Справа № 308/14743/25
10 жовтня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонний суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали подання заступника начальника Відділу ДВС у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України Венжеги М.Р., про визначення частки у спільній сумісній власності,-
встановив:
Заступника начальника Відділу ДВС у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України Венжега М.Р., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із поданням про визначення частки у спільній сумісній власності.
Відповідно до ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК.
Вивчивши матеріали подання на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 183 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Виконавець є учасником виконавчого провадження. (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження»
Відповідно до статті 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями. Працівникам органів державної виконавчої служби, зазначеним у частині першій цієї статті, видаються посвідчення, зразок і порядок видачі яких затверджуються Міністерством юстиції України. Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.
Службове посвідчення є офіційним документом, що посвідчує особу, якій воно видане, і підтверджує наявність у неї повноважень відповідно до займаної посади. Зокрема, для державних виконавців це повноваження щодо практичного примусового виконання рішень, передбачених законом.
Зі змісту подання вбачається, що його підписав «Заступник начальника відділу Венжега М.Р.».
Однак, до подання не додано документів, які б підтверджували повноваження Венжеги М.Р. на подання та підписання зазначеного подання.
Згідно ч. 1 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб
Крім того, відповідно до частини першої та третьої статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно ч. 1, 3 ст. 62 Цивільного процесуального кодексу України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідно до п. 1, ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або посадове становище якої не вказано.
З огляду на вищевикладене, вивчивши матеріали подання, судом встановлено, що подання подано та підписано особою, якою не надано суду доказів наявності правових підстав для підпису такого подання від імені Відділу ДВС у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України - Венжегою М.Р., оскільки представником не долучено до матеріалів подання належних документів на підтвердження наявності у нього повноважень представника. При цьому матеріали що додані до подання не містять жодних доказів на підтвердження того що він є заступником начальника відділу.
Таким чином повноваження особи яка підписала подання, підтвердження зайняття ним відповідної посади зазначеного органу державної виконавчої служби, матеріали подання не містять - що позбавляє суд права на прийняття та призначення до судового розгляду подання.
Відповідно до п.1 ч.4ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до ч. 7ст. 185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 56, 58, 62, 175, 177, 185, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, -
Подання заступника начальника Відділу ДВС у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України Венжеги М.Р., про визначення частки у спільній сумісній власності, - повернути заявникові.
Повернення подання не перешкоджає повторному зверненню із таким до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош