65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2467/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання припиненими трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України та зобов'язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області через систему “Електронний суд» ЄСІТС з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022», в якому позивач просить:
- визнати припиненими з 16 червня 2025 року трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022» за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, а також відносини представництва між ним як представником і товариством;
- зобов'язати державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022», які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про ОСОБА_1 , як директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022», додавши фразу “трудові відносини припинено за рішенням Господарського суду Одеської області», та як особи, яка може вчиняти дії від імені товариства, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішенням єдиного засновника Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022» від 08.06.2022р. № 1 директором товариства призначено ОСОБА_1 та 08.06.2022 р. видано наказ про початок виконання обов'язків директора з оплатою праці згідно штатного розкладу.
При цьому позивач зазначає, що фактичне керівництво товариством здійснює учасник товариства - ОСОБА_2 (паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , орган видачі - 2317 виданий 01.04.2019 року).
Позивач вказує, що неодноразово зверталася до учасника товариства з проханням звільнити її з посади директора товариства, зокрема, у зв'язку з наявністю заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 59040,00 грн. Також позивач додає, що з огляду на відсутність вирішення питання ОСОБА_1 16.05.2025 р. направила на відому їй адресу учасника товариства ( АДРЕСА_1 ) заяву про звільнення з посади директора та повідомлення про скликання загальних зборів учасників, які мали відбутися 16 червня 2025 р. о 10 год 30 хв., що підтверджується поштовими відправленнями за № 6502200762360 та за № 650220076.
Проте, як зазначає позивач, загальні збори учасників товариства не відбулись у зв'язку з неявкою учасника товариства, при цьому заяву про звільнення не розглянуто та не виконано обов'язку зі створення нового виконавчого органу.
Таким чином, позивач повідомляє, що на даний час директора товариства не звільнено з займаної посади та не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, що підтверджується витягом від 22.06.2025 за кодом доступу 311049111447, що, на думку позивача, порушує його трудові права, зокрема, право бути звільненим з посади директора за власним бажанням і право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд, оскільки загальними зборами товариства не розглянуто відповідну заяву та не вжито заходи для прийняття рішення про звільнення позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Так, 11.07.2025 р. від ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 21985/25), в якій позивач на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2025 р. зазначає про відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС, а також відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору. Також позивачем надано докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 11.07.2025 р. вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2467/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 14.08.2025 р. об 11:30 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та відкладено підготовче засідання на 04 вересня 2025 р. о 10:30 год.
04.09.2025 р. від ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 27385/25), в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з додатками ОСОБА_2 .
При цьому 04.09.2025 р. від ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до суду надійшла заява (вх. № 27409/25), в якій позивач просить провести судове засідання, призначене на 04.09.2025 року о 10:30 год., без участі позивача у зв'язку із хворобою.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 01 жовтня 2025 р. о 12:00 год.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, надіслана судом копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 11.07.2025 р. була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, що міститься в матеріалах справи, з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою». Разом з тим ухвали суду від 14.08.2025 р. та від 04.09.2025 р. вручені відповідачу, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з підписом одержувача.
Крім того, відповідач також викликався господарським судом через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа - ОСОБА_2 пояснення на позов у встановлений судом строк не надала, також третя особа в засідання суду не з'явилася.
Так, третя особа - ОСОБА_2 відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 1669943 від 14.08.2025 р.) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Зокрема, Андріївська сільська територіальна громада Бердянського району включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, датою початку тимчасової окупації є 03.03.2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України? № 1207-VII від 15.04.2014 р. якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
На виконання вимог Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України? третя особа - ОСОБА_2 був повідомлений про розгляд судом даної справи шляхом публікацій на офіційному веб-сайті суду.
Крім того, третя особа - ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом шляхом направлення ухвал суду на адресу, зазначену позивачем у підготовчому засіданні, а саме: АДРЕСА_4 . Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою?. Також на виконання ухвали суду та на підтвердження направлення позовної заяви з додатками відповідачу за вказаною адресою, позивачем надано до суду копію накладної № 6504416988099 з описом вкладення та копію фіскального чеку.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду, господарським судом третя особа також викликалася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень третьої особи, суд вважає, що третя особа є належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без її участі.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань від 22.06.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022» зареєстровано 09.06.2022 р. (номер запису в реєстрі 1005561020000080711).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення єдиного засновника Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022» № 1 від 08.06.2022 року засновником - ОСОБА_2 вирішено, зокрема:
1) створити Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022»;
2) місцезнаходження товариства визначено за адресою: 65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66, офіс 1;
3) наділено товариство статутним капіталом у розмірі 30000,00 грн. В якості внеску ОСОБА_2 до статного капіталу передає грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. Затверджено частку засновника наступним чином:
- частка ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства складає 100%, що становить 30000,00 грн.;
4) затверджено статут товариства;
5) призначено директором товариства ОСОБА_1 з правами та обов'язками згідно зі статутом.
Між тим у вказаному рішенні зазначено, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічманом І.М. засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1362.
Разом з тим, зі змісту наказу “Про призначення директора» від 09.06.2022 року вбачається, що відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022» ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків директора товариства з 09.06.2022 р. з оплатою згідно зі штатним розкладом; підстава: рішення від 09.06.2022 р.
З інформації, що міститься у відповідному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадський формувань № 15133791 від 25.06.2025 р. ОСОБА_1 наразі є директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022», відомості про неї як керівника містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а єдиним учасником та засновником цього Товариства є ОСОБА_2 , частка якого в статутному капіталі становить 30000.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що рішенням засновника Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022» № 1 від 08.06.2022 р. затверджено статут Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022».
Відповідно до п. 1.1 статуту Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022» створено підставі Цивільного та Господарського кодексу України, Законів України “Про товариство з обмеженою відповідальністю», “Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншого чинного законодавства України для задоволення суспільних та особистих потреб, шляхом здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками товариства.
Згідно з п. 1.2 статуту товариство є суб'єктом господарювання, який створено з метою ведення господарської діяльності за рахунок вкладів фізичних осіб, надалі учасників (засновників) товариства:
- громадянина України ОСОБА_2 , паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , орган видачі - 2317, унікальний номер запису в ЄДДР № 19820501-08918; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
В пункті 5.2 статуту встановлено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників шляхом внесення власних грошових коштів та рухомого майна створюється статутний капітал у розмірі 30000,00 грн. Вклади учасників у статутному капіталі товариства складають: ОСОБА_2 - 100%, що у вартісному вираженню внеску становить 30000,00 грн.
Положеннями п. 6.1 статуту визначено, що органами управління товариства є:
- вищий орган управління - загальні збори учасників товариства:
- виконавчий орган - директор;
- контроль за діяльністю виконавчого органу - наглядова рада товариства.
Пунктом 6.2 статуту закріплено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства, який складається з учасників товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборах учасників. Учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства.
За умовами п. 6.3 статуту до виключної компетенції загальних зборах учасників товариства належить: визначення основних напрямів діяльності товариства (п.п. 6.3.1); внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством па підставі модельного статуту (п.п. 6.3.2); зміна розміру статутного капіталу товариства (п.п. 6.3.3); затвердження грошової оцінки не грошового вкладу учасника (п.п. 6.3.4); перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених законом (п.п. 6.3.5); обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства (п.п. 6.3.6); обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв (п.п. 6.3.7); обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв (п.п. 6.3.7); визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства (п.п. 6.3.8); створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності (п.п. 6.3.9); прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника (п.п. 6.3.10); затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період (п.п. 6.3.11); - розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів (п.п. 6.3.12); прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства (п.п. 6.3.13); рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників (п.п. 6.3.14); прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників (п.п. 6.3.15).
Відповідно до п. 6.4 статуту рішення загальних зборів учасників товариства приймаються відкритим голосуванням. З питань, зазначених у підпунктах 6.3.2, 6.3.3 та 6.3.13 статуту, рішення приймається 3/4 (трьома чвертями) голосів усіх учасників товариства. Рішення загальних зборів учасників товариства з питань, передбачених пунктами 6.3.4, 6.3.5, 6.3.9 та 6.3.10 приймаються одностайно всіма учасниками товариства. Рішення з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства.
Приписами п. 6.6 статуту передбачено, що загальні збори учасників товариства скликаються з ініціативи виконавчого органу товариства: на вимогу наглядової ради товариства або на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.
При цьому відповідно до п. 6.9 статуту вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства, така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам. Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п'яти днів здати отримання вимоги від таких учасників товариства. Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальних зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів. Виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання.
За умовами п. 6.10 статуту виконавчий орган товариства зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів. У разі якщо протягом 10 днів з дня. коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів. Учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. Обов'язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.
Положеннями п. 6.11 статуту визначено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства, шляхом надсилання повідомлення (поштовим відправленням з описом вкладення) про це кожному учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників товариства. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час. місце проведення та порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.
В п. 6.12 статуту закріплено, що пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов'язковими включенню до порядку денного загальних зборів учасників.
Згідно з п. 6.14 статуту виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників, та забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час.
Пунктом 6.16 статуту встановлює, що на загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборах учасників та прийняті рішення. протокол підписує голова загальних зборах учасників, кожен учасник товариства, який взяв участі, у загальних зборах учасників, може підписати протокол. Усі витрати на підготовку та проведення загальних зборах учасників несе товариство.
У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборах учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (п. 6.17 статуту).
Між тим п. 6.18 статуту зазначено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства.
При цьому умовами п. 6.19 статуту закріплено, що одноособовим виконавчим органом товариства є директор, який призначається та підзвітний загальним зборам його учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Директор може бути обраний зі складу учасників простою більшістю голосів або прийнятий на роботу за трудовим договором (контрактом) чи без нього. Директор не може бути членом наглядової ради цього товариства.
Пунктом 6.20 статуту встановлено, що директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих. що віднесені до компетенції загальних зборів учасників. Директор діє від імені товариства без довіреності в межах повноважень, передбачених контрактом, якщо такий укладено та цим статутом.
Разом з тим п. 6.21 статуту зазначено наступні повноваження директора товариства:
- діє без довіреності від імені товариства в межах своєї компетенції, видає накази та розпорядження, у відповідності з трудовим законодавством наймає на роботу і звільняє працівників, розпоряджається майном і коштами товариства, виступає розпорядником кредитів, представляє товариство у відносинах з вітчизняними і зарубіжними юридичними та фізичними особами;
- укладає в Україні та за її межами договори, вчиняє інші юридичні дії та видає доручення про укладення таких договорів та представництво інтересів товариства іншими особами;
- здійснює керівництво поточною діяльністю товариства і несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань, розподіляє обов'язки керівниками структурних підрозділів і визначає їх повноваження у розв'язанні завдань діяльності товариства:
- призначає на посади працівників товариства, його філій та представництв, інших підрозділів, переводить на іншу роботу, накладає стягнення, а також звільняє з роботи, укладає трудові договори (контракти) з працівниками;
- затверджує підписами усі документи фінансового, матеріального, майнового, розрахункового та кредитного характеру, які є основою бухгалтерських записів, в тому числі угоди, зобов'язання, звіти та баланси;
- затверджує, скасовує, доповнює внутрішні правила та локальні нормативні документи, визначає організаційну структуру товариства;
- підписує зовнішньоторговельні угоди, що укладаються товариством. Право підпису таких угод мають директор товариства, а також особи, уповноважені дорученнями, підписаними директором товариства, якщо інший порядок не встановлено зборами учасників товариства або чинним законодавством.
За приписами п. 13.1 статуту зміни до цього статуту вносяться загальними зборами учасників товариства.
Із матеріалів справи вбачається (а.с. 25), що ОСОБА_1 звернулася до загальних зборів учасників ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? із заявою від 16.05.2025 р., в якій просила звільнити її з посади директора ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? за власним бажанням з 16.05.2025 року.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до засновника (учасника) ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? із повідомленням про скликання загальних позачергових зборів учасників товариства на вимогу учасника, якому належить 100% у статутному капіталі товариства - ОСОБА_2 від 16.05.2025 р., в якому повідомила про проведення загальних зборів ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? 16.06.2025 р. о 10:30 год. за адресою: 65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66, офіс. 1. Також у вказаному повідомленні був вказаний порядок денний: 1) про призначення головою загальних зборів учасників товариства ОСОБА_2 ; 2) про звільнення з посади директора ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? ОСОБА_1 з 16.06.2025 року; 3) про призначення на посаду директора товариства ОСОБА_2 з 17.06.2025 року; 4) про уповноваження директора товариства або уповноважену ним особу на підставі нотаріальної довіреності, вчинити усі дії необхідні для державної реєстрації змін до відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Направлення зазначеного повідомлення від 16.05.2025 року та заяви від 16.05.2025 року на фактичну адресу проживання ОСОБА_2 підтверджується описом вкладення до цінного листа від 16.05.2025 р. та фіскальним чеком від 16.05.2025 р. (№ відправлення 6502200762360). Наразі, як вбачається з інформації з офіційного сайту Укрпошти, отриманої за допомогою сервісу про пошук поштових відправлень, вказане відправлення № 6502200762360 не було вручено адресату та 06.06.2025 р. повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.
Відтак, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що позивач належним чином повідомив учасника товариства про своє волевиявлення на звільнення з посади директора товариства за власним бажанням, однак призначені директором ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? загальні збори учасників товариства не відбулись у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 , а тому відсутня можливість їх проведення та вирішення питання щодо припинення трудових правовідносин між товариством та позивачем.
За приписами частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно з ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? (стаття 140 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників.
Частиною 1 ст. 11 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? встановлено, що установчим документом товариства є статут.
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Положеннями ст. 29 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.
Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 30 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? до компетенції загальних зборів належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.
Згідно з ч.ч. 2-6 ст. 32 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.
Однією з особливостей проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, є те, що у цьому товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (ч. 1 ст. 37 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?).
До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 37 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?).
За положеннями ч.ч. 1-5 ст. 39 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є “директор?, якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є “дирекція?, а його голови “генеральний директор?, якщо статутом не передбачені інші назви.
Частиною тринадцятою статті 39 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 в справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний фінансово-правовий консалтинг? про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину 1 статті 98 та частину першу статті 99 Цивільного кодексу України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт “г? частини п'ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України “Про господарські товариства? і частину п'яту статті 58 Закону України “Про акціонерні товариства?, виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 Цивільного кодексу України.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Між тим господарський суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов'язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та востаннє підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов'язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.
При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем ані трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?, ані відповідного цивільно-правового договору.
Відтак, оскільки трудовий договір (контракт) не укладався, а між сторонами фактично відсутній спір щодо припинення такого договору, норми КЗпП України, зокрема, статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 127/27466/20.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Отже, позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 в справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 в справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 в справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.
Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище правовим висновкам.
За загальним правилом вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.
Таким чином, директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 ст. 1 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків (частина тринадцята статті 39 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?).
При цьому директор має дотриматися вимог статті 32 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 1513379 від 25.06.2025 р.) вбачається, що єдиним засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022? є ОСОБА_2 .
При цьому, як було встановлено судом вище, 16.05.2025 р. ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення на адресу засновника (учасника) товариства - ОСОБА_2 заяву про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022?, що підтверджується наявними у матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, однак дане поштове відправлення повернулося відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.
Вказане вище свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відтак, на виконання вимог чинного законодавства та п. 6.11 статуту товариства, 16.05.2025 р. позивач, як директор товариства (виконавчий орган), правомірно надіслав засновнику (учаснику) товариства повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022?, згідно з яким за ініціативи директора було призначено загальні збори на 16.06.2025 о 10:30 годині за адресою місцезнаходження товариства.
Отже, позивач вжив усі необхідні дії для повідомлення єдиного учасника ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? про скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства.
Як встановлено судом, у призначений час загальні збори учасників ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? не відбулися у зв'язку з неявкою одноосібного учасника та засновника, та як наслідок відсутністю необхідного кворуму.
Оскільки учасником ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? питання звільнення ОСОБА_1 із посади директора товариства не вирішено, зазначене позбавило позивача можливості припинити свої повноваження як директора товариства з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищенаведені обставини, позивач вичерпав доступні йому можливості позасудового вирішення питання про припинення його повноважень директора товариства з власної ініціативи.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач дотримався визначеного Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? та статутом товариства порядку скликання загальних зборів учасників товариства на вимогу учасника, але єдиний учасник ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? проігнорував призначені загальні збори та участь в них не прийняв.
Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду по суті заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.
Обмеження прав позивача на припинення корпоративних (управлінських) відносин істотно позначається на сфері його приватного життя. При цьому приватне життя “включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру?.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом?. Поняття “приватне життя?, в принципі, не виключає відносин професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме в межах трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з навколишнім світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на “приватне життя? (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Олександр Волков проти України? (OleksandrVolkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).
Праця людини має для неї неабияке значення в багатьох контекстах: як у матеріальному, так й у контексті самореалізації і взагалі приватності особи. Наявність у реєстрі інформації щодо позивача як керівника товариства належить до його професійної діяльності та охоплюється поняттям “приватне життя?.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Водночас, не маючи законної можливості припинити повноваження директора товариства, позивач протиправно позбавляється можливості працевлаштуватися на іншу роботу (в тому числі на державну (публічну) службу, з урахуванням вимог Закону України “Про запобігання корупції?, інших профільних Законів в частині вимог щодо несумісності), не має змоги очолити інше підприємство (з урахуванням вимог інших юридичних осіб).
Отже, позивач не може бути примушений до продовження виконання управлінських функцій директора товариства. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Разом із тим, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку одного з засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
Отже, із поданих доказів суд встановив, що реалізуючи своє конституційне право на свободу праці позивач добросовісно виконав усі дії для свого звільнення, зокрема, написав заяву про звільнення, звернувся до засновника товариства відповідача з повідомленням про проведення загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про його звільнення з посади директора, а також здійснив організацію та підготовку загальних зборів учасників товариства.
Проте, станом на момент розгляду даної справи загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022? щодо прийняття рішення про звільнення позивача з посади директора за його власним бажанням на підставі його заяви не проведено. Крім того, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань досі містяться відомості про позивача як керівника відповідача.
Суд зауважує, що в даному випадку позивач не має можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин у визначеному законодавством порядку, що порушує його право на працю, відтак підлягає захисту в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 у позовній заяві просила суд, зокрема, визнати трудові відносини позивача з ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? припиненими за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, а також відносини представництва між ними як представником і товариством.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.
За умовами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.
Факт неприйняття учасником ТОВ “Агро Інвест-Південь 2022? рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 свідчить про наявність між сторонами спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку, і саме з набрання рішенням законної сили вирішується спір про припинення правовідносин між сторонами, де судом досліджуються обставини дотримання позивачем, як керівником підприємства, вимог Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 року в справі № 910/6642/18).
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, що наведена в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі № 127/27466/20, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів керівника товариства у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), як визначено у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективного припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.
У той же час, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом “jura novit curia? (“суд знає закони?) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 в справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 в справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 в справі № 917/1739/17).
Відтак, у даному випадку права позивача підлягають захисту шляхом припинення повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Отже, в даному випадку належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача буде не визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), а саме припинення трудових відносини між позивачем та відповідачем з дати набрання рішенням суду законної сили, у зв'язку зі звільненням з посади директора.
Крім того, встановлені судом обставини жодним чином не спростовані відповідачем.
Щодо вимог позивача про зобов'язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022», які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про ОСОБА_1 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022», додавши фразу “трудові відносини припинено за рішенням Господарського суду Одеської області», та як особи, яка може вчиняти дії від імені товариства, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, господарський суд зазначає наступне.
Вимогу позивача щодо виключення з ЄДР запису про директора товариства у господарській юрисдикції необхідно розглядати разом із вимогою про визнання трудових відносин припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність і ефективність обох зазначених вимог має оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців врегульовано нормами Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» систему органів у сфері державної реєстрації становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) інші суб'єкти державної реєстрації.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб'єктами державної реєстрації є, зокрема, Міністерство юстиції України безпосередньо та/або через утворені ним територіальні органи - у разі державної реєстрації громадських формувань, символіки громадських формувань, відомостей про дату початку обліку/дату припинення обліку часток товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю в обліковій системі часток, що ведеться Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - облікова система часток), та пов'язаних із цим змін згідно з вимогами цього Закону; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, - у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій (релігійних центрів, управлінь, монастирів, релігійних братств, місій та духовних навчальних закладів); Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації - у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій (релігійних громад); виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - крім державної реєстрації суб'єктів, передбачених абзацами другим і третім цього пункту (крім випадків, передбачених статтею 25-1 цього Закону); виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень з державної реєстрації відповідно до цього Закону в разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.
До повноважень інших суб'єктів державної реєстрації, відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», належить:
1) забезпечення: прийому документів, поданих для державної реєстрації; державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій; ведення Єдиного державного реєстру та надання відомостей з нього; формування та зберігання реєстраційних справ;
2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.
Таким чином, законодавством визначено множинність суб'єктів у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
Серед загальних засад державної реєстрації статтею 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено проведення державної реєстрації за заявницьким принципом та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до Закону.
Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи, чи відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.
За наказом Міністерства юстиції України державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в межах України (ч. 2 ст. 4 Закону про держреєстрацію).
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 09.06.2023 № 2179/5 “Про проведення державної реєстрації в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.06.2023 за № 977/40033) з метою забезпечення умов, спрямованих на доступ фізичних та юридичних осіб до послуг з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, незалежно від місцезнаходження юридичних осіб, проводяться, зокрема, такі реєстраційні дії у сфері державної реєстрації юридичних осіб: державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, місцезнаходженням яких є Автономна Республіка Крим, Донецька, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Харківська, Херсонська області, місто Севастополь; реєстраційні дії на підставі судових рішень.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5 “Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2016 за № 200/28330, державна реєстрація проводиться на підставі, зокрема: документів, що подаються заявником для державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України “Про виконавче провадження».
Положеннями ст. 25 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України “Про виконавче провадження» щодо, зокрема, зобов'язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
Суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, зокрема, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» заявником є, зокрема, позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.
Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відтак, судове рішення, що набрало законної сили та тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, зокрема, про виключення відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи з Єдиного державного реєстру; зобов'язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі є підставою для проведення відповідної державної реєстрації зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу будь-яким державним реєстратором в межах України в силу повноважень, визначених законодавством, незалежно від місцезнаходження юридичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб'єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Суд перевіряє доводи позивача і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Предметом позову ОСОБА_1 є визнання припиненими трудових відносин між товариством та позивачем, а також відносин представництва між позивачем як представником і товариством, та зобов'язання державного реєстратора виключити відомості про ОСОБА_1 , як директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022», що містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того, у своєму позові позивач, визначаючи суб'єктний склад сторін, вказує позивачем - ОСОБА_1 , відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022». Разом з тим суд зауважує, що, заявляючи позовну вимогу про зобов'язання державного реєстратора виключити відомості про ОСОБА_1 , як директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022», що містяться в Єдиному державному реєстрі, не зазначає у поданому позові до якого саме державного реєстратора така вимога заявлена. Більш того, позивач не зазначає відповідачем жодного органу у сфері державної реєстрації.
Таким чином господарський суд зауважує, що позивач у поданому позові не визначив ще одним відповідачем відповідний суб'єкт державної реєстрації, хоча зміст позовної вимоги про зобов'язання державного реєстратора виключити відомості скерований саме до державного реєстратора.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже, позивачі звертаються у суд з позовом до відповідача за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, а не для вжиття судом наперед превентивних заходів для запобігання можливого порушення його прав і законних інтересів, оскільки це суперечить завданню господарського судочинства.
З урахуванням того, що чинним законодавством визначено проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень буд-яким суб'єктом державної реєстрацій, нотаріусом, тому залучення до участі у справі в якості відповідача конкретного суб'єкта державної реєстрації та зобов'язання його вчинити дії щодо виключення відомостей з Єдиного державного реєстру суд вважає необґрунтованими.
Приймаючи до уваги викладене вище, господарський суд зазначає, що, по-перше, позивач не надав суду доказів порушення органами у сфері державної реєстрації його прав і законних інтересів; по-друге, це є неналежний спосіб захисту, так як державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, здійснюється органом державної реєстрації державним реєстратором відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», водночас позивачем не зазначено відповідачем державного реєстратора.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відмову в частині позовної вимоги позивача про зобов'язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022» (код ЄДРПОУ - 44880006), які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) як директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022» (код ЄДРПОУ - 44880006), додавши фразу “трудові відносини припинено за рішенням Господарського суду Одеської області», та як особи, яка може вчиняти дії від імені товариства, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання припиненими трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України та зобов'язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії задовольнити частково.
2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66, офіс 1; код ЄДРПОУ 44880006) з дати набрання рішенням законної сили за власним бажанням із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022».
3. У задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Інвест-Південь 2022», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 10 жовтня 2025 р.
Суддя В.С. Петров