1Справа № 335/8966/25 3/335/2346/2025
07 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Рибалко Н.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізької області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
11.09.2025 до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя з Управління патрульної поліції в Запорізької області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №440594 від 01.09.2025, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зі змісту якого вбачається, що 01.09.2025 року о 16 год. 54 хв. у м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 86, ОСОБА_1 керував електросамокатом Bolt, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога відмовився на боді камеру Motorola VB 400 471564, 470398, чим порушив п. 2.5 ПДР, в зв'язку з чим його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, шляхом направлення судової повістки за адресою, котра зазначена в матеріалах справи, а також шляхом направлення SMS повідомлення на зазначений ним номер, до суду для забезпечення доступу до правосуддя та можливості реалізувати своє право на захист повторно не з'явився, із клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався. Інформація про призначені до розгляду судові справи розміщена у вільному доступі на офіційному сайті «Судова влада». Згідно електронного сайту Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Особа зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо її, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів є обов'язком саме заінтересованої особи.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 був присутній при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, одночасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, жодного інтересу до справи він не проявив, а також те, що ст. 268 КУпАП не передбачає обов'язкової участі особи, щодо якої складено протокол ст. 130 КУпАП, під час його розгляду, суд вважає можливим розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, та наявні в ній докази у сукупності, суддя встановив наступні обставини.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення визнається протиправною, винною дією чи бездіяльністю, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративні правопорушення має своєчасно, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 12 ст. 121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1- 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Таким чином, визначення транспортного засобу для цілей застосування ст. 130 КУпАП, вказаний нормативний акт не містить, а тому для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила).
Відповідно до п.1.10 Правил, транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що електросамокат відноситься до транспортних засобів, керування якими заборонено у стані сп'яніння.
Відповідно до п.2.1 а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.93 N 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, "А1" - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, до категорії "А1" належать транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони належать до механічних транспортних засобів у розумінні Закону України "Про дорожній рух". На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.
Отже, наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для "механічних" транспортних засобів. Механічними вважають скутери з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, а також усі ТЗ із двигуном внутрішнього згоряння.
Таким чином, Правилами розмежовані поняття "механічний транспортний засіб" та "транспортний засіб" та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. До аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у справі № 278/3362/15-к від 01.03.2018.
Визначення поняття водія наявне у п. 10.1 Правил. Так, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
З урахуванням наведеного, не може вважатися водієм в розумінні Правил, особа, що керує транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт, так як у такої особи відсутній обов'язок в отриманні відповідного посвідчення водія категорії А1.
Доказів того, електросамокат, яким керував ОСОБА_1 має потужність електродвигуна більше 3 кВт матеріали справи не мають, а тому ОСОБА_1 , в розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП є іншою особою, яка керує транспортним засобом.
Як зазначено у ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена матеріалами справи, а саме:
-відомостями, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №440594 від 01.09.2025, який у свою чергу складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Зокрема він складений за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що згідно ст. 130 КУпАП є самостійним складом правопорушення;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР від 01.09.2025 на ім'я ОСОБА_1 , у зв'язку із виявленими у нього ознак сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя;
-рапортом співробітника поліції, в якому зазначено, що під час несення служби, 01.09.2025 року о 16 год. 54 хв. у м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 86 було зупинено електросамокатом Bolt, під керуванням ОСОБА_1 , у якого під час спілкування виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога відмовився;
-відеозаписом з нагрудних камер поліцейських з місця події, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом та процедуру огляду на стан наркотичного сп'яніння, яка була проведена з дотриманням вимог чинного законодавства та під час якої ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі у лікаря нарколога на місці зупинки;
-архівом правопорушень;
-довідкою УПП в Запорізькій області з бази даних підсистеми «Адмінпрактика», відповідно до якої у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія та повторність за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП;
Таким чином, вивчивши всі обставини справи та оцінивши у сукупності зібрані і досліджені докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, суддя дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджується дослідженими матеріалами справи.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права (Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145).
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Згідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України без врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на нього необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1,ч.1 ст.130, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., (отримувач: ГУК у Запорізькій області/Запорізька обл./21081300, код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997, номер розрахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно зст. 308 КУпАП в порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушень, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, на користь держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код отримувача: (ЄДРПОУ) 37993783, номер розрахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Н.І. Рибалко