вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3022/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтех нармер", м. Дніпро
до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва
про відшкодування збитків у розмірі 7 946 041,99 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Секретар судового засідання Перебийніс О.О.
Представники:
від позивача: Деркунський К.Л.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтех нармер" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - Відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 7 946 041,99 грн., що еквівалентно 181 028, 39 євро.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок обстрілу території м. Дніпро збройними формуваннями Російської Федерації 04.06.2024 року пошкоджено автомобілі та спецтехніку, що належить на праві власності Позивачу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025 року відкрито провадження у справі №904/3022/25, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Відповідач явку представника в засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України “Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, - можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Таким чином, Закону України “Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.
Водночас, у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства РФ в Україні, з огляду на припинення його роботи на території України.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.22р. у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором , Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014р., немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.22р. таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.
У постановах від 18.05.2022 по справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана особі на території Україні в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом “генерального делікту).
Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання ухвал суду на адресу відповідача в особі посольства РФ в Україні повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі судом здійснено шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1830472/; https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1841184/; https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1854000; https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1875838/) відповідних оголошень-повідомлень. Жодних заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
09.09.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 30.09.2025 року.
В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 30.09.2025 року оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши зміст та підстави вимог позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтех нармер» (Позивач) є власником: автомобіля марки «Fiat» (що підтверджується: договором купівлі-продажу транспортних засобів №6861/2019/033 від 01.02.2019 р.; додатком №1 до договору купівлі-продажу транспортних засобів №6861/2019/033 від 01.02.2019 р.; додатком №2 до договору купівлі-продажу транспортних засобів №6861/2019/033 від 01.02.2019 р.; додатковою угодою №1 від 11.02.2019 р.; актом прийому-передачі від 11.02.2019 р. по договору купівлі-продажу транспортних засобів №6861/2019/033 від 01.02.2019 р.; актом огляду реалізованого транспортного засобу №6861/19/000467 від 11.02.2019 р.; видатковою накладною від 11.02.2019 р. №СМ00000038; платіжним дорученням №1 від 04.02.2019 р. на суму 99 900,00 грн.; платіжним дорученням 2 від 08.02.2019 р. на суму 400 000,00 грн.; - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу CXI 794430); автомобіля ГАЗ модель А21R22 (що підтверджується: договором купівлі-продажу №CRM0000052474 від 16.08.2019 р.; актом приймання-передачі автомобіля від 21.08.2019 р.; видатковою накладною №359 від 21.08.2019 р.; платіжним доручення №82 від 16.08.2019 р. на суму 10 000,00 грн.; - платіжним доручення №83 від 19.08.2019 р. на суму 513 320,00 грн.; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу CXH 912647) та екскаватору гусеничного CASE CX240B (що підтверджується: договором №1607/01 купівлі-продажу транспортного засобу від 16.07.2019 р.; актом приймання-передачі транспортного засобу; видатковою накладною №1 від 18.07.2019 р.; платіжним дорученням №70 від 18.07.2019 р. на суму 1 650 000,00 грн.; свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_1 )
Вказані автомобілі та екскаватор були передані в оренду Приватному підприємству «Нормер» згідно з договором оренди автомобіля №FIAT-0105 від 01.05.2024 р.; актом приймання-передачі від 01.05.2024 р. до договору оренди автомобіля №FIAT0105 від 01.05.2024 р.; договором оренди вантажного автомобіля №ГАЗ-0105/02 від 01.05.2024 р.; актом приймання-передачі від 01.05.2024 р. до договору оренди вантажного автомобіля №ГАЗ-0105/02 від 01.05.2024 р.; договором оренди екскаватора гусеничного №CASE-3105 від 31.05.2024 р.; актом приймання-передачі від 01.06.2024 р. до договору оренди екскаватора гусеничного №CASE-3105 від 31.05.2024 р.
Вказані автомобілі та екскаватор зберігались на території за місцезнаходженням орендаря - ПП «Нормер», а саму: місто Дніпро, вулиця Надії Алексєєнко, буд. 74. Зокрема, місцем зберігання було в тому числі й орендоване ПП «Нормер» складське приміщення відповідно до договору суборенди №006 від 01.04.2023 р.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 04.06.2024 року - 04.06.2024 у період з 04 год. 45 хв. по 05 год. 03 хв. збройними формуванням Російської Федерації здійснено обстріл території м. Дніпро двома ракетами невстановленого типу.
Внаслідок влучання пошкоджено цивільну інфраструктуру, зокрема: домоволодіння за адресою: вул. Надії Алекєєнко, буд. 70 (ТОВ «ТД «АМТ»), вул. Надії Алексєєнко, буд. 75 та інші прилеглі будівлі та транспорті засоби.
Листом від 17.06.2024 р. №55/8-3685 Управління СБУ у Дніпропетровській області повідомило, що за фактом ракетного обстрілу збройними силами Російської Федерації по території міста Дніпра, який відбувся 04.06.2024 р., у результаті вибуху ракети також пошкоджено складські приміщення і майно ПП «Нормер» (ЄДРПОУ 36840461).
За цим фактом УСБУ в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження № 22024040000000651 від 04.06.2024 року за ознаками ч. 2 ст. 438 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.56).
У зв'язку з пошкодженням внаслідок вибуху майна ТОВ "Спецтех нармер", постановою слідчого УСБУ у Дніпропетровській області від 21.04.2025 року, Позивача залучено до кримінального провадження в якості потерпілої особи.
ВнасПП «Нормер» було залучено в якості потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, що підтверджується постановою від 21.04.2025:
Факт завдання ракетного удару також підтверджується численними публікаціями у ЗМІ, зокрема, розміщеними в мережі Інтернет:- «Суспільне Дніпро» - «Армія РФ атакувала Дніпро ракетами, є поранені та руйнування. Що ще відомо» (посилання на статтю в мережі Інтернет https://suspilne.media/dnipro/760525-u-dnipri-prolunala-seria-vibuhiv-so-vydomo/); «Наше місто» «Ракетний удар по Дніпру 4 червня: є поранені, пошкоджена інфраструктура» (посилання на статтю в мережі Інтернет https://nashemisto.dp.ua/2024/06/04/raketnyi-udar-po-dnipru-4-chervnia-ie-poraneniposhkodzhena-infrastruktura/); «Факти» - «Вибухи у Дніпрі 4 червня: постраждали восьмеро людей, серед них - двоє дітей» (посилання на статтю в мережі Інтернет https://fakty.com.ua/ua/proisshestvija/20240604-vybuhy-u-dnipri-4-chervnya-2024-rokushho-vidomo/); «ТСН» - «"Мене врятувало лише передчуття": у Дніпрі через ракетні удари Росії розтрощена ціла вулиця (фото, відео)» (посилання на статтю в мережі Інтернет https://tsn.ua/exclusive/mene-vryatuvalo-lishe-peredchuttya-u-dnipri-cherez-raketni-udarirosiyi-roztroschena-cila-vulicya-foto-video-2593779.html).
Внаслідок ракетного удару було пошкоджено належні Позивачу автомобіль марки «Fiat», автомобіль ГАЗ модель А21R22 та екскаватор гусеничний CASE CX240B.
На замовлення Позивача з метою визначення розміру завданого збитку судовим експертом Дроздовим Ю.В. було складено висновки.
Відповідно до висновку (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ) №1907/24 від 10.07.2024 року судового експерта ОСОБА_1 вартість відновного ремонту автомобіля «Fsat Doblo Maxi» склала 1 150 193,13 грн.
Згідно висновку (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ) №1907/24 від 14.08.2024 року судового експерта ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля «ГАЗ А21R22» склала 331 458,88 грн., що еквівалентно 7 551,37 євро або 8 187,95 доларів США.
Висновком (товарознавчої експертизи по визначенню вартості відновлювального ремонту КТЗ) експерта №1907/24 від 02.12.2024 судового експерта Дроздова Юрія Володимировича встановлено, що вартість відновного ремонту спецтехніки склала 6 464 389,98 грн.
Отже, ракетною атакою збройних сил Російської Федерації по території м. Дніпра, що мала місце 04.06.2024 року Позивачу спричинено матеріальні збитки (шкоду) у розмірі 7 946 041,99 грн., що еквівалентно 181 028, 39 євро.
Відповідні незаконні, протиправні дії Російської Федерації, як в контексті норм національного законодавства України, так і в контексті норм міжнародного права, призвели до порушення права власності ТОВ “Спецтех нармер» внаслідок пошкодження його майна, що стало підставою звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналіз змісту статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України свідчить, що реальні збитки можуть розраховуватись як у формі втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, так і у формі витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення пошкодженої речі. Потерпілий за власним вибором може вимагати відшкодування або реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або реальної вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна.
Відповідно до абз. 13 п. 2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації - додатку до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 20.03.22р. № 326 (далі - Загальні засади оцінки збитків) під збитками розуміють:
- вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки);
- розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).
Метою оцінки збитків є: визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі); визначення упущеної вигоди; визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу (п. 8 Загальних засад оцінки збитків).
Як встановлено підпунктом 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації № 326, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).
У пункті 4 Методики встановлено, що відповідно до цієї Методики об'єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2022 № 951).
Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій (пункт 5 розділу І Методики).
Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі, зокрема: розміру реальних збитків; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії (пункт 6 розділу І Методики).
Згідно з пунктом 7 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав Російську федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕS-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 “Про заяву Верховної Ради України “Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні»» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Преамбулою Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії російської федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
У зв'язку з чим, суд вважає, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Як убачається з матеріалів справи, першою заявою по суті спору Позивач визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
В підтвердження розміру витрат, які Позивач сплатив у зв'язку з розглядом даної справи, суду надано наступні докази:
- копію договору про надання правничої допомоги від 02.06.2025 року;
- акт до договору про надання правничої допомоги від 02.06.2025 року;
- копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серія № 2295 від 18.04.2025;
- копію ордеру на надання правничої допомоги №1393562;
Згідно п. 1.1. Договору Адвокат, керуючись Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити правничу допомогу у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Відповідно до п. 3.1. Договору Сторони погодили, що гонорар адвоката м падання правничої допомоги за цим договором є фіксованим га складає 30 000,00 гривень, який сплачуються Клієнтом протягом 10 робочих днів з дати набрання законної сили рішенням у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтех нармер» до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків, завданих пошкодженням належних на праві власності ТОВ «Спецтех нармер» автомобілів та спецтехніки, обстрілом 04.06.2024 території м. Дніпро двома ракетами невстановленого типу.
Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи.
В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач жодних заперечень стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги не надав, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що сума відповідних витрат підлягає відшкодуванню за рахунок Відповідача в повному обсязі.
В силу положень ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати Позивача, що пов'язані з проведення судових експертиз, розмір яких підтверджується наданими у справу доказами (а.с. 68-70, 90-92, 114-116), покладаються на Відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач звільнений у встановленому законом порядку, підлягає стягненню з відповідача в дохід бюджету.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 127, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд 14, ідентифікаційний код 103773968834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтех нармер" (49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, б. 74, код ЄДРПОУ 42655681) збитків у розмірі 7 946 041,99 грн., що еквівалентно 181 028, 39 євро, 15 400, 00 грн. витрат на оплату судових експертиз, 30 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд 14, ідентифікаційний код 103773968834) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 95 352,50 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.10.2025
Суддя О.В. Ліпинський