Справа № 390/1059/25
Номер провадження 2/383/408/25
06 жовтня 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Могиленко В.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс»(далі - ТОВ «Кредитсервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 14.05.2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №210514-003, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 23500 грн. строком до 14.05.2022 року на умовах строковості, зворотності та платності та зобов'язався сплатити відсотки за його користування та одноразову комісію за видачу кредиту від початкової суми кредиту. З урахуванням зазначеного, на банківський рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти у розмірі 21737 грн. 50 коп., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена кредитним договором, у розмірі 7,5%, що в грошовому еквіваленті становить 1762 грн. 50 коп.
Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 24.02.2025 року виникла заборгованість у розмірі 37208 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 19583 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 17625 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 13.05.2025 року цивільну справу за вищевказаним позовом передано на розгляд за підсудністю до Бобринецького районного суду Кіровоградської області (а.с.26-27).
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.78-79).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В прохальній частині вимог позовної заяви просив у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та ухвалити заочне рішення (а.с.17).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка відповідачу про виклик в судові засідання, призначені на 11.08.2025 року, 06.10.2025 року надсилалася судом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з інформацією на запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.76-77), що підтверджується поштовими конвертами з відміткою установи поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 90, 91, 100), що вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Отже, враховуючи вказане вище, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не прибув до суду без поважних причин, відзиву на позовну заяву не надав, жодних заяв та клопотань до суду не надходило.
Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі № 918/539/16.
З приводу чергової неявки в судове засідання відповідача та можливості продовження розгляду справи за його відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідача, оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів.
З огляду на викладене вище, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд за згодою представника позивача розглядає справу за відсутності відповідача та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.05.2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210514-003, відповідно до умов якого відповідач отримав на банківський рахунок кредит в розмірі 23500 грн. 00 коп. Відповідно до вказаного договору сторони узгодили наступні умови: кількість щомісячних платежів - 12, строк дії договору до 14.05.2022 року, порядок сплати платежів щомісяця до 14 числа відповідного місяця включно, одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту (утримується при перерахуванні суми кредиту) 7,5%, сума якої становить 1762 грн. 50 коп., відсоткова ставка, в місяць від початкової суми кредиту 7,5%, реальна річна процентна ставка 97,5%, сума платежу щомісячно 3720 грн. 83 коп., в тому числі погашення тіла кредиту 1958 грн. 33 коп. та сплати відсотків 1762 грн. 50 коп. Також сторонами узгоджено графік платежів. Кредитний договір підписано електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором L70929 о 12:22:28 14.05.2021 року (а.с.40-41).
Крім цього, о 12:22:28 14.05.2021 року відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором L70929 підписано паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту; додаткову інформацію; порядок повернення кредиту; інші важливі правові аспекти (а.с.41 зворот - 42).
Згідно довідки ТОВ «Кредитсервіс» про укладення договору за вих. №24/02/-6 від 24.02.2025 року, акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) з ТОВ «Кредитсервіс» здійснювалось з інформаційно-телекомунікаційній системі https://recredit.ua: одноразовий ідентифікатор - L70929, ідентифікатор відправлено позичальнику - 14.05.2021 року о 12:22:04, номер телефону - НОМЕР_2, ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству - 14.05.2021 року о 12:22:28 (а.с.49 зворот).
Перерахування ТОВ «Кредитсервіс» кредитних коштів у розмірі 21737 грн. 50 коп. на банківський рахунок відповідача підтверджується платіжною інструкцією №975 від 14.05.2021 року (а.с.52 зворот).
Із наданих позивачем документів, зокрема розрахунку кредитної заборгованості за період з 14.05.2021 року по 24.02.2025 року (а.с.53) та виписки з особового рахунку за кредитним договором за вих. №24/02/-5 від 24.02.2025 року (а.с.49) судом вбачається, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого позивач нарахував заборгованість станом на 24.02.2025 року у розмірі 37208 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 19583 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 17625 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами.
25.03.2025 року позивач направив відповідачу досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості (а.с.51 зворот - 52), про що свідчать опис вкладення у лист (а.с.51), список згрупованих поштових відправлень (а.с.50).
Таким чином з кредитного договору вбачається, що між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч.1 ст.638 ЦК України було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21), від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08.08.2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21).
Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, відповідач уклав із ТОВ «Кредитсервіс» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження обставини викладені в позовній заяві щодо порушення відповідачем зобов'язання за кредитним договором перед позивачем та порушення ним вказаних вище норм законодавства, тому суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.
Щодо стягнення судових витрат.
Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. 00 коп. до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023 року (а.с.54 зворот - 59); акт приймання-передачі справ за надання правової допомоги від 01.02.2025 року (а.с.59 зворот); акт №3 приймання-передачі наданої правової допомоги від 18.02.2025 року (а.с.60); платіжну інструкцію №6043 від 18.02.2025 року про сплату правничої допомоги згідно акту №3 від 18.02.2025 року по договору про надання правничої допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023 року в сумі 7000 грн. (а.с.54).
З урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, значенням справи для сторони. Розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що доказів неспівмірності витрат на правову допомогу відповідачем до суду не надано, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд вважає, що витрати на надання правничої допомоги в розмірі 7000 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., який підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором №210514-003 від 14.05.2021 року у розмірі 37208 (тридцять сім тисяч двісті вісім) грн. 00 коп., яка складається з наступного: 19583 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 17625 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», код ЄДРПОУ 41125531, місцезнаходження: вул. Коновальця Євгена, 36-Д, приміщення 65-з, м. Київ, п.і. 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 10.10.2025 року.
Суддя В.В. Бондаренко