вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
23 вересня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/817/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши справу
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м.Ужгород
до відповідача фізичної особи-підприємця Куцик Наталії Петрівни, с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 28 559,87 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Куцик Наталії Петрівни про стягнення 28 559,87 грн заборгованості за договором на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород № 34 від 26.08.2024, з яких 22 680,00 грн основного боргу, 4 037,15 грн інфляційних втрат, 962,40 грн пені та 880,32 грн 3% річної орендної плати.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/817/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що справа № 907/817/25 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.07.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відтак, вказана ухвала суду від 25.07.2025 була надіслана відповідачці на її дійсну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим листом, та була вручена останній 08.08.2025.
Відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк.
Суд вказує про те, що відповідачка не була обмежена у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідачка у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подала до суду відзив на позов, а відтак не скористалася наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, а неподання відповідачкою відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України, яка кореспондується з частиною 2 статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
14.08.2024 рішенням виконкому Ужгородської міської ради № 402 фізичній особі-підприємцю Куцин Наталії Петрівні надано паспорт відкритого літнього майданчику для здійснення підприємницької діяльності на базі стаціонарного закладу ресторанного господарства на 6 посадкових місць по вул. Андрія Новака, 16 прим. 1 (кафе) площею 27 кв.м у центральній зоні строком на поточний сезонний період.
На виконання вказаного рішення, 16.08.2024 Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради видано фізичній особі-підприємцю Куцин Наталії Петрівні паспорт № 48/2024 відкритого літнього майданчику, що діє в межах літнього сезону (з 01 квітня до 01 листопада) терміном до 01.11.2024.
26.08.2024 між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Куцик Наталією Петрівною (далі - орендар) укладено договір на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород № 34 (далі - договір), предметом якого є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування конструктивними елементами благоустрою - фігурного елементу мощення площею 27 кв.м за адресою: м. Ужгород, вул. Андрія Новака, 16, прим. 1 (кафе) для розміщення відкритого літнього майданчику для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди.
Відповідно до пункту 3.1 договору обов'язок внесення орендної плати виникає з 01 квітня 2024 року (з початку літнього сезону). Сторони дійшли згоди щодо зобов'язання орендаря сплатити плату за фактичне використання предмету цього договору у період з 0104.2024 до дня підписання даного договору. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до пункту 3.2 договору.
Відповідно до пункту 3.2 договору орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 3 240,00 грн за місяць, в тому числі ПДВ 540,00 грн.
Згідно з пунктами 3.4, 3.5 договору орендар за користування конструктивними елементами благоустрою вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Ставка плати за користування конструктивними елементами благоустрою та розміри орендованої площі встановлюються сторонами при укладенні цього договору і не можуть бути нижчими від розрахункових ставок та розмірів площі, визначених у пункті 3.2 договору.
Пунктом 4.1 договору сторонами передбачено, що у разі протермінування платежів, передбачених у пункті 3.2 цього договору орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, від суми протермінованого платежу, відповідно до діючого законодавства.
Пунктом 4.2 договору визначено, що ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкту або його частини несе орендар.
Договір дає в межах літнього сезону (з 01.04.2024 по 01.11.2024), та на підставі паспорта відкритого літнього майданчика № 48/2024 від 16.08.2024 терміном до 01.11.2024 (пункт 6.1 договору).
Відповідно до акта приймання-передачі конструктивного елементу благоустрою (фігурного елементу мощення) за адресою м. Ужгород, вул. Андрія Новака, 16 прим. 1 (кафе) від 26.08.2024, який є невід'ємною частиною договору, підтверджено передачу від орендодавця орендарю в строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою - фігурного елементу мощення площею 27 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Андрія Новака, 16, прим. 1 (кафе) для розміщення відкритого літнього майданчику для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди.
Право власності на нежитлове приміщення № 1 площею 44,9 кв.м по вулиці Андрія Новака, 16 зареєстровано за Жук Надією Василівною, з якою у відповідачем укладено договір оренди № 1 від 15.06.2023 стосовно даного об'єкту.
Вказана обставина підтверджує користування саме відповідачем нежитловим приміщенням (кафе) за адресою м. Ужгород, вул. Андрія Новака, 16 прим. 1 у спірний період, та підставі якої 14.08.2024 було ухвалено рішення виконкому Ужгородської міської ради № 402 про надання фізичній особі-підприємцю Куцин Наталії Петрівні паспорту відкритого літнього майданчику для здійснення підприємницької діяльності на базі стаціонарного закладу ресторанного господарства на 6 посадкових місць по вул. Андрія Новака, 16 прим. 1 (кафе) площею 27 кв.м у центральній зоні строком на поточний сезонний період.
Проте, за доводами позивача, відповідач систематично порушувала умови договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за період з 2024 року (літній період 01.04.2024 - 01.11.2024), внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 22 360,00 грн станом на жовтень 2024 року.
Відтак, вказана сума заборгованості та нараховані на неї 4 037,15 грн інфляційних втрат, 962,40 грн пені та 880,32 грн 3% річних є предметом розгляду даної справи.
Щодо позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості з орендної плати суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 ГК України).
Як встановлено судом, на виконання умов договору на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород № 34 позивач передав, а відповідач прийняла в строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою - фігурного елементу мощення площею 27 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Андрія Новака, 16, прим. 1 (кафе) для розміщення відкритого літнього майданчику для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди.
Строк дії договору встановлено з 01.04.2024 до 01.11.2024 в межах літнього сезону.
Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з частинами 3, 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Судом встановлено та відповідачем не заперечено та не спростовано, що орендодавцем не виконувався обов'язок з внесення повної та своєчасної оплати орендної плати, як передбачено законодавством та умовами договору за період з квітня 2024 року по жовтень 2025 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 22 680,00 грн, а відтак про її задоволення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з такого.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як уже зазначалося та встановлено судом, у пункті 4.1 договору сторонами передбачено, що у разі протермінування платежів, передбачених у пункті 3.2 цього договору орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, від суми протермінованого платежу, відповідно до діючого законодавства.
Умовами договору сторони також погодили строк здійснення розрахунків, а саме - щомісячно до 15 числа поточного місяця.
За приписами частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки сторонами було погоджено сплату орендної плати щомісячно до 15-го числа поточного місяця, розрахунок пені повинен здійснюватися за кожен місяць окремо, починаючи з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відтак, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати орендної плати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму пені за кожен місяць окремо за серпень - жовтень 2024 року, враховуючи при цьому дату укладення договору 26.08.2025, у розмірі 962,40 грн.
Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, нарахованої у зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати орендної плати, як передбачено умовами договору, констатує, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати орендної плати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму 4 037,15 грн інфляційних втрат та 880,32 грн 3% річних.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом проведено арифметичний перерахунок нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних за аналогічний період, встановлений для розрахунку пені, та встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак позовна вимога в цій частині також підлягає до задоволення.
Резюмуючи викладене, суд зазначає про доведення позивачем факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині нездійснення оплати орендної плати за період квітень 2024 року - жовтень 2024 року у встановлені договором строки. Натомість, відповідач станом на день розгляду даної справи не надав суду доказів повної та своєчасної оплати орендної плати за договором, наявність заборгованості не спростував, заперечень щодо заявлених до неї вимог суду не подав.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Куцик Наталії Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) 28 559,87 грн (двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 87 коп.), з яких 22 680,00 грн (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 962,40 грн (дев'ятсот шістдесят дві гривні 40 коп.) пені, 4 037,15 грн (чотири тисячі тридцять сім гривень 15 коп.) інфляційних втрат та 880,32 грн (вісімсот вісімдесят гривень 32 коп.) 3% річних, а також 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 10.10.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко