вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3346/25
За позовом Приватного акціонерне товариство "УКРГІДРОЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ"
про розірвання договору та стягнення заборгованості
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань Морозі А.О.
Представники:
Позивача - Семенюк В.Є.
Відповідача - не прибув
Позивач просить стягнути з Відповідача 665 678,00 грн. - основного боргу, 14 714,81 грн. - індексу інфляції, 4 924,19 грн - 3% річних, 59 911,02 грн - пені, 46 597,46 грн - штраф у розмірі 7 % та 707 129,00 грн - штраф у розмірі 10 % від ціни Договорів та розірвати укладені ПАТ "Укргідроенерго" та ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" договір № 960-І/2022 від 30.12.2022, договір № 18/01/23-1 від 18.01.2023 та договір № 165-І/2023 від 07.03.2023, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договорів № 960-І/2022 від 30.12.2022, № 18/01/23-1 від 18.01.2023 та № 165-І/2023 від 07.03.2023 про поставку паливно-мастильних матеріалів.
Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи (документ доставлено до електронного кабінету 01.07.2025 о 12:12), що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 2 ч.6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, Відповідач обізнаний про вирішення спору.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 30.06.2025, Відповідач відзив на позовну заву не надав, проте, представник Відповідача в підготовчому засіданні підтвердив наявність боргу, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.
У судовому засіданні досліджено надані до справи докази.
У судовому засіданні оголошено скорочену частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача господарський суд
30.12.2022 сторони уклали Договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 960-І/2022 (далі Договір 960-І/2022), за п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених цим Договором, який укладається без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу, керуючись пунктом 13 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічних закупівель", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, ДК 021:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин та дизельне пальне для філій "Каскад Київських ГЕС і ГАЕС", "Канівська ГЕС", "Кременчуцька ГЕС", "Середньодніпровська ГЕС", "Дніпровська ГЕС" та "Дністровська ГЕС" ПрАТ "Укргідроенерго"), Постачальник (Відповідач) зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну поставку пального та мастил для автотранспорту Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ).
3.1. Ціна Договору дорівнює ціні ПММ, що постачаються за Договором, та становить: 3 784 672,91 грн (три мільйони сімсот вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят дві грн 91 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 7 % - 264 927,09 грн (двісті шістдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім грн 09 коп.), разом з ПДВ - 4 049 600,00 грн (чотири мільйони сорок дев'ять тисяч шістсот грн 00 коп.).
07.03.2023 сторони уклали Договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 165-І/2023 (далі Договір 165-І/2023), за п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за результатами проведеної процедури закупівлі відкриті торги: ДК 021:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (Поставка бензину та дизельного палива для філії "Дністровська ГЕС" ПрАТ "Укргідроенерго") (Протокол уповноваженої особи апарату управління ПрЛТ "Укргідроенерго" № 9/2023/1 від 23.02.2023 року), Постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну поставку пального та мастил для автотранспорту Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ).
Відповідно до п. 3.1. Договору 165-І/2023 ціна Договору дорівнює ціні ПММ, що постачаються за Договором, та становить: 2 357 158,88 гри (два мільйони триста п'ятдесят сім тисяч сто п'ятдесят вісім грн 88 коп.) без ПДВ, ПДВ (7%) - 165 001,12 грн (сто шістдесят п'ять тисяч одна грн 12 коп.), разом з ПДВ - 2 522 160,00 грн (два мільйони п'ятсот двадцять дві тисячі сто шістдесят грн 00 коп.).
18.01.2023 сторони уклали Договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 18/01/23-1 (далі Договір 18/01/23-1), за п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та за результатами відкритих торгів: ДК 021:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин та дизельне паливо для філії "Каскад Київських ГЕС і ГАЕС" ПрАТ "Укргідроенерго") Постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну поставку пального та мастил для автотранспорту Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ).
3.1. Ціна Договору дорівнює ціні ПММ, що постачаються за Договором, та становить: 499 530,00 грн. (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот тридцять грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ (7%) - 32 679,53 грн. (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять грн. 53 коп.).
Відповідно до умов Договорів 960-І/2022, 165-І/2023, 18/01/23-1:
1.4. Покупець передає визначений ним обсяг ПММ на відповідальне зберігання Постачальнику, а Постачальник зобов'язується зберігати ПММ, передані йому Покупцем, і повернути ПММ Покупцю у схоронності.
2.1. Право власності на ПММ, вказані у Специфікації, переходить до Покупця з моменту поставки ПММ. Моментом поставки ПММ є отримання Покупцем на підставі видаткової накладної талонів (бланків-дозволу) на всю кількість ПММ про що Сторонами підписується Акт приймання-передачі талонів (бланків-дозволу).
2.2. Постачальник на підтвердження свого обов'язку, що випливає з цього Договору, передає Покупцеві талони (бланки-дозволи) на всю кількість ПММ згідно зі Специфікацією (Додаток № 1) в десятиденний строк після отримання від Покупця Повідомлення про готовність до виконання Договору. Талони (бланки-дозволи) за цим Договором не є спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою) розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" і призначені виключно для підтвердження повноважень представників Покупця на отримання ПММ за цим Договором. На талоні (бланку-дозволі) повинно бути відображено марку бензину або дизпалива із зазначенням кількості літрів, яку представник Покупця може отримати за цим талоном (бланком-дозволом). Талон (бланк-дозвіл) повинен містити реквізити, котрі дозволяють його індивідуалізувати (номер, дата, кількість літрів ПММ, якісні показники ПММ тощо).
2.4. Сторони домовились про те, що Покупець передає прийнятий за Актом приймання-передачі талонів (бланків-дозволу) обсяг ПММ Постачальнику на відповідальне зберігання в резервуарах АЗС Постачальника.
2.5. ПММ вважаються переданими на відповідальне зберігання Покупцем Постачальнику з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі талонів (бланків-дозволу), та зберігаються Постачальником до моменту фактичної заправки автотранспортних засобів Покупця (довірених осіб Покупця) на АЗС. Постачальник зобов'язаний вживати усіх заходів для забезпечення схоронності ПММ.
2.7. ПММ повертаються (видаються) Покупцю зі зберігання лише на підставі та в обмін на талон (бланк-дозволу), виданий Постачальником Покупцю. Талон (бланк- дозволу) є товарно-розпорядчим документом на ПММ, на підставі якого здійснюється видача (повернення) ПММ за місцем його зберігання (АЗС). Для отримання ПММ зі зберігання (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) представник Покупця пред'являє оператору АЗС талон (бланк-дозволу). Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талона, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) ПММ відповідної марки та кількості. При видачі ПММ, талон (бланк-дозволу) залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем ПММ зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
2.9. Протягом терміну (строку) зберігання право власності на ПММ від Покупця до Постачальника не переходить.
4.3. Постачальник зобов'язаний:
4.3.3. Забезпечити заправку ПММ транспорту ПрАТ "Укргідроенерго" на автозаправних станціях згідно з Переліком АЗС (Додаток № 2 до Договору).
4.3.6. Відшкодовувати Покупцю повну вартість оплаченого ним обсягу ПММ (у тому числі в мережі інших автозаправних станцій) через їх відсутність у Постачальника або поломку терміналу зчитування талонів (бланків-дозволу). Окрім цього, у такій ситуації для Постачальника настають несприятливі наслідки щодо обов'язку сплати штрафних санкцій, передбачених розділом 5 цього Договору.
5.1. При недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від ціни не поставлених своєчасно ПММ, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.
Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 % від ціни недопоставлених ПММ.
5.2. У разі відмови Покупцю у передачі ПММ на АЗС, що знаходяться на відповідальному зберіганні у Постачальника, крім випадків, зазначених у пункті 4.4.5 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від вартості цього Договору.
8.3. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього Договору.
На виконання умов Договору № 960-І/2022, Позивач отримав від Відповідача скретч-картки на 5530 літрів бензину А-95 та 2890 літрів дизпалива Energy, що підтверджується актом приймання-передачі талонів (бланків-дозволів) № 960-І/2022 від 30.12.2022.
На виконання умов Договору № 165-І/2023, Позивач отримав від Відповідача скретч-картки на 27000 літрів дизпалива та 21650 літрів бензину А-95, що підтверджується видатковою накладною №0029/0000493 від 22.03.2023 на суму 2 522 160,00 грн. На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором № 165-І/2023, в частині оплати товару, Позивач надав платіжну інструкцію № 1165 від 27.03.2023.
На виконання умов Договору № 18/01/23-1, Позивач отримав від Відповідача скретч-картки на 3000 літрів бензину А-95 та 5670 літрів дизпалива Energy, що підтверджується актом приймання-передачі талонів (бланків-дозволів) № 18/01/23-1 від 23.01.2023.
Однак, за даними Позивача, на відповідних АЗС з січня 2025 паливо не відпускається, що підтверджується актами про неможливість отримання ПММ згідно талонів (бланків дозволів) від 06.03.2025, 17.03.2025, 19.03.2025, 21.03.2025 та фотокартками.
У зв'язку з наведеним у Позивача залишаються неотовареними картки на пальне:
- за Договором № 960-І/2022 - 220 літрів бензину А-95;
- за Договором № 165-І/2023 - 4795 літрів бензину А-95, 4560 літрів дизельного палива;
- за Договором № 18/01/23-1 - 3000 літрів бензину А-95.
Всього за Договорами не отоварено картки загальною кількістю 8 015 літрів бензину А-95 та 4 560 літрів дизельного палива на загальну суму 665 678,00 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, Позивач направив Відповідачеві листа від 13.03.2025 №12-4/1452 з вимогою повернути грошові кошти за договорами № 960-І/2022 від 30.12.2022, № 165-І/2023 від 07.03.2023, № 18/01/23-1 від 18.01.2023 у розмірі 665 678,00 грн., у зв'язку з неможливістю отоварити картки.
За даними Позивача, зазначений лист Відповідач отримав 18.03.2025, проте залишив без відповіді та задоволення.
На прострочений борг Відповідача, Позивач, з посиланням на п. 5.1. Договорів, нарахував 59 911,02 грн. - пені, 46 597,46 грн. - штрафу 7%, та п. 5.2. Договорів 707 129,00 грн штрафу.
З посиланням на ст. 625 ЦК України, на борг Відповідача Позивач нарахував 14 714,81 грн. - індексу інфляції за період з березня 2025 року по квітень 2025 року, 4 924,19 грн.- 3% річних за період з 06.03.2025 по 03.06.2025.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт укладення договорів поставки, строки дії договорів, умови поставки товару, факт непоставки Відповідачем товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати, обґрунтованість стягуваних сум, наявність підстав для розірвання Договорів.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 ЦК України).
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
Позивач наполягає, що Відповідач не виконав зобов'язання з поставки товару (палива) на загальну суму 665 678,00 грн. (8 015 літрів А-95, 4 560 літрів дизельного палива), оскільки на погоджених сторонами АЗС відсутнє пальне.
Доказів поставки товару (пального) в обумовлений сторонами строки, або можливості у Позивача одержати товар протягом спірного строку на відповідних АЗС Відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.
13.03.2025 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою №12-4/1452 про повернення коштів сплачених за Договором, яку Відповідач одержав 18.03.2025, проте залишив без відповіді та задоволення.
Беручи до уваги надані докази (Договори, видаткові накладні, платіжна інструкція, акти приймання-передачі, акти Позивача, фото таблиці, вимога повернути кошти), відсутність заперечень Відповідача щодо непоставки товару та наявної заборгованості, суд вважає, що Позивач вжив необхідних заходів для належного виконання умов Договору, у зв'язку з чим строк поставки товару настав, товар не поставлено, тому Позивач має право на повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, сума основного боргу обґрунтована, а позовні вимоги в цій частині такі, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування пені, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Так, Позивач нарахував пеню за період з 06.03.2025 по 04.06.2025 за порушення негрошового зобов'язання (порушення Відповідачем строків поставки, однак, після направлення Позивачем вимоги про сплату грошових коштів, у Відповідача виникло грошове зобов'язання - повернути Позивачеві (Покупцеві) суму попередньої оплати (сплатити грошові кошти).
Відповідно до п. 5.1 Договорів при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від ціни не поставлених своєчасно ПММ, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.
Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 % від ціни недопоставлених ПММ.
Тобто, зазначеним пунктом Договорів визначено відповідальність саме за порушення строків поставки. У свою чергу, п. 2.1. Договорів визначено, що моментом поставки ПММ є отримання Покупцем на підставі видаткової накладної талонів (бланків-дозволу) на всю кількість ПММ про що сторонами підписується акт приймання-передачі талонів (бланків-дозволу). При цьому, Договори не передбачають визначення розміру штрафних санкцій у випадку прострочення повернення передоплати.
Матеріалами справи підтверджено, що талони передані Позивачеві у строки визначені умовами Договорів.
З огляду на викладене, правові підстави для стягнення з Відповідача 59 911,02 грн пені та 46 597,46 грн. - 7% штрафу відсутні.
Позивач, з посиланням на п. 5.2 Договорів нарахував Відповідачеві штраф у розмірі 707 129,00 грн.
Відповідно до п. 5.2 Договорів у разі відмови Покупцю у передачі ПММ на АЗС, що знаходяться на відповідальному зберіганні у Постачальника, крім випадків, зазначених у пункті 4.4.5 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від вартості цього Договору.
Суд враховує, що відповідно до п. 4.3.7 Договорів Постачальник зобов'язаний надавати Покупцю чек за наслідками кожної операції передачі ПММ. У випадку відмови Постачальника, незалежно від причини, передати Покупцю ПММ за його першою вимогою, Постачальник зобов'язаний надати Покупцю письмову довідку, яка повинна містити в тому числі, але не виключно: дату, час, місце пред'явлення Покупцем талонів (бланків-дозволу) до поставки, ідентифікаційні дані талонів (бланків-дозволу), причину відмови поставити ПММ, дані про уповноважену особу (посада, прізвище) та її підпис.
Відповідно до п. 4.3.7.1 Договорів у випадку відмови Постачальника надати довідку, передбачену п. 4.3.7 цього Договору, факт невиконання договору у частині відвантаження ПММ за пред'явленими талонами (бланками-дозволу) підтверджується претензією. Така претензія повинна містити в тому числі, але не виключно: дату, час, місце пред'явлення Покупцем талонів (бланків-дозволу) до поставки, ідентифікаційні дані талонів (бланків-дозволу), причину відмови поставити ПММ та надати довідку (зі слів Постачальника), вимоги Покупця, дані про його уповноважену особу (посада, прізвище) та її підпис. Покупець надсилає претензію протягом 7 (семи) днів, від дня відповідної відмови, а Постачальник вважається належним чином повідомленим зі змістом претензії, у випадку надсилання її Покупцем за адресою Постачальника, зазначеною в розділі 12 цього Договору, з повідомленням про вручення.
Матеріалами справи підтверджено, що АЗС Відповідача не працювали, у зв'язку з чим Позивач на адресу Відповідача направляв претензію, яку останній одержав 18.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Перевіривши розрахунки Позивача, суд встановив, що розрахунки штрафу у розмірі 10% проведено правильно.
Позивач заявив до стягнення 14 714,81 грн. - індексу інфляції за період з березня 2025 року по квітень 2025 року та 4 924 грн. 19 грн. - 3% річних за період з 06.03.2025 по 03.06.2025.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції та 3% річних проведено неправильно.
Так, Договорами не передбачено, строк повернення передоплати у разі неможливості отоварити картки.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, Позивач направив вимогу про повернення передоплати у розмірі 665 678,00 грн. 13.03.2025, яка отримана Відповідачем 18.03.2025, а отже згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, до стягнення підлягає 3% річних за період з 26.03.2025 по 03.06.2025 у розмірі 3 829,93 грн.
Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати за березень-квітень 2025 року в розмірі 14 7114,81 грн
Перевіряючи розрахунку інфляційних втрат, суд враховує позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладену у справі №905/21/19 та наведену формулу, за якою слід розраховувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунок Позивача інфляційних втрат та періоди, за які заявлено інфляційне нарахування, з урахуванням зазначеної практики об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 4 659,75 грн. за квітень 2025. Оскільки граничним терміном повернення передоплати з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України є 25.03.2025, тобто з 26.03.2025 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 665 678,00 грн. - основного боргу, 4 659,75 грн. - індексу інфляції, 3 829,93 грн. - 3% річних, 707 129,00 грн. - штрафу в розмірі 10 % від ціни Договорів.
Щодо вимог Позивача про розірвання Договорів поставки паливно-мастильних матеріалів № 960-І/2022 від 30.12.2022, № 165-І/2023 від 07.03.2023, № 18/01/23-1 від 18.01.2023, суд виходить з того, що згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору (ч. 3 ст. 652 ЦК України).
Суд враховує, що за загальним правилом, укладаючи Договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
У цьому спорі Позивач наполягає саме на розірванні Договорів у зв'язку зі зміною істотних обставин, а саме недопоставка оплаченого товару.
Разом з тим, у ст. 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі №922/2469/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22 неодноразово викладав висновки про те, що за змістом зазначених норм розірвати можна лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.
Відповідно до п. 8.2 Договору № 960-І/2022 строк дії цього Договору починає свій перебіг в момент, визначений у п. 8.1 цього Договору, та закінчується "28" лютого 2023 року.
Відповідно до п. 8.2 Договорів № 165-І/2023, №18/01/23-1 строк дії цього Договору починає свій перебіг в момент, визначений у п. 8.1 цього Договору, та закінчується "31" грудня 2023 року. .
Продовження строку дії Договору та виконання зобов'язань щодо поставки ПММ оформляється додатковою угодою до цього Договору та можливе у разі: документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Покупця, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у Договорі (п. 8.4. Договорів).
Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього Договору (п. 8.6. Договору).
Дострокове розірвання Договору можливе лише за взаємною згодою Сторін, що оформлюється відповідною угодою до даного Договору, крім випадків, передбачених цим Договором (п. 8.8. Договору).
Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві (п. 8.9. Договору).
Доказів пролонгації спірних договорів матеріали справи не містять.
Крім того, право на розірвання договору в судовому порядку стосується лише тих договорів, які на момент звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення були чинними, відтак, розірвання спірних Договорів в судовому порядку є неможливим, оскільки позовна вимога про їх розірвання була заявлена після закінчення строку їх дії, визначеного сторонами у пунктах 8.2 Договорів.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, в частині розірвання Договорів поставки паливно-мастильних матеріалів № 960-І/2022 від 30.12.2022, № 165-І/2023 від 07.03.2023, № 18/01/23-1 від 18.01.2023.
Відповідно до п.1, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову є майнова вимога про стягнення 1 498 954,48 грн., за яку Позивач мав сплатити 17 987,45 грн. (1 498 954,48*1,5%*0,8) та три вимоги немайнового характеру (розірвання договору № 960-І/2022 від 30.12.2022, розірвання договору № 18/01/23-1 від 18.01.2023 та розірвання договору № 165-І/2023 від 07.03.2023, укладених сторонами).
При подачі позовної заяви Позивач сплатив судовий збір у розмірі 20 409,85 грн. за грошову вимогу та одну вимогу немайнового характеру, що підтверджується платіжною інструкцією № 1207 від 09.06.2025.
Проте, дві вимоги немайнового характеру не оплачені.
Відповідно до ст. 163 ГПК України та за усталеною судовою практикою суд, встановивши недоплату судового збору за подання позовної заяви, має право за результатом вирішення спору стягнути недоплачену суму судового збору в дохід Державного бюджету України (див. постанову КГС ВС від 20.02.2020 у справі №914/185/18).
За таких обставин, недоплачений Позивачем судовий збір у сумі 4 844,80 грн. підлягає стягненню з Позивача в дохід Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, к. 206/2, код 39821153) на користь Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, код 20588716) 665 678,00 грн. - основного боргу, 4 659 грн. 75 коп. - індексу інфляції, 3 829 грн. 93 коп. - 3% річних, 707 129,00 грн. - штрафу в розмірі 10 % від ціни Договорів, 16 575 грн. 56 коп. - судового збору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, код 20588716) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 4 844,80 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 10.10.2025
Суддя С.Г. Юзіков