номер провадження справи 6/136/25
10.10.2025 Справа № 908/2432/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/2432/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення грошової суми.
Процесуальнідії по справі.
08.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 2660/08-07/25, документ сформований в системі «Електронний суд» 07.08.2025) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення 156800,00 грн страхового відшкодування.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.08.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2432/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.08.2025 у справі № 908/2432/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.(ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/2432/25 від 13.08.2025 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 13.08.2025 о 13 год. 23 хв. (відповідачем) та о 14 год. 54 хв. (позивачем), про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 12.09.2025 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 10.10.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернулось до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про відшкодування шкоди в порядку суброгації в сумі 156800,00 грн.
В обґрунтування фактичних підстав позову Позивач зазначає, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір №370034/4615/0000013 від 19.08.2024, предметом якого є передача Страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування (транспортний засіб «Mitsubishi Outlander» д.н.з НОМЕР_1 , 2022 року випуску), Страховику на умовах визначених договором.
31.12.2024 о 16:45 год. на а/д М-05 «Київ - Одеса», 25 км. + 700м у напрямку м.Києва, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi Outlander» д.н.з НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ), транспортного засобу «Tesla Model 3» д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_3 ), транспортного засобу «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_4 ). Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2025 у справі №362/331/25 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована відповідачем (поліс ЕР 222253940).
Зазначає, що на підставі страхового акта №25285274464 від 27.01.202 позивачем виплачено страхове відшкодування на користь страхувальника в сумі 451530,00 грн згідно платіжної інструкції №012766 від 29.01.2025. Ураховуючи, що в полісі ЕР 222253940 встановлений ліміт за шкоду майну в сумі 160 000,00 грн, а франшиза складає 3200,00 грн, позивач заявив до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 156800,00 грн. Крім того, просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (Позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений Договір №370034/4615/0000013 від 19.08.2024 року за стандартним страховим продуктом «Має максимальне Каско». Предметом договору є передача Страхувальником за плату ризику, пов'язаного з Об'єктом страхування, Страховику на умовах, визначених договором. Згідно умов даного договору, застрахованим є транспортний засіб «Mitsubishi Outlander» д.н.з НОМЕР_1 , 2022 року випуску (п. 5.1 договору).
Відповідно до п. 1.5 умов страхування повне конструктивне або фізичне знищення ТЗ (надалі - повне знищення ТЗ) - такий рівень пошкодження ТЗ та застрахованого ДО внаслідок настання страхового випадку, коли вартість відновлювального ремонту, включаючи витрати на транспортування ТЗ до місця ремонту, дорівнює або перевищує 75% (сімдесят п'ять відсотків) від Дійсної (ринкової) вартості ТЗ та застрахованого ДО на момент настання страхового випадку. Дійсна (ринкова) вартість ТЗ та ДО визначається на підставі розрахунку фахівця Страховика з врегулювання збитків або незалежного експерта.
У пункті 7 договору встановлено, що франшиза за ризиком незаконне заволодіння - 0,5%, франшиза на випадок повного знищення ТЗ - 0,5%, франшиза на скляні деталі - 0,5%, франшиза у випадках інших, ніж в пп. 7.1-73 договору - 0,5%.
Згідно з п. 9.5 умов страхування у разі настання Страхового випадку за ризиком Незаконне заволодіння або у випадку Повного знищення ТЗ Страхове відшкодування виплачується у розмірі Загальної страхової суми, зазначеної в п. 6 Договору, за вирахуванням суми знецінення ТЗ за період дії Договору, яке розраховується відповідно до п. 9.5.1 Умов. Із суми Страхового відшкодування вираховуються Франшиза та вартість залишків пошкодженого ТЗ.
Строк дії договору встановлено пунктом 12 Договору - з 00 год. 00 хв. 19.08.2024 до 24 год. 00 хв. 18.08.2025.
31.12.2024 о 16:45 год. на а/д М-05 «Київ - Одеса», 25 км. + 700м у напрямку м. Києва, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi Outlander» д.н.з НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ), транспортного засобу «Tesla Model 3» д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_3 ), транспортного засобу «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_4 ).
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2025 у справі №362/331/25 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно звіту вих. №80040 від 18.01.2025 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi Outlander» д.н.з НОМЕР_1 склала 1 388 407,64 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ «Mitsubishi Outlander» д.р.н. НОМЕР_4 , станом на 31.12.2024 дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження: 1 276 236,58 грн.
Відповідно до умов Договору страхування та звіту вих. №80040 від 18.01.2025, автомобіль «Mitsubishi Outlander» д.н.з НОМЕР_1 , є конструктивно знищеним, вартість придатних залишків ТЗ відповідно до зобов'язуючої пропозиції склала 549 990,00 грн.
ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» 27.01.2025 склало страховий Акт №25285274464, в якому позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування страхувальнику - ОСОБА_1 в розмірі 451 530,00 грн (1 001 520,00 грн (страхова сума з врахуванням знецінення) - 549 990,00 грн (залишкова вартість згідно зобов'язуючої пропозиції)).
29.01.2025 позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника в розмірі 451 530,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №012766 від 29.01.2025, в графі призначення платежі зазначено: «страхове відшкод. зг. дог. 370034/4615/0000013 від 19.08.2024р. без ПДВ. ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_5 , д.н. НОМЕР_1 ».
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Hyundai Sonata» державний номер НОМЕР_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача відповідно до полісу серії ЕР № 222253940, франшиза 3200,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду майну 160 000,00 грн.
Позивач 11.06.2025 направив на адресу ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» заяву про виплату страхового відшкодування № 37104 (вих. №25285274464 від 11.06.2025), відповідно до якої просив здійснити перерахування страхового відшкодування в розмірі 451530,00 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування страхової виплати стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2, 3 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 979 ЦК України, Договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
За змістом ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути, зокрема, майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 102 Закону України «Про страхування» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.
Звітом вих. №80040 від 18.01.2025 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi Outlander» д.н.з НОМЕР_1 склала 1 388 407,64 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ «Mitsubishi Outlander» д.р.н. НОМЕР_4 , станом на 31.12.2024 дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження: 1 276 236,58 грн.
У статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Ураховуючи умови договору страхування, Звіту вих. №80040 від 18.01.2025, автомобіль «Mitsubishi Outlander» д.н.з НОМЕР_1 є конструктивно знищеним.
Вартість придатних залишків транспортного засобу відповідно до зобов'язуючої пропозиції склала 549 990,00 грн.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав свої зобов'язання перед страхувальником ОСОБА_1 за Договором №370034/4615/0000013 від 19.08.2024, на підставі страхового акту №25285274464 від 27.01.2025 та заяви страхувальника, здійснив страхову виплату в сумі 451530,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №012766 від 29.01.2025.
Як унормовано ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом установлено, що 31.12.2024 о 16:45 год. водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Hyundai Sonata» державний номер НОМЕР_3 , на а/д М-05 «Київ - Одеса», 25 км. + 700м у напрямку м. Києва, зокрема, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Outlander» д.н.з НОМЕР_1 , який стояв попереду та який після зіткнення за інерцією зіткнувся з автомобілем «Tesla Model 3» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого завдав майнових збитків. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2025 у справі №362/331/25 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Hyundai Sonata» державний номер НОМЕР_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача відповідно до полісу серії ЕР № 222253940, франшиза 3200,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду майну 160 000,00 грн.
Відповідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV (в редакції станом на 01.01.2024), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування (Додаток №1 до Сертифікату) свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) у листі №4-03/9141 від 07.04.2025 (відповідь на адвокатський запит від 18.04.2025, надісланий в інтересах ПрАТ «СК «УНІКА») щодо отримання інформації стосовно особливостей врегулювання страхових випадків за договорами страхування, укладеними відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 20.06.2024 №3720 та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961, і повідомило про наступне: «Нормами Положення про пряме врегулювання страхових випадків, затвердженого Президією МТСБУ 27.12.2024 (протокол №617/2024), зокрема абз. 2 пп.2.3.3.1 п.2.3, встановлено: «Для визначення розміру страхової виплати страховик потерпілої особи зобов'язаний керуватися нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо страхової (регламентної) виплати у разі пошкодження транспортного засобу та у разі знищення транспортного засобу, на умовах якого був укладений внутрішній договір страхування відповідальної особи».
Відповідно до приписів п.22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (що діяв в редакції станом на 01.01.2024 укладення полісу ЕР-222253940), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як установлено судом, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за договором обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, поліс ЕР №222253940, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО».
Відповідно до зазначеного полісу ліміт за шкоду майну становить 160000,00 грн, франшиза - 3200,00 грн.
З огляду на викладене, розмір страхового відшкодування на користь позивача, яке має сплатити відповідач складає 156800,00 грн (160000,00 грн - 3200,00 грн).
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом протягом річного строку з дня настання дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідач доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми 156 800,00 грн страхового відшкодування суду не надав. Свого обов'язку здійснити відповідну виплату не спростував, контррозрахунку заявленої до стягнення суми не надав.
Ураховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 156 800,00 грн страхового відшкодування є законними та обґрунтованими, тому позов судом задовольняється.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Позивач за текстом позову заявив про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. На підтвердження цих витрат до позовної заяви додано копії: договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020, додаткової угоди №4 від 07.01.2025 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020, додатку №1 від 04.03.2025 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020, розрахунку витрат на правову допомогу від 04.03.2025, рахунку №51 від 04.03.2025, платіжної інструкції №235 від 11.03.2025, акту надання послуг №50 від 07.08.2025.
За умовами договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного між Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт», яке змінило найменування на Адвокатське бюро «ЛИСОВ2856 «ЕКВІТ», та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (клієнт), бюро за дорученням клієнта зобов'язується надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; представництво та захист клієнта в судах всіх рівнів та інстанцій; складання документів правового характеру та процесуальних документів (позовних заяв).
За умовами п.п. 4.2, 4.3, 4.5 договору, вартість наданої юридичної допомоги бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку від бюро. За результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. Пунктом 6.2 визначений строк договору - до 31.12.2021 р.
Додатковою угодою № 4 від 07.01.2025, сторони продовжили строк договору № 1/20ю від 31.12.2020 до 31.12.2025.
Відповідно до додатку № 1 від 04.03.2025 до вказаного договору, клієнт доручив бюро надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржника, зокрема, за справою щодо випадку 31.12.2024, сума страхового відшкодування 451 530,00 грн., страхувальник ОСОБА_1 . Сторони погодили, що за надання правової допомоги Клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі.
Згідно з підписаним між сторонами за договором № 1/20ю від 31.12.2020 актом надання послуг № 50 від 07.08.2025, Адвокатське бюро «ЛИСОВ2856 «ЕКВІТ» надало, а Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» прийняло правову (правничу) допомогу у суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару по страховій справі № 037104 (страховий акт № 25285274464), загальна вартість послуг за цим актом склала 7000,00 грн.
Сума 7000,00 грн сплачена позивачем на користь АБ «ЛИСОВ2856 «ЕКВІТ» згідно з платіжною інструкцією № 235 від 11.03.2025.
У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АА № 1278640, виданого 02.02.2023 за договором № 1/20ю від 31.12.2020 АБ «ЛИСОВ2856 «ЕКВІТ», на надання правничої (правової) допомоги ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» (адвокат Білоконь І.В.), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639 від 21.05.2019, виданого Білоконь І.В.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
За змістом пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов'язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі “Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд встановив, що заявлені витрати на правничу допомогу пов'язані з розглядом цієї справи та підтверджуються наданими доказами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п'ятої статті 126 ГПК України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію та складність справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, здійсненні адвокатом дії зі складення процесуальних документів у цій справі.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що ця справа не є складною, оскільки вона не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів; є малозначною відповідно до приписів ст. 12 ГПК України та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. До того ж суд ураховує, що адвокатське бюро «Лисов2856 «Еквіт» здійснювало представництво позивача у аналогічних однотипних спорах, про що зазначено в додатку №1 до договору про надання правової допомоги №1-20ю від 31.12.2020. У даній справі адвокатом Білоконь І.В. надано позивачеві послуги зі складання позовної заяви про стягнення суми страхового відшкодування, розрахунок якої не є складним.
Ураховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру.
В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6 літ. В, код ЄДРПОУ 20033533) - 156 800,00 грн (сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору та 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 10.10.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько