Справа № 127/27424/25
Провадження № 2-а/127/236/25
"01" жовтня 2025 р.м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Михайленка А.В.,
при секретарі Тимчак У.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доГУНП у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА № 5515583 від 18.08.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП,-
29.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА № 5515583 від 18.08.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позов мотивовано тим, що 18.08.2025 інспектором ВП № 3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Лозовським О.В., внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення, було винесено постанову серії ЕНА № 5515583 від 18.08.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення ПДР України, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно та необґрунтовано, обставини викладені у ній є припущенням поліцейського, так як не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, на підставі яких він дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому просить її скасувати, а провадження у адміністративній справі закрити.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
На адресу суду 19.09.2025 надійшов відзив від представника відповідача з додатками та диском, а також заява представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання вимоги позову підтримав та просив його задовольнити.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що 18.08.2025 ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом BMW 520 д.н.з. НОМЕР_1 , однак правил дорожнього руху не порушував.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали позову та відзиву, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 18.08.2025 інспектором ВП № 3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Лозовським О.В., внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення, було винесено постанову серії ЕНА № 5515583 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення ПДР України, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
В обґрунтування постанови зазначено, що 18.08.2025 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 520 д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 (напрямки руху по смугах) зі смуги, яка призначена для повороту ліворуч здійснив рух прямо та в подальшому здійсним обгін автомобіля на перехресті, чим порушив п. 14.6.а ПДР України.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідач, як посадова особа ГУНП у Вінницькій області, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення. Разом з тим, доказів на підтвердження викладеного у постанові до справи не долучено та не надано суду.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч. 1-3,5-6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч.1-3 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст.ст. 124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
З наданих пояснень позивача в судовому засіданні та доводів, зазначених в позовній заяві, останній категорично заперечує факт вчинення ним зазначеного вище правопорушення, вказуючи на відсутність його вини, оскільки позивач виїжджав з бічної дороги та здійснював рух через перехрестя, після перетину перехрестя заїхав у смугу для розгону, при цьому правил дорожнього руху не порушував, після чого був зупинений працівниками поліції.
На адресу суду направлено відзив представником відповідача, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки постанова винесена законно. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого порушення, зокрема відеозапис самого правопорушення останнім суду не подано.
Відповідно до наявного у справі відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського встановлено лише розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Посилання представника відповідача на відеозапис, як доказ здійснення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП не береться судом до уваги, оскільки відеозапис є не повним і не містить фіксування факту здійснення правопорушення, фактично запис починається з моменту розгляду справи.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо відсутності самого факту адміністративного правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, де зазначено, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно з ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Поліцейський, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був належним чином кваліфікувати дії позивача та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.
Оскільки доказів того, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом порушив ПДР України, на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, відповідачем не надано, не враховано пояснень позивача, який свою вину не визнав, не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст. 268 КУпАП України, показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі відповідачем не спростовані, суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, прийшов до висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій областіналежить стягнути на користь позивача 605,60 (шістсот п'ять ) грн. 60 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ч.2 ст.122, ст.ст.222, 251, 258, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 72, 77, 242-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 5515583 від 18.08.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАПскасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій областіза рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений за подання позовної заяви судовий збір у сумі 605, 60 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя