ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 жовтня 2025 року Справа № 924/214/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника Приватного підприємства "Кредо"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 924/214/25
за позовом ОСОБА_1
до відповідачів:
1) Приватного підприємства "Кредо"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Збруч"
3) Приватної фірми "Турбо"
про розірвання договору про дольову участь в будівництві від 29.03.2005, укладеного між ЗАТ "НВП "Дельта", ТОВ "Збруч", ПФ "Турбо", ФОП Куровською Є.М.,
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Хмельницької області із позовом, в якому просила розірвати договір про дольову участь в будівництві від 29.03.2005 року, укладеного між ЗАТ "НВП "Дельта", ТОВ "Збруч", ПФ "Турбо", ФОП Куровською Є.М.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 02.07.2025 у справі № 924/214/25 в задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Збруч" 10 000 грн витрат на правову допомогу. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Кредо" 10 000 грн витрат на правову допомогу. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Приватної фірми "Турбо" 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_1 , у якій просила рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2025 у справі №924/214/25 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 23.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2025 у справі № 924/214/25 - без змін. Поновив дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2025 у справі № 924/214/25.
В подальшому, на адресу суду апеляційної інстанції від представника Приватного підприємства "Кредо" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої представник просить стягнути із позивачки на користь ПП "Кредо" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.10.2025 заяву представника Приватного підприємства "Кредо" про ухвалення додаткового рішення прийняв до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду. Постановив розгляд заяви представника Приватного підприємства "Кредо" про ухвалення додаткового рішення здійснювати без повідомлення учасників справи. Запропонував Куровській Євгенії Миколаївні в строк до 07.10.2025 надати письмові пояснення з правовою позицією щодо заяви представника Приватного підприємства "Кредо" про ухвалення додаткового рішення.
07.10.2025 через систему Електронний суд від ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення витрат на правничу допомогу.
Така заява мотивована тим, що заявлений розмір витрат є таким, що підлягає зменшенню оскільки заявник вважає його неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Представником відповідача було підготовлено один процесуальний документ по суті справи в ході розгляду справи в апеляційній інстанції, що вказує на неспіврозмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу із кількістю підготовлених процесуальних документів.
Як вбачається із Акта приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, в переліку робіт містяться виконані роботи, які не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу, а саме: "Правовий аналіз наданих Клієнтом матеріалів справи апеляційної скарги, пошук правових позицій, консультування, погодження позиції по cпpaвi".
Представник ПП "Кредо" брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, був ознайомлений із всіма матеріалами справи, його правова позиція залишилася незмінною ще з часу розгляду справи в суді першої інстанції, його послуги, зазначені в акті як "Правовий аналіз наданих Клієнтом матеріалів справи апеляційної скарги, пошук правових позицій" не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
За наведеного просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу Приватного підприємства "Кредо" до 5 000 грн.
Розглянувши заяву представника Приватного підприємства "Кредо" про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
В той же час колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги те, що Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовно і логічно зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:
- практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3)доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України) (пункт 97 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21);
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат;
- застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20, від 18.01.2024 у справі №927/885/17);
- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України (пункт 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);
- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18);
У зв'язку із викладеним, якщо справа в суді апеляційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення судових дебатів, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення (апеляційним судом).
Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
Подібні висновки щодо питання відшкодування судових витрат викладені у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №910/2891/20, від 22.06.2022 у справі №922/2339/21, від 13.09.2022 у справі №908/273/21, від 04.10.2022 у справі №914/2380/21.
При цьому варто зазначити, що норми ГПК України не обмежують сторін у праві (можливості) подати разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заявити, зокрема, усно до закінчення судових дебатів, про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції.
Водночас Приватним підприємством "Кредо" не виконані усі вимоги вказаного процесуального законодавства, оскільки відзив на апеляційну скаргу позивачки не містить заяву про подання доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, як того вимагають приписи чинного процесуального законодавства.
Суд вказує, що такий відзив містить лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 30 000 грн та заяву про розподіл таких витрат.
Також дослідивши звукозапис судового засідання 23.09.2025, апеляційний господарський суд встановив, що представники ПП "Кредо" не робили усно відповідну заяву про подання доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Крім того, відповідно до протоколу судового засідання, на якому був присутній представник апелянта, останній не робив також й усної заяви про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів та про намір подати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення (постанови) апеляційним господарським судом.
Отже, ПП "Кредо" пропустило один з обов'язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. При цьому сам по собі факт подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом встановленого законом п'ятиденного строку не змінює обов'язку заявника надати письмово, або зробити усно заяву про подачу доказів понесення судових витрат до судових дебатів.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 07.02.2024 у справі №910/216/23.
Оскільки ПП "Кредо" не заявило на виконання вимог статті 221 та частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника Приватного підприємства "Кредо" про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. В задоволенні заяви представника Приватного підприємства "Кредо" про ухвалення додаткового рішення відмовити.
2. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.