Справа № 461/8174/25
Провадження № 1-кс/461/6171/25
09.10.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області,
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області у якій просить:
1.Поновити термін на оскарження, згідно ст. 117 КПК України, в зв'язку з її хворобою;
2.Зобов'язати уповноважених осіб СБУ у Львівській області, Національної поліції України у Львівській області, Львівської обласної прокуратури внести відомості до ЄРДР відповідно до ч. 2, 3 ст.364, ч.2 ст. 365, ч.2, 3 ст.367, ч.2, 3 ст.382 ККУ на слідчих ТУ ДБР, розташованого ум. Львові, слідчих Національної поліції у Львівській області;
3.Зобов'язати Уповноважених осіб СБУ у Львівській області, Національної поліції України у Львівській області, Львівської обласної прокуратури винести постанову про роз'єднання та перекваліфікацію кримінального провадження №42018140000000329 від 07.12.2018 р. передбаченого за ознаками кримінального правопорушення ч.2 ст. 365 ККУ, яке стосується виключно рішення ЄСПЛ від 29.03.2018 року «Рашитов та інші проти України»;
4.Зобов'язати Уповноважених осіб СБУ у Львівській області, Національної поліції України у Львівській області, Львівської обласної прокуратури виконати рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 року справа №461/4204/22 та рішення ЄСПЛ від 29.03.2018 року «Рашитов та інші проти України»;
5.Розгляд справи проводити без її участі, в зв'язку з її хворобою;
6.Рішення або ухвалу суду надіслати на її домашню адресу.
Обґрунтовуючи подану скаргу, ОСОБА_3 вказує, що 18.08.2025 року вона звернулась до голови НАБУ, Голови офісу ГПУ, Керівника Спеціальної антикорупційної прокуратури України, Директора ДБР України щодо тривалого невиконання рішень Національних судів та невиконання ухвал слідчих суддів Личаківського районного суду м. Львова від 16.06.2021 року справа №463/1257/21, від 17.08.2022 року справа №463/10547/21, від 18.10.2022 року справа №463/10547/21, від 05.07.2022 року справа №463/3926/22, від 09.06.2023 року справа №463/4214/23, від 11.08.2023 року справа №463/6835/23, від 27.06.2024 року справа №463/4868/24, від 02.01.2024 року справа №463/11917/23, Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 року справа №461/4204/22 та рішення ЄСПЛ від 29.03.2018 року «Рашитов та інші проти України» та невнесення до ЄРДР відомостей про злочин, згідно ст.214 КПК України, тривалого невизнання потерпілою в кримінальному провадженні №42018140000000329 від 07.12.2018р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 365 ККУ та незаконного об'єднання кримінальних проваджень та заміни правової кваліфікації в даному кримінальному провадженні №42018140000000329 від 07.12.2018 р., яке стосувалось виключно рішення ЄСПЛ від 29.03.2018 року «Рашитов та інші проти України» та внесеного до ЄРДР слідчими СБУ. Слідчі СБУ передали кримінальне провадження №42018140000000329 від 07.12.2018р. до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, але з 07.12.2018 року по сьогоднішній день слідчі ТУ ДБР, розташованого у м. Львові не тільки не визнають її потерпілою, але й незаконно об'єднали дане кримінальне провадження, яке стосується виключно протиправних дій правоохоронних органів Львівщини, зокрема Галицького районного відділення поліції, слідчих Галицької окружної прокуратури, суддів Галицького районного суду м. Львова, Шевченківського районного суду м. Львова, Львівського апеляційного суду, а також Верховного суду Касаційного кримінального суду. Жодних експертиз за її клопотаннями слідчі ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, та підлеглі офісу ГПУ, зокрема Галицька окружна прокуратура не проводили. З дня внесення до ЄРДР кримінального провадження №42018140000000329 від 07.12.2018р. наведені особи не виконували ухвал слідчих суддів Личаківського районного суду м. Львова від 16.06.2021 року справа №463/1257/21, від 17.08.2022 року справа №463/10547/21, від 18.10.2022 року справа №463/10547/21, від 05.07.2022 року справа №463/3926/22, від 09.06.2023 року справа №463/4214/23, від 11.08.2023 року справа №463/6835/23, від 27.06.2024 року справа №463/4868/24, від 02.01.2024 року справа №463/11917/23, Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 року справа №461/4204/22 та рішення ЄСПЛ від 29.03.2018 року «Рашитов та інші проти України». Натомість об'єднали з іншим кримінальним провадженням №62020140000000434 від 23.04.2020 року, яке стосується невиконання рішень Національних судів посадовими особами Львівської міської ради, Винниківської міської ради та невиконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Явовровенко та інші проти України», чим порушили її права, як потерпілої особи.
В двох різних кримінальних провадженнях її не визнано потерпілою, хоча слідчими суддями доведено, що вона потерпіла від дій правоохоронних органів Львівщини, суддів, прокурорів і тому є підтвердження рішення Верховного суду Касаційного цивільного суду по справі №461/10558/20 від 06.08.2025 року. На сьогоднішній день протягом 10-ти днів вона не отримала жодної належної відповіді від Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України, СБУ у Львівській області на її заяву від 18.08.2025 року щодо внесення до ЄРДР.
Слідчі ТУ ДБР, розташованого м. Львові, та Галицька окружна прокуратура №1 свідомо зобов'язані були протягом 24-х годин внести відомості щодо її заяв в ЄРДР та рішень слідчих суддів Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 року справа №461/4204/22 та рішення ЄСПЛ від 29.03.2018 року «Рашитов та інші проти України». Доказом невиконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 року №461/6835/23 є відписка з ГУ НП у Львівській області №1 щодо внесення в ЄРДР не її заяви і лише однієї статті, яка не стосується даного рішення Галицького районного суду м. Львова, що доводить про повну бездіяльність Львівської обласної прокуратури та Національної поліції у Львівській області, які формально віднеслись до виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 року справа №461/4204/22 (копію відписки та внесення в ЄРДР не моєї заяви додаю в суд).
Таким чином, за твердженням скаржниці, слідчі Національної поліції України у Львівській області та уповноважені особи СБУ, Львівська обласна прокуратура зобов'язані були внести відомості згідно її заяви від 18.08.2025 року до ЄРДР негайно, протягом 24-х годин на слідчих ТУ ДБР, розташованого у м. Львові за ч.2, З ст.364, ч.2 ст. 365, ч.2, 3 ст.367, ч,2, 3 ст.382 ККУ за тривале невиконання ухвал слідчих суддів Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 року справа №461/4204/22.
Крім того, заявниця просить слідчого суддю зобов'язати уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури, СБУ у Львівській області. Національної поліції у Львівській області повторно розглянути її заяву від 18.08.2025 року або на підставі даної заяви внести нові відомості до ЄРДР із застосуванням ч.2 ст.365 ККУ та зобов'язати уповноважених осіб виконати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 року справа №461/4204/22 за всіма статтями відповідно до заяви від 02.05.2022 року.
Уповноважена особа керівництва Національної поліції України у Львівській області, СБУ у Львівській області, Львівська обласна прокуратура ігнорують Конституцію України та КПК України, не визнають ОСОБА_3 потерпілою в кримінальному провадженні №42018140000000329 від 07.12.2018р. та незаконно об'єднали з кримінальним провадженням №62020140000000434 від 23.04.2020 року.
Таким чином, посилаючись на положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, КПК України, практику ЄСПЛ та рішення національних судів, скаржниця просить скаргу задовольнити.
Скаржник в судове засідання не з'явилася, згідно скарги просить проводити розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до положень ч. 2,3 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
З урахуванням наведених положень та відповідного клопотання скаржника, перешкод для розгляду скарги, внаслідок неявки зазначеного учасника провадження не встановлено.
У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється (ч. 4 ст. 107 КПК України).
Представник Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Таким чином, перешкод для розгляду скарги, внаслідок неявки представника суб'єкта оскарження, не встановлено.
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступних висновків, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.
З огляду на матеріали, які вказують на час коли скаржниця отримала повідомлення від суб'єктів оскарження, а також пояснення та докази щодо стану її здоров'я, слідчий суддя погоджується з доводами ОСОБА_3 щодо своєчасного (в межах встановлених КПК України строків) звернення з відповідною скаргою, а тому підстав для вирішення питання про поновлення пропущених процесуальних строків не вбачається.
Оцінюючи питання обґрунтованості скарги та наявності підстав для її задоволення, враховую наступне.
Згідно ч. 3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Зі змісту ч. 1 ст. 306 КПК України вбачається, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначена підсудність скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора.
Статтею 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Отже, виходячи з положень ст. 306 КПК України та загальних засад кримінального процесуального законодавства, судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадження під час досудового розслідування покладено на слідчого суддю суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 02 березня 2020 року у справі №263/19/20 (провадження №51-420впс20).
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Так, у згаданому висновку суду касаційної інстанції зазначено, що зі змісту ч. 1 ст. 306 КПК України вбачається, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначена підсудність скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. Однак, ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Виходячи з положень ст. 306 КПК України та загальних засад кримінального процесуального законодавства, судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадження під час досудового розслідування покладено на слідчого суддю суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Таким чином, скарги на рішення, дії або бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Отже, з наведеного вбачається, що визначальним критерієм підсудності скарг в порядку ст. 303 КПК України, є саме орган досудового розслідування (його місце знаходження).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом (Частина 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
З матеріалів скарги встановлено, що частина скарги подана з приводу бездіяльності органу досудового розслідування - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.
Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Львові зареєстровано за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса 6, та знаходиться у Личаківському районі м. Львова, тобто знаходиться поза межами територіальної юрисдикції слідчого судді Галицького районного суду м. Львова.
При цьому, також враховую те, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Розділу 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
З огляду на наведене, слідчий суддя не розглядає питання щодо законності дій чи бездіяльності посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, оскільки це питання виходить за межі його компетенції.
Отже, виходячи з наведеного, слідчий суддя розглядає та оцінює дану скаргу лише в частині яка стосується бездіяльності Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Варто відзначити, що хоча у найменуванні скарги зазначено, що вона подана на бездіяльність наведених вище суб'єктів (Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області) у прохальній частині скарги також міститься посилання на зобов'язання «СБУ у Львівській області» внести відомості до ЄРДР, отже слідчий суддя також приймає до уваги зазначений факт та враховує його при висловленні своєї позиції та прийнятті рішення.
Статтею 303 КПК України, визначено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. Крім того, положення даної статті визначають перелік осіб, які можуть звернутися з відповідною скаргою до слідчого судді.
Також цією статтею встановлено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.
Наведений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як зазначено вище, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З аналізу скарги та долучених до неї матеріалів встановлено наступне.
Долучена до матеріалів скарги заява про злочин від 18.08.2025 року адресована Голові Національного антикорупційного бюро України, Голові Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі України та Директору Державного бюро розслідувань.
Жоден із перелічених суб'єктів не розташований на території, яка підпадає під юрисдикцію Галицького районного суду міста Львова, та не віднесений до юрисдикції цього суду за суб'єктним складом. Отже, слідчий суддя, в силу наведених вище положень ч. 3 ст.26 КПК України не оцінює дії зазначених суб'єктів.
З матеріалів скарги також встановлено, що заява ОСОБА_4 від 18.08.2025 року, яка надійшла до Офісу Генерального прокурора, скерована Львівською обласною прокуратурою для розгляду до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.
Відтак, підстав стверджувати, що посадовими особами Львівської обласної прокуратури допущено порушення вимог закону не встановлено, адже скаржниця з цією заявою до даного суб'єкта не зверталась та вказана заява передана для розгляду до уповноваженої особи.
З огляду на долучення скаржником листів адресованих їй Галицькою окружною прокуратурою міста Львова та Львівським районним управлінням поліції №1 ГУНП у Львівській області, слідчий суддя відзначає, що зазначені суб'єкти теж не знаходяться на території, яка підпадає під юрисдикцію Галицького районного суду міста Львова, а тому їх дії не оцінюються під час розгляду скарги з огляду на відсутність відповідних повноважень.
Стосовно наведених у прохальній частині вимог до «СБУ у Львівській області» слід відзначити наступне.
З огляду на формулювання наведене у скарзі та її зміст, слідчий суддя приходить до висновку, що такі вимоги адресовано до Управління Служби безпеки України у Львівській області. Водночас, як наводить сама скаржниця на даний час у провадженні даного органу немає відповідного кримінального провадження щодо яких містяться дані у скарзі, оскільки такі передано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові. Крім того, безпосередньо до вказаного Управління із заявою про злочин скаржниця не зверталась, адже доказів з цього приводу матеріали справи не містять. Вітак, законних підстав для задоволення скарги в частині наведених вимог не встановлено.
Також, скаржниця звернулася до слідчого судді з приводу бездіяльності посадових осіб прокуратури та органу Національної поліції щодо невиконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 року щодо внесення заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.05.2022 до ЄРДР.
Так, у прохальній частині скарги, серед іншого, ОСОБА_3 вказує на бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо тривалого невиконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 року у справі №461/4204/22 та невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, а також невиконання рішення ЄСПЛ у справі «Рашитов та інші проти України».
З дослідженої в ході судового розгляду копії ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 18.08.2021 року вбачається, що доводи скаржника щодо невнесення до ЄРДР відповідної заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.05.2022 року були предметом судового контролю з боку слідчого судді та знайшли свою оцінку у наведеній ухвалі.
У свою чергу, скаржниця на даний момент фактично звернулася до слідчого судді зі скаргою щодо невиконання наведеної ухвали слідчого судді.
Як наведено вище, перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування є вичерпним. Наведений перелік не містить у собі можливості оскарження під час досудового розслідування бездіяльності прокурора щодо невиконання ухвали слідчого судді.
Слідчим суддею, серед іншого, приймається до уваги те, що змістовний аналіз глави 26 КПК України вказує на те, що будь-яких заборон щодо звернення до слідчого судді з одним й тим самим предметом звернення (зокрема подання скарги в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України щодо бездіяльності прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою особи) чинне законодавство не містить.
Разом з тим, ухвалюючи рішення за скаргою в цілому, враховую також наступне.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України, під час досудового розслідування заявником може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до положень статті 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Скарга повертається, якщо:
1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;
2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Отже, законодавець прямо не обмежив кількість звернень до слідчого судді зі скаргою щодо конкретного виду бездіяльності. Натомість, законодавець встановив відповідні процесуальні обмеження та правила щодо звернення з відповідною скаргою до слідчого судді. Такі обмеження стосуються повноважень на звернення до слідчого судді у відповідного суб'єкта, строків такого звернення та юрисдикції на яку поширюються повноваження слідчого судді (зокрема місце знаходження органу досудового розслідування.
Наслідком недотримання цих положень є повернення скарги або відмова у відкритті провадження.
У свою чергу, положення статті 304 КПК України встановлюють, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В процесі розгляду скарги встановлено, що у справі №461/4204/22 (справа у якій постановлено наведену вище ухвалу слідчого судді від 18.08.2022 року) скаржник звернувся за судовим захистом до слідчого судді щодо конкретної бездіяльності - невнесення до ЄРДР відомостей за відповідною заявою. Таким чином, скаржник реалізував своє право та отримав з цього приводу відповідну сатисфакцію, тобто здобув засоби відновлення порушеного права, чим в даному випадку є ухвала від 18.08.2022 року, якою скаргу задоволено та зобов'язано посадових осіб Львівської обласної прокуратури вчинити конкретні процесуальні дії.
Відповідно до ч. 5 ст. 532 КПК України, ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.
Зі змісту ст. 533 КПК України вбачається, що ухвала суду, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
При цьому, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Принцип res judicata розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов, які визначені процесуальними положеннями.
Водночас, сам зміст поданої скарги та наведені вище обставини, в частині доводів які віднесено до компетенції слідчого судді Галицького районного суду м. Львова, свідчать про те, що скаржниця фактично звернулася до слідчого судді з приводу оскарження бездіяльності яка не входить до переліку визначеного ч. 1 ст. 303 КПК України.
Оцінюючи доводи скаржника стосовно наявності підстав для внесення даних за відповідною заявою до ЄРДР, вважаю за доцільне звернути увагу скаржника на те, що у висновку колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду наведеного у постанові від 30 вересня 2021 року (справа № 556/450/18 провадження № 51-4229км20) зазначено наступне:
«За змістом ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом із цим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Щодо тверджень скаржниці про підстави для зобов'язання відповідних суб'єктів виконати рішення ЄСПЛ у справі «Рашитов та інші проти України» у якій ОСОБА_5 була однієї із заявників, слід відзначити наступне.
Як вже підкреслено у цій ухвалі, слідчий суддя наділений повноваженнями вирішувати виключно ті питання які віднесені до його компетенції.
Положення ст. 303 КПК України, не містять норм які наділяють скаржника чи заявника оскаржувати бездіяльність органу досудового розслідування чи прокурора щодо невиконання рішень ЄСПЛ, а тому скарга подана в порядку ст. 303 КПК України в цій частині не може бути предметом розгляду слідчого судді.
Разом з тим, неможливо не відзначити, що у зазначеній справі заявники, серед яких була ОСОБА_3 , скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Також, заявники скаржилися, зокрема, на те, що тривалість кримінальних проваджень у їхніх справах була несумісною з вимогами щодо «розумного строку», та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим.
У цій справі ЄСПЛ оголосив скарги щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень та відсутності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту прийнятними, а решту заяви № 24048/13 неприйнятною. Постановив, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень.
Також, постановив, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Сума присуджена ОСОБА_3 в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат становить 4200 євро.
Таким чином, ЄСПЛ встановив та констатував відповідне порушення прав ОСОБА_3 та присудив їй компенсацію, як справедливу сатисфакцію за порушені права. Цим рішенням не покладено зобов'язань на суб'єктів оскарження у цій скарзі поданій на розгляд до Галицького районного суду м. Львова. Більше того, відповідно до долученої до скарги постанови Верховного Суду від 06.08.2025 у справі №461/10558/20 ОСОБА_3 також присуджено компенсацію за спричинену моральну шкоду внаслідок неналежного розслідування кримінального провадження №42018140000000329 у розмірі 10000 грн.
Крім того, питання оскарження недотримання розумних строків врегульоване ст. 308 КПК України, згідно яких підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування. Прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду. Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.
У свою чергу, згідно п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.
Слід також відзначити, що відповідно до положень статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи наведені доводи та мотиви, приходжу до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області слід відмовити.
Водночас, з метою недопущення обмежень для скаржниці в реалізації процесуальних прав та конституційних гарантій, зважаючи на те, що частина доводів скарги стосується оскарження дій та бездіяльності Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, яке зареєстровано за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса 6, та знаходиться у Личаківському районі м. Львова, вважаю за необхідне роз'яснити скаржниці право на оскарження наведеної бездіяльності та дій до слідчого судді відповідного суду (в даному випадку Личаківського районного суду міста Львова) з дотриманням правил підсудності.
Керуючись ст. 303, 304, 306, 307 КПК України,
У задоволенні скарги відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_3 право на оскарження дій та бездіяльності Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, з дотриманням правил підсудності.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1