Номер провадження 1-кп/243/1015/2025
Номер справи 243/6909/25
« 09 » жовтня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 62025050010004232 за обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_4 за обвинуваченням за ч.4 ст.408 КК України, -
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62025050010004232 по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до 60 днів, вважає неможливим призначити більш м'який запобіжний захід, оскільки він буде не достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників судового засідання, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання прокурора.
Згідно із п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При вирішенні питання про доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та враховує обставини передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).
Крім того, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).
Згідно із ст. 29 Конституції та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обмеження права людини на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 7 Кримінального процесуального кодексу України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких, зокрема, належить і принцип законності. Законність - це суспільно-політичний режим, що виражається в пануванні права й закону в суспільному житті, неухильному дотриманні приписів правових норм усіма учасниками суспільних відносин, послідовній боротьбі з правопорушеннями й свавіллям у діяльності посадових осіб, у забезпеченні порядку й організованості в суспільстві.
Європейський суд з прав людини у п.24 рішення у справі «Чанєв проти України» від 09 січня 2015 року, зазначив, що «слово «законний» і словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом» у п.1 ст.5 конвенції за своєю суттю відсилають до національного законодавства та встановлюють зобов'язання забезпечувати дотримання його матеріально-правових і процесуальних норм».
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
У судовому засіданні прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 60 днів.
Згідно з ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Суд, враховуючи положення ч.8 ст. 176 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, з метою запобігання переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, враховуючи всі обставини, ризики, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та вимоги національного законодавства України, які встановлюють зобов'язання забезпечувати дотримання його матеріально-правових і процесуальних норм, дійшов висновку про необхідність продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати 60 діб, тобто по 07 грудня 2025 року включно.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , даних про ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд вважає належним продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 315, 369-372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти Військової служби правопорядку, на строк 60 діб, тобто до 07 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Копію цієї ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, - до відома, та до гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, - для виконання.
Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_1