Справа № 301/3894/24
1-кп/301/99/25
"08" жовтня 2025 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5
представника потерпілих ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Іршавського районного суду Закарпатської області клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого :
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанськ, Луганської області, та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого вироком Берегівського районного суду від 19.02.2024 у справі № 297/4531/23 за ч.4 ст.185 КК України, до 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України,
У провадженні Іршавського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12024071100000254 від 23 травня 2024 року, відносно ОСОБА_7 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області у справі №301/3894/24 суддею, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком, задоволено, строк продовжено до 60 днів до 17 жовтня 2025 року включно.
Оскільки вказаний строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 спливає 17 жовтня 2025 року виникла необхідність у його продовженні.
Звертаючись із даним клопотанням сторона обвинувачення вважає, що у клопотанні містяться переконливі докази, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_7 може переховуватися від суду, оскільки підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років та вчинив вказане кримінальне правопорушення в період іспитового строку (раніше засуджений вироком Берегівського районного суду від 19.02.2024 № 297/4531/23 за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з умовним терміном на 1 рік), тобто існує притягнення до кримінальної відповідальності створення пов'язаних із цим можливих негативних для особи наслідків (обмежень), окрім того, суворість передбаченого покарання, та очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику - переховування особи, при цьому таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права; співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим; може вчинити інше кримінальне правопорушення; може впливати на потерпілих в даному кримінальному провадженні, які враховуючи специфіку скоєного злочину, а також обставини кримінального провадження, які стали їм відомі в ході здійснення досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, а тому сторона обвинувачення вважає доведеним, що на час розгляду поданого клопотання ризики, які стали підставою для пропозиції застосування такого заходу як тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України існують, такий захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У судовому засіданні, прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання та просила його задоволити.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали думку прокурора та просили продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 .
Потрепіла ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, причини неявки такої суду не відомі.
Представник потерпілих ОСОБА_6 в просив судове засідання проводити без участі потерпілої ОСОБА_9 , клопотання прокурора підтримав.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечив проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 проти клопотання прокурора в судовому засіданні не заперечив.
Заслухавши думку прокурора, потерпілих та представника потерпілих, позицію обвинуваченого та його захисника, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, з ст. 199 КПК України вбачається, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Таким чином, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням правил, передбачених розділом ІІ КПК України, ч. 1 ст. 331, суд повинен дослідити заявлені прокурором обставини, які підтверджують, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про те, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися, обставини, які свідчать, що завершити судовий розгляд даного кримінального провадження до закінчення попередньої ухвали не є можливим.
Підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стало обґрунтоване обвинувачення у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і стороною захисту не спростовано даної обставини.
Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення обґрунтованим, а обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини оцінюються судом у сукупності з іншими доказами в нарадчій кімнаті.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри (обвинувачення) не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку».
Фактичні дані, які є необхідні для висновку суду про наявність обгрунтованого обвинувачення особи, не включають в собі оцінки окремих доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише повинні бути достатніми для надання їм розумної оцінки для визначення того, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості обвинувачення є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п. п. 1, 3 ,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, що обґрунтовується наступними обставинами:
- ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років, що може спонукати його уникати від покарання шляхом переховування від суду.
- ОСОБА_7 раніше засуджений вироком Берегівського районного суду від 19.02.2024 за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з умовним терміном на 1 рік, тобто, вчинив кримінальне правопорушення під час дії іспитового строку.
Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_7 знаходячись на волі може здійснити дії передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме: ухилитись від суду, незаконно впливати на потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчиняти інше кримінальне правопорушення, в останнього відсутні стійкі соціальні зв'язки, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ризики, заявлені прокурором продовжують існувати.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Водночас, враховуючи класифікацію кримінального правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України, як особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , негативні наслідки, які можуть бути завдані у разі перебування обвинуваченого не в умовах ізоляції від суспільства, вагомість наявних доказів вини останнього, його репутацію, відсутність міцних соціальних зв'язків у місці проведення судового провадження, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави, не забезпечить в повній мірі виконання останнім його процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальномупровадженню, що негативно вплине на захист охоронюваних законом прав та інтересів суспільства.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою їх застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.177,178,186,193,196,197,309, 331, 395 КПК України, суд, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк, що становить 60 днів, а саме до 06 грудня 2025 року, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06 грудня 2025 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9», для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 10.10. 2025
Суддя: ОСОБА_1