ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.10.2025Справа № 910/12626/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Калушстальбуд» про забезпечення позову (до подання позовної заяви)
Особи, які отримають статус учасника справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Калушстальбуд»
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Електронікс»
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
09.10.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Калушстальбуд» надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на поточні рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Електронікс», в тому числі на поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОЩАДБАНК».
Заява обгрунтована тим, що 22.09.2025 між сторонами був укладений Договір поставки №48, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується поставити на склад позивача товар - морський контейнер 20 футовий (2 шт.) № FORU220567 4 та №FORU 220438 5, а покупець зобов'язувався сплатити на рахунок постачальника вартість товару та послуг доставки на загальну суму 136000,0 грн.
Для оплати товару відповідач виставив рахунок №49 від 22.09.2025 на суму 136000,00 грн (сума ПДВ - 22666,67 грн), який був оплачений позивачем у повному обсязі.
Відповідно до п.4.3 Договору поставки №48 від 22.09.2025 постачальник зобов'язується здійснити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН протягом трьох днів з моменту її складання.
Однак, як вказує заявник, згідно з даними Реєстру платників ПДВ щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Електронікс» було анульовано свідоцтво платника ПДВ 08.05.2025.
Про факт анулювання свідоцтва платника ПДВ заявник дізнався після оплати коштів через електронний кабінет платника податків https://cabinet.tax.gov.ua/, про що було повідомлено постачальника та запропоновано повернути суму ПДВ.
Заявник зазначає, що під час укладання Договору поставки №48 від 22.09.2025 факт анулювання платника ПДВ було умисно приховано представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Електронікс».
У Договорі поставки №48 від 22.09.2025, проект якого було запропоновано саме відповідачем, включено норми, які передбачали обов'язок постачальника здійснювати виписку та реєстрацію податкової накладної (п.4.3. Договору поставки №48 від 22.09.2025).
Під час виставлення рахунку та формування специфікації щодо товару відповідач вказував вартість товару з урахуванням ПДВ та окремо визначав суму ПДВ у розмірі 22666,67грн.
Заявник зазначає, що постачальник діяв недобросовісно, умисно вводив в оману покупця щодо характеру угоди, статусу постачальника як платника податку на додану вартість товару згідно з Договору поставки №48 від 22.09.2025.
Такі дії призвели до укладення зі сторони покупця угоди, яка є економічно невигідною та суперечить чинному податковому законодавству. Повернути кошти постачальник не погодився, на дзвінки та повідомлення представники постачальника не відповідають.
Строк поставки товару згідно з Договором поставки №48 від 22.09.2025 сплив 06.10.2025, проте товар не було поставлено на адресу покупця.
Як вказує заявник, станом на дату звернення з цією заявою зобов'язання за Договором поставки №48 від 22.09.2025 зі сторони постачальника залишаються невиконаними та простроченими.
Отримавши попередню оплату, постачальник зобов'язаний був виписати податкову накладну, проте не мав права виписувати та реєструвати її (свідоцтво платника ПДВ було анульовано); постачальник умисно ввів в оману покупця щодо характеру угоди та статусу платника ПДВ, отримавши суму на 20% більшу, ніж вартість товару для неплатника ПДВ.
За таких обставин заявник вказує, що він має намір захистити свої порушені права шляхом подання до суду позову про визнання недійсним Договору поставки №48 від 22.09.2025, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення завданої шкоди в розмірі 136000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з положеннями частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
З аналізу положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що означеною нормою процесуального права передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тобто, за змістом частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року в справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Також судом враховано висновок, викладений у Рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Отже, враховуючи спірні правовідносини та беручи до уваги, що заявник має намір звернутися до суду з позовом з метою повернення суми сплачених ним грошових коштів в якості попередньої оплати, вимоги заявника про забезпечення позову у спірних правовідносинах шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Електронікс» є обгрунтованими.
Втім, як вбачається із поданої заявником заяви, він просить накласти арешт не на грошові кошти, а на поточні рахунки боржника (відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Електронікс»).
Зважаючи на ті обставини, що арешт в судовому порядку накладається не на рахунки, а на грошові кошти, належні боржнику, з метою забезпечення законних інтересів та прав заявника, суд дійшов висновку частково задовольнити подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Калушстальбуд» заяву та накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Електронікс», в тому числі, але не виключно, на поточному рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОЩАДБАНК».
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Частково задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Калушстальбуд» про забезпечення позову.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Електронікс», в тому числі, але не виключно, на поточному рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОЩАДБАНК».
3. В іншій частині заяви відмовити.
Cтягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Калушстальбуд» (77351, Івано-Франківська обл, Калуський р-н, с. Вістова, вул. Січових Стрільців, буд. 1-В; ідентифікаційний код: 36403176).
Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Електронікс» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 1-Б; ідентифікаційний код: 38443446).
Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Строк пред'явлення даної ували до виконання до 11.10.2028.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Спичак