив у графах 47 митних декларацій у графі 47 «Розрахунок податків» ставку ПДВ у розмірі 7%.
Суд звертає увагу, що завершення митного оформлення за 15-ма митними деклараціями протягом трьох років, в період з 12.04.2022 року по 08.04.2025 року, свідчить, що Львівська митниця самостійно сформувала та тривали час дотримувалась адміністративної практики визначення суми ПДВ за ставкою у розмірі 7%, що відповідала податковому законодавству, з огляду на таке.
За загальним правилом, на територію України можуть ввозитися лікарські засоби, зареєстровані в Україні (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про лікарські засоби», надалі - «Закон №123/96-ВР»).
За змістом чч. 8, 10, 17 ст. 9 Закону №123/96-ВР Міністерство охорони здоров'я України приймає рішення про реєстрацію лікарського засобу, до Державного реєстру лікарських засобів вносяться визначені відомості, а на зареєстрований лікарський засіб заявнику видається посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні.
Враховуючи положення ст. 9, ч. 1 ст. 17 Закону №123/96-ВР, пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України на територію України можуть ввозитися зареєстровані лікарські засоби, і відповідні операції підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 7%.
Частина 7 ст. 17 Закону №123/96-ВР передбачає виключні випадки, коли дозволяється ввезення незареєстрованих лікарських засобів, зокрема, для проведення доклінічних досліджень, фармацевтичної розробки і клінічних випробувань, реєстрації лікарських засобів в Україні (зразки препаратів у лікарських формах).
Оскільки незареєстровані лікарські засоби очевидно не відповідають критеріям, передбаченим пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України, операції з їх ввезення на митну територію України оподатковуються ПДВ за ставкою 20%.
Реєстраційне посвідчення на лікарський засіб №UA19033/01/01 оформлено 01.11.2021 року. До державної реєстрації ТОВ «Фармасел» отримав від МОЗ України дозвіл на ввезення 120 флаконів незареєстрованого лікарського засобу Тіваргін-Н для проведення досліджень з метою розробки, що слідує із долучених до матеріалів справи листа-повідомлення МОЗ №24-04/2835/2-21 від 29.01.2021 року, інвойса №18012021 від 18.01.2021 року та сертифікату якості.
02.03.2021 року митниця дозволила імпорт 120 флаконів лікарського засобу Тіваргін-Н на підставі митної декларації UA100020/2021/576513, яка долучена до матеріалів справи. Із опису товару в графі 31 МД можна становити, що лікарський засіб є незареєстрованим, а призначений «для проведення фармацевтичної розробки та державної реєстрації лікарських засобів», в із графи 47 МД вбачається, що сума ПДВ розрахована за ставкою 20%.
З моменту державної реєстрації ТОВ «ФАРМАСЕЛ» пред'являв до митного оформлення, а підрозділи Львівської, Київської та Житомирської митниць відповідно погоджували імпорт Тіваргін-Н (UA/19033/01/01) із справлянням ПДВ за ставкою 7%.
Як вбачається із протоколу про порушення митних правил, на думку посадової особи митниці, відсутність «випуску серії» лікарського засобу свідчить, що він не має статусу готового лікарського засобу, призначеного для роздрібної торгівлі, і може розглядатись лише як проміжна продукція або продукт незавершеного виробництва.
Однак, такі твердження не впливають на застосування пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України, оскільки ставка ПДВ у розмірі 7% передбачена для операцій з ввезення на митну територію лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів. Окрім того, міркування про те, що лікарський засіб не є готовим лікарським засобам, є проміжною продукцію або продуктом незавершеного виробництва, є недостовірними та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 2 Закону №123/96-ВР готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти) - дозовані лікарські засоби у вигляді та стані, в якому їх застосовують, що пройшли всі стадії виробництва (виготовлення), включаючи остаточне пакування.
Суд враховує, що законодавець після слова «виробництва» у дужках зазначає «виготовлення», що є уточненням, яке має важливе значення для фармацевтичного законодавства. Термін «виробництво» вживається у широкому сенсі та включає у себе всі операції з виготовлення, контролю якості, видачі дозволу на випуск, зберігання, розповсюдження і відповідного контролю. В свою чергу, «виготовлення» або «технологічний процес» - це всі операції, пов'язані з виготовленням лікарського засобу, які починаються з одержання сировини, продовжуються обробкою та пакуванням і завершуються одержанням готової продукції (див. «Терміни та визначення понять» Настанови МОЗ СТ-Н МОЗУ 42 4.0:2020 «Лікарські засоби. Належна виробнича практика», затвердженої наказом МОЗ від 16.02.2009 року №95).
Із графи 31 кожної митної декларації можна встановити, що митний представник пред'явив митному органу для оформлення окрему серію лікарського засобу Тіваргін-Н, у лікарській формі - розчин для інфузій, із визначеним дозуванням в одного флаконі, упакованих в пачки з картону. Із сертифікатів якості, які подавались разом із усіма митними деклараціями можна встановити, що компанія ОСОБА_3 (Vioser S.A.), Греція виготовила на замовлення ТОВ «Фармасел» серію лікарського засобу Тіваргін-Н, у лікарській формі - розчину для інфузій, остаточно упакованого у визначену кількість пачок, відповідно до вимог належної виробничої практики (GMP), специфікацій та згідно Реєстраційного посвідчення №UA19033/01/01.
Оскільки лікарський засіб є дозованим, має лікарську форму розчину для інфузій у вигляді і стані, в якому його застосовують, а також пройшов усі стадії виготовлення, включно із остаточним пакуванням, на момент митного оформлення він був готовим лікарським засобом, а не «продуктом незавершеного виробництва».
Також відсутні підстави вважати остаточно упакований лікарський засіб «проміжною продукцією» (intermediate product), оскільки такою є «частково оброблена сировина, яка має пройти наступні виробничі етапи до того, як вона стане нерозфасованою продукцією» (див. «Терміни та визначення понять» Настанови МОЗ СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2020 «Лікарські засоби. Належна виробнича практика», затвердженої наказом МОЗ від 16.02.2009 року №95).
Доводи представника митного органу про те, що лікарський засіб на момент митного оформлення «не має статусу, призначеного для роздрібної торгівлі» є безпідставним, оскільки, по перше, підпункт «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України не передбачає такого критерію для застосування ставки ПДВ 7%, а по-друге, випуск в обіг здійснюється не з метою ввезення (імпорту), а для продажу лікарського засобу на митній території України.
Національне законодавство розрізняє процедури «державної реєстрації лікарського засобу» та «контролю якості лікарського засобу», які здійснюють різні органи виконавчої влади України.
Відповідно до пункту 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2005 року №376 державна реєстрація лікарського засобу здійснюється МОЗ України на підставі заяви та результатів експертизи реєстраційних матеріалів на такий засіб, проведеної Державним експертним центром МОЗ України (далі - Центр) у визначеному МОЗ України порядку.
Згідно пунктів 3-5 Положення про Державний реєстр лікарських засобів (в редакції на момент митного оформлення) веде Реєстр МОЗ України, який вносить до Реєстру відомості про лікарський засіб на підставі наказу МОЗ України про його державну реєстрацію. Реєстр ведеться в електронному вигляді, а порядок ведення Реєстру визначається МОЗ України.
Згідно абзацу 1 пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру лікарських засобів України, затвердженого наказом МОЗ України від 08.05.2014 року №314 Державний реєстр ведеться у вигляді спеціалізованої електронної бази даних, що містить відомості про лікарські засоби, у тому числі медичні імунобіологічні препарати (далі лікарські засоби), зареєстровані (перереєстровані) Міністерством охорони здоров'я України у встановленому порядку, дозволені для виробництва і застосування в Україні, з метою інформаційного забезпечення у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів.
Отже, виключно Міністерство охорони здоров'я здійснює державну реєстрацію лікарських засобів та веде Державний реєстр лікарських засобів, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в Україні з метою інформаційного забезпечення, в т.ч. у сфері контролю якості та реалізації лікарських засобів.
В свою чергу, загальні вимоги до реалізації лікарських засобів визначені ст. 20 Закону №123/96-ВР, яка за змістом передбачає можливість реалізації на території України лише зареєстрованих лікарських засобів, за наявності сертифіката якості, що видається виробником (імпортером, представником виробника на території України). Компетентним органом у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів на території України є Держлікслужба (див. пункти 1, 3 Положення про Держлікслужба, затвердженого постановою КМУ від 12.08.2015 року №647).
Незалежно від кількості виробників лікарського засобу, розподілу між ними обов'язків, кожну серію [виготовленого, готового та зареєстрованого] лікарського засобу перед продажем на митній території України потрібно випустити в обіг.
Відповідно до Додатку 16 «Сертифікація уповноваженою особою та випуск серії» Настанови МОЗ СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2020, затвердженої наказом МОЗ від 16.02.2009 року №95 метою контрольованого випуску серії є гарантія саме того, що: 1) серія була вироблена і перевірена відповідно до вимог реєстраційного досьє; 2) серія була вироблена і перевірена відповідно до принципів і правил GMP; 3) були враховані будь-які інші відповідні нормативно-правові вимоги; 4) є можливість легкої ідентифікації будь-яких залучених до сертифікації та підтвердження відповідності Уповноважених осіб і будь-яких відповідних протоколів у випадку дефекту якості, коли є необхідним розслідування або відкликання серії, як зазначено в розділі 8 частини 1 цієї настанови.
Згідно реєстраційного посвідчення №UA19033/01/01 відповідальною особою за таку операцію щодо Тіваргін-Н є ТОВ «Фармасел».
За змістом п. 1.1, 4.1 Додатку 16 «Сертифікація уповноваженою особою та випуск серії» Настанови МОЗ СТ-Н МОЗ України 42-4.0:2020 сертифікація серії (випуск серії) імпортного лікарського засобу відбувається виключно [1] щодо готового лікарського засобу, [2] на митній території України (після митного оформлення), [3] з метою продажу в Україні, [4] відповідно до законодавства України: «Кожна серія готової продукції перед випуском для продажу або поставки в Україні, або для експорту має бути сертифікована Уповноваженою особою на території України. Сертифікацію може проводити тільки Уповноважена особа виробника та/або імпортера, яку зазначено у відповідних документах, що додаються до ліцензії на виробництво та/або імпорт, згідно з чинним законодавством України»; «4. Випуск серії 4.1 Серії лікарських препаратів можуть бути випущені для продажу або розміщення на ринку тільки після сертифікації Уповноваженою особою, як описано вище. Поки серія не сертифікована, її слід залишати на виробничій дільниці або відправити на карантин до іншої дільниці, що була ліцензована для цієї мети відповідним компетентним уповноваженим органом».
Отже повідомлена митним органом обставина про те, що серія Тіваргін-Н №ТО30525 (дата виробництва 07.05.2025 року) не була випущена для продажу або поставки в Україні: не має доказового значення для обставин поставки інших, невизначених у протоколі ПМП від 17.07.2025 року серій лікарського засобу Тіваргін-Н, і за будь-яких умов є природньою та логічною обставиною, яка узгоджується із чинним законодавством, яка передбачає випуск серії в обіг після фізичного ввезення товару на митну територію України та митного оформлення; не свідчить про те, що товар не є готовим лікарським засобом («проміжною продукцією», «продуктом незавершеного виробництва» тощо); не спростовує факт того, що Тіваргін-Н (UA/19033/01/01) є лікарським засобом, дозволеним до виробництва і застосування в Україні та внесений до Державного реєстру лікарських засобів, тобто таким, що відповідає критеріям, встановленим пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України.
За змістом ч.ч. 2-4 ст. 9 Закону "Про лікарські засоби" державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до МОЗ України, до якої додаються матеріали реєстраційного досьє, матеріали щодо методів контролю якості лікарського засобу; текст маркування упаковки; документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору.
Пунктом 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2005 року №376 передбачено, що державна реєстрація лікарського засобу здійснюється МОЗ на підставі заяви та результатів експертизи реєстраційних матеріалів на такий засіб, проведеної Державним експертним центром МОЗ України (далі - Центр) у визначеному МОЗ України порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку для проведення експертизи реєстраційних матеріалів заявником подаються до Центру: 1) матеріали реєстраційного досьє, вимоги до змісту та обсягу якого встановлюються МОЗ України; 2) матеріали щодо методів контролю якості лікарського засобу; 3) відомості про технологію виробництва лікарського засобу та копія офіційного дозвільного документа на виробництво, виданого уповноваженим органом держави, у якій здійснюється таке виробництво; 4) текст маркування упаковки; 5) засвідчена в установленому порядку копія документа, передбаченого абзацом другим пункту 15 цього Порядку, що виданий Держлікслужбою у визначеному МОЗ України порядку і підтверджує відповідність умов виробництва поданого на реєстрацію лікарського засобу (крім діючих речовин (субстанцій) чинним в Україні вимогам належної виробничої практики (для вітчизняних виробників - засвідчена в установленому порядку копія чинної ліцензії на виробництво лікарських засобів); 6) документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору.
Окрім того, ДП "ДЕЦ МОЗ України" є адміністратором Державного реєстру лікарських засобів, що забезпечує доступ до інформаційного фонду Державного реєстру на офіційному веб-сайті Державного реєстру (www.drlz.kiev.ua), забезпечує надходження інформації про лікарські засоби до еталонного фонду Державного реєстру і його збереження (пункти 3, 6 Розділу І, п. 2 розділу ІІ Порядку ведення ДРЛЗ України, затвердженого наказом МОЗ від 08.05.2014 року №314).
Отже, ДП "ДЕЦ МОЗ України" здійснює експертизу реєстраційних матеріалів в процедурі державної реєстрації лікарських засобів та є адміністратором Державного реєстру лікарських засобів.
Листом вих. №2686/1.1-25 від 06.10.2025 року ДП "ДЕЦ МОЗ України" повідомив ТОВ "ФАРМАСЕЛ", що лікарський засіб ТІВАРГІН-Н, розчин для інфузій, 42 мг/мл, по 100 мл або по 200 мл у флаконі, по 1 флакону у пачці з картону; по 100 мл або по 200 мл у флаконі, по 10 флаконів у коробці, заявник - ТОВ "ФАРМАСЕЛ", Україна, виробники - ТОВ "ФАРМАСЕЛ" (випуск серії), Україна ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДАСТРІ (нерозфасований продукт, первинна упаковка, вторинна упаковка, контроль), Греція дійсно зареєстрований в Україні у встановленому порядку, внесений до Державного реєстру лікарських засобів, дозволений для виробництва і застосування в медичній практиці. За фактом державної реєстрації лікарського засобу ТІВАРГІН-Н було видане реєстраційне посвідчення UА/19033/01/01, в якому зазначений термін його дії з 28.10.2021 по 28.10.2026, протягом якого він дозволений для виробництва і застосування в Україні. Лікарський засіб ТІВАРГІН-Н відповідно до законодавства є готовим лікарським засобом , оскільки є дозованим, має лікарську форму, остаточне пакування та маркування. У реєстраційних матеріалах визначено перелік виробничих дільниць, залучених до процесу виробництва, зокрема: виготовлення нерозфасованого продукту, первинна упаковка, вторинна упаковка, контроль якості та випуск серії. Відповідно до реєстраційного досьє, компанія ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДАСТРІ, Греція здійснює виробництво та остаточне упакування серій готового лікарського засобу ТІВАРГІН-Н, а також проводить контроль. Реєстраційні документи передбачають, що готовий лікарський засіб ТІВАРГІН-Н, виготовлений та остаточно упакований виробником ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДАСТРІ на ліцензованій дільниці за адресою: 9-й км Національної Дороги Трикала-Лариса, Таксіархіс Трикала, 42100, Греція, після проведення контролю якості та надання дозволу уповноваженою особою ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДАСТРІ імпортується в Україну. Подальша процедура випуску серії території України готового лікарського засобу ТІВАРГІН-Н на здійснюється уповноваженою особою виробника ТОВ «ФАРМАСЕЛ» на дільниці випуску серії, розташованої за адресою: Україна, 07408, Київська обл., Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Прорізна, 3. Такий розподіл етапів виробництва не суперечить вимогам Належної виробничої практики (Настанова МОЗ СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2020 «Лікарські засоби. Належна виробнича практика», затверджена наказом МОЗ від 16.02.2009 № 95 (із змінами)) та відповідає матеріалам реєстраційного досьє зазначеного лікарського засобу".
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 485 МК України встановлена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Відповідно до правових висновків Верховного суду про застосування статті 485 МК України, викладених у постановах від 14.05.2019 року у справі №334/1738/16 а (ЄДРСР 81759521), від 15.06.2021 року у справі №521/13374/16-а (ЄДРСР 97735522), від 27.01.2022 року у справі №725/3788/16-а (ЄДРСР 103027339):- склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі);- об'єктивна сторона правопорушення полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості;- зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Отже, для притягнення до відповідальності за порушення, передбачене статтею 485 МК України, необхідно довести факт заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, передбачених законом, та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Протокол ПМП не містить обгрунтування, які конкретні протиправні дії вчинив ОСОБА_1 , за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність, передбачена ст. 485 МК України. У Протоколі ПМП відсутня інформація щодо виявлених фактів подання неправдивих відомостей, визначених МК України (умови договору, вага, кількість, країна походження, відправник/одержувач, відомості для визначення УКТЗЕД, митної вартості) або документів, які містять такі відомості. Зазначене вище ставить під сумнів наявність об'єктивної сторони правопорушення.
Посилання митного органу про те, що до митних декларацій долучене реєстраційне посвідчення UA/19033/01/01 «як підставу застосування ставки ПДВ 7%» не доводить, що такий документ містить неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Оцінюючи позицію митного органу про те, що товар мав супроводжувати документ, який свідчить про «випуск серії» ТОВ «ФАРМАСЕЛ», суд враховує, що пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України не встановлює такої вимоги для застосування ставки ПДВ, ч. 1 ст. 17 Закону №123/96-ВР передбачає виключні вимоги до ввезення лікарських засобів (державна реєстрація, сертифікат якості виробника та ліцензія на імпорт), випуск серії здійснюється виключно на митній території України та у митного органу відсутні повноваження з контролю у цій сфері.
Як вбачається з матеріалів справи, митний представник ТОВ «Фармасел» надавав митниці достовірні відомості щодо умов договору, ваги, кількості, країну походження, відправника/одержувача, відомості для правильного визначення УКТЗЕД та митної вартості, а також документи, які їх містили (договір, інвойси, пакувальні листи, транспортні накладні, сертифікати якості, страхові сертифікати, тощо).
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 як керівник ТОВ «ФАРМАСЕЛ» діяв правомірно, надав митниці усі відомості та документи, які були необхідними, зокрема для визначення митної вартості, коду товару тощо, і які не містили неправдивих відомостей, заявив ставку ПДВ 7% на підставі пп. «в» п.193.1 ст. 193 ПК України за відсутності підстав вважати, що така норма не поширюються на лікарський засіб, який держава дозволила для виробництва і використання в Україні, та відомості про який внесла до Державного реєстру лікарських засобів (UA/19033/01/01).
Доводи вини повинні ґрунтуватись на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У рішенні у справі «Карелін проти росії» («Karelin v. russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 527 МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як "кримінальне обвинувачення", оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому суд звертає увагу, що суд не наділений повноваженнями самостійно збирати докази у справах про порушення митних правил, встановлювати інших осіб, які можуть бути причетними до правопорушення.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку митного органу) має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення.
Вимогами частин першої, другої статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд, беручи до уваги наведені обставини та норми закону, приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 247 КУпАП, ст. ст. 3, 458, 467, 485, 487-488, 491, 495, 522, 527 Митного кодексу України, суд -
Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ст. 485 МК України - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова, особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Олександр КІТОВ