Справа № 354/1334/25
Провадження № 1-кс/354/333/25
10 жовтня 2025 року м. Яремче
Слідчий суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання ОСОБА_2 на незаконне затримання в порядку ст.206 КПК України,-
10.10.2025 року до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області через підсистему «Електронний суд», надійшло клопотання ОСОБА_2 в порядку ст.206 КПК України на незаконне затримання особи. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що 09.10.2025 року близько 19 годині 00 хвилин на незаконно встановленням у військовим керівництвом блок-посту, невідомі особи в формі схожу на форму ЗСУ та національної поліції України, зупинили автобус, за допомогою якого здійснювала свободу переміщення людина з власним ім'ям ОСОБА_3 (встановили як ОСОБА_4 ), діючої в міжнародному правому статусі Людина , в правосуб'єктності Людина , у відповідності до статті 6 «Загальної декларації прав людини» (ООН 1948 року) та статті 16 «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права» (ООН 1966 року). Всі друзі і знайомі знають цю Людину , з власним імя'м ОСОБА_6 . Доброслав чоловічої статті, на вигляд близько 38-40 років, можна ідентифікувати за телефонним номером НОМЕР_1 . Інших даних: Прізвища, по батькові, дати народження, даних про документи, що посвідчують особу, у ОСОБА_3 з його слів відсутні. ОСОБА_7 повідомили про те, що він перебуває в розшуку ТЦК з травня 2025 року. Надалі ОСОБА_8 фактично затримано проти волі останнього та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи Кримінально-процесуального кодексу України, військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_1 не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання особи та її подальше утримання. Із урахуванням наведеного просить: задовольнити клопотання про негайний розгляд справи; зобов'язати орган військового управління, ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно доставити до приміщення Яремчанського міського суду Івано-франківської області, ОСОБА_8 , якого помилково ідентифікували як ОСОБА_4 ; постановити ухвалу, якою зобов'язати керівників ІНФОРМАЦІЯ_1 та Районого відділу національної поліції м. Яремча, негайно надати інформацію щодо правомірності здійснення працівниками поліції разом з групою оповіщення РТЦК затримання, приводу до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , та утримання Людини Кирила, в умовах ізоляції від суспільства. Також витребувати від керівників зазначених установ відповідну ухвалу суду, на підставі, якої було обмежено свободу переміщення мого родича; звільнити з зали суду ОСОБА_8 ; визнати правосубєктність ОСОБА_9 . Не визнання правосубєктності Людини - має ознаки кримінального правопорушення передбаченного ст.161 КК України (дискримінація).
Дослідивши матеріали скарги (клопотання), слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.18 ч.1 ст 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно із п.10 ч.1 ст.3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 3 ст.26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Статтею 206 КПК України визначено загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, зокрема, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Із аналізу ст.206 КПК України слідує, що слідчого суддю наділено повноваженнями забезпечити додержання прав особи, за умови тримання такої особи під вартою з порушенням її прав.
Тобто за наявності у слідчого судді даних про незаконне затримання, тримання під вартою, з порушенням прав особи, яка утримується слідчий суддя зобов'язаний діяти за приписом ст.206 КПК України.
Таким чином, розгляду в порядку ст.206 КПК України підлягають клопотання/скарги, які виникають із кримінально-правових відносин, та обов'язки щодо захисту прав людини у слідчого судді виникають в ході досудового розслідування.
Так, ч.6 ст.206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 7 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Водночас слід зауважити, що відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан задля протидії військовослужбовцям російської федерації та на теперішній час продовжено строк проведення загальної мобілізації.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року, оголошено про проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст.ст.64, 65 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з нормами кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_1 чи військової частини не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, особа, в інтересах якої подано клопотання не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, слідчий суддя, як і інші службові особи органів державної влади має діяти виключно в межах наданої компетенції.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що проголошуючи право на свободу, пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини означає фізичну свободу особи, а поняття свободи особистості має тлумачитись як відсутність будь-якого незаконного утримання.
У пункті 59 рішення «Engel and Others v. the Netherlands» від 08.06.1976 Європейський суд з прав людини зазначив, що необхідність проживання військовослужбовців у казармах не суперечить вимогам статті 5 Конвенції, бо таке обмеження «не виходить за рамки звичайної військової служби». Навіть «легкі форми арешту», коли військовослужбовці мають перебувати в житлових приміщеннях, армійських корпусах чи спорудах, не створює порушення статті 5 Конвенції, бо «вони продовжують перебувати в більш або менш звичайних рамках свого армійського життя».
зі змісту поданого клопотання слідує, що особа, в інтересах якої подано клопотання, не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст.208 КПК України, та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст.207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Заявник фактично не погоджується із діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які пов'язані з мобілізацією.
Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя вважає, що підстави для застосування положень ст. 206 КПК України та задоволення скарги (клопотання) відсутні.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів особи, в інетерсах якої подано зазначене клопотання, службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_1 при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, вказана особа для судового захисту вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінні ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У рішенні від 21.11.2019 року у справі «Мельник проти України» (CASEOFMELNYKv.UKRAINE) (заява № 72286/01) Європейський Суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Таким чином, вимоги клопотання ОСОБА_2 , поданого у порядку ст.206 КПК України про виконання загальних обов'язків судді щодо захисту прав людини (про зобов'язання звільнити позбавлену свободи особу), виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що дане клопотання належить повернути заявнику.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 2, 7, 9, 24, 26, 206, 304, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_2 на незаконне затримання в порядку ст.206 КПК України - повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подачі апеляційної скарги для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1