ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.10.2025Справа № 910/11837/25
За позовом заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України (00024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10)
До 1) Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ (04052, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлофор» (61103, м. Харків, вул. Шевченка, 59)
Про визнання недійсним договору та стягнення 290 509 979, 70 грн в дохід держави
Суддя Бондаренко - Легких Г. П.
Без виклику представників.
Заступник керівника Київської міської прокуратури (процесуальний позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлофор» (відповідач-2) з вимогами про визнання недійсним договору про закупівлю № 68/51вс, укладений 10.03.2023 між Головним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлофор», а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлофор» (вул. Шевченка, 59, місто Харків, 61103, ЄДРПОУ 32950656) на користь Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 00024, ЄДРПОУ 00032684) 290 509 979,70 гривень, а з Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ одержані за рішенням суду грошові кошти стягнути в дохід держави.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням договору про закупівлю № 68/51вс від 10.03.2023 з порушенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (правочин не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства), у зв'язку з чим, наявні підстави для визнання його недійсним із застосуванням частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.
(1) Щодо відкриття провадження у справі.
Абзацом 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне провадження призначене для розгляду справ, які через складність та інші обставини недоцільно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу приписів частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно з статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить - 3 028, 00 грн.
З огляду на те, що ціна позову в даній справі (290509979,70 грн) перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд відкриває провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Згідно приписів статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
На виконання наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, суд встановлює сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі (заяви по суті справи).
(2) Щодо залучення третьої особи.
У позові прокурор просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Антимонопольний комітет України.
Згідно приписів частини 1, 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Позивач вважає, що враховуючи, що рішенням Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 №400-р у справі №145-26.13/124-23 дії ТОВ «Свтілофор» під час участі у процедурі відкритих торгів, проведених Головним сервісним центром МВС визнано як антиконкурентну узгоджену поведінку, що спотворила результати торгів, і на ТОВ «Світлофор» накладено штраф за таке порушення, рішення суду, ухвалене за результатами розгляду поданого прокурором позову, може вплинути на права та обов'язки Антимонопольного комітету України як органу, уповноваженого державою на забезпечення дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.
З вказаним суд не погоджується, оскільки, підставами позову є вчинення правочину з недотриманням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України та визнання його недійсним із застосування відповідних наслідків (реституції) визначених частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України. Отже, рішення у справі може стосуватись виключно сторін оспорюваних правочинів та заінтересованих осіб (в даному випадку держави в особі відповідних органів у порядку частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України).
Проте, Антимонопольний комітет України не є а ні стороною оспорюваних правочинів, а ні заінтересованою особою в розумінні частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а відтак рішення у справі не може вплинути на будь-які права та обов'язки відділення Комітету.
З вказаних підстав суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про залучення вище зазначеної третьої особи до участі у справі.
(3) Щодо зупинення провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це оформлене ухвалою суду тимчасове припинення вчинення судом процесуальних дій, за винятком забезпечення доказів, забезпечення позову, під час підготовки справи до судового розгляду, яке викликане наявністю визначених у законі обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити конкретний момент їх усунення.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов'язком суду. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об'єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 910/22748/16, від 13.01.2023 у справі № 911/3023/19, від 20.11.2023 у справі № 910/14224/20, від 18.11.2024 у справі № 907/1115/23, від 22.01.2025 у справі № 910/8568/23).
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів.
Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2024 у справі №922/3456/23 пропонується відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2024 у cправі №914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України; а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
У зв'язку з чим справа №922/3456/23 передана на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та ухвалою від 20.12.2024 прийнята Об'єднаною палатою до розгляду.
Судом встановлено, що предметом розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3456/23 є питання застосування сукупно частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України до правовідносин у спорах про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів, з підстав порушення відповідачем (учасником тендеру) законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів тендера (торгів) та укладення договору про закупівлю товарів на неконкурентних засадах, що не узгоджується зі законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів у дохід державного бюджету.
Станом на дату підписання даної ухвали в даній справі, справа №922/3456/23 продовжує перебувати на розгляді Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
В свою чергу позовні вимоги в даній справі (№910/11837/25) обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин укладений з недотриманням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (правочин не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства), а саме внаслідок вчинення відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі, що встановлено рішенням Антимонопольного комітету України, у зв'язку з чим, наявні підстави для визнання їх недійсними із застосуванням частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
Відтак, з огляду на те, що як у справі №910/11837/25, так і у справі №922/3456/23 прокурор та, відповідно, позивач просять суд визнати недійсним правочин з підстав порушення однією із сторін такого договору законодавства про захист економічної конкуренції через вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів торгів та укладення договорів на неконкурентних засадах, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини у справі №910/11837/25 та у справі №922/3456/23 є подібними як за предметним, так і за суб'єктним критеріями.
Враховуючи наведене, суд зупиняє провадження у справі №910/11837/25 на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, до завершення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Розгляд справи №910/11837/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження.
1.1. Повідомити прокуратуру, позивача, та відповідачів, що згідно частини 7 статті 6 та частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону №3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023, оскільки, судом встановлено, що вказані сторони мають зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС - суд вручає дану ухвалу та вручатиме будь-які інші судові рішення у даній справі учасникам справи виключно за допомогою ЄСІТС в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє таких осіб права отримати копію будь-якого судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
3. Встановити відповідачам строк подання відзиву на позов із урахуванням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України - 15 днів з дня вручення ухвали та 15 днів на подання заперечень на відповідь на відзив з моменту отримання відповіді на відзив.
4. Запропонувати позивачу у строк 15 днів з моменту отримання відзиву надати суду відповідь на відзив.
5. Звернути увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження з урахуванням процесуальних норм щодо строків вчинення процесуальних дій. Заяви учасників справи про поновлення пропущеного процесуального строку, який встановлений законом для вчинення відповідних процесуальних дій повинні бути подані до закінчення підготовчого провадження.
6. Відмовити у задоволенні заяви заступника керівника Київської міської прокуратури, що викладена у позові про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Антимонопольний комітет України.
7. Зупинити з власної ініціативи провадження у справі №910/11837/25 до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
8. Зобов'язати сторін по справі повідомити суд про усунення обставин з приводу яких зупиняється провадження у справі.
9. Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в частині зупинення провадження у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких