308/14570/25
10.10.2025 місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції МВС України про скасування постанови серії ЕНА №5792184 від 24.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції МВС України про скасування постанови серії ЕНА №5792184 від 24.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з тим, що вона подана без додержання вимог, установлених статтями 160, 161, ч.1 ст. 123 КАС України, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
В ухвалі про залишення позовної заяви вказано на те, що згідно ч.ч.1-4 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
У разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
У разі подання до суду суб'єктом владних повноважень позову про заборону політичної партії направлення копії позовної заяви та копій доданих до неї документів здійснюється відповідно до абзацу другого частини третьої статті 289-3 цього Кодексу.
До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом із тим, позивачем у додатку до позовної заяви не додано її копії разом із доданими до неї документами для відповідача.
Окрім того, долучені в якості додатків до позовної заяви копії документів не завірені належним чином.
Так, відповідно до вимог ч.1-5 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до п. 5.26. ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», Відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
В даному випадку позивач подала позов шляхом подання його через канцелярію суду та долучила копії документів, однак такі не завірені.
Слід зазначити, до позовної заяви не додано доказів на підтвердження сплати судового збору, а також не долучено документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Сплата судового збору також відповідає пункту 1 частини другої статті 129 Основного Закону України, згідно з яким до основних засад (принципів) судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Таким чином, судовий збір (Court fees) - це обов'язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв'язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028 грн. (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік").
Згідно з пунктом п'ятим частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - тобто 605,6 грн.
Позивачу вказано на необхідність сплатити судовий збір у сумі 605,60 грн. та надати відповідний підтверджуючий документ про його сплату.
При цьому згідно ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому в додатку до матеріалів позовної заяви не додано постанови, що є предметом оскарження, чи її належним чином завіреної копії. Так, до позовної заяви додано лише копію постанови, яка не завірена належним чином.
Окрім того, слід зазначити, що на підтвердження зареєстрованого місця проживання позивачем не додано жодного доказу, при цьому за її твердженням із покликанням на положення ч.1 ст. 25 КАС України, дана справа підсудна Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області за місцем проживання позивача.
Слід зазначити, що позивачем в передбаченому ч.5 ст. 161 КАС України порядку не заявлено клопотання про витребування доказів, обставин за яких ним не може бути подано разом із позовною заявою постанови (її копії) що є предметом оскарження, ним також не зазначено.
Для усунення недоліків позовної заяви було надано час, а саме: протягом трьох днів з дня отримання її копії.
ОСОБА_1 подано заяву від 08.10.2025 відповідно до якої додано: оригінал постанови ЕНА №5792184 від 24.09.2025, витяг із ДІЇ про фактичне місце проживання, квитанцію про сплату судового збору.
Разом із тим, позивачем в повній мірі не усунуто недоліки на які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Так, окрім долучення до позовної заяви документів, в іншій частині ухвала суду позивачем не виконана.
Суд констатує, що станом на 10.10.2025 року, недоліки на які вказано в ухвалі від 06.10.2025 в повній мірі не усунуто.
Зокрема копії позовної заяви та додані до позовної заяви докумени для відповідача не долучено, копії документів долучені до порзовної заяви не завірені у відповідності до вимог КАС України.
Відповідно до ч.3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Разом із тим відповідно до ч4 вказаної норми, позовна заява повертається позивачеві, якщо: 1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;
Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В силу вимог ч.1ст. Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання про повернення позивачеві його заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Зважаючи на вище викладене, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.
Згідно ч.ч.6,8 ст. 169 КАСУ, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 294, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції МВС України про скасування постанови серії ЕНА №5792184 від 24.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення, та додані до неї документи повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош