вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"09" жовтня 2025 р. Справа № 918/372/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/372/25
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл"
про стягнення коштів.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем"
про стягнення коштів.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Статсенко Анастасія Володимірівна.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.09.2025 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл" (ТОВ "лайфселл", відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" (ТОВ "Рівнебудтандем", позивач) 24 449,00 грн. вартості відновлювального ремонту приміщення будівлі, 7 303,00 грн. вартості ремонту покрівлі будівлі, 67 500,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та 2 892,35 грн. судового збору. У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
До господарського суду 29.09.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення відповідно до якої просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 918/372/25, яким вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн. відповідно до умов укладеного Договору про надання правничої допомоги від 01.10.2024 та витрат понесених на проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.10.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 09.10.2025.
Від представника відповідача 30.09.2025 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
До суду 09.10.2025 від представника позивача надійшла заява, в якій просить розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводити без участі позивача та його повноважного представника.
Представник позивача у судове засідання 09.10.2025 не з'явився.
Представниця Відповідача в судовому засіданні 09.10.2025 заперечила проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та просила відмовити в задоволенні у повному обсязі.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третя статті 2 ГПК України).
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" звернулося до Адвокатського об'єднання "Лінія права", про що було укладено відповідний Договір про надання правничої допомоги від 01.10.2024.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: Договору про надання правової допомоги від 01.10.2024 укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" та Адвокатським об'єднанням "Лінія права"; акта здачі-приймання послуг правової допомоги від 14.04.2025 на суму 42 000,00 грн. згідно з договором про надання правової допомоги від від 01.10.2024; ордеру на надання правової допомоги від 25.04.2025 на ім'я адвоката Костюченка Станіслава Адамовича, виданим Адвокатським об'єднанням "Лінія права".
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" (Замовник) та Адвокатським об'єднанням "Лінія права" (Виконавець, Адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правничої допомоги від 01.10.2024 (далі - Договір).
У даній справі інтереси позивача представляв адвокат Костюченко Станіслав Адамович.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику правову допомогу при розгляді судом першої інстанції позову про стягнення збитків завданих Замовнику, внаслідок невиконання ТОВ "лайфселл" своїх зобов'язань згідно договору .
Згідно з пунктом. 2.1.1 Договору Замовник передає Виконавцю в копіях (за необхідності в оригіналах) наявні в нього правовстановлюючі документи та інші документи, які на думку Замовника відносяться до справи. Замовник гарантує повноту та достовірність наданих документів і відомостей.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що вартість послуг згідно з даним договором становить 42 000,00 грн..
Сторонами Договору 14.04.2025 підписаний акт здачі-приймання послуг правової допомоги до Договору про надання правової допомоги від 01.10.2024 (Акт), у якому описано перелік наданої правової допомоги, а саме:
- надання первинної консультації та здійснення правового аналізу правовідносин, що виникли між Замовником та ТОВ "лайфсел";
- збір, вивчення та здійснення юридичного аналізу документів необхідних для належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів Замовника;
- підготовка листа від 02.10.2024;
- підготовка листа від 06.12.2024;
- підготовка листа від 13.01.2025;
- підготовка листа-вимоги від 06.03.2025;
- підготовка листа-повідомлення від 06.03.2025;
- підготовка листа-повідомлення від 19.03.2025;
- підготовка позовної заяви ТОВ "Рівнебудтандем" до ТОВ "лайфсел" про стягнення збитків завданих внаслідок невиконання ТОВ "лайфсел" своїх обов'язків згідно з договором оренди від 07.07.2022 № RV0045.
Частинами першою-третьої статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами .
Згідно із статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.
Одним з принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частина друга стаття 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також враховує пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Частиною п'ятою статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі самі критерії застосовуються Європейським судом з прав людини, при вирішенні питання щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Відповідно до пункту 3 частини першої, частин другої-четвертої статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Проаналізувавши надані заявником (позивачем) в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача та відповідача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 42 000,00 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), суд дійшов висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Так, вивчивши надані представником позивача в обґрунтування адвокатських витрат документи суд зазначає, що враховуючи, предмет та ціну спору, обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.
Крім того, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час.
Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом у даній справі враховуються висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Також суд враховує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "лайфселл" подано заперечення на заяву про ухвалення додактового рішення, в яких зазначає, що останнє, як підприємство критичної інфраструктури, з початком повномасштабного вторгнення з лютого 2024 року несе постійні фінансові втрати (збитки), завдані товариству внаслідок збройної агресії рф проти України, яка майже щодня цілеспрямовано знищує зокрема і інфраструктуру мобільної мережі оператора на території України.
Заявлена представником позивача до стягнення з відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн. є неспівмірною з задоволеними позовними вимогами у розмірі 99 252,00 грн.
Враховуючи особу позивача, яка є юридичною особою, основний вид діяльності за КВЕД: ?68.20 Надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна?, і саме з договірних орендних відносин виник спір, що був предметом судового розгляду, а від так позивач може мати в штаті працівників, які б могли представляти інтереси позивача без використання сторонньої правової допомоги, враховуючи незначну складність цієї судової справи, що ставить під сумнів критерій реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності).
Представник позивача надав Акт здачі-приймання послуг правової допомоги від 14.04.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024, в якому зазначено про надання первинної консультації та здійснення правового аналізу правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем; збір, вивчення та здійснення юридичного аналізу документів необхідних для належного захисту прав та охоронюваних закон інтересів позивача?, що за змістом та характером правової допомоги охоплюються та дублює послугу з підготовки позовної заяви; також в акті вказано про підготовку листів від 02.10.2024, від 06.12.2024, від 13.01.2025, від 06.03.2025, від 06.03.2025 та від 19.03.2025, які є ідентичними за змістом та дублюють текст з листа в лист (листи від 02.10.2024 та 06.12.2024; листи від 13.01.2025, 06.03.2025 та 19.03.2025) або є суто технічним (лист- повідомлення від 06.03.2025) та підготовка позовної заяви.
За даний обсяг допомоги визначено вартість у розмірі 42 000,00 грн., що відповідач вважає завищеною ціною тому, що представник позивача добре обізнаний в таких справах, яка до того ж є справою незначної складності і стосується виконання договірних зобов'язань, отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені представником позивача, як витрати на правову допомогу.
Надані представником позивача докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв'язку з правовими положеннями ГПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, необхідності та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, а також враховуючи часткове задоволення первісного позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача в частині витрат на правничу допомогу, а саме в сумі 21 000,00 грн, оскільки встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, тому скористався правом суду, передбаченим частиною п'ятої статті 129 ГПК України, не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили.
Щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" 5 000, 00 грн. витрат на оплату за проведення будівельно-технічної експертизи, суд зазначає таке.
Витрати, пов'язані із проведенням експертиз, передбачені статтею 127 ГПК України. Так, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" (Замовник) та Приватним підприємством "Експерт-Рівне-Консалт" (Експерт) укладено договір про проведення будівельно-технічної експертизи від 03.04.2025 №250403/3.
Згідно з пунктом 1.1 Договору експерт прийняв на себе обов'язок щодо проведення судової екпертизи з метою встановлення вартості відновлюваного ремонту в приміщенні будівлі та його покрівлі.
Відповідно до пункту 2.1 Договору вартість робіт становить 5 000,00 грн. (п'ять тисяч), без врахування.
У матеріалах справи наявний висновок експерта від 04.04.2025 №250403-3_ФМ, який складений судовим експертом Фурсовичем Михайлом Олександровичем на замовлення позивача.
Згідно з актом здачі-приймання висновку експерта (надання послуг) від 07.04.2025 Приватне підприємство "Експерт-Рівне-Консалт" в особі директора Кеди Руслана Івановича здало, а Замовник в особі директора Войтюка Едуарда Васильовича прийняв висновок судової експертизи згідно договору від 03.04.2025 №250403/3. Вартість наданих послуг згідно договору становить 5 000,00 грн. без ПДВ. Претензій до якості та строків надання послуг у Замовника немає.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України передбачено, що загальне правило розподілу, за яким інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з статтею 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачано, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).
Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов'язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.
Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє констатувати, що висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи та при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, "підриває" конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права (постанова ВП ВС від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22).
З огляду на зазначене та врахувавши те, що наданий позивачем висновок експерта від 04.04.2025 №250403-3_ФМ, який складений на замовлення позивача, був використаний судом при вирішенні спору та прийнятий до уваги під час ухвалення судового рішення, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" про стягнення витрат на проведення експертизи заявлені правомірно.
Що ж до доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл" у запереченнях на заяву про ухвалення додактового рішення, а саме, що представник позивача на підтвердження своєї заяви надав копію платіжної інструкції від 20.03.2025 №843, в якій у призначені платежу вказано "оплата згідно Договору про надання правової допомоги від 19.03.2025. без ПДВ", у той час як відповідно до наявного в матеріалах справи між Позивачем та Адвокатським об'єднанням "Лінія права" був підписаний договір про надання правової допомоги від 01.10.2024. Більше того в нижньому правому кутку платіжної інструкції №843 вказано код для перевірки JSV1E0JKFH03M2FP4K9 на pb.ua/check, ввівши який зазначено, що "Документ із цим кодом не знайдено". За таких підстав надана представником Позивача копія платіжної інструкції №843 викликає сумніви як така чи дійсно вона відноситься до справи, яка була предметом цього позову та розглянута господарським судом, чи може між позивачем та АО "Лінія права"» існує ще один договір про надання правової допомоги від 19.03.2025, та й взагалі не зрозуміло її дійсність щодо факту оплати, - то суд відхиляє такі доводи, оскільки згідно з позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловленою у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловленою у додатковій постанові від 25.09.2025 у справі № 910/9998/23, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Тобто хоч подані позивачем докази оплати послуг на правничу допомогу і викликають сумніви щодо оплати відповідних послуг, однак неоплата таких послуг не є підставою для відмови у їх стягнення, з урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду.
З огляду на зазначене, враховуючи, що судом при ухвалені рішення від 22.09.2025 не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс при розгляді справи № 918/372/25, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" про ухвалення додаткового рішення та ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача у справі 21 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 5 000, 00 грн. витрат на оплату за проведення будівельно-технічної експертизи.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 244 ГПК України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11А, код ЄДРПОУ 22859846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" (33028, м. Рівне вул. Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25322383) 21 000,00 грн. (двадцять одну тисячу гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу та 5 000, 00 грн. (п'ять тисяч гривень гривень 00 копійок) витрат на оплату за проведення будівельно-технічної експертизи.
3. У задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" про ухвалення додаткового рішення відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнебудтандем" (33028, м. Рівне вул. Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25322383).
Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "лайфселл" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11А, код ЄДРПОУ 22859846).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено і підписано "10" жовтня 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон