вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3876/25
Суддя Ніколенко М.О., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про покладення на позивача витрат на правову допомогу
у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Фінанс Груп", м. Львів
до Приватного акціонерного товариства "Южкокс", м. Кам'янське
про стягнення доплати до ринкової вартості акцій у розмірі 906 773,20 грн., інфляційної складової у розмірі 761 022,96 грн., 3% річних у розмірі 164 039 грн.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтік Фінанс Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про стягнення доплати до ринкової вартості акцій у розмірі 906 773,20 грн., інфляційної складової у розмірі 761 022,96 грн., 3% річних у розмірі 164 039 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що належні йому акції Приватного акціонерного товариства "Южкокс" були викуплені відповідачем за ціною, нижчою від ринкової вартості.
Ухвалою суду від 22.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 12.08.2025.
Ухвалою суду від 04.08.2025 продовжено відповідачу строк для подання відзиву до 13.08.2025 включно.
В підготовчому засіданні від 12.08.2025 було оголошено перерву до 25.08.2025.
Ухвалою суду від 25.08.2025 задоволено клопотання відповідача встановлено Приватному акціонерному товариству "Южкокс" строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 28.08.2025 включно.
Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про стягнення доплати до ринкової вартості акцій у розмірі 33 600 грн., інфляційної складової у розмірі 60 067,88 грн., 3% річних у розмірі 10 320,26 грн. - повернуто третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Під час дослідження матеріалів справи судом було встановлено, що в обґрунтування своєї правової позиції позивач послався на договір викупу емітентом цінних паперів № 05-15/19 від 27.05.2019, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік Фінанс Груп" та Приватним акціонерним товариством "Южкокс".
Згідно з вимогами частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, позивачем не було долучено до позову екземпляру договору викупу емітентом цінних паперів № 05-15/19 від 27.05.2019.
За таких обставин, ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Фінанс Груп" №б/н від 16.07.2025 залишено без руху. Ухвалено Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтік Фінанс Груп" в строк протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви № б/н від 16.07.2025 шляхом надання до суду належним чином засвідченої копії договору викупу емітентом цінних паперів № 05-15/19 від 27.05.2019.
Ухвалою суду від 22.09.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Фінанс Груп" до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про стягнення доплати до ринкової вартості акцій у розмірі 906 773,20 грн., інфляційної складової у розмірі 761 022,96 грн., 3% річних у розмірі 164 039 грн. залишено без розгляду внаслідок не усунення позивачем недоліків позовної заяви.
На адресу суду, 29.09.2025 надійшла заява відповідача про покладення на позивача витрат на правову допомогу у загальному розмірі 15 000 грн.
Дослідивши матеріали поданої заяви, господарський суд
Відповідно до вимог статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
Згідно з приписами частини першої статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з аналізу наведених вище норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Відповідно до частин п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до положень частини п'ятої та шостої статті 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Отже, відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України.
У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому - із закриттям провадження у справі або залишенням позовної заяви без розгляду.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 922/2017/17, від 06 серпня 2021 року у справі № 906/1202/20.
Згідно із послідовною та сталою правовою позицією Верховного Суду, наведена норма частини п'ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).
Тобто стороні / особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат (у цій справі приватний виконавець) внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони, необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні й чим це підтверджується тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 921/357/20.
Так, подання позову (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) у даній справі не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.
Так само і сам по собі факт не надання позивачем витребуваних судом документів не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачем, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Судом не встановлено того, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою до залишення позовної заяви без розгляду діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, протидіяв вирішенню спору, чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.
За таких обставин, у даному випадку відсутні підстави для застосування приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України та покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу.
А отже, у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про покладення на позивача витрат на правову допомогу - слід відмовити.
Керуючись статтями 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про покладення на позивача витрат на правову допомогу.
Ухвала набирає законної сили 09.10.2025 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали підписаний 09.10.2025.
Суддя М.О. Ніколенко