65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4091/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,
розглянувши заяву Керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області (вх.№2-1585/25 від 07.10.2025) про забезпечення позову по справі № 916/4091/25
за позовом: Керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області (68000, Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул.Віталія Шума, буд. 9/102Н) в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68000, Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, просп. Миру, 33; код ЄДРПОУ 25932851)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Зіон» (79024, Львівська обл., м. Львів, вул. Пластова, 1)
про скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
07.10.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Зіон», у якій просить суд:
- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ «Зіон» на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,3533 га, кадастровий номер 5110800000:01:002:0008 (реєстраційна справа на об'єкт нерухомого майна: 2192391751108);
- зобов'язати ТОВ «Зіон» повернути Чорноморській територіальній громаді в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області земельну ділянку площею 0,3533 га, кадастровий номер 5110800000:01:002:0008, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон.
Обґрунтовуючи звернення із позовом до суду прокурор посилається на те, що Чорноморська міська рада незаконно передала в оренду земельну ділянку площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008 за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон в оренду згідно з Договором земельної ділянки від 07.10.2020 №112, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Позивач стверджує, що вказана земельна ділянка, в силу імперативних приписів ч.2 ст. 134 ЗК України, підлягала обов'язковому продажу на земельних торгах.
Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-1585/25 від 07.10.2025), в якій прокурор просить:
- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008, розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2192391751108, номер запису про інше речове право: 44201314);
- заборонити ТОВ «Зіон» (код ЄДРПОУ 44416169) та за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008, розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2192391751108, номер запису про інше речове право: 44201314);
- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008, розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008, розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2192391751108, номер запису про інше речове право: 44201314).
Позивач посилається на існування обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову з огляду на те, що, на його переконання, наміри Чорноморської міської ради та ТОВ «Технострой» були спрямовані на передачу останньому в оренду земельної ділянки площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008 для нової забудови мікрорайону міста, а наявність на земельній ділянці об'єкту нерухомого майна використано лише як формальний привід для уникнення проведення процедури земельних торгів.
Прокурор вказує, що Чорноморська міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008, у разі дострокового розірвання або припинення дії договору оренди земельної ділянки від 15.09.2021, укладеного з ТОВ «Зіон», вона має необмежене право у будь-який момент відчужити/передати в користування спірну земельну ділянку на користь третіх осіб, що не являються учасниками цієї справи. Також вбачається нічим не обмежене право Чорноморської міської ради та ТОВ «Зіон» ініціювати та здійснити під час розгляду справи судом поділ спірної ділянки на декілька земельних ділянок або об'єднання з іншими земельними ділянками, що призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави. Також позивач зауважує, що теперішній орендар ТОВ «Зіон» у разі отримання згоди орендодавця має нічим необмежене право в період розгляду справи судом передати в суборенду спірну земельну ділянку на користь третіх осіб, що не являються учасниками цієї справи.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову, на думку прокуратури, зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову, виходячи з такого.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Отже, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв'язку з неможливістю чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У силу приписів частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
По своїй природі забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить установити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21).
Поряд із наведеним, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зауважено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
В свою чергу, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 виснувала, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Предметом позову у цій справ є земельна ділянка площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008 за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон. На переконання Чорноморської окружної прокуратури цю земельну ділянку Чорноморська міська рада незаконно передала в оренду згідно з Договором земельної ділянки від 07.10.2020 №112, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.
У заяві про забезпечення позову прокурор просить накласти арешт на земельну ділянку площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008, розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон; заборонити ТОВ «Зіон» та іншим фізичним та/або юридичним особам проводити будь-які будівельні роботи, здійснювати будь-які реєстраційні дії що стосуються вказаної земельної ділянки.
На переконання суду, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом позову у цій справі та є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення/часткового задоволення позову.
За таких обставин та правового регулювання суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини 8 статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно із приписами частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1 Заяву Керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову по справі № 916/4091/25- задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008, розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2192391751108, номер запису про інше речове право: 44201314).
3. Заборонити ТОВ «Зіон» (код ЄДРПОУ 44416169) та за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008, розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2192391751108, номер запису про інше речове право: 44201314);
4. Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі №916/4091/25, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008, розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон;
5. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008, розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2192391751108, номер запису про інше речове право: 44201314).
Стягувачем за ухвалою є: Чорноморська окружна прокуратура (6800, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул.Віталія Шума, буд. 9/102Н).
Боржником за ухвалою є: Товариства з обмеженою відповідальністю “Зіон» (79024, Львівська обл., м. Львів, вул. Пластова, 1).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили 10.10.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Т.І. Демченко