вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
10 жовтня 2025 рокуСправа № 912/2065/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №912/2065/25 від 11.08.2025
за позовом: Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (далі - АТ "УКРСИББАНК"), код ЄДР 09807750, вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "СВІЧ" (далі - ТОВ НВФ "СВІЧ"), код ЄДР 20640753, вул. Героїв України, 8, м. Кропивницький, 25028
про стягнення 215 741,07 грн
До Господарського суду Кіровоградської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява АТ "УКРСИББАНК" до ТОВ НВФ "СВІЧ" з вимогами:
Стягнути на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРСИББАНК" (код 09807750, місцезнаходження - 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Свіч" (ідентифікаційний код 20640753, місце реєстрації: 25028 Кіровоградська обл. Кіровоград вул. Героїв Сталінграда б.8) 3 % річних у сумі 50197.12 грн. (п'ятдесят тисяч сто дев'яносто сім гривень 12 коп.) за період прострочення з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, інфляційні у сумі 165543.95 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок три гривні 95 коп.) за період прострочення з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року.
Стягнути з Відповідача на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРСИББАНК" (код 09807750 місцезнаходження - 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) судовий збір у розмірі 2588.90 грн. та фактично понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення погашення суми боргу в розмірі 341 381,55 грн, що підлягає стягненню за рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2010 у справі №3/99.
Ухвалою від 11.08.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2065/25, ухвалив справу №912/2065/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Поштовий конверт із вкладенням - копією ухвали від 11.08.2025, що направлявся судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий органом поштового зв'язку із довідкою ф. 20 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", дата поштового штемпеля 17.08.2025.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, дата невдалої спроби вручити поштовий конверт з ухвалою від 11.08.2025 вважається днем вручення судового рішення ТОВ НВФ "СВІЧ".
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не повідомив суд про наявність заперечень з приводу заявлених позовних вимог.
Згідно з положеннями ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою Господарського суду Кіровоградської області про доставку електронного листа.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив такі обставини, які є предметом доказування у справі.
Згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 були внесені зміни у Статут АКІБ "УкрСиббанк", відповідно до яких нове повне найменування Банку стало: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк". Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України "Про акціонерні товариства" дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ "УкрСиббанк".
У зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" загальними зборами акціонерів банку 17.10.2018 прийнято рішення про зміну типу товариства на приватне акціонерне товариство та про зміну найменування Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРСИББАНК", яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк".
АКІБ "УкрСиббанк" (поточне найменування АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРСИББАНК" (Банк) та ТОВ НВФ "СВІЧ" (Позичальник) уклали договір про надання споживчого кредиту №11325612000 від 08.04.2008 (далі - Кредитний договір ), відповідно до п.п. 1.1 - 1.3.2. якого Банк надав Позичальнику, а останній зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 700 000 грн, терміном на 120 місяців з 08.04.08 та строком погашення не пізніше 09.04.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 15,0 процентів річних, та за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 30,0 процентів річних, такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої основного боргу Позичальника за договором.
В зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості виникла прострочена заборгованість, яка станом на 01.09.2010 становила 608 814,18 грн, із яких 595 937,36 грн є сумою неповернутого кредиту, 8 604,49 грн - сумою процентів, нарахованою за користування кредитом, виходячи із процентної ставки за таке користування, 3 872,60 грн - пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 01.03.10 по 01.09.10, 399,73 грн - пенею за несвоєчасне погашення процентів за період з 01.03.10 по 30.08.10.
АТ "УКРСИББАНК" у 2010 році звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2010 у справі №3/99 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ НВФ "СВІЧ" 608 814 грн. 18 коп., в тому числі 595937 грн. заборгованості кредиту, 8604 грн. 49 коп. за користування кредитом по кредитному договору 11325612000 від 08.04.2008 року, 3 872 грн. 60 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 399 грн. 73 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, звернувши стягнення на майно, що є предметом іпотеки по договору №934 від 08.04.08 - нежитлове приміщення, яке є власністю ТОВ НВФ "СВІЧ" і знаходиться у м. Кіровограді по вул. Героїв Сталінграда, 8 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк". Стягнуто з ТОВ НВФ "СВІЧ" на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 6 088 грн. 14 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення суду набрало законної сили 05.11.2010.
За твердженням позивача, судовий наказ направлено для примусового виконання. Під час виконання рішення суду здійснено погашення боргу з 28.09.2010 по 10.10.2012 на загальну суму 267 432,63 грн.
З 11.10.2012 залишок не погашеного боргу за рішенням суду складає 341 381,55 грн. (608814.18-267432.63)
Станом на 18.07.2025 рішення суду не виконано у повному обсязі, заборгованість становить 34 1381,55 грн.
За прострочення погашення суми боргу позивачем нараховано 3% річних у сумі 50 197,12 грн за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022 та інфляційні у сумі 165 543,95 грн за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати від боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
За змістом ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18)).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 ГК України.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України.
Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Як вже зазначено, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2010 у справі №3/99 стягнуто з ТОВ НВФ "Свіч" 608 814 грн. 18 коп., в тому числі 595937 грн. заборгованості кредиту, 8604 грн. 49 коп. за користування кредитом по кредитному договору 11325612000 від 08.04.2008 року, 3 872 грн. 60 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 399 грн. 73 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, звернувши стягнення на майно, що є предметом іпотеки по договору №934 від 08.04.08 - нежитлове приміщення, яке є власністю товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Свіч" і знаходиться у м. Кіровограді по вул. Героїв Сталінграда, 8 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк".
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням суду у справі №3/99, яке набрало законної сили, встановлені обставини, які мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи і не підлягають повторному доведенню.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст. 604 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази погашення заборгованості за рішенням суду у повному обсязі.
Відповідно сталої практики Верховного Суду внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання (у тому числі не повернення позики в іноземній валюті) у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, а право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. (постанови ВС від 16.01.2019 у справі №373/2054/16, від 8.11.2019 року у справі 127/15672/16-ц та інші)
Згідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до п. 12 та п. 19 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строк позовної давності продовжується на період дії карантину та зупиняється на строк дії воєнного стану в Україні, а саме:
"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. {Розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020}
19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. {Розділ доповнено п. 19 згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023}
За наслідками розгляду справи №910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду у п. 100 постанови від 06.09.2023 зробила висновок, що саме з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", а тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим законом (п. 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20).
Строк дії карантину, що був введений у 2020 році, неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та діяв до 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, та був відмінений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Правові позиції щодо застосування п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладені у постановах Верховного Суду, а саме: від 11.02.2020 у справі №916/612/19; від 25.08.2021 у справі №914/1560/20; від 22.09.2022 у справі №920/724/21; від 07.09.2022 у справі №679/1136/21; від 20.04.2023 у справі №728/1765/21 та ін.
В той же час з 24.02.2022 до цього часу в Україні діє воєнний стан, що був введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на момент подання позову. Так, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року, Указом Президента "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Закон №3684, воєнний стан в Україні продовжено із 05:30 14 травня 2024 року строком на 90 діб, - до 05:29 12 серпня 2024 року. З 12.08.2024 року воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на сьогодні.
Таким чином, з урахуванням положень п.п. пункту 12, 18, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України вимоги Банку щодо стягнення 3% річних та інфляційних за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 заявлені в межах строку позовної давності.
Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних на суму боргу 341 381,55 грн за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, суд установив, що розмір 3% річних становить 50 169,06 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних збитків в сумі 165 543,95 грн, господарський суд встановив, що останні розраховані правильно та підлягають задоволенню судом.
На підставі зазначеного господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 50 169,06 грн 3% річних та 165 543,95 грн інфляційних втрат, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "СВІЧ" (код ЄДР 20640753, вул. Героїв України, 8, м. Кропивницький, 25028) на користь Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070) 3 % річних у сумі 50 169,06 грн за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022, інфляційних втрат у сумі 165 543,95 грн за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022, а також 2 588,56 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити позивачу через систему "Електронний суд", відповідачу засобами поштового зв'язку.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.