Справа № 206/6118/2012
Провадження № 1/127/26/17
10.10.2025 місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці, об'єднану кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:
- 29.08.2007 Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 190, ст. 353, ст. 304 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі;
- 12.10.2007 Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі;
- 12.04.2011 Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі; На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання зі іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України;
- 24.06.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,-
ОСОБА_4 , 13.09.2012 о 07:30 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів перебуваючи по вулиці Привокзальній м. Вінниці, напроти магазину «Сільпо», переслідуючи мотиви наживи,із автомобіля марки «Газель», таємно шляхом вільного доступу заволодів чоловічою сумкою чорного кольору в якій знаходились наступні речі: гроші в розмірі 200 гривень, посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_6 , мобільний телефон марки «Нокіа С-5», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №826 від: 24.10.2012: може складати 1087 (одна тисяча вісімдесят сім гривень) 20 копійок), які належали ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після вчинення злочину, ОСОБА_4 , з місця події з викраденим майном зник і в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав матеріальної шкоди ОСОБА_6 , на загальну суму в розмірі 1287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) гривень 20 копійок.
Крім того, ОСОБА_4 , 13.09.2012, о 17:30 год., маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна з корисливих мотивів перебуваючи в приміщенні спортивного залу ВПУ №4, що розташований за адресою: м. Вінниця вул. Червоноармійська№5, переслідуючи мотиви наживи, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Нокіа С-200», в корпусі білого кольору ІМЕІ НОМЕР_2 », (вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №823 від 26.09.2012 становить 233 (двісті тридцять три) гривні 50 копійок, в якому знаходились зі сім картки мобільних операторів «Лайф», вартістю 25 гривень, та мобільного оператора Діджус», вартістю 25 гривень, та карткою пам'яті розміром 1 ГБ, вартістю 80 гривень, які залежали ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після вчинення злочину, ОСОБА_4 , з місця події з викраденим майном зник і в подальшому розпорядився зим на власний розсуд.
Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав матеріальної шкоди ОСОБА_8 , на загальну суму в розмірі 363 (триста шістдесят гри) гривні 50 копійок.
Досудове слідство проводилося за правилами, встановленими КПК України в редакції 1960 року.
У відповідності до п. 11 Перехідних положень Кримінального-процесуального кодексу України (прийнятого 13.04.2012 та який набрав чинності 20.11.2012) кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки кримінальні справа відносно ОСОБА_4 направлені до суду, а саме: по епізоду інкримінованого діяння за ч. 2 ст. 186 КК України - 13.10.2012, та по епізоду інкримінованого діяння за ч. 2 ст. 185 КК України - 06.11.2012. Тобто, до прийняття КПК України в редакції 2012 року, і її розгляд не завершено до дня набрання чинності зазначеного Кодексу в законну силу (тобто до 20.11.2012), розгляд справи проводився за правилами, що встановлювалися Кримінальним процесуальним кодексом 1960 року.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину в інкримінованих діяннях визнав в повному обсязі в чому щиро розкаявся.
Враховуючи думку підсудного, прокурора, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому відповідно до положень ч. 3 ст. 299 КПК України (в ред. 1960 року) суд з'ясував, чи правильно розуміє підсудний зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз'яснив учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
По суті пред'явленого обвинувачення підсудний ОСОБА_4 надав суду покази аналогічні обставинам викладеним в обвинувальних висновках. Зокрема, підсудний ОСОБА_4 повідомив суду, що дійсно 13.09.2012 перебуваючи біля ринку «Привокзальний», що в м. Вінниці, він помітив як під'їхав автомобіль, який розвозив хлібні вироби, із автомобіля вийшов водій який почав носити із фургону автомобіля хліб, в магазин а двері в автомобіль не зачинив. Побачивши це він підійшов непомітно для нього до водійських дверей, та помітив в салоні автомобіля на сидінні чоловічу сумку чорного кольору, яку вирішив викрасти, що в подальшому і зробив. А саме, подивився щоб за його діями ніхто не спостерігав, зачекав поки водій візьме хліб та понесе його в магазин. Після чого відразу відкрив двері, та взяв чоловічу сумку чорного кольору з водійського сидіння, після чого пішов на ринок «Папаніна», де відкрив сумку і побачив в середині ведійське посвідчення, гроші та мобільний телефон моделі «Нокіа», після чого викраденим розпорядився на власний розсуд. Завдану цим злочином шкоду він відшкодував потерпілому в повному обсязі.
По другому епізоду підсудний ОСОБА_4 суду повідомив, що 13.09.2012, близько 17 год., він проходив по вул. Червоноармійській №5, біля училища, а саме біля спортивного залу училища, де помітив, що двері зі сторони вулиці, відчинені. Зайшовши в середину спортивного залу він помітив, що на лавочці, біля входу знаходяться речі, а саме сумки та інше. В цей час, він звернув увагу на мобільний телефон марки «Нокіа», білого кольору. В цей час він вирішив викрасти його, що в подальшому і зробив. А саме, вхопивши мобільний телефон він направився на вихід. Тоді він почув жіночий голос з вимогою поставити мобільний телефон. Однак, він відразу почав втікати тримаючи в руці вищевказаний мобільний телефон. Проте, через нетривалий час його було затримано потерпілою та іншими особами, які викликали поліцію. В той же день, викрадений ним мобільний телефон він повернув потерпілій на місці його затримання.
Підсудний ОСОБА_4 додатково суду зазначив, що про вчинене жалкує в чому щиро розкаюється. Просив суд суворо його не карати.
Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилися, хоча завчасно та належним чином були судом повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення підсудного, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, доведена повністю.
Суд вважає, що дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати, а саме:
- ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно;
- ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до довідки КНП «ВОПНЛ ім. Ющенка», вих. №2-6824 від 24.10.2012, ОСОБА_4 на обліку у вказаному закладі не перебуває.
Згідно довідки КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», вих. №2378-м від 19.10.2012, ОСОБА_4 , на диспансерному наркологічному обліку у вказаному закладі не перебуває.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що батьком останнього являється ОСОБА_4 .
З вимоги про судимість вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Востаннє вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.04.2011 ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Крім того, вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2024 ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі.
Таким чином, підсудний ОСОБА_4 : раніше судимий; в період іспитового строку вчинив нові умисні корисливі злочини; на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває; має на утриманні неповнолітню дитину; вину у вчинені злочинів визнав в чому щиро розкаявся.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому суд керується загальними засадами призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу винного та обставини, що впливають на його покарання.
З урахуванням конкретних обставин справи, особи підсудного, наявності обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 у виді щирого каяття. Відсутності обставин, які обтяжують його покарання. З урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги відомості про особу підсудного, який вчинив умисні, корисливі, тяжкі, злочини, в період іспитового строку, маючи не зняту та не погашену судимість, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки призначення інших видів покарань визнано судом недостатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових злочинів засудженим.
Оскільки, ОСОБА_4 вчинено сукупність кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 70 КК України та призначити підсудному покарання за сукупністю злочинів.
Однак, враховуючи, що ОСОБА_4 , на даний час, засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, проте злочини, які ставляться йому в провину він вчинив до постановлення вказаного вироку, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у відповідності до вимог ч. 4 ст. 70 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України.
Так, відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків. За наявності щодо засудженого вироку, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, суд за місцем виконання цього вироку зобов'язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками відповідно до ст. 71 КК
При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком. Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 має невідбуту частину покарання у виді 5 років позбавлення волі за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.04.2011, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 71 КК України та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків.
Крім того, у відповідності до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону № 838-VIII від 26.11.2015), суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період 30.11.2023 по дату набрання цим вироком законної сили.
Відповідно до ст.ст. 93 КПК України (в ред. 1960 року) судові витрати покладаються на засудженого, тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 судові витрати за проведення експертиз, що складає 956 грн. 28 коп., оскільки вони були зумовлені розслідуванням скоєного ним злочинів.
Питання про речові докази по справі суд вирішує в порядку ст. 81 КПК України (в ред. 1960 року).
Керуючись ст.ст. 93, 299, 323, 324 КПК України (в ред. 1960 року), п. 11 Перехідних положень КПК України ( в ред. 2012 року), ст.ст. 65-67, 70, 71, 72, 185, 186 КК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України (в редакції Закону України № 270-VI від 15.04.2008) у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України (в редакції Закону України № 270-VI від 15.04.2008) у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2024, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, призначити ОСОБА_4 , покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.04.2011, призначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону № 838-VIII від 26.11.2015) зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 30.11.2023 по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі рахувати з дати набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати на користь держави за проведення експертиз в сумі 956 грн. 28 коп.
Речові докази у кримінальній справі, а саме:
-мобільним телефоном марки «Нокіа С-200», в корпусі білого кольору ІМЕІ НОМЕР_2 »; сім-картки мобільних операторів «Лайф» та Діджус»; карта пам'яті для мобільного телефону, чорного кольору, з написом 1Гб, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 , залишити у власності останньої;
-чоловічу шкіряну сумку з написом «Benma-Polo»; посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_6 ; мобільний телефон марки «Нокіа С-5», чорного-сірого кольору, які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 , залишити у власності останнього.
Вирок може бути оскаржений через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_4 , у той же строк, але з моменту отримання копії вироку.
Суддя: