Постанова від 28.04.2025 по справі 918/988/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. Справа№ 918/988/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.04.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Коренчука Андрія Арнольдовича та Рівненської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 (повний текст рішення складено та підписано 04.10.2024)

у справі №918/988/23 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Коренчука Андрія Арнольдовича

до Рівненської митниці Державної митної служби України (відповідач-1)

Державної казначейської служби України (відповідач-2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача -Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області

про стягнення 294 689,00 грн збитків та 100 000,00 грн моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Коренчук Андрій Арнольдович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської митниці Державної митної служби України про стягнення 294 689,00 грн. збитків та 100 000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поніс збитки та приниження ділової репутації у зв'язку з протиправною поведінкою та неправомірним рішенням Рівненської митниці Державної митної служби України щодо зміни коду експортного товару, складання протоколу про порушення митних правил та вилучення вантажу.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08.06.2022 на підставі проведеного митного огляду товару, який належить ФОП Коренчуку А.А., та висновку СЛЕД Держмитслужби №142000-3800-0074, сектором класифікації товарів Рівненської митниці винесено рішення про визначення коду товару №KT-UA204000-0013-2022 від 08.06.2022, згідно якого код товару змінено на 4407919000 УКТЗЕД.

Позивач, посилаючись на рішення Рівненського окружного адміністративного суду ВІД 04.10.2022 у справі №460/22278/22 та постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 10.02.2023, вказав про визнання ФОП Коренчука А.А. не винним у порушенні митних правил та скасування рішення Рівненської митниці Державної митної служби України про зміну коду товару.

Поряд з тим, у позовній заяві позивач посилається на те, що у період з 20.05.2022 по 15.06.2022 під час затримки та перевірки Рівненською митницею Державної митної служби України товару, останній не був вивантажено на митний склад, було порушено умови зберігання та перевезення, у зв'язку з чим товар зазнав значних пошкоджень, які впливають на товарний стан та знижують експлуатаційні властивості.

За доводами позивача, після повернення 30.06.2023 митницею вилученого товару згідно накладної №РІВНМ21-110121538, позивачем було встановлено про ушкодження товару, що завдало позивачу матеріальний збиток у розмірі 294 689,00 грн. (17011,26 євро - 9 615,06 євро = 7396,20 євро).

Також, позивач посилається на те, що в результаті протиправної поведінки та неправомірного рішення Рівненської митниці, складання протоколу про порушення митних правил та вилучення вантажу, призвело до негативних наслідків та приниження ділової репутації ФОП Коренчука А.А. Позивач вказує, що внаслідок таких подій виникла моральна шкода, оскільки Коренчук А.А. мав моральні страждання та прояв емоційних спалахів, які супроводжувались дратівливістю, збудливістю та деприсивністю, що відображалось на його близьких, рідних та знайомих.

Таким чином, оскільки неправомірними діями відповідача-1 позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду, позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України збитків у розмірі 294 689,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідач-1, заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що у зв'язку з набранням законної сили постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 10.02.2023, 30.06.2023 Рівненською митницею Державної митної служби України видано позивачу зі складу товар згідно видаткової накладної №РІВНМ21-110121538. При цьому, відповідач-1 зазначає, що станом на день видачі товару зі складу митниці власник товару не висловив застережень щодо неналежності умов зберігання товару та пошкодження чи втрати їх природних властивостей.

Відповідач-1 стверджує, що усі дії щодо прийняття, зберігання та видачі товару проводились посадовими особами з дотриманням вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2013 № 627 «Про затвердження Порядку роботи складу митного органу».

На думку відповідача-1, у період з 20.05.2022 по 15.06.2023 позивач мав можливість вчиняти з дозволу митниці операції необхідні для забезпечення умов зберігання товару. Однак, з такими заявами позивач до митниці не звертався.

Окрім того, відповідач-1 заперечив проти розрахунку розміру збитків позивача, посилаючись на вказану вартість товару у видатковій накладній №РІВНМ21-110121538, відповідач-1 надав свій контррозрахунок розміру збитків.

Також, відповідач-1 звертає увагу, що у позовній заяві відсутнє посилання на норму ГПК, яка дає підстави для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав, які були порушені Рівненською митницею Державної митної служби України.

У відзиві відповідач-1 заперечує також проти вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки до позовної заяви не надано жодного доказу понесення моральної шкоди та пов'язаних з цим фінансових витрат.

Державна казначейська служба України заперечила проти вимог позивача, посилаючись на те, що відповідач-2 не є учасником спірних правовідносин та немає даних, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За доводами відповідача-2, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі № 460/22278/22 та Солом'янського районного суду м. Києва від 10.02.2023 у справі № 760/10800/22 не визнавались протиправними або незаконними дії відповідача-1. Отже, відповідач-2 вважає, що позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність всіх чотирьох елементів правопорушення, в тому числі і вини, а посилання позивача на необхідність застосування статті 1173 ЦК України, яка не потребують доведення вини, є безпідставним.

Крім того, відповідач-2 зазначив, що відсутні правові підстави для відшкодування шкоди з Державного бюджету України, оскільки відповідальність за завдану позивачу шкоду повинен нести митний орган, тобто Рівненська митниця.

У відзиві на позов відповідач-2 вказав, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди, а отже позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа у своїх письмових поясненнях по суті спору заперечила позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Коренчука Андрія Арнольдовича посилаючись на те, що Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області не вступало у правовідносини з позивачем, своїми діями чи бездіяльністю не порушувало його законних прав та інтересів.

За поясненнями третьої особи, відсутні правові підстави для відшкодування шкоди з Державного бюджету України, оскільки відповідальність за завдану позивачу шкоду повинна нести Рівненська митниця.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Коренчука Андрія Арнольдовича збитки у сумі 62 649,32 грн та судовий збір у сумі 939,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з часткової доведеності позовних вимог в частині стягнення збитків та з урахуванням проведеного експертного дослідження встановлено, що загальна вартість товару, який був вилучений відповідачем-1 та знаходився на території митниці, станом на 12.07.2022, становить 445 744,32 грн, чим фактично завдано позивачу шкоди в розмірі 62 649,32 грн (445 744,32 грн (вартість товару) - 383 095,00 грн (вартість товару за інвойсом від 07.07.2023).

Відмовляючи в позові в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, суд виходив з відсутності в матеріалах справи та ненаданні позивачем жодного доказу на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди при вчиненні дій відповідачем-1 під час митної перевірки товару та його вилучення. Твердження позивача про наявність у позивача внаслідок таких подій моральних страждань та прояв емоційних спалахів, які супроводжувались дратівливістю, збудливістю та деприсивністю, що відображалось на його близьких, рідних та знайомих нічим не підтверджені та ґрунтуються на припущеннях.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Коренчук Андрій Арнольдович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт зазначає, що судом вірно встановлено обставини щодо наявності протиправної поведінки Рівненської митниці Державної митної служби України під час зміни коду товару та складання протоколу про порушення позивачем митних правил, вилучення товару, збереження товару в неналежних умовах.

Однак, суд не надав належної оцінки всім доказам поданих позивачем та не дослідив належно всіх обставин, які підтверджують суму, завданих неправомірними діями державними органами та їх посадовими особами, позивачу збитків та моральної шкоди.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.

Висновок експерта №14200-3301-0314 від 12.07.2022 в частині визначення вартості товару на загальну суму - 445 744,32 грн, не може бути загальною вартістю товару та взятою для розрахунку суми збитків, адже, товар, що оглядався це - клепка з деревини дуба - ґатунок «D» призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів, а не пилопродукція з деревини дуба.

Разом з тим, судом не обґрунтовано, з яких підстав для визначення загальної вартості товару взяті висновок експерта №14200-3301-0314 від 12.07.2022 та видаткова накладна №РІВНМ21-110121535 від 30.06.2023, а також не надано належної оцінки таким доказам, як митна декларація типу ЕК10АА №204030/2022/003485 від 20.05.2022 та рахунок - фактура (інвойс) №0010 від 20.05.2022.

Вартість товару була визначена сторонами контракту №1/22, ФОП Коренчук А.А. та компанією UAB «BASINTA» Ltd, при його укладанні 04.01.2022 р. Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 20.05.2022 №0010 вартість товару становить 17011,26 Євро, що у гривневому еквіваленті на дату формування складає 523 416,00 грн.

07.07.2023 з метою виконання умов контракту №1/22 від 04.01.2022 ФОП Коренчуком А.А. повторно до Рівненської митниці подано митну декларацію типу ЕК10AA №23UA204030003734U0 від 07.07.2023 та документи для проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг за межі ґатунок «D» митної території України (експорт) товару «Клепка з деревини дуба призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів», вартість якої становить 9615,06 євро, що в гривневому еквіваленті станом на дату інвойсу (07.07.2023) становить 383 095,00 грн.

Враховуючи наведене, розмір завданої шкоди складає 7396,2 Євро або 294 689,00 грн за розрахунком: 1 7011,26 Євро, що еквівалентно 523 416,00 грн (вартість товару згідно рахунку-фактури №0010 від 20.05.2022 та митної декларації типу ЕК10АА №204030/2022/003485) - 383 095,00 грн (вартість товару згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 07.07.2023 та митної декларації типу ЕК10АА№23UA204030003734U0).

Щодо видаткової накладної №РІВНМ21-110121535 від 30.06.2023 зазначає наступне.

У рішенні зазначено: «Жодних заперечень або зауважень щодо вартості товару позивачем не заявлено під час отримання товару».

Проте це не відповідає дійсним обставинам справи. Представник позивача - адвокат Топольський В.М. у письмових поясненнях у справі стосовно відсутності зауважень звертав увагу суду, що у вказаній накладній не зафіксовано, що під час отримання вказаного товару у представника не було ніяких претензій. Крім того, у накладній відсутня графа про зауваження та претензії щодо отриманого товару. Крім того, товар отримано зі складу представником позивача - адвокатом Топольським В.М., який не є спеціалістом у сфері лісодеревини та який міг би без відповідного спеціаліста та експерта встановити якість отриманого товару. Ним було лише проведено перерахунок кількості товару, зроблено його фотознімки та умов зберігання.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Проте, письмові пояснення представника позивача - адвоката Топольського В.М. судом не взято до уваги та не надано належної оцінки.

На думку апелянта, при ухваленні рішення у справі №918/988/23 судом не взято до уваги зазначені вище докази, що підтверджують вартість товару, чим порушено норми процесуального права, саме статей 14, 73, 86 ГПК України та не застосовано норми матеріального права, а саме статей 189, 190 ГК України та статей 257, 335 МК України.

Вказує, що судом необґрунтовано прийнято до уваги, те, що представленими до матеріалів справи документами підтверджується, що вартість товару становить 445 744,32 грн.

Вважає, що висновок суду щодо Висновку експерта №0307/1 від 07.07.2023, що «експертиза проведена без належного дослідження всіх наявних доказів у справі та за відсутності інформації про адресу огляду об'єкта дослідження, часу та дати створення фотознімків, при дослідженні неповно встановлено та надано оцінку ознак об'єкту дослідження (не здійснено детальний аналіз, неповне проведення порівняльного дослідження)» свідчить про формальний підхід щодо дослідження та оцінку доказів в аспекті статті 86 ГПК України.

Щодо висновків суду про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у сумі 100 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди зазначає, що через події, що відбулися 20.05.2022, внаслідок яких, Коренчуку заподіяно матеріальної шкоди, виникає і моральна шкода, оскільки ці події викликали у останнього моральні страждання та прояви емоційних спалахів, які супроводжуються дратівливістю, збудливістю та депресивністю, що в кінцевому результаті відображається на його близьких, рідних та знайомих. Для відновлення свого порушеного права Коренчук А.А. змушений був звертатися до фахівців у галузі права, вживати додаткових заходів для забезпечення себе правовою допомогою тощо. Крім того, це потягло і припинення здійснення зовнішньоекономічної діяльності з контрагентом UAB «BASINTA» Ltd, що мало такі негативні наслідки, як втрата доходів від нього, стрес та переживання, пов'язані з провадженням та розглядом справи в судах.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Рівненська митниця Державної митної служби України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт вважає оскаржуване рішення не обгрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.

Апелянт вважає, що позивачем не доведено вимоги про стягнення збитків в розмірі 294 689,00 грн, оскільки товар перебував у належному стані з відповідними споживчими властивостями та не містив ознак змін якості товару у період з часу розміщення на складі митниці до дати його видачі.

Позивач не вчинив жодних дій, передбачених ст.325 МК України щодо зберігання власного товару, а тому, покликання щодо неналежних умов його зберігання митним органом не заслуговують на увагу, оскільки вчинення таких дій залежало виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мало суб'єктивний характер.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Коренчука Андрія Арнольдовича на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №918/988/23.

Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Рівненська митниця Державної митної служби України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Рівненської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 до надходження з Господарського суду міста Києва матеріалів справи №918/988/23.

04.11.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №918/988/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2024 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту, Фізичній особі-підприємцю Коренчуку Андрію Арнольдовичу усунути недоліки шляхом звернення до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2024 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту, Рівненській митниці Державної митної служби України усунути недоліки шляхом звернення до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 633 грн 30 коп.

13.11.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Рівненської митниці Державної митної служби України надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. У вказаному вище клопотанні апелянт зазначає, що копію повного тексту рішення суду отримано 07.10.2024 року в Електронний суд, крім того, у зв'язку з перебуванням представника відповідача-1 у службовому відрядженні, така скарга була подана з пропуском строку та враховуючи вищевикладене, останній просить поновити вказаний строк на підставі приписів ч. 3 ст. 256 ГПК України.

18.11.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Коренчука Андрія Арнольдовича надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. У вказаному вище клопотанні позивач серед іншого, зазначає, що повний текст рішення надійшов до Електронного кабінету адвоката Топольського В.М. 04.10.2024 р. о 18:08, тобто після 17 години, крім того, заявник вказує, що упродовж усієї доби у підсистемі «Електронний суд» відбувалися періодичні технічні збої, що мали тимчасовий характер, у зв'язку з чим позивач був суттєво обмеженим у реалізації процесуальних прав, зокрема, щодо можливості завчасно подати апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 клопотання Коренчука Андрія Арнольдовича та Рівненської митниці Державної митної служби України про поновлення строку на подання апеляційної скарги - задоволено.

Відновлено Коренчуку Андрію Арнольдовичу та Рівненській митниці Державної митної служби України строк для подання апеляційної на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 року у справі №918/988/23.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Коренчука Андрія Арнольдовича та Рівненської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №918/988/23.

Об'єднано апеляційні скарги Коренчука Андрія Арнольдовича та Рівненської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №918/988/23 в одне апеляційне провадження.

Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2025.

Розпорядженням Керівника апарату від 29.01.2025 №09.1-07/38/25 у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці з 06.01.2025 по 30.01.2025, справу №918/988/23 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.01.2025 апеляційні скарги у справі №918/988/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Скрипка І.М., суддів Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Коренчука Андрія Арнольдовича та Рівненської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №918/988/23, призначено їх розгляд на 24.03.2025.

В судове засідання 24.03.2025 з'явилися представники позивача та відповідача-1.

Представник відповідача 2 не з'явився, причини його неявки суду не відомі.

Від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, враховуючи неявку представника відповідача-2, відкладено розгляд справи, на 28.04.2025.

Від представника відповідача-2 04.04.2025 надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача-2.

Під час апеляційного провадження апелянтами подано відзиви на апеляційні скарги один одного, в яких кожний наполягає на доводах своєї апеляційної скарги та заперечує доводи протилежної сторони.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач-2 просить її відхилити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові в повному обсязі.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.04.2025 представники апелянтів підтримали кожен свою апеляційну скаргу, представник позивача просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а представник відповідача-1 просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання 28.04.2025 представники відповідача-2 та третьої особи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на задоволення клопотання представників третьої особи та відповідача-2 про розгляд справи у їх відсутність та те, що явка представників відповідача-2 та третьої особи обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 28.04.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.05.2022 з метою декларування товарів, що належать ФОП Коренчуку Андрію Арнольдовичу (надалі - позивач), декларантом ТзОВ «Юнона Брокер» Кравець В.Л., на виконання договору-доручення про надання послуг по декларуванню товарів №9 від 08.051.2020 на митний пост «Костопіль» Рівненської митниці ДФС подано митну декларацію типу ЕК10АА №204030/2022/003485 та документи для проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг за межі митної території України (експорт) товару «Клепка з деревини дуба - ґатунок «D» призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів. Код УКТ ЗЕД 4416000000. Товар експортувався згідно контракту №1/22 від 04.01.2022 до Республіки Литва, укладеного ФОП Коренчуком А.А. з компанією UAB «BASINTA» Ltd.

20.05.2023 представниками Рівненської митниці у зв'язку із підозрою невідповідності поданих ТзОВ «Юнона Брокер» документів та товару, який експортувався здійснено їх затримання.

Відповідно до Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23.05.2023 №UA204030/2022/003485 працівниками Рівненської митниці проведено повний огляд пакувальних місць та проведено поглиблене обстеження транспортного засобу, під час якого здійснено відбір проб зразків в кількості 18 штук.

08.06.2022 на підставі проведеного митного огляду та висновку СЛЕД Держмитслужби №142000-3800-0074, сектором класифікації товарів Рівненської митниці винесено рішення про визначення коду товару №KT-UA204000-0013-2022 від 08.06.2022, згідно якого код товару змінено на 4407919000 УКТЗЕД - «Лісоматеріали з деревини дуба, розпиляні, не стругані - ґатунок «D» - 24,654 м. куб. Розміри: товщина 33 мм., довжина від 650 до 1100 мм., ширина дощечки на піддоні 55-230 мм. Призначення: для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів. Виробник: ФОП Коренчук А.А.

15.06.2022 головним державним інспектором-кінологом оперативного відділу Управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Рівненської митниці Жуком М.С. складено протокол про порушення митних правил №0057/20400/22 за ч.1 ст.483 МК України та вилучено товар «Клепка з деревини дуба - ґатунок «D» призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів.

22.09.2022 Головним державним інспектором Рівненської митниці Ковальчуком В.М. за результатами перевірки митної декларації та документів наданих ТзОВ «Юнона Брокер» до Рівненської митниці для експорту товару прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204030/2022/000056.

За доводами позивача, у порушення умов зберігання та перевезення у період з 20.05.2022 по 15.06.2022 товар не було вивантажено на митний склад та зберігався на транспортному засобі, який в свою чергу знаходився на території митного поста «Рівне» та зазнав значних пошкоджень, зокрема торцеві тріщини (місцями глибокі), плісеневі грибки, зміна кольору (місцями рожевий відтінок), що значно впливає на товарний стан та значно знижує експлуатаційні властивості.

20.06.2022 до Рівненської митниці подано адвокатський запит від 20.06.2022, в якому представник позивача просив надати для ознайомлення матеріали адміністративної справи про порушення Митних правил, вжити заходів щодо належного зберігання Клепки з деревини дуба - гатунок «D» призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів, оскільки товар зберігається в причепі автомобіля без належних умов зберігання, внаслідок чого є вірогідність її пошкодження та розвитку мікроорганізмів, а також її розсихання.

23.06.2022 за заявою ФОП Коренчука А.А., експертом Рівненської торгово-промислової палати оглянуто товар позивача та складено експертний висновок №B-89/1 від 23.06.2022, в якому встановлено, що товар має на своїй поверхні сліди цвілі білого, чорного та зеленого кольору, а в деяких місцях потемніння деревини.

27.06.2022 на адресу Рівненської митниці надіслано адвокатський запит, у якому представником позивача зазначено виявлені пошкодження вилученого товару у Коренчука А.А., а також представник позивача просив у відповідності до Митного кодексу України із залученням спеціалістів Держпродспоживслужби взяти проби та зразки для проведення відповідної експертизи якості Клепки з деревини дуба гатунок «D» призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів вилученої 20.05.2022.

30.06.2022 Рівненською митницею надано відповідь на адвокатський запит від 27.06.2022, у якій зазначено, що здійснюється провадження у справі про порушення митних правил №0057/20400/22 і до розгляду справи в суді немає необхідності у відборі проб і зразків для проведення будь-яких інших експертиз.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.10.2022, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, у справі №460/22278/22 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення сектору класифікації товарів Рівненської митниці Державної митної служби України про визначення коду товару від 08.06.2022 №КТ-UA204000-0013-2022.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.02.2023 у справі №760/10800/22, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2023, закрито провадження відносно Коренчука Андрія Арнольдовича в справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

07.07.2023 з метою виконання умов контракту №1/22 від 04.01.2022 ФОП Коренчуком А.А. повторно через декларанта ТзОВ «Юнона Брокер» ОСОБА_1 , на виконання договору - доручення про надання послуг по декларуванню товарів №9 від 08.05.2020 до відділу митного оформлення №2 митного поста «Рівне» Рівненської митниці подано митну декларацію типу ЕК10AA №23UA204030003734U0 від 07.07.2023 та документи для проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг за межі гатунок «D» митної території України (експорт) товару «Клепка з деревини дуба призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів» вартістю 9615,06 EUR. Код УКТ ЗЕД 4416000000.

За твердженням позивача, оскільки Рівненською митницею безпідставно було змінено код експортованого товару, незаконно складено протокол про порушення митних правил №0057/20400/22 від 15.06.2022, товар безпідставно був затриманий та вилучений, то ФОП Коренчуком А.А. завдано шкоди в розмірі 7 396,20 євро (17 011,26 євро - 9 615,06 євро), що в гривневому еквіваленті станом на дату інвойсу становить 294 689,00 грн, факт чого встановлено наступним:

- рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.10.2022, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, у справі №460/22278/22;

- постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.02.2023 у справі № 760/10800/22, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2023;

- висновком експерта № 0307/1 від 07.07.2023 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження за заявою ФОП Коренчука А.А. щодо визначення якості та вартості: клепки з деревини дуба гатунок «D» призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів 24,654 м3., яким встановлено, що в результаті тривалого та неналежного зберігання Рівненською митницею клепки з деревини дуба гатунок «D» призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів 24,654 м3. наявні дефекти та пошкодження товару такі, як пліснява, тріщини, ураження комахами та гнилизною, в результаті чого втратила свою якість від первісних якісних характеристик на 60 відсотків.

У зв'язку із наведеним, позивач стверджує, що йому завдано збитки в розмірі 7 396,20 євро (17 011,26 євро - 9 615,06 євро), які згідно із приписів ст. 1166, ст. 1173 ЦК України, мають бути відшкодовані з Державного бюджету України.

Також позивач зазначає, що в результаті протиправної поведінки та неправомірного рішення Рівненської митниці, складання протоколу про порушення митних правил та вилучення вантажу, призвело до негативних наслідків та приниження його ділової репутації, він зазнав моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, яку заявлено до стягнення у судовому порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного апелянтами в апеляційних скаргах

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про відшкодування шкоди визначено у главі 82 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що Цивільним кодексом України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду (ст.1166 Цивільного кодексу України). В той же час, ст.1173 Цивільного кодексу України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.

У розумінні положень статті 1173 Цивільного кодексу України (яка визначена підставою позову) відшкодування шкоди відбувається незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи. Вказану правову позицію було висловлено Верховним Судом у постановах від 23.05.2018р. по справі №923/574/17, від 18.06.2018р. по справі №904/1284/17.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Предметом позову є стягнення з Державного бюджету України шкоди на користь позивача, заподіяної незаконними діями Рівненської митниці Державної митної служби України.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з даним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки відповідача 1; наявність заподіяної діями вказаного учасника судового процесу шкоди; причинний зв'язок між ними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.

Як встановлено судом, відповідно до Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23.05.2023 №UA204030/2022/003485 працівниками Рівненської митниці проведено повний огляд пакувальних місць та проведено поглиблене обстеження транспортного засобу, під час якого здійснено відбір проб зразків в кількості 18 штук.

Згідно ч. 1 ст. 483 МК України відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Статтею 69 МК України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, яка складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2022 головним державним інспектором-кінологом оперативного відділу Управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Рівненської митниці Жуком М.С. складено протокол про порушення митних правил №0057/20400/22 за ч.1 ст.483 МК України та вилучено товар «Клепка з деревини дуба - ґатунок «D» призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.02.2023 у справі №760/10800/22, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2023, закрито провадження відносно Коренчука Андрія Арнольдовича у справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи №760/10800/22 судами встановлено, що на підставі даних експертних висновків у Коренчука Андрія Арнольдовича були відсутні підстави вважати, що даний товар необхідно класифікувати за кодом 4407919000 УКТЗЕД - "Лісоматеріали з деревини дуба, розпиляні, не стругані - гатунок "D" - 24,654м3. Розміри: товщина 33мм, довжина від 650 до 1100мм, ширина дощечки на піддоні 55-230 мм. Призначення: для виготовлення кістяка, верхніх та нижній днищ бондарних виробів. Виробник: ФОП Коренчук Андрій Арнольдович. Торгова марка: невідома. Країна виробництва: UA та згідно якого, «Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій» є обов'язковим документом під час здійснення експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Отже, під час судового розгляду справи №760/10800/22 встановлено, що у діях Коренчука Андрія Арнольдовича відсутня суб'єктивна та об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Як зазначено судом вище, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.10.2022, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, у справі №460/22278/22 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення сектору класифікації товарів Рівненської митниці Державної митної служби України про визначення коду товару від 08.06.2022 №КТ-UA204000-0013-2022.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №460/22278/22 встановлено, що Коренчуком Андрієм Арнольдовичем обґрунтовано визначено код експортованого за МД №ЕК10АА №204030/2022/003485 від 20.04.2022 товару, як 44160000, оскільки задекларований для поставки компанії UAB "BASINTA" Ltd товар точніше описується саме в групі товарної позиції 4416.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.02.2023 у справі № 760/10800/22, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2023, та рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №460/22278/22, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, було встановлено протиправність прийняття рішення Рівненської митниці Державної митної служби України про визначення коду товару від 08.06.2022 №КТ-UA204000-0013-2022 та відсутність умисних дій Коренчука А.А. , які б були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України на підставі документів, що мають неправдиві відомості та утворювали об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, а тому такі обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Виходячи з предмету доказування у спорах про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями державними органами та їх посадовими особами, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності в діях відповідача-1 під час митного огляду ознак протиправної поведінки.

Згідно ч. 2 статті 238 Митного кодексу України товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів.

Згідно з частиною п'ятою статті 238 Митного кодексу України, крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах митних органів можуть зберігатися:

1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 29 цього Кодексу;

2) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред'явлення митному органу, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб;

3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;

4) товари, які перебувають у митному режимі транзиту відповідно до статті 90 цього Кодексу;

5) товари, які перебувають у митному режимі митного складу відповідно до статті 121 цього Кодексу;

6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу;

7) товари, доставлені перевізником до митного органу призначення відповідно до пункту 4 частини першої статті 191 цього Кодексу;

8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 239 МК України під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Прийняття митними органами товарів, транспортних засобів комерційного призначення для зберігання на складах цих органів може здійснюватися із заповненням уніфікованої митної квитанції, форма та порядок застосування якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок роботи складу митного органу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або його заступника можуть передаватися митними органами на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.

Митні органи несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними (частина шоста статті 239 МК України).

Відповідно до п. 1.5. Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за № 1097/21409 (далі - Порядок № 627), митниця несе передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються нею.

Як встановлено судом, товар позивача був вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0057/20400/22 на підставі ч.1 ст.483 МК України.

Водночас, вилучення товару позивача було безпідставним, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.02.2023 у справі № 760/10800/22, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2023 та рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №460/22278/22, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду.

З урахуванням наведеного, відповідач-1 повинен був вжити заходів щодо належного збереження товару в необхідних умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в порушення умов зберігання та перевезення товар не було вивантажено на митний склад, товар зберігався на транспортному засобі, що знаходився на території митного поста «Рівне», у зв'язку з чим зазнав значних пошкоджень, зокрема торцеві тріщини (місцями глибокі), плісеневі грибки, зміна кольору (місцями рожевий відтінок), що значно впливає на товарний стан та значно знижує експлуатаційні властивості.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.06.2022 до Рівненської митниці подано адвокатський запит представника позивача, в якому останній просив, зокрема, вжити заходів щодо належного зберігання товару, оскільки товар зберігається в причепі автомобіля без належних умов зберігання, внаслідок чого є вірогідність його пошкодження та розвитку мікроорганізмів, а також розсихання.

За заявою ФОП Коренчука А.А., експертом Рівненської торгово-промислової палати оглянуто товар позивача - лісоматеріали з деревини дуба, розпиляні, не стругані-гатунок «D», який знаходився на території зони митного контролю митниці ДФС, та складено Експертний висновок №B-89/1 від 23.06.2022.

Згідно змісту вказаного Експертного висновку №B-89/1 від 23.06.2022 було встановлено, що лісоматеріали дубові у кількості 24,654 м.куб. мали на своїй поверхні сліди цвілі білого, чорного та зеленого кольору, а в деяких місцях потемніння деревини.

Судом прийнято до уваги представлений позивачем до матеріалів справи Експертний висновок №B-89/1 від 23.06.2022 в якості належного та допустимого у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказу.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що Рівненська митниця є відповідальною за збереження товару позивача та несе передбачену законом відповідальність за пошкодження вилученого товару.

Зазначені вище рішення та встановлені обставини щодо зміни коду товару та складання протоколу про порушення позивачем митних правил, вилучення товару, збереження товару в неналежних умовах свідчать про належну обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності протиправної поведінки Рівненської митниці Державної митної служби України, а тому враховуючи викладене вище, суд правомірно відхилено доводи відповідачів щодо відсутності противоправних дій Рівненської митниці Державної митної служби України.

Згідно ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Відповідачами належними та допустимими доказами, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, обставин, які б спростовували протиправність поведінки Рівненської митниці Державної митної служби України під час митного огляду товару позивача суду не доведено.

Щодо розміру збитків, як обов'язкової складаної відшкодування шкоди, судом встановлено наступне.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У частині 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Судом вище зазначено, що шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Як встановлено вище, 20.05.2022 представниками Рівненської митниці у зв'язку із підозрою невідповідності документів та товару, який експортувався позивачем здійснено їх затримання.

15.06.2022 головним державним інспектором-кінологом оперативного відділу Управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Рівненської митниці Жуком М.С. на підставі проведеного митного огляду складено протокол про порушення митних правил №0057/20400/22 за ч.1 ст.483 МК України та вилучено товар «Клепка з деревини дуба - ґатунок «D» призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів.

Згідно Експертного висновку №B-89/1 від 23.06.2022, лісоматеріали дубові у кількості 24,654 м.куб. мали на своїй поверхні сліди цвілі білого, чорного та зеленого кольору, а в деяких місцях потемніння деревини.

Одночасно, до матеріалів справи представлено висновок експерта № 0307/1 від 07.07.2023, ФОП Стецик Ю.М. за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження за заявою ФОП Коренчука А.А. щодо визначення якості та вартості: клепки з деревини дуба гатунок «D» призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів 24,654 м3.

У висновку експерта № 0307/1 від 07.07.2023 встановлено, що вартість представленої на дослідження пошкодженої та з дефектами клепки з деревини дуба розмірами 33х55-230х650-1100 мм, загальним об'ємом 24,654 м.куб., ка поставлялась ФОП Коренчук А.А. згідно міжнародного договору №1/22 від 04.01.2022 та вилучена згідно протоколу про ПМП №0057/20400/22 від 15.06.2022, та була вилучена працівниками митної служби , станом на дату виконання дослідження, становить 9615,06 євро.

З системного аналізу змісту представленого до матеріалів справи висновку експерта № 0307/1 від 07.07.2023, ФОП Стецика Ю.М. за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження за заявою ФОП Коренчука А.А., слідує, що останній було складено на підставі наданих позивачем копії договору №1/22 від 04.01.2022, копії інвойсу № 0010 від 20.05.2022, копії специфікації до інвойса, експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати в-72 від 20.05.2022, фотоматеріалів - 15 фотознімків на електронному носії.

Оцінюючи наданий до матеріалів справи висновок експерта № 0307/1 від 07.07.2023 судом прийнято до уваги, що згідно ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст.3 Закону України «Про судову експертизу»).

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 99 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За приписами ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Висновок експерта № 0307/1 від 07.07.2023 судом не прийнятий як належний та допустимий доказ, оскільки у відповідності до переліку наданих документів для дослідження (вказані на арк. 1 висновку), експертиза проведена без належного дослідження всіх наявних доказів у справі та за відсутності інформації про адресу огляду об'єкта дослідження, часу та дати створення фотознімків, при дослідження неповно встановлено та надано оцінку ознак об'єкту дослідження (не здійснено детальний аналіз, неповне проведення порівняльного дослідження). Таким чином, експертиза проведена без необхідних доказів для встановлення дійсних обставин справи, що ставить під сумнів дійсність та обґрунтованість висновку експерта, зокрема в частині ідентифікації товару наданого експерту для дослідження.

Враховуючи приписи ст. 99, 101, 104 ГПК України, здійснивши оцінку висновку експерта № 0307/1 від 07.07.2023, у сукупності із іншими доказами у справі № 918/988/23 за правилами, встановленими ст. 86 ГПК України, судом не прийнято висновок експерта № 0307/1 від 07.07.2023 у якості належного та допустимого доказу у справі в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Судом прийнято до уваги, те, що представленими до матеріалів справи документами підтверджується, що вартість товару - лісоматеріали з деревини дуба, розпиляні, не стругані - гатунок «D», які знаходилися на складі Рівненської митниці, становить 445 744,32 грн.

На підставі постанови про призначення експертизи від 21.06.2022 у справі про порушення митних правил №0057/20400/22, експертом Букляревич К.Ю. спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби проведено дослідження лісоматеріалів з деревини дуба, розпиляні, не стругані - гатунок «D», які знаходилися на складі Рівненської митниці. У результаті проведення дослідження експертом складено висновок № 14200-3301-0314 від 12.07.2022, яким встановлено загальну вартість 24,654 м.куб. товару в розмірі 445 744,32 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РІВНМ21-110121535 від 30.06.2023 представник ФОП Коренчука А.А. отримав товар зі складу митниці вартістю 445 744,32 грн, при цьому під час отримання товару, жодних заперечень або зауважень щодо вартості товару позивачем не заявлено, доказів протилежного письмові матеріали справи не містять.

Оцінюючи всі представлені до матеріалів справи докази у сукупності, враховуючи законодавчі гарантії здійснення судово-експертної діяльності, забезпечення незалежності судового експерта й правильності його висновку, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків, що вартість лісоматеріалів з деревини дуба, розпиляні, не стругані - гатунок «D», які були вилучені відповідачем-1 на підставі протоколу про порушення митних правил №0057/20400/22 від 15.06.2022, на дату отримання товару позивачем з митного складу становить 445 744,32 грн.

Поряд з тим, матеріалами справи підтверджено, що 07.07.2023 з метою виконання умов контракту №1/22 від 04.01.2022 ФОП Коренчуком А.А. повторно до Рівненської митниці подано митну декларацію типу ЕК10AA №23UA204030003734U0 від 07.07.2023 та документи для проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг за межі гатунок «D» митної території України (експорт) товару «Клепка з деревини дуба призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів», вартість якої становить 9615,06 євро, що в гривневому еквіваленті станом на дату інвойсу (07.07.2023) становить 383 095,00 грн.

На підставі даних Експертного висновку №B-89/1 від 23.06.2022, видаткової накладної № РІВНМ21-110121535 від 30.06.2023, висновку експерта № 14200-3301-0314 від 12.07.2022 визначено, що загальна вартість товару - 445 744,32 грн, а отже і розмір завданої шкоди становить 62 649,32 грн за розрахунком: 445 744,32 грн (вартість товару) - 383 095,00 грн (вартість товару за інвойсом від 07.07.2023).

З урахуванням викладеного, обґрунтованими є висновки суду, що розмір шкоди, завданий ФОП Коренчуку А.А., внаслідок протиправних дій відповідача-1, становить 62 649,32 грн., а не 294 689 грн., як заявлено до стягнення позивачем.

Щодо причинно-наслідкового зв'язку як елементу цивільного правопорушення судом зазначено наступне.

Означена складова шкоди фактично виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

За матеріалами справи встановлено ознаки протиправної поведінки Рівненської митниці Державної митної служби України під час митного огляду товару щодо винесення неправомірного рішення Рівненської митниці, неправомірного складання протоколу про порушення митних правил та вилучення вантажу.

Судом встановлено, що

20.05.2023 представниками Рівненської митниці у зв'язку із підозрою невідповідності поданих ТзОВ «Юнона Брокер» документів та товару позивача здійснено їх затримання, а 15.06.2022 головним державним інспектором-кінологом оперативного відділу Управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Рівненської митниці Жуком М.С. складено протокол про порушення митних правил №0057/20400/22 за ч.1 ст.483 МК України та вилучено товар «Клепка з деревини дуба - ґатунок «D» призначена для виготовлення кістяка, верхніх та нижніх днищ бондарних виробів;

товар, який знаходився на території митного поста «Рівне» зазнав значних пошкоджень, зокрема торцеві тріщини (місцями глибокі), плісеневі грибки, зміна кольору (місцями рожевий відтінок), що значно впливає на товарний стан та значно знижує експлуатаційні властивості;

за наслідками проведення експертного дослідження встановлено, що загальна вартість товару, який був вилучений відповідачем-1 та знаходився на території митниці, станом на 12.07.2022, становить 445 744,32 грн, чим фактично завдано позивачу шкоди в розмірі 62 649,32 грн (445 744,32 грн (вартість товару) - 383 095,00 грн (вартість товару за інвойсом від 07.07.2023).

З наведеного слідує, що у результаті тривалого та неправомірного зберігання відповідачем-1 вилученого товару, останній зазнав ушкодження та втратив товарний стан на вказану вище суму, що стало наслідком саме протиправної поведінки Рівненської митниці, у вингляді зміну коду товару, складання протоколу про порушення позивачем митних правил, вилучення товару, що фактично засвідчує наявність причинно-наслідкового зв'язку у спірному правовідношенні.

Стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, правовою нормою передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.

Виходячи з наведеного, у суду відсутні підстави для встановлення в межах даної справи вини відповідача-1 у заподіянні позивачу шкоди.

Посилання відповідача-1 в якості обґрунтування своїх заперечень на позов щодо відсутності у власника товару застережень щодо неналежності умов зберігання товару та пошкодження чи втрати їх природних властивостей, не спростовують висновків суду щодо наявності всіх складових, необхідних для відшкодування збитків, враховуючи, що позивачем вживались заходи шляхом звернення з листами до відповідача-1 щодо належності умов зберігання.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та судова колегія не вбачає підстав від нього відходити.

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

При цьому, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, стаття 238 ГПК України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у даній справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади - Державну казначейську службу України (яка забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів та відповідно здійснює списання таких коштів).

За таких обставин, обґрунтованими є доводи позивача в частині стягнення з Державного бюджету України збитків у сумі 62 649,32 грн., без визначення органу, діями якого така шкода була завдана чи органу, через який здійснюється списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Позивачем також заявлено до стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, заподіяної в результаті протиправної поведінки та неправомірного рішення Рівненської митниці, призвело до негативних наслідків та приниження ділової репутації ФОП Коренчука А.А.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено процесуально-правовий зміст захисту права, який полягає у тому, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб, якщо інше не встановлено законом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Отже, законодавець наділив саме суд правом визначати розмір грошового відшкодування. Однак, оскільки поняття моральної шкоди оціночне, то і визначити розмір моральних страждань вкрай важко, адже їх неможливо «виміряти» за аналогією з матеріальною шкодою.

Визначення поняття «моральна шкода», способи вирахування ступеня і розміру моральної шкоди не закріплені в національному законодавстві.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

- наявність такої шкоди,

- протиправність діяння її заподіювача,

- наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та

- вини останнього в її заподіянні.

Лише наявність та доведеністю всіх 4 елементів такої типової для правопорушення формули дає право на відшкодування моральної шкоди.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Крім критеріїв, визначених у ст. 23 ЦК України (характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи), при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, судом зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Доказами, що підтверджують розмір моральної шкоди можуть слугувати дані, що підтверджує дійсність моральних страждань, їх тяжкість та зміну звичного способу життя потерпілого, це можуть бути висновок спеціаліста психолога або висновок судового експерта психолога, показання свідків (свідчення друзів, колег), характеристика з місця роботи, виписки з лікарні, якщо потерпілий звертався по допомогу до лікаря невролога чи психіатра, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних курсів реабілітації. Однак, саме за підсумками психологічного дослідження можна точно встановити, які саме моральні страждання були заподіяні особі даними правопорушенням, наскільки ці моральні страждання (моральна шкода) є важкими, які можливі суми компенсації моральної шкоди будуть адекватні встановленого рівня моральних страждань.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

Твердження позивача про наявність у позивача внаслідок таких подій моральних страждань та прояв емоційних спалахів, які супроводжувались дратівливістю, збудливістю та деприсивністю, що відображалось на його близьких, рідних та знайомих також не підтверджені жодними доказами.

Позовна заява не містить жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., зокрема висновку судового експерта психолога чи рахунків від приватних психологів про проходження спеціальних курсів реабілітації, відсутні докази, що саме внаслідок протиправних дій відповідача завдано шкоду здоров'ю позивача, а тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність таких вимог та про відмову в позові в цій частині.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Доводи апелянтів про ухвалення господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на викладене, доводи апелянтів, викладені в їх апеляційних скаргах, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апелянтів, викладені в їх апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача та відповідача-1 (апелянтів) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Коренчука Андрія Арнольдовича та Рівненської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №918/988/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №918/988/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи №918/988/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 10.10.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко

Попередній документ

130890245

Наступний документ

130890247

Інформація про рішення:

№ рішення:	130890246
№ справи:	918/988/23
Дата рішення:	28.04.2025
Дата публікації:	13.10.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (04.11.2024)
Дата надходження:	31.01.2024
Предмет позову:	про стягнення 100 000,00 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

31.10.2023 10:15	Господарський суд Рівненської області
22.11.2023 10:00	Господарський суд Рівненської області
06.12.2023 09:40	Господарський суд Рівненської області
09.01.2024 10:00	Господарський суд Рівненської області
27.02.2024 12:40	Господарський суд міста Києва
26.03.2024 12:40	Господарський суд міста Києва
10.04.2024 14:20	Господарський суд міста Києва
21.05.2024 14:40	Господарський суд міста Києва
09.07.2024 15:00	Господарський суд міста Києва
03.09.2024 14:50	Господарський суд міста Києва
17.09.2024 14:50	Господарський суд міста Києва
15.01.2025 11:15	Північний апеляційний господарський суд
24.03.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд
28.04.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд