майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"06" жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/960/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Стретович Н.К.
за участю представників сторін:
від позивача: Олексієнко Л.В., адвокат, ордер серії АІ №1956907 від 25.07.2025 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА ЦЕНТРУМ АГРО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЖИТО СЕРПНЕВА»
про стягнення 690 200, 00 грн
Господарський суд Житомирської області рішенням від 18.09.2025 стягнув з ТОВ "Агро-Жито Серпнева" на користь ТОВ "Тера Центрум Агро" - 580 000, 00грн основного боргу; 17 733, 70грн пені; 8 966, 00грн судового збору.
25.09.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання представника ТОВ "Тера Центрум Агро" адвоката Любові Олексієнко від 24.09.2025 (вх. г/с №01-44/2972/25 від 25.09.2025) про стягнення судових витрат (тут і далі за текстом - Заява про стягнення судових витрат від 25.09.2025).
Заяву про стягнення судових витрат від 25.09.2025 подано у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України (тут і далі за текстом - Кодексу).
Суд ухвалою від 29.09.2025 прийняв до розгляду Заяву про стягнення судових витрат від 25.09.2025 в судовому засіданні 07.10.2025 о 14:30. Одночано Суд вказав представнику ТОВ "Тера Центрум Агро" адвокату Любові Олексієнко протягом 2-х днів з дня отримання цієї ухвали суду надіслати відповідачу копію Заяви про стягнення судових витрат від 25.09.2025, докази надіслання в цей самий строк надіслати суду.
02.10.2025 через підсистему "Електронний суд" представник ТОВ "Тера Центрум Агро" адвокат Любов Олексієнко надіслала Суду клопотання про долучення доказів - квитанцію №4648426 про доставку документа до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІКС до ТОВ "Агро -Жито Серпнева" разом з доказами надіслання поштовим зв'язком.
В судовому засіданні 06.10.2025 представник ТОВ "Тера Центрум Агро" підтримала доводи поданої Заяви про стягнення судових витрат від 25.09.2025, просить Суд задовольнити.
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу від 29.09.2025 надіслано ТОВ "Агро-Жито Серпнева" в його електронний кабінет 29.09.2025 о 14:09.
Розглядаючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, Суд встановив такі обставини.
У позовній заяві від 29.07.2025, подану через підсистему "Електронний суд" адвокатом Любов'ю Олексієнко вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок, зокрема в частині витрат на оплату послуг із надання правової (правничої) допомоги у орієнтовному розмірі 40 000, 00 грн (виходячи із розрахунку вартості 1 год. надання правової допомоги - 4 000, 00 грн (4000 грн х 10 год = 40 000, 00 грн). Одночасно вказала, що докази понесення яких будуть надані у визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України строки, що пов'язується із формулою обрахунку вартості правової допомоги, розмір якої не може бути визначено чітко до постановлення рішення у справі.
Представництво повноважень ТОВ "Тера Центрум Агро" адвокатом Олексієнко Любов'ю Василівною підтверджується ордером серії АІ №1956907 від 25.07.2025, виданого на підставі Договору про надання правової допомоги №02/07 від 02.07.2024 (а.с. 15).
25.09.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання представника ТОВ "Тера Центрум Агро" адвоката Любові Олексієнко від 24.09.2025 (вх. г/с №01-44/2972/25 від 25.09.2025) про стягнення судових витрат.
Представник ТОВ "Тера Центрум Агро" адвокат Любов Олексієнко до Заяви про стягнення судових витрат від 25.09.2025 додала такі документи, а саме: ордер серії АІ №1956907 (не заповнений), Договір №02/07 про надання правничої допомоги від 02.07.2024; рахунок-Акт на оплату №1 від 23 вересня 2025 на суму 32 000, 00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Станом на 07.10.2025 Відповідач ТОВ "Агро-Жито Серпнева" не скористався правом подати заперечення на Заяву про стягнення судових витрат від 25.09.2025.
Процесуальна позиція Суду - Заяву про стягнення судових витрат від 25.09.2025 задовольнити частково. Мотиви суду.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодексу) основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 Кодексу вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Як розтлумачив КСУ у п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 30.09.2009 № N 23-рп/2009 у справі N1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Встановлюючи вимоги до змісту позовної заяви, законодавець визначив, що остання повинна містити відомості про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (п.9 ч. 3 ст. 162 Кодексу).
Так, законодавець імперативно визначив, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 Кодексу).
Саме тому, законодавець у ч.2 ст. 124 Кодексу наділив суд процесуальною дискрецією (правом) відмовити стороні у відшкодуванні судових витрат, у разі неподання їх попереднього розрахунку, за винятком суми сплаченого судового збору (постанова ВП ВС від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).
Окрім того, ЄСПЛ у рішенні від 15 грудня 2020 року у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» нагадав, що "судові витрати є «внесками», які контролюються державою. Проте видатки, які повинна сплатити асоціація-заявник, не були «внеском», оскільки вони були присуджені на користь сторони, що виграла справу - електростанції. Таким чином, присуджені суми повинні були розглядатися як «втручання» у власність асоціації-заявника в світлі її законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами асоціації".
Так, очевидним для Суду є те, що з тексту речення у позовній заяві про те, що витрати на правову допомогу орієнтовно складатимуть 40 000,00грн неможливо встановити, про які види правової допомоги йдеться, при цьому визначено, що розрахунок вартості 1год. надання правової допомоги складає 4 000, 00 грн. Також неможливо встановити, яким є обсяг наданих адвокатом послуг/ виконаних робіт тощо. Вказівка на 40 000, 00грн - це лише загальна суму не ідентифікованих за змістом видів правової допомоги.
З огляду на зазначене, Суд критично оцінює дотримання у позовній заяві вимог п. 9 ч. 3 ст. 162, ч.1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу щодо подання "попереднього (орієнтовного) розрахунку" витрат на професійну правничу допомогу.
У ч. 3 ст. 124 Кодексу передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (загальне правило).
Лише у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу) ( виняток із загального правила).
За яких умов у резолютивній частині основного рішення суду Суд не може здійснити розподіл судових витрат на підставі п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу?
Відповідь на це питання дає насамперед ч.8 ст. 129 Кодексу з назвою "Розподіл судових витрат".
Так, абз. 2 ч.8 цієї статті Кодексу містить наступне процесуальне правило: докази подаються до закінчення судових дебатів у справі (загальне правило) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (виняток із загального правила).
Ця процесуальна норма, як, власне, і ст.ст. 124 та 126 Кодексу, підлягає виконанню насамперед учасниками справи.
В свою чергу, стаття 221 Кодексу, визначає дискреційні повноваження суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат під час ухвалення основного рішення у справі та одночасно визначає підстави, за наявності яких вирішення цього питання здійснюється за допомогою процесуального механізму ухвалення додаткового рішення. При цьому, ухвалення судом додатково рішення є радше винятком, аніж правилом.
Так, процесуальними передумовами для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за нормами ст. 221 ГПК України, є:
- заява сторони про те, що докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат сторона не може подати до закінчення судових дебатів з поважних причин;
- оцінка судом доводів сторони про наявність "поважних причин" не подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів;
- у разі визнання судом доводів сторони про наявність "поважних причин", призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог;
- ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Таким чином, розподіл судових витрат за результатами розгляду справи здійснюється:
- шляхом ухвалення про це резолютивної частини основного рішення суду на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження до закінчення судових дебатів (ч.1 ст.221 та п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу);
- шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження після ухвалення основного рішення суду за наявності визнання судом причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів поважними (ч.ч. 2 та 3 ст. 221, ч.8 ст. 129 та ст.244 Кодексу).
ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 221 ГПК України, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
ВПВС у постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 також підтвердила власну правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
ВП ВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 виснувала, що аналіз положень ст. 244 Кодексу дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
ВПВС розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України (статті 221 ГПК України), слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
Верховний Суд у складі колегій Касаційного господарського суду також підтверджує усталену судову практику про те, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 13.12.2023 у справі №907/850/22).
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги ТОВ "Тера Центрум Агро" адвокатом Любов'ю Олексієнко підтверджується під час розгляду справи в суді наданими у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, доказами:
- ордер серії АІ №1956907 від 25.07.2025;
- Договір №02/07 про надання правничої допомоги від 02.07.2024;
- рахунок-Акт на оплату №1 від 23 вересня 2025 на суму 32 000, 00 грн.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Судом встановлено, що 02.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тера Центрум Агро" (як клієнт) та Адвокатським об'єднанням "ЕСТ ЛЕКС" в особі Олексієнко Любові Василівни був укладений Договір №02/07 про надання правничої допомоги (тут і далі за текстом - Договір №02/07), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу, здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором та за домовленістю сторін.
У п. 4.1. Договору №02/07 визначено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги, за цим Договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін.
Згідно п. 4.2. Договору №02/07 зазначено, що сума гонорару зазначаються адвокатським об'єднанням в актах, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами електронного зв'язку з наступним відправленням поштовим зв'язком за його місцезнаходженням.
Згідно рахунку-Акту на оплату №1 від 23 вересня 2025 на суму 32 000, 00 грн наведені надані послуги, а саме:
- підготовка та подання позову про стягнення заборгованості з ТОВ "Агро-Жито Серпнева", одна послуга, ціна 20 000, 00 грн, сума 20 000, 00 грн;
- підготовка та участь у судовому засіданні у справі №906/960/25 одна послуга, ціна 4 000, 00 грн, сума 4 000, 00 грн;
- підготовка та подача відповіді на відзив у справі №906/960/25, одна послуга, ціна 8 000, 00 грн, сума 8 000, 00 грн.
Сторони погодили, що оплата за таким рахунком-актом означає згоду з умовами надання послуг. Надання Виконавцем оригіналу рахунку-акту прирівнюється до акту надання послуг, а послуг вважається наданою.
Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22).
У розумінні приписів ч.ч. 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Суд приймає до уваги приписи ч. 4 ст. 126 Кодексу, згідно якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас у частинах п'ятій - сьомій, дев'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У постановах від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.
У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" за заявою №19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 також висновує, що не є обов'язковим для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладено також ВП ВС у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Судом встановлено, що позовну заяву 29.07.2025 з додатками подано через "Електронний суд" за підписом адвоката Любові Олексієнко (а.с. 1-19).
Крім того, 21.08.2025 адвокатом Любов'ю Олексієнко подано через підсистему "Електронний суд" заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 28-33).
В свою чергу, 01.09.025 через підсистему "Електронний суд" адвокатом Любов'ю Олексієнко подано відповідь на відзив (а.с. 48-52).
Суд у розгляді питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу між сторонами справи враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 ).
Суд зазначає, що витрати Позивача на правничу допомогу є такими, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини 3 статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
Як у п.2 ч.1 ст.129 ГПК, так і у п.3 ч.4 ст.129 ГПК встановлено, що судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, законом встановлений принцип пропорційності розподілу судових витрат (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 року у cправі № 910/12731/22).
За наслідками розгляду позовної заяви господарським судом частково задоволено позовні вимоги, що вплинуло на застосування процесуального механізму пропорційного розподілу судового збору.
За принципом пропорційності розподілу судових витрат розподіляються витрати на правничу допомогу представника ТОВ "Тера Центрум Агро" адвоката Любові Олексієнко від загальної суми задоволених вимог 597 733, 70грн, що складає - 27 712, 95грн, решта витрат на суму 4 287, 05грн позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд
1. Клопотання представника ТОВ "Тера Центрум Агро" адвоката Любові Олексієнко від 24.09.2025 про стягнення судових витрат (вх. г/с №01-44/2972/25 від 25.09.2025) задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Жито Серпнева" (13360, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Озадівка, вул. Центральна, буд. 5, код ЄДРПОУ 43922469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера Центрум Агро" (26331, Кіровоградська обл., Голованівський р-н, с. Хащувате, вул. Небесної Сотні, буд. 1/4, код ЄДРПОУ 44299236): 27 712, 95 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено: 10.10.25
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам (через Ел. суд)