Справа № 933/719/25
Провадження № 1-кп/933/67/25
Іменем України
10 жовтня 2025 року селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участі:
прокурора - ОСОБА_2 (у режимі ВКЗ)
обвинуваченого - ОСОБА_3 (у режимі ВКЗ)
захисника - ОСОБА_4 (у режимі ВКЗ)
секретаря
судового засідання: - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду селища Олександрівка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 62025050010030391 від 26.08.2025 року, відносно
- ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
16.09.2025 року до суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 у обвинуваченого вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Ухвалою судді від 19 вересня 2025 року призначено підготовче судове засідання.
Підготовче судове засідання було відкладено у зв'язку з неявкою прокурора.
03.10.2025 року через систему «Електронний суд» від прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , строком на 60 днів, із визначенням розміру застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Клопотання прокурор обґрунтував тим, що 18 серпня 2025 року солдата ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 207, 208 КПК України.
18 серпня 2025 року солдату ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
20 серпня 2025 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід увиді тримання під вартою строком до 18.10.2025 з визначенням розміру застави 20 розмірів прожитковогомінімуму для працездатних осіб.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор обґрунтував застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого необхідністю запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови, для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при ньому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальнеправопорушенняабо перешкоджаннякримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що обвинувачений вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор вважає, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно обвинуваченого під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
У судовому засіданні прокурор, який має повноваження процесуального керівника, підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Додав, що на теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений не має протипоказань до утримання під вартою. На даний час обвинувачений перебуває під вартою у СІ м. Запоріжжя.
Обвинувачений повідомив суд про бажання продовжити службу, наявність родини про яку він повинен піклуватися та відсутність намірів ухилятися від суду, відсутність можливості сплатити заставу, та просив відмовити прокурору.
Захисник підтримав обвинуваченого, просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання. Вважав, що достатнім запобіжним заходом буде застава у мінімальному розмірі.
Суд, заслухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 20.08.2025 року, відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 15.10.2025 року, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого у АДРЕСА_1 та визначено розмір застави у 20 прожитковихмінімумів для працездатних осіб, що становить грошову суму у розмірі 60560 грн.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , було обрано за наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
На теперішній час ризики передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків було обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, вчиняючи непокору фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання своїх службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що підтверджує можливість самовільного залишення місця несення служби.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За вимогами п. 5 ч. 1, ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 402 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, тримання під вартою.
У судовому засіданні встановлено, що на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, враховуючи напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що обвинуваченому, який є військовослужбовцем, інкримінується вчинення тяжкого злочину передбаченого ст. 402 КК України, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, тому клопотання у цій частині підлягає задоволенню.
Судом враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання, не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, однак лише такі обставини, на переконання суду, не можуть нівелювати зазначені ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а відтак не можуть свідчити на користь застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи положення ст. 182 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні є застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим в даному кримінальному провадженні, та не порушує права обвинуваченого.
Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинуваченого повинні бути покладені обов'язки, передбачені п.п. 2-4, 8 ч. 5 цієї статті.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 196, 197, 315, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 62025050010030391 від 26.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,- задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 08 грудня 2025 року, включно, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
Одночасно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить грошову суму у розмірі 60 560 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в будь-який момент протягом дії ухвали - до 08 грудня 2025року, включно.
Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у разі внесення застави наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою прокурора або суду;
2) не відлучатися із місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , в якій він проходить службу, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора та суд про зміну місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , в якій він проходить службу;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім проведення слідчих та процесуальних дій;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави - до 08 грудня 2025року, включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор», 69011, Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перша Ливарна, будинок 36, та для врученняобвинуваченому.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Олександрівського
районного суду Попович