вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" жовтня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/928/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (вул. Заводська, буд. 31, с. Оженин, Рівненський р-н, Рівненської обл., 35821; код ЄДРПОУ 32578323)
до відповідача Острозької міської ради Рівненської області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Острог, Рівненська обл., 35800; код ЄДРПОУ 05391005)
про визнання права на викуп земельної ділянки, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеним та про зобов'язання передати земельну ділянку
без виклику учасників справи
08 жовтня 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі.
Заявник вказує, що готує позовну заяву та планує звернутися до Господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача Острозької міської ради Рівненської області про визнання права на викуп земельної ділянки площею 53,1479 га (кадастровий номер 5624286400:10:008:0038), на території якої знаходиться цілісний майновий комплекс ТОВ "Острозький цукровий завод", визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеним та зобов'язання передати дану земельну ділянку ТОВ "Острозький цукровий завод".
В обґрунтування означеної заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" зазначає, що є власником цілісного майнового комплексу, розташованого на земельній ділянці площею 53,1479 га (кадастровий номер 5624286400:10:008:0038), яку товариство має законне право викупити відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки на ній знаходяться належні йому об'єкти нерухомості. Попри це, Острозька міська рада відмовляється визнавати право товариства на викуп земельної ділянки та прийняла рішення про її поділ на шість окремих ділянок (кадастрові номери: 5624286400:10:008:0049; 5624286400:10:008:0050; 5624286400:10:008:0051; 5624286400:10:008:0052; 5624286400:10:008:0053; 5624286400:10:008:0054), одну з яких (кадастровий номер 5624286400:10:008:0052) уже виставлено на продаж через Національну електронну біржу. Такі дії створюють реальну загрозу відчуження спірної землі третім особам, що унеможливить або істотно ускладнить виконання майбутнього рішення суду та ефективний захист прав товариства.
У зв'язку з цим заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову:
1. Накласти арешт на земельну ділянку площею 53,1479 га з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038, розташовану за межами с. Оженин Рівненського району Рівненської області, та на земельні ділянки, утворені внаслідок її поділу:
- площею 0,1529 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0049;
- площею 0,2162 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0050;
- площею 0,5213 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0051;
- площею 11,6530 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0052;
- площею 22,1502 га кадастровий номер 5624286400:10:008:0053;
- площею 18,4543 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0054.
2. Заборонити Острозькій міській раді Рівненської області та іншим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, передачею в користування чи обтяженням земельної ділянки площею 53,1479 га з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038, розташованої за межами с. Оженин Рівненського району Рівненської області, та/або земельними ділянки, утвореними внаслідок її поділу:
- площею 0,1529 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0049;
- площею 0,2162 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0050;
- площею 0,5213 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0051;
- площею 11,6530 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0052;
- площею 22,1502 га кадастровий номер 5624286400:10:008:0053;
- площею 18,4543 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0054.
3. Заборонити організаторам електронних торгів (зокрема, ДП «Прозорро.Продажі», Національній електронній біржі) проводити будь-які аукціони щодо продажу зазначених земельних ділянок.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі, суд дійшов висновку про її часткове задоволення огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Положення ст. 136 ГПК України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
З урахуванням загальних вимог, передбачених положеннями статей 73, 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46 постанови).
Ключовим є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47 постанови).
Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою, та надати суду докази існування фактичних обставин, що пов'язані з необхідністю вжиття таких заходів саме на забезпечення позовних вимог в межах порушеного права, яке позивач намагається захистити поданням відповідного позову, а не будь-яких інших порушених прав позивача.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З матеріалів справи вбачається, що заявлена вимога про забезпечення полягає у накладенні арешту на земельні ділянки, належні відповідачу, а також забороні відповідачу та організаторам електронних торгів вчиняти дії щодо означених земельних ділянок.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.
При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності та допустимості.
Суд зазначає, що у подібних випадках за умови відчуження нерухомого майна суд зазвичай накладає арешт на таке майно, що забезпечує статус-кво до моменту розгляду справи, заморожуючи можливість подальших відчужень нерухомого майна або його обтяжень. Ці заходи вживають з метою попередження того, що будь-які подальші відчуження або обтяження ускладнять відновлення порушеного права позивача.
З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову містить відповідне обґрунтування майбутніх позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, водночас наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуватимуться вимоги, суд буде установлювати під час ухвалення рішення по суті спору.
Разом з тим, з метою перевірки обставин наведених у заяві про забезпечення позову, судом 10.10.2025 отримано інформаційну довідку № 447254617 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна щодо земельної ділянки кадастровий номер 5624286400:10:008:0038. Із вказаної довідки встановлено, що означена земельна ділянка припинила своє існування внаслідок її поділу на підставі рішення органу місцевого самоврядування Острозької міської ради № 2572 від 14.08.2025.
Як встановлено судом із інформаційних довідок № 447256020, №447256667, № 447257375, № 447257732, № 447258003, № 447258360 отриманих судом 10.10.2025 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5624286400:10:008:0049; 5624286400:10:008:0050; 5624286400:10:008:0051; 5624286400:10:008:0052; 5624286400:10:008:0053; 5624286400:10:008:0054, - вказані земельні ділянки виникли 15.08.2025 на підставі рішення Острозької міської ради № 2572 від 14.08.2025 про поділ земельної ділянки кадастровий номер 5624286400:10:008:0038.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову судом установлено наявність реального спору між сторонами ТОВ "Острозький цукровий завод" та Острозькою міською радою Рівненської області, адже Острозькою міською радою не визнається право ТОВ "Острозький цукровий завод" на викуп земельної ділянки площею 53,1479 га (кадастровий номер 5624286400:10:008:0038) та вжито дії щодо поділу цієї земельної ділянки на 6 частин, вживаються дії щодо подальшого відчуження однієї з шести на електронних торгах, що, на думку заявника, створює ризик унеможливлення виконання майбутнього судового рішення.
По-друге, суд бере до уваги доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або істотно ускладнити ефективний захист його прав, оскільки у разі продажу чи відчуження спірної земельної ділянки третім особам відновлення порушених прав стане фактично неможливим, а майбутнє рішення суду - таким, що не підлягатиме реальному виконанню.
У даному випадку заявником наведено конкретні обставини, які свідчать про реальну загрозу відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами: 5624286400:10:008:0049; 5624286400:10:008:0050; 5624286400:10:008:0051; 5624286400:10:008:0052; 5624286400:10:008:0053; 5624286400:10:008:0054 (які утворені внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 5624286400:10:008:0038) на користь третіх осіб - зокрема, здійснення органом місцевого самоврядування виставлення однієї з шести земельних ділянок (з кадастровим номером 5624286400:10:008:0052) на продаж через електронну торгову систему. Такі дії фактично спрямовані на зміну власника, що може призвести до втрати предмета спору і зробити неможливим відновлення порушеного права заявника навіть у разі задоволення позову.
Отже, суд вважає, що наявний ризик істотного ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову в частині заборони Острозькій міській раді відчужувати спірні земельні ділянки, оскільки лише таким чином може бути збережено існуючий стан речей до вирішення спору по суті та забезпечено реальне і ефективне виконання судового рішення в майбутньому.
По-третє, суд уважає, що обраний заявником вид забезпечення позову - заборона Острозькій міській раді вчинення дій щодо відчуження земельних ділянок - є співмірним із майбутніми позовними вимогами та спрямований виключно на збереження існуючого стану речей до вирішення спору по суті.
Таке забезпечення не порушить прав та інтересів інших осіб понад необхідне для досягнення мети забезпечення позову - статус-кво. Таким чином, заборона Острозькій міській раді вчинення дій щодо відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами: 5624286400:10:008:0049; 5624286400:10:008:0050; 5624286400:10:008:0051; 5624286400:10:008:0053; 5624286400:10:008:0054 є достатнім і співмірним заходом, котрий спрямований на недопущення вибуття спірних земельних ділянок із комунальної власності до вирішення спору по суті, що, у свою чергу, забезпечить реальне виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову. Зазначений захід забезпечення позову не створює надмірних обмежень у здійсненні прав власника земельних ділянок щодо користування ними, вирощування на них сільськогосподарських культур тощо, а лише тимчасово унеможливлює вчинення дій, які можуть призвести до зміни власника спірних ділянок, що відповідає меті інституту забезпечення позову - збереженню предмета спору до моменту його вирішення судом та недопущення утруднення виконання судового рішення в майбутньому.
По-четверте, з матеріалів заяви не вбачається, що звернення заявника з цією заявою має на меті зловживання процесуальними правами або штучне обмеження прав іншої сторони. Навпаки, заява подана з метою запобігання відчуженню спірного майна та забезпечення реального виконання можливого судового рішення.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Крім того, у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
В пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі "законну ціль" у "загальному інтересі", але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті "справедливий баланс", який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті необхідно встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (рішення у справі "Хуттен-Чапська проти Польщі").
Разом з тим, ЄСПЛ у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов'язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008 та "Боржонов проти Росії" від 22.01.2009).
Отже, допускається накладення судами обмежень щодо розпорядження майном особи в порядку господарського, адміністративного, цивільного, кримінального судочинства при розгляді справ, що віднесені процесуальним законом до їх юрисдикції, за умови дотримання таких вищенаведених вимог встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.
Обмежуючи розпорядження майном особи суд у межах свого провадження переслідує специфічну мету - збереження предмету позову (речі), її основних властивостей та характеристик або не погіршити споживчі якості у випадку її присудження позивачеві.
Суд зауважує, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).
Частинами 1, 2 статі 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справа №910/1040/18 суд вказав, що оскільки у даному разі фірма мала намір звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд констатує, що предметом майбутнього позову у справі будуть: визнання права на викуп земельної ділянки площею 53,1479 га (кадастровий номер 5624286400:10:008:0038), визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеним та зобов'язання передати дану земельну ділянку ТОВ «Острозький цукровий завод». В той же час із наявних матеріалів справи судом встановлено, що земельної ділянки з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038 наразі не існує, адже вона припинила своє існування внаслідок поділу на 6 частин, кожній із яких присвоєно свій кадастровий номер. В той же час ТОВ «Острозький цукровий завод» доводить, що саме на земельній ділянці з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038 знаходиться його нерухоме майно, що надає законне право викупити ділянку відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.
При вирішення питання про забезпечення позову мають досліджуватися підстави вжиття заходів забезпечення позову в аспекті наявності достатньо обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та/або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутися. З огляду на викладене суд враховує, що невжиття заходів забезпечення у вигляді заборони Острозькій міській раді вчинення дій щодо відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 5624286400:10:008:0049; 5624286400:10:008:0050; 5624286400:10:008:0051; 5624286400:10:008:0053; 5624286400:10:008:0054 створить реальний ризик відчуження земельних ділянок третім особам, що може зробити неможливим або істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду та ефективний захист прав позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявником доведено наявність усіх необхідних умов для застосування заходів забезпечення позову, передбачених статтями 136- 137 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява підлягає задоволенню в частині: заборони Острозькій міській раді Рівненської області вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням земельних ділянок:
- площею 0,1529 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0049;
- площею 0,2162 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0050;
- площею 0,5213 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0051;
- площею 22,1502 га кадастровий номер 5624286400:10:008:0053;
- площею 18,4543 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0054.
При цьому суд відмовляє у задоволенні вимоги про накладення арешту на земельну ділянку площею 53,1479 га з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038, розташовану за межами с. Оженин Рівненського району Рівненської області, а також про заборону Острозькій міській раді та іншим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, передачею в користування чи обтяженням земельної ділянки площею 53,1479 га з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038, розташованої за межами с. Оженин Рівненського району Рівненської області, - оскільки такої земельної ділянки площею 53,1479 га з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038 не існує із серпня 2025 року.
Також суд відмовляє у задоволенні вимог про накладення арешту на земельні ділянки площею 0,1529 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0049; площею 0,2162 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0050; площею 0,5213 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0051; площею 22,1502 га кадастровий номер 5624286400:10:008:0053; площею 18,4543 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0054, - оскільки заборона Острозькій міській раді вчинення дій щодо відчуження вказаних земельних ділянок є достатнім і співмірним заходом, котрий виконає мету і функцію забезпечення позову - недопущення вибуття спірних земельних ділянок із комунальної власності до вирішення спору по суті, що, у свою чергу, забезпечить реальне виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову. Арешт полягає в забороні на відчуження, а також забороні на розпорядження та користування земельними ділянками, що є надмірним заходом впливу. З огляду на принцип співмірності заходів забезпечення позову з предметом та метою майбутніх позовних вимог, накладення арешту в даному випадку не є необхідним, оскільки обраний судом захід у вигляді заборони Острозькій міській раді вчиняти дії щодо відчуження спірних земельних ділянок повною мірою забезпечує збереження їх правового статусу до вирішення спору по суті.
Суд не вбачає наявності зв'язку між заявленими заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки та адекватністю таких заходів, а також враховує, що вжиття відповідних заходів негативно може впливати на господарську діяльність власника земельних ділянок - Острозької міської ради.
При цьому суд також відмовляє у задоволенні вимог про заборону Острозькій міській раді Рівненської області та іншим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з передачею в користування чи обтяженням земельних ділянок: площею 0,1529 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0049; площею 0,2162 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0050; площею 0,5213 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0051; площею 22,1502 га кадастровий номер 5624286400:10:008:0053; площею 18,4543 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0054, оскільки застосування такого заходу фактично позбавить власника Острозьку міську раду Рівненської області можливості здійснювати правомірне користування належним йому майном, у тому числі використовувати земельні ділянки за їх цільовим призначенням. Метою забезпечення майбутнього позову у даній справі є збереження існуючого стану речей шляхом недопущення зміни власника спірних земельних ділянок (Острозької міської ради Рівненської області) до вирішення спору по суті, та недопущення створення передумов для виникнення нових спорів.
Заборона користування земельними ділянками призведе до втручання у законне та мирне володіння майном власника, що здійснює повноваження власника від імені відповідної територіальної громади, обмежить його можливість використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням.
Заявником не доведено, що користування земельними ділянками: площею 0,1529 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0049; площею 0,2162 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0050; площею 0,5213 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0051; площею 22,1502 га кадастровий номер 5624286400:10:008:0053; площею 18,4543 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0054 може ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення або вплинути на ефективність захисту його прав у межах заявлених вимог немайнового характеру. Саме по собі користування земельними ділянками її власником не створює загрози порушенню прав заявника та не перешкоджає можливому поновленню цих прав у випадку задоволення майбутнього позову.
Отже, запитуваний захід забезпечення позову про заборону вчиняти будь-які дії, пов'язані з користуванням земельною ділянкою є неспівмірним із предметом майбутнього позову, не має безпосереднього причинного зв'язку із метою забезпечення позову та не спрямований на збереження статусу-кво, необхідного для ефективного виконання судового рішення. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заборона користування земельними ділянками у цьому випадку не є необхідною, пропорційною чи обґрунтованою, а тому у задоволенні цієї частини заяви слід відмовити.
Крім цього, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку площею 11,6530 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0052 та в частині про заборону Острозькій міській раді Рівненської області та іншим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, передачею в користування чи обтяженням земельної ділянки площею 11,6530 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0052, а також відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони організаторам електронних торгів (зокрема, ДП «Прозорро.Продажі», Національній електронній біржі) проводити будь-які аукціони щодо продажу зазначених земельних ділянок з огляду на наступне.
Частиною 12 статті 137 ГПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Суд зазначає, що етапність продажу комунального майна на аукціоні серед іншого передбачає: прийняття рішення органом місцевого самоврядування про приватизацію об'єкта, підготовка об'єкта до продажу (оцінка, інвентаризація, визначення умов), оголошення аукціону, проведення аукціону (основного або повторного, а за потреби - зниженням стартової ціни, визначення переможця та оплата вартості об'єкта, укладення договору купівлі-продажу з переможцем, передача майна покупцю за актом приймання-передачі тощо.
З викладеного вбачається, що всі дії Острозької міської ради щодо проведення аукціону з продажу земельної ділянки площею 11,6530 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0052 є етапами його проведення, а відтак вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку яка виставлена на торги та шляхом заборони Острозькій міській раді та іншим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, передачею в користування чи обтяженням даної земельної ділянки, - фактично має своїм наслідком втручання у процедуру проведення аукціону, що прямо заборонено законом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/4956/24 від 29.04.2025.
Відтак дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову за майбутнім позовом і предметом спору, співмірність і адекватність, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового забезпечення позову, шляхом заборон Острозькій міській раді Рівненської області відчужувати земельні ділянки з кадастровими номерами: 5624286400:10:008:0049; 5624286400:10:008:0050; 5624286400:10:008:0051; 5624286400:10:008:0053; 5624286400:10:008:0054. В решті вимог суд відмовляє.
Окрім цього, суд вважає за необхідне надати оцінку запереченням Острозької міської ради Рівненської області, котрі надійшли до суду 09.10.2025. У вказаних запереченнях Острозька міська рада Рівненської області вказує, що позивачем вже була подана ідентична заява про забезпечення позову до його подання у справі №918/920/25. У справі №918/920/25 ухвалою суду від 06.10.2025 здійснено розгляд такої заяви та відмовлено позивачу у забезпеченні позову. Тому орган місцевого самоврядування вважає, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі слід відмовити.
Суд відхиляє вказані заперечення Острозької міської ради Рівненської області, оскільки спір у справі №918/920/25 стосується визнання незаконним і скасування рішення Острозької міської ради від 14.08.2025 № 2572 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності площею 53,1479 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0038 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок та на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за межами с. Оженин"; а також про зобов'язання Острозької міської ради розглянути на черговому пленарному засіданні питання про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 53,1479 га (кадастровий номер 5624286400:10:008:0038) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, що розташована за межами с. Оженин на території Острозької міської територіальної громади (Оженинський старостинський округ) Рівненського району Рівненської області, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива-Експерт" для продажу на неконкурентних засадах у власність землекористувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод", та продаж зазначеної земельної ділянки землекористувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод".
Підстави забезпечення позову у справі №918/920/25, як і спір у вказаній справі є відмінними від заяви у справі № 918/928/25. Таким чином, предмет і підстави спору у справі №918/920/25 та майбутньому позовп про визнання права на викуп земельної ділянки, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеним та про зобов'язання передати земельну ділянку відрізняються, що робить заперечення Острозької міської ради щодо відмови у забезпеченні позову у даній справі необґрунтованими.
За ч.ч. 1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Керуючись ст. ст. 136, 139, 140, 222, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" до відповідача Острозької міської ради Рівненської області про визнання права на викуп земельної ділянки, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеним та про зобов'язання передати земельну ділянку - задовольнити частково.
2. Заборонити Острозькій міській раді Рівненської області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Острог, Рівненська обл., 35800; код ЄДРПОУ 05391005) відчужувати земельні ділянки:
- площею 0,1529 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0049;
- площею 0,2162 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0050;
- площею 0,5213 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0051;
- площею 22,1502 га кадастровий номер 5624286400:10:008:0053;
- площею 18,4543 га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0054.
3. Дана ухвала є виконавчим документом згідно з ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".
4. Строк пред'явлення вказаної ухвали до виконання - протягом трьох років з наступного дня після набрання цією ухвалою законної сили, тобто по 11.10.2028.
5. Стягувачем за даною ухвалою є Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (вул. Заводська, буд. 31, с. Оженин, Рівненський р-н, Рівненської обл., 35821; код ЄДРПОУ 32578323)
6. Боржником за даною ухвалою є Острозькій міській раді Рівненської області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Острог, Рівненська обл., 35800; код ЄДРПОУ 05391005).
7. У решті вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду у порядку та строки визначені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Ухвала складена та підписана суддею - 10.10.2025.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О.Пашкевич