Номер провадження 2-о/201/362/2025
ЄУН 201/12630/25
Соборний районний суд міста Дніпра
Іменем України
10 жовтня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра
у складі головуючого судді: Давидовської Т.В.
за участю: секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,
заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), за участю заінтересованої особи: Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті,
установив:
Заявник ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бердянськ Запорізької області.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 , зазначає, що вона є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бердянськ Запорізької області. На тимчасово окупованій території були видані документи про його смерть, однак, вказані документи не дозволяють заявнику отримати свідоцтво про смерть встановленого зразка. Установлення факту смерті заявнику необхідно для проведення державної реєстрації його смерті компетентним органом виконавчої влади України, отримання свідоцтва про смерть встановленого державного зразка та вирішення в подальшому питання щодо вступу у спадщину, оформлення належним чином спадщини.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду.
Заявниця у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, у якій просила здійснювати розгляд справи за її відсутності. Заяву підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилась, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Заявниця ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджено копією паспорта громадянина України та довідки №1202-5003810225 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 м. Бердянськ Запорізької області.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24 листопада 1973 року Ярославською сільською радою Лабінського району Краснодарського краю, актовий запис № 44, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2
05 червня 2025 року на тимчасово окупованій території України незаконним органом видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , у якому вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Анікіно, Щербактинського району Павлодарської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 «Российская Федерация, Запорожская область, город Бердянск» (мовою оригіналу).
Вказані факти повністю знайшли своє підтвердження на підставі документів, зокрема фото з місця поховання ОСОБА_2 , та довідки про смерть № С-01701 (причина смерті: набряк легенів, атеросклеротична хвороба серця).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Вимогами ч.1 ст. 317 ЦПК України закріплено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси).
У відповідності до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. (ч.1). Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду (ч.2). Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню (ч.4).
Судом установлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 . Установлення факту смерті для заявника має юридичне значення для визнання і підтвердження державою факту смерті родича (чоловіка) заявниці, та пов'язані із виникненням в останньої права на спадщину.
Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 05 червня 2025 року видане на території непідконтрольній державній владі України, а відтак є недійсним, оскільки видане органом, який не має права його видавати, так як знаходиться на території, непідконтрольній державній владі України.
У зв'язку з тим, що смерть що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , настала на тимчасово окупованій території України, суд дійшов висновку щодо неможливості отримання заявником лікарського свідоцтва про смерть встановленого зразка, виданого компетентним органом державної влади України.
Ураховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376 м. Бердянськ Запорізької області з 27.02.2022 року і до теперішнього часу є тимчасово окупованою територією.
У зв'язку з тим, що смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , настала на території м. Бердянськ Запорізької області, де нині жоден орган державної влади України не здійснює свої повноваження, суд погоджується з тим, що отримати свідоцтво про смерть, встановленого зразка і виданого компетентним органом державної влади України є неможливим.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд бере до уваги, що відповідно до ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 759/1443/22.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо реєстрації шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу.
Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.
Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Так, окупаційною владою Російської Федерації, якою тимчасово окуповано м. Бердянськ Запорізької області, 05 червня 2025 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 «Российская Федерация, Запорожская область, город Бердянск» (мовою оригіналу).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (зі змінами та доповненнями), державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина 1 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
У відповідності до ч.ч.2-3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Так, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 25 травня 2025 року видано незаконним органом, який розташований на тимчасово окупованій території України, а отже не може бути використаний заявником для реєстрації смерті на території України, оскільки виданий не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно зі ст.122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України, а також на те, що відповідно до ст.26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Згідно до положень ч.3, 4 ст.49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що чоловік заявниці ОСОБА_2 мав громадянство України, про що свідчать копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 та відповідь з Офісу Президента України щодо не надходження на розгляд Комісії при Президентові України матеріалів стосовно припинення чи втрати громадянства громадянином України ОСОБА_2 .
Після його смерті заявниця не має можливості в іншому, аніж у судовому порядку, встановити факт смерті свого чоловіка та отримати свідоцтво про смерть для подальшого його використання в цивільно-правових відносинах згідно законодавства України.
Здійснити державну реєстрацію смерті та отримати відповідне свідоцтво заявниця в цьому випадку може лише на підставі відповідного судового рішення про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення його померлим, як передбачено ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Виходячи з наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 м. м. Бердянськ, Запорізької області, Україна, підтверджується наданими суду доказами, тому є всі правові підстави для задоволення заяви та встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно пункту 8 частини першої статті 430 та ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Відтак, відповідно до ч.2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 81, 247, 263-265, 315, 317, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України задовольнити.
Установити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Анікіно, Щербактинського району Павлодарської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бердянськ, Запорізької області, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Т.В. Давидовська