ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 жовтня 2025 року Справа № 903/252/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
кредитора - Алексеєнко А.А.;
скаржника - Тищенко А.В. (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24 липня 2025 року (повний текст складено 30.07.2025) у справі №903/252/25 (суддя Якушева І.О.)
за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24 липня 2025 року відкрито провадження у справі №903/252/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро". Визнано вимоги ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" до товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" на загальну суму 1 325 215,47 грн та зобов'язано розпорядника майна включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 96 224,00 грн - вимоги першої черги; 1 228 991,47 грн - вимоги четвертої черги. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро". Введено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" строком на сто сімдесят календарних днів до 09.01.2026. Розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" призначено арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ТОВ "Венагро" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ініціюючого кредитора ТОВ "Спецкомунтех" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Венагро".
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24 липня 2025 року у справі №903/252/25. Призначено справу №903/252/25 до розгляду на 06 жовтня 2025 року об 12:00 год.
Боржник у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2025 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Волинської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" надійшла заява про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро".
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.03.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро"; постановлено справу призначити до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 03.04.2025; заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби; в порядку попередньої підготовки справи до розгляду запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Венагро" подати господарському суду та заявнику до дати проведення підготовчого засідання відзив на заяву ініціюючого кредитора - ТОВ "Спецкомунтех" про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Місцевий господарський суд, розглянувши в підготовчому засіданні заяву ТОВ "Спецкомунтех" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Венагро", дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Венагро".
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, згідно ст. 1 КУзПБ боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Системний аналіз положень статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Аналогічні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, постанові від 03.09.2020 у справі №910/16413/19, від 16.09.2020 у справі №911/593/20.
При цьому, якщо КУзПБ підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з'ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних), то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені в ч. 6 ст. 39 КУзПБ: - вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; - вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; - заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.
Колегія суддів зазначає, що стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
За таких обставин, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).
Важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство є встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 вчергове наголосив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Як вбачається, ТОВ "Спецкомунтех" у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначає, що між ТзОВ "Спецкомунтех" та ТзОВ "Венагро" склалися господарські взаємовідносини, що полягали у господарських операціях, зокрема, щодо поставки товарів та надання послуг. За досягнутими домовленостями у 2018 - 2024 роках між сторонами мали місце відносини щодо надання фінансової допомоги.
Кредитор пояснює, що зазначена допомога надавалася, як боржником на користь стягувача, так і стягувачем на користь боржника. Результатом зазначених взаємовідносин щодо надання фінансової допомоги є заборгованість боржника перед кредитором у розмірі 1 679 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №70 від 06.12.2018, №93 від 20.12.2018, №336 від 11.01.2019, №121 від 18.01.2019, №309 від 14.05.2019, №329 від 31.05.2019, №391 від 05.07.2019, №440 від 05.08.2019, №495 від 02.09.2019, №500 від 04.09.2019, №510 від 06.09.2019, №539 від 23.09.2019, №562 від 08.10.2019, №573 від 11.10.2019, №701 від 13.12.2019, №173 від 23.05.2022, №194 від 25.05.2022, №202 від 30.05.2022, №1132 від 30.06.2020, №305 від 26.07.2022, №360 від 23.08.2022, №93 від 13.03.2023, №157 від 08.04.2024, №259 від 22.05.2023, №284 від 01.06.2023, №230 від 10.06.2024, №513 від 25.08.2023 (а.с. 5- 20, т. 1).
ТзОВ "Спецкомунтех" вказує, що фінансова допомога надавалась для підтримки та здійснення господарської діяльності, зокрема, кредитор надавав грошові кошти боржнику у вигляді позики на безоплатній основі, тобто без нарахування відсотків за користування коштами.
Стан розрахунків з фінансової допомоги, яка надавалась між сторонами та за результатами чого виникла заборгованість боржника перед кредитором, відображена у відомостях картки рахунку 6851 та підтверджується банківськими виписками про рух грошових коштів (а.с. 34, т. 1).
Таким чином, у боржника існує заборгованість за наслідками господарських взаємовідносин у вигляді неповернутих грошових коштів, які надавалися кредитором у вигляді фінансової допомоги в розмірі 1 679 000,00 грн.
ТзОВ "Спецкомунтех" також зазначає, що сторонами не укладався письмовий договір, в якому було б деталізовано умови надання грошових коштів на умовах позики з чітким визначенням прав та обов'язків сторін. Однак, з огляду на ділові відносини між сторонами, було досягнуто згоди, що грошові кошти будуть повернуті боржником на першу вимогу кредитора.
07.02.2025 ТзОВ "Спецкомунтех" звернулося до ТОВ "Венагро" з претензією про необхідність погашення заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та належного реагування (а.с. 35, т. 1).
Враховуючи відсутність реагування на вказану претензію зі сторони боржника, кредитор повторно надіслав претензію від 17.02.2025 про необхідність погашення заборгованості (а.с. 37, т 1).
Вимогу про необхідність повернення грошових коштів отримано боржником 22.02.2025, про що свідчить трекінг-відстеження поштового відправлення (а.с. 38, т1).
У відповідь на претензію листом від 03.03.2025 ТОВ "Венагро" заперечило факт існування заборгованості.
У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання перед кредитором після настання встановленого строку ТзОВ "Спецкомунтех" вважає, що є підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Венагро".
Боржник, в свою чергу, заперечуючи проти відкриття провадження у справі, повідомив, що станом на 01.04.2025 у ТОВ "Венагро" існувала дебіторська заборгованість ТОВ "Спецкомунтех" у розмірі 2 033 259,55 грн, яка виникла на підставі наступних правочинів:
1) 31.07.2023 між ТзОВ "Будівельна компанія "Борей", як покупцем, та ТОВ "Спецкомунтех", як продавцем, в усній формі було укладено договір поставки, предметом якого була поставка товару: навантажувача телескопічного на колісному ходу Bobcat Т3571, 2007 р.в., серійний номер 362812284, вартістю 850000,00 грн. На виконання вказаного договору поставки ТОВ "Будівельна компанія "Борей" сплатило ТОВ "Спецкомунтех" 850000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №є265 від 01.08.2023, проте ТОВ "Спецкомунтех" не поставило ТзОВ "Будівельна компанія "Борей" оплаченого товару.
25.02.2025 між ТОВ "Будівельна компанія "Борей", як первісним кредитором, та ТОВ "Венагро", як новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Венагро" набуло всі права покупця згідно вищевказаного договору поставки, в тому числі й вимагати від боржника передачі товару - навантажувача телескопічного на колісному ходу Bobcat T3571, 2007 р.в., серійний номер 362812284; вимагати розірвання договору в односторонньому порядку та повернення коштів сумі 850 000,00 грн, сплачених первісним кредитором: боржнику на виконання основного договору ТОВ "Будівельна компанія "Борей" 12.03.2023 направило на адресу ТОВ "Спецкомунтех" повідомлення про відступлення права вимоги. 12.03.2025 було направлено вимогу про поставку техніки або повернення коштів, яка була вручена 14.03.2025 (трекінговий номер відправлення Укрпошти, 4562400311288). Станом на 01.04.2025 вказане зобов'язання не виконано на суму 850 000,00 грн.
2) 12.01.2021 між ТОВ "Спецкомунтех" та ТОВ "Будівельна компанія "Борей" було укладено договір поставки в усній формі, предметом якого є поставка товару: світловідбиваючі пластикові направляючі, код УКТЗЕД 3925908000, вартістю 107 200 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням Nє4 від 12.01.2021 та податковою накладною Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" Nє8 від 14.12.2023. ТОВ "Спецкомунтех" не поставило ТОВ "Будівельна компанія "Борей" оплачений товар. 28.03.2025 між ТОВ "Будівельна компанія "Борей", як первісним кредитором, та ТОВ "Венагро", як новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Венагро" набуло всі права покупця згідно вищевказаного договору поставки, в тому числі й вимагати від боржника передачі товару - світловідбиваючі пластикові направляючі, код УКТЗЕД 3925908000, вартістю 107 200 грн з ПДВ; вимагати розірвання договору в односторонньому порядку та повернення коштів в сумі 107 200 грн. з ПДВ, сплачених первісним кредитором боржнику на виконання основного договору та штрафні фінансові санкції, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. 28.03.2025 було направлено вимогу про поставку техніки або повернення коштів (трекінговий номер відправлення Укрпошти 4562400311288), станом на 01.04.2025 вказане зобов'язання не виконано на суму 107 200 грн.
3) У відповідності до договору №0406/89020 безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 04.06.2019, укладеного між позикодавцем - ТзОВ "Волинь Зерно-Продукт" та позичальником - ТзОВ "Спецкомунтех" останнє отримало безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 300 000 грн та зобов'язалося її повернути до 31.12.2019. У відповідності до платіжного інструкції №V13586 від 04.06.2019 ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт" перерахувало ТзОВ "Спецкомунтех" безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 300 000 грн. Станом на 01.04.2025 ТзОВ "Спецкомунтех" не повернуло ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт" безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 300 000,00 грн. У відповідності до п. 4.2 договору за порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної суми за кожен день простроченої повернення поворотної фінансової допомоги та штраф у розмірі 20% від суми. 01.04.2025 ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт", як первісний кредитор, відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Венагро", як новому кредитору, право грошової вимоги, що належало первісному кредиторові за договором №0406/89020 безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 04.06.2019, укладеного між позикодавцем ТЗОВ "Волинь-Зерно-Продукт" та позичальником ТзОВ "Спецкомунтех". Згідно з актом приймання - передачі документів до вказаного договору ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт" передало ТзОВ "Венагро" оригінал договору №0406/89020 безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 04.06.2019 та платіжного доручення №V13586 від 04.06.2019. Згідно з п. 5.1 договору з моменту набрання чинності цим договором до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у частині відступленої вимоги, зокрема право на отримання грошових коштів, нарахування пені, штрафів (у разі передбачення таких в основному договорі), ініціювання претензійно-позовної роботи тощо.
ТОВ "Венагро" вказує, що у відповідності до розрахунку штрафних фінансових санкцій за договором №0406/89020 безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 04.06.2019, укладеним між позикодавцем ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт" та позичальником ТзОВ "Спецкомунтех", станом на 31.03.2025 загальна заборгованість - 1 076 059,55 грн, з них: 300 000,00 грн - сума боргу; 226 617,10 грн - інфляційне збільшення; 47 219,18 грн - проценти річних; 442 223,27 грн - пеня; 60 000 грн - штраф.
ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт" 01.04.2025 направило на адресу ТОВ "Спецкомунтех" повідомлення про відступлення права вимоги; 01.04.2025 ТОВ "Венагро" направлено вимогу про повернення коштів.
02.04.2025 ТОВ "Венагро" на адресу ТОВ "Спецкомунтех" було направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості перед ТОВ"Спецкомунтех" на загальну суму 1 679 000 грн на підставі наступних правочинів:
1. Договору поставки від 31.07.2023, укладеного між ТОВ "Будівельна компанія "Борей", як покупцем, та ТОВ "Спецкомунтех", як продавцем, предметом якого була поставка товару: навантажувача телескопічного на колісному ходу Bobcat T3571, 2007 р.в., серійний номер 362812284, вартістю 850000,00 грн; договору про відступлення права вимоги від 25.02.2025, укладеного між ТОВ "Будівельна компанія "Борей", як первісним кредитором, та ТзОВ "Венагро", як новим кредитором, на суму 850 000,00 грн;
2. Договору поставки від 12.01.2021, укладеного між ТОВ "Спецкомунтех" та ТОВ "Будівельна компанія "Борей", предметом якого була поставка товару: світловідбиваючі пластикові направляючі, код УКТЗЕД 3925908000, вартістю 107 200 грн; договору про відступлення права вимоги від 28.03.2025 на суму 107 200 грн;
3. Договору №0406/89020 безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 04.06.2019, укладеного між позикодавцем ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт" та позичальником ТОВ "Спецкомунтех" та договору відступлення права вимоги від 01.04.2025, укладеного між ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт", як первісним кредитором, та ТОВ "Венагро", як новим кредитором, на загальну суму 721 800 грн, з яких: 300 000,00 грн - сума боргу; 226 617,10 грн - інфляційне збільшення; 47 219,18 грн - проценти річних; 87 963,72 грн - пеня; 60 000 грн - штраф.
З огляду на викладене, боржник - ТОВ "Венагро" зазначає, що станом на 03.04.2025 у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог будь-якої заборгованості ТОВ "Венагро" перед ТОВ "Спецкомунтех" не існує.
Водночас, за договором №0406/89020 безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 04.06.2019, укладеним між позикодавцем ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт" та позичальником ТОВ "Спецкомунтех" та договором про відступлення права вимоги від 01.04.2025, укладеного між ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт", як первісним кредитором, та ТОВ "Венагро, як новим кредитором, залишок боргу ТОВ "Спецкомунтех" перед ТОВ "Венагро" становить 354 259,55 грн.
У зв'язку з наведеним боржник вважає, що фактично відбулось погашення грошових зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог до підготовчого засідання суду, а вимоги кредитора погашені боржником повністю, що на його думку у відповідності до вимог ч. 6 ст. 39 КУзПБ є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Окрім цього боржник вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі згідно з ч. 6 ст. 39 КУзПБ у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право щодо обставин зарахування зустрічних однорідних вимог.
Однак, з такими доводами боржника колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Апеляційний господарський суд враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо правозастосування ст. 39 КУзПБ, згідно якої встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Отже, суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.
Спір про право - це суперечність між суб'єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спір про право" має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом.
Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.
Отже, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Встановлення відсутності спору про право щодо вимог кредитора (ініціюючого) є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 у справі №910/4658/20.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстав виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду справ за участю боржника та кредитора з питань, що зазначені вище.
Відсутність заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 15.06.2021 у справі №904/3074/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).
У постанові від 19.08.2020 у справі №910/2522/20 Верховний Суд щодо застосування положень вказаної норми КУзПБ зауважив, що наявність заперечень боржника щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, безспірність яких не підтверджується судовим рішенням, є свідченням наявності спору про право щодо таких вимог ініціюючого кредитора.
У вказаній постанові Верховний Суд наголосив, що суть підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство через те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, полягає в тому, що саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі) існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
В постанові від 13.12.2022 у справі №910/862/22 Верховний Суд зазначив, що обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх та належних доказів існування та непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (висновок у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20). З'ясовуючи питання щодо безспірності вимог заявника, суд має встановити чи існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі). При наявності відзиву боржника, поданого в порядкустатті 36 КУзПБ, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень частини шостої статті 39 КУзПБ відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право.
Так, щодо уступки права вимоги на суму 850 000,00 грн за договором поставки від 31.07.2023, укладеного в усній форі між ТОВ "Будівельна компанія "Борей" та ТОВ "Спецкомунтех", то колегія суддів зазначає, що відповідно до видаткової накладної №СТ-0000025 від 01.08.2023 (а.с. 192, т. 1) ТОВ "Спецкомунтех" передало ТОВ "Будівельна компанія "Борей" товар, а саме: навантажувач телескопічний на колісному ходу Bobcat N 3571, 2007 р.в., серійний номер 362812284, вартістю 850 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 141666,67 грн. Вказана видаткова накладна містить підписи представників сторін та скріплена їх печатками.
Тобто, було передано саме той товар, про який вказує боржник у відзиві, що свідчить про відсутність кредиторської заборгованості ТОВ "Спецкомунтех" перед ТОВ "Будівельна компанія "Борей" в сумі 850 000,00 грн станом на 25.02.2025 (на день укладення договору про відступлення права вимоги між ТОВ "Будівельна компанія "Борей" та ТОВ "Венагро").
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що предметом вказаного договору уступки права вимоги є неіснуюча (недійсна) вимога, за якою не могло здійснюватись зарахування за вимогою ТОВ "Спецкомунтех" до ТОВ "Венагро" про повернення поворотної фінансової допомоги.
При цьому, доводи скаржника про те, що навантажувач був знятий з реєстраційного обліку лише 02.10.2024, що спростовує твердження ТОВ "Спецкомунтех" про його продаж відповідно до видаткової накладної №СТ-0000025 від 01.08.2023, колегія суддів до уваги не беруться, оскільки як положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статтей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу (правова позиція викладена в постанові Великої Палат Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №911/1278/20).
Щодо уступки права вимоги на суму 107 200,00 грн за договором поставки від 12.01.2021, укладеного в усній форі між ТОВ "Будівельна компанія "Борей" та ТОВ "Спецкомунтех", то відповідно до видаткової накладної №СТ-0000057 від 14.12.2020 (а.с. 193, т. 1) ТОВ "Спецкомунтех" передало ТОВ "Будівельна компанія "Борей" товар, а саме: світловідбивач вартістю 107 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 17 866,67 грн. Вказана видаткова накладна містить підписи представників сторін та скріплена печатками сторін.
Тобто, було передано саме той товар, про який вказує боржник у відзиві, що свідчить про відсутність кредиторської заборгованості ТОВ "Спецкомунтех" перед ТОВ "Будівельна компанія "Борей" в сумі 107 200,00 грн. станом на 28.03.2025, тобто на день укладення договору про відступлення права вимоги між ТОВ "Будівельна компанія "Борей" та ТОВ "Венагро".
Отже, предметом вказаного договору уступки права вимоги є неіснуюча (недійсна) вимога, за якою не могло здійснюватись зарахування за вимогою ТОВ "Спецкомунтех" до ТОВ "Венагро" про повернення поворотної фінансової допомоги.
При цьому, доводи скаржника про те, що зазначені видаткові накладні не підписувались керівником чи будь - якими іншими уповноваженими особами ТОВ "Будівельна компанія "Борей" і товар (навантажувач телескопічний на колісному ходу Bobcat N 3571, 2007 р.в., серійний номер 362812284 та світловідбивач пластиковий) не отримувався, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки до матеріалів справи долучено належним чином оформлені видаткові накладні. Жодних доказів, які б підтверджували, що підписи на накладних виконані не вказаними в них посадовими особами ТОВ "Будівельна компанія "Борей", не надано.
Крім того, на вказаних документах наявна печатка ТОВ "Будівельна компанія "Борей", відомості про вибуття якої з володіння даної особи - відсутні.
Колегія суддів зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, а тому особа несе повну відповідальність за законність використання її печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, інших документах, що фіксують здійснення господарських операцій.
Боржником не надано жодних доказів того, що печатка була загублена ТОВ "Будівельна компанія "Борей", викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Відповідно це підтверджує, що документи, скріплені печаткою ТОВ "Будівельна компанія "Борей", підтверджують його волевиявлення на їх складання. Боржником не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано суду доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з її втратою чи викраденням.
Твердження скаржника про те, що печатка ТОВ "Борей" знаходилась в бухгалтера Немировської Інни, яка на даний час є бухгалтером ТОВ "Спецкомунтех", а отже, ймовірно, могла бути використана під час виготовлення видаткових накладних, колегією суддів оцінюється критично, оскільки не підтверджено жодним доказом.
Щодо відступлення права вимоги за договором від 01.04.2025 на суму 1 076 059,55 грн, з яких: 300 000,00 грн - сума боргу; 226 617,10 грн - інфляційне збільшення; 47 219,18 грн - проценти річних; 442 223,27 грн - пеня (включено у зарахування 87 963,72 грн); 60 000 грн - штраф за договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0406/89020 від 04.06.2019, укладеним між ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт" та ТОВ "Спецкомунтех".
Як вбачається з матеріалів справи, у процесі судового розгляду ТОВ "Спецкомунтех" підтвердило факт укладення вказаного договору та наявність до 02.04.2025 невиконаних зобов'язань за цим договором перед ТОВ "Волинь-Зерно Продукт" про повернення поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 300 000,00 грн. Проте, не погодилось з наявністю у ТОВ "Спецкомунтех" станом на 01.04.2025 (день укладення договору про відступлення права вимоги між ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт" і ТОВ "Венагро") заборгованості в сумі 776 059 грн за нарахованими штрафними санкціями.
Перевіривши нарахування інфляційних в розмірі 226 617,10 грн - інфляційне збільшення, процентів річних в розмірі 47 219,18 грн, пені в розмірі 442 223,27 грн, штрфу в розмірі 60 000 грн (а.с. 126 -133, т. 1) за договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0406/89020 від 04.06.2019, укладеним між ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт" та ТОВ "Спецкомунтех", суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанцїі про безпідставність вказаних нарахувань за період дії карантину та після введення в Україні воєнного стану.
Так, відповідно до п. 4.2. договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0406/89020 від 04.06.2019, за порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення поворотної фінансової допомоги, а також штраф у розмірі 20%, кінцевий термін повернення позики визначений до 31.12.2019.
Законом України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" № 691-20 від 16.06.2020 було внесено зміни до таких законодавчих актів України:
1) розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту:
"8. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення";
2) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15 такого змісту:
"15. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".
Постановою КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст. 896, №30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №43, ст. 1394, №52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №63, ст. 2029).
Окрім цього, Законом №2120-IX від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту:
"8. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)."
Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування пені є підставним у розмірі 14 032,79 грн за період з 01.01.2020 по 11.03.2020 (останній день перед днем установлення на території України карантину); нарахування інфляційних втрат у розмірі 56 644,23 грн та процентів річних у розмірі 19 331,51 грн на суму неповернутої позики відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є підставним за період з 01.01.2020 по 23.02.2022 (останній день перед введенням на території України воєнного стану), нарахування штрафу є підставним у розмірі 60 000 грн.
З огляду на викладене, у боржника були підстави для включення до зарахування лише в розмірі 450 008,53 грн (300 000 грн + 150 008,53 грн) за договором відступлення права вимоги від 28.03.2025.
При цьому, доводи скаржника про те, що вказані норми не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки не мають зворотної сили, не відповідають висновкам Верховного Суду у постановах від 16.12.2021 у справі №922/4076/20, від 25.10.2022 у справі №916/183/22, від 14.08.2023 у справі №709/1320/21:
"…Верховний Суд зазначає, що Законом України від 16 червня 2020 року №691-ІХ "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину…"
Також не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги не є договором позики.
Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики (подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.03.2023 у справі №357/1771/21).
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією а( о кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особі, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснювати за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі №910/11116/19 від 22.01.2021, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
Отже, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог заборгованість боржника - ТОВ "Венагро" перед кредитором - ТОВ "Спецкомунтех", яка виникла внаслідок неповернення фінансової допомоги, зменшилась і становить 1 228 991,47 грн (1 679 000 грн - 450 008,53 грн), тобто основне грошове зобов'язання у розмірі 1 228 991,47 грн залишається невиконаним боржником.
З огляду на викладене, кредитор - ТОВ "Спецкомунтех" подав заяву про уточнення вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство №01-87/1869/25 від 01.05.2025 (а.с. 197 - 198, т. 1), у якій просив визнати грошові вимоги до боржника на суму 1 228 991,47 грн - основна заборгованість та на суму 24224,00 грн - судовий збір, посилаючись на те, що основне грошове зобов'язання у розмірі 1 228 991,47 грн залишається невиконаним боржником.
Як вбачається, боржник - ТОВ "Венагро" не заперечував факту виникнення та існування у нього боргу перед кредитором - ТОВ "Спецкомунтех", а після звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство звернувся до нього із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог вказавши, що заборгованість у розмірі 1 679 000 грн виникла внаслідок сплати коштів в якості поворотної фінансової допомоги.
Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20 зазначив, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Наведені обставини свідчать про те, що на момент звернення ТОВ "Спецкомунтех" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Венагро" (06.03.2025) та на момент судового розгляду між сторонами не існувало спору про право, який би підлягав вирішенню в порядку позовного провадження.
Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Венагро" фактично своїми діями визнається наявність станом на 06.03.2025 (день звернення ТОВ "Спецкомунтех" з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство) заборгованості в сумі 1 679 000,00 грн, оскільки ТОВ "Венагро" надаються суду докази про погашення такої заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, і таке зарахування здійснюється після подання ТОВ "Спецкомунтех" заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Надані боржником докази не підтверджують і не можуть підтверджувати наявність спору щодо кредиторської вимоги ТОВ "Спецкомунтех" до ТОВ "Венагро" в сумі 1 679 000,00 грн, яка була первинно подана до суду, оскільки наведені доводи та подані на їх обґрунтування докази доводять лише факт виконання ТОВ "Венагро" своїх зобов'язань перед ТОВ "Спецкомунтех", і навпаки підтверджують, що спору відносно кредиторської вимоги немає.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога кредитора у розмірі 1 679 000 грн (яка в подальшому була зменшена кредитором до 1 228 991,47 грн) є безспірною, оскільки визнана боржником у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі від 03.04.2025 (а.с. 65-75, т. 1) та в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2025 (а.с. 76, т. 1).
Також безпіставними є доводи скаржника/боржника про те, що кошти, які були перераховані йому ТОВ "Спецкомунтех" на розрахунковий рахунок з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога", були фактично формою виплати дивідендів ТОВ "Венагро", як одному з учасників боржника, оскільки будь - яких доказів на підтвердження даних доводів боржником надано не було.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на відсутність доказів, що беззаперечно свідчать про наявність спору про право у вимогах ініціюючого кредитора - ТОВ "Спецкомунтех", та доказів задоволення боржником вимог ТОВ "Спецкомунтех" у повному обсязі, місцевий господарський суд за результатами проведення підготовчого засідання дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Венагро", введення процедури розпорядження майном боржника на 170 календарних днів, та призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Сокотуна В.А., кандидатура якого запропонована ініціюючим кредиторм у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.
При цьому, доводи скаржника про те, що оскільки договори про уступку права вимоги від 25.02.2025, від 28.03.2025, укладені між ТОВ "Будівельна компанія "Борей" та ТОВ "Венагро", та договір про уступку права вимоги від 01.04.2025, укладений між ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт" та ТОВ "Венагро", не визнавались недійсними та не оскаржувались ТОВ "Спецкомунтех", то повинні безумовно братись судом до уваги і ТОВ "Спецкомунтех" не можуть бути висунуті заперечення щодо дійсності переданих за такими договорами вимог, є необґрунтованими і не відповідають нормам матеріального права з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 518 ЦК України передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Вказана норма прямо передбачає, що боржник може заперечувати наявність боргу і висувати таку вимогу вже виключно новому кредитору. Визнання договору про уступку права вимоги недійсним для висунення відповідних заперечень не вимагається.
Водночас, згідно із ч. 1 ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги. Й відповідно, в такий спосіб новий кредитор може відшкодувати свої збитки.
Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що "той факт, що первісний кредитор передає новому кредитору вимогу, яка припинилася, є підставою для відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором, а не підставою недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога. Так само зміна розміру заборгованості за кредитним договором не впливає на дійсність / недійсність договору, за яким була передана вимога за відповідним кредитним договором.... Якщо предмета права вимоги (боргу) не було на момент його передання позивачеві, то останній має право на підставі ч. 1 ст. 665 ЦК України відмовитися від договору купівлі-продажу в односторонньому порядку та вимагати повернення грошових коштів".
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді заяви.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 24 липня 2025 року у справі №903/252/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "09" жовтня 2025 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.