Справа № 932/5867/24
Провадження № 2/201/735/2025
10 жовтня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Куць О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 ..
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з квартири АДРЕСА_1 .
Звертаючись із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 була його хрещеною матір'ю, а її сестра - ОСОБА_3 була хрещеною матір'ю його брата, інших родичів ОСОБА_4 не мали, через похилий вік та поганий стан здоров'я вони обидві потребували допомоги У січні 2016 року ОСОБА_2 попросила його переїхати до неї з метою надання допомоги та постійного догляду.
Вказував, що у лютому 2016 року він переїхав до родини ОСОБА_4 . З цього часу вони вели спільне господарство, він опікувався та дбав про хрещену, допомагав відвідувати медичні заклади, надавав матеріальну допомогу, сплачував комунальні платежі по належній їй квартирі, робив ремонт, вирішував побутові проблеми.
Крім того, він займався похованням померлої, саме йому було видано лікарське свідоцтво про смерть, а також свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 03 січня 2013 року, видане Шевченківським ВРАЦС у місті Дніпрі ПМУЮ (м. Одеса), він здійснював комплекс заходів та обрядових дій з моменту смерті ОСОБА_2 , замовив кремацію, сплатив необхідні послуги та облаштував місце поховання за власні кошти.
15 червня 2023 року він звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Чернової О.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом - квартиру АДРЕСА_1 .
Між тим, постановою приватного нотаріуса № 49/02-31 від 12 жовтня 2023 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки у процесі ведення спадкової справи не встановлено факту його родинних відносин зі спадкодавцем, відсутні докази сумісного проживання однією сім'єю не менше як 5 років до часу відкриття спадщини, рекомендовано звернутись до суду для встановлення відповідного факту.
З наведених підстав позивач просив встановити факт того, що він, ОСОБА_1 , та спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю більш ніж п'ять років до часу відкриття спадщини, у тому числі станом на момент смерті спадкодавця, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 1-6).
Ухвалою від 21 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 47-48).
26 листопада 2024 року Дніпровська міська рада подала до суду відзив на позовну заяву, в якій заперечувала проти задоволення позовних вимог за їх недоведеністю, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження ведення спільного господарства з померлою, спільних витрат, надання взаємної допомоги. Відсутні і будь-які докази придбання майна для спільного користування, проведення ремонту, витрат на спільне харчування, не зазначено які саме взаємні права та обов'язки виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, відповідач вказував, що надані позивачем документи щодо поховання не є належними доказами у справі. З наведених підстав Дніпровська міська рада просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с. 75-81).
У судовому засіданні ухвалою суду від 26 червня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено її до розгляду по суті (а.с. 203).
Представник позивача - адвокат Єрмолаєва Я.І. у судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.112).
Представник відповідача - ОСОБА_5 у судове засідання 02 жовтня 2025 року не з'явилася, у судовому засіданні 28 серпня 2025 року зазначала щодо недоведеності позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
Водночас кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).
Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У пункті 6 рішення від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Для встановлення проживання однією сім'єю беруться показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 03 січня 2023 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.12).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с. 136).
Статтею 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно матеріалів спадкової справи № 12/2023, направленої на виконання ухвали суду від 13 січня 2025 року (а.с.101-102), ОСОБА_1 15 червня 2023 року звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Чернової О.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (а.с. 131).
12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.149).
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Чернової О.І. від 12 жовтня 2023 року № 49/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з наданих ОСОБА_1 та отриманих нотаріусом документів не встановлений факт родинних відносин та сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю не менше як 5 років до відкриття спадщини (а.с.154-155).
Будь-які інші особи не звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , а її сестра - ОСОБА_3 , яка також мешкала у вищевказаній квартирі, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.135).
Звертаючись із позовною заявою ОСОБА_1 посилався на те, що з лютого 2016 року він проживав однією сім'єю із ОСОБА_2 , з цього часу вони вели спільне господарство, він опікувався та дбав про хрещену, допомагав відвідувати медичні заклади, надавав матеріальну допомогу, сплачував комунальні платежі по належній їй квартирі, робив ремонт, вирішував побутові проблеми.
На підтвердження проведення ремонтних робіт у спірній квартирі ОСОБА_1 надав договори від 05 травня 2017 року та від 18 серпня 2018 року, укладені між ним та ОСОБА_6 , за умовами яких останній зобов'язався провести ремонт укосів на кухні та у житлових кімнатах у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 27).
Пунктами 2.1, 2.2. Договорів передбачено, що вартість матеріалів, необхідних для проведення роботи, сплачує замовник, вартість ремонту укосів кухні становить 500 грн., житлових кімнат - 1000 грн., які сплачуються протягом 10 днів з моменту проведення робіт (а.с.27-28, 29-30).
Між тим, матеріали справи не містять жодних доказів сплати позивачем, як замовником, вказаних грошових коштів виконавцю Кияну Д.О.
У судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_6 , який пояснив, що вони з ОСОБА_1 з дитинства жили у одному будинку по АДРЕСА_3 , вказував, що він робив укоси у квартирі АДРЕСА_1 за проханням позивача, який сплатив йому грошові кошти за проведені ремонтні роботи, вказував, що позивач завжди допомагав сестрам ОСОБА_4 , оскільки вони були для нього рідними людьми (а.с. 186-189).
Крім того, на підтвердження здійснення ремонтних робіт позивачем до позовної заяви долучені договори про надання послуг від 20 липня 2019 року та від 03 лютого 2020 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , предметом яких є надання послуг з поклейки шпалер у квартирі АДРЕСА_1 (зал та вітальня). Вартість надання послуг - по 400 грн. (а.с. 31).
У судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_7 , яка повідомила, що знайома з позивачем з дитинства, ОСОБА_2 товаришувала з її матір'ю. Вказувала, що допомагала позивачеві клеїти шпалери у квартирі АДРЕСА_1 , позивач також клеїв шпалери разом з нею.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні не вказувала щодо укладання договорів про надання послуг від 20 липня 2019 року та від 03 лютого 2020 року, між нею та ОСОБА_1 , зазначала, що просто допомагала позивачеві клеїти шпалери.
Доказів сплати послуг з поклейки шпалер, обумовлених договором, матеріали справи не містять, не зазначала щодо їх отримання і сама ОСОБА_7 (а.с.218).
До позовної заяви додана копія договору про надання транспортних послуг № 72 від 15 серпня 2016 року, укладеного між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , предметом якого є надання транспортних послуг щодо перевезення меблів (диван, комод) та побутової техніки (пральна машина, телевізор) з адреси: АДРЕСА_4 на адресу: АДРЕСА_2 .
Також у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9 , який повідомив суду, що знайомий з позивачем з 14-15 років, допомагав перевозити своєю машиною до квартири ОСОБА_2 деякі меблі, коли ще була жива її сестра ОСОБА_3 , вказував, що вони з ОСОБА_1 приїжджали до квартири ремонтувати техніку.
З показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були у добрих стосунках, вони ставились до нього, як до сина, він вітав сестер ОСОБА_4 з усіма святами.
Між тим факту постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 2016 року, як на тому наголошував позивач у поданій позовній заяві, показаннями свідка ОСОБА_9 суду встановити не вдалось. Крім того, свідок ОСОБА_9 повідомив, що не знає з якою метою ОСОБА_1 перевозив речі до квартири ОСОБА_2 (а.с. 201).
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , яка йому належить на праві спільної часткової власності (1/2 частка), що сторонами не заперечується, а відтак не підлягає доказуванню в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України.
У спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 окрім ОСОБА_2 ніхто зареєстрованим не значиться, що підтверджується відповіддю Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с.148).
Отже ОСОБА_1 не був зареєстрований у спірній квартирі, клопотань про виклик у судове засідання для допиту у якості свідків сусідів, які в могли підтвердити факт його проживання у квартирі АДРЕСА_1 , представників ОСББ, тощо, позивачем та його представником не заявлялось.
Фактично у судовому засіданні у якості свідків давали показання друзі позивача, з двома з яких і укладались договори про проведення ремонтних робіт та договори про надання послуг, та його брат - ОСОБА_10 , який вказував, що позивач проживав із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , робив покупки, ставив вікна, сантехніку, тощо. На питання представника відповідача щодо сплати комунальних послуг зазначив, що найімовірніше ці комунальні послуги сплачувала ОСОБА_3 (а.с.127).
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження необхідності стороннього догляду за ОСОБА_2 , в тому числі і за ОСОБА_3 , які б могли зумовити переїзд ОСОБА_1 до останніх у лютому 2016 року, відсутні у справі і докази хвороби спадкодавця.
Посилання позивача на те, що він надавав матеріальну допомогу ОСОБА_3 , сплачував комунальні платежі - нічим не підтверджені. Не містять матеріали справи будь-яких фотографії певних подій сумісного життя позивача із ОСОБА_3 .
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позивач перебував у добрих стосунках з ОСОБА_2 , допомагав по господарству, що не є тотожним із фактом проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, сплати побутових послуг, взаємних прав та обов'язків.
Надані позивачем документи, які стосуються поховання ОСОБА_2 не є належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування (висновок Верховного Суду у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 552/196/20).
Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підставі про встановлення факту проживання позивача однією сім'єю зі спадкодавцем.
Отже у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
В силу ст.141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, суд, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О.Куць