вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" жовтня 2025 р. Справа№ 920/1045/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників згідно протоколу судового засідання;
від позивача: Біленко Н.О. - в порядку самопредставництва;
від відповідача: не з'явились;
за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.08.2025 (повний текст - 22.08.2025)
у справі № 920/1045/25 (суддя - Заєць С.В.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях
до відповідача Роменської міської ради Сумської області
про зобов'язання вчинити дії
1. Короткий зміст заявлених вимог
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати Роменську міську раду Сумської області (надалі - відповідач) без будь-яких умов прийняти до комунальної власності Роменської міської територіальної громади об'єкт державної власності - протирадіаційне укриття № 68841, за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37 Е/1; а також стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.08.2025 заяву Роменської міської ради Сумської області про закриття провадження у справі - задоволено. Провадження у справі № 920/1045/25 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до Роменської міської ради Сумської області про зобов'язання вчинити дії - закрито.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 01.09.2025 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу Регіонального відділення задовольнити. Скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 21 серпня 2025 року у справі № 920/1045/25 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Сумської області.
08.09.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.08.2025 у справі № 920/1045/25; призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.08.2025 у справі № 920/1045/25 на 07.10.2025.
15.09.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній скарзі, в прохальній частині якого сторона просила здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі відповідача.
30.09.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду.
В судове засідання 07.10.2025 з'явився лише представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції. Представник відповідача в судове засідання 07.10.2025 не з'явився, разом з цим подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, яке було задоволено судом.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів
Апелянт не погоджується з ухвалою Господарського суду Сумської області від 21 серпня 2025 року про закриття провадження у справі, вважаючи, що суд неправильно застосував норми процесуального права і безпідставно дійшов висновку про наявність тотожності предмета, підстав і сторін із раніше розглянутою справою № 354-15/10.
Апелянт зазначає, що у справі № 354-15/10 не розглядався позов із такими самими вимогами, а лише клопотання ліквідатора в межах справи про банкрутство, яке не є позовною заявою у розумінні статей 171, 231 ГПК України. Відтак, рішення, ухвалене за наслідками розгляду цього клопотання, не може вважатися судовим рішенням у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Крім того, за доводами скаржника, останнє не було стороною у справі № 354-15/10, оскільки не заявляло кредиторських вимог і не набувало статусу позивача чи відповідача. Отже, відсутня одна з обов'язкових умов, необхідних для застосування пункту 2 частини 1 статті 175 та пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, які передбачають закриття провадження лише за наявності судового рішення, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Посилаючись на усталену судову практику Верховного Суду, апелянт наголошує, що відсутність хоча б однієї з цих трьох складових виключає можливість закриття провадження у справі. Оскільки суд першої інстанції не встановив тотожності сторін, предмета та підстав позову, ухвала від 21 серпня 2025 року є передчасною і незаконною.
З огляду на вказане, скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
5. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Роменська міська рада Сумської області заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважаючи ухвалу Господарського суду Сумської області від 21 серпня 2025 року законною та обґрунтованою. На думку відповідача, суд першої інстанції правильно застосував пункт 2 частини 1 статті 175 та пункт 3 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки у справі № 354-15/10 вже існують ухвали від 08.04.2019 та 25.06.2019, якими вирішено питання щодо зобов'язання Роменської міської ради прийняти до комунальної власності той самий об'єкт цивільного захисту ПРУ з тим самим обліковим номером і за тією самою адресою.
Окрім цього, відповідач вважає, що апелянт помилково стверджує, нібито у попередній справі не було позовних вимог, адже для застосування положень статті 175 ГПК достатньо наявності ухвали суду, яка набрала законної сили, незалежно від того, у якій процесуальній формі розглядалось питання. Таким чином, повторне звернення до суду з тотожними вимогами є неприпустимим.
Також відповідач зазначає, що посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду є безпідставними, оскільки наведені справи стосувалися різних фактичних обставин і відмінних правовідносин. У даному випадку предмет і підстави позову повністю збігаються з тими, що вже розглядалися у 2019 році.
Відповідач додає, що рішення про прийняття об'єкта цивільного захисту до комунальної власності належить до виключної компетенції міської ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». На виконання ухвали суду у справі № 354-15/10 це питання було винесено на сесію ради, однак депутати відмовили у прийнятті об'єкта, що підтверджується протоколом від 24.07.2019 року.
З огляду на викладене, Роменська міська рада вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях дублюють уже вирішене питання, тому апеляційна скарга є безпідставною і має бути залишена без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у даній справі передчасним з урахуванням наступного.
За частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України).
Отже, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема, уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
Згідно із ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21).
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
З урахуванням вищезазначеного, здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду (від 26.02.2022 у справі № 06/785/21, від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21). Наведені висновки викладено також в постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справ № 920/874/22, на яку посилається скаржник.
Чинні процесуальні норми не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним інших підстав позову та надання інших доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Аналогічна правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19 (910/8017/20), від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23 вказано на те, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
В цій частині суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зазначені судом першої інстанції підстави закриття провадження у справі, зазначає наступне.
Постановою Господарського суду Сумської області від 06.06.2013 у справі №354-15/10 про банкрутство ВАТ "Роменський завод автоматичних телефонних станцій" визнаний банкрутом, припинено процедуру санації, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ховріна Ю.А.
Разом з цим, до Господарського суду звернувся ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Ховрін Ю.А. із клопотанням № 02-01/04/21 від 15.02.2019 (вх.№455), відповідно до вимог якого просив суд зобов'язати Роменську міську раду прийняти до комунальної власності без додаткових умов об'єкти цивільного захисту - захисні споруди ПРУ№68841та№68839, які розташовані у підвалі інженерно - лабораторного корпусу за адресою: Сумська область, м.Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Е/1.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.04.2019 у справі №354-15/10 (з урахуванням ухвали суду Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 про виправлення описки) зобов'язано Роменську міську раду Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, б-р Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 04057988) прийняти до комунальної власності без додаткових умов нежиле приміщення/об'єкт цивільного захисту ПРУ/обліковий № 68841 загальною площею 997,8 кв.м. за адресою: Сумська область. м. Ромни, вул. Гостиннодвірська (колишня Пролетарської солідарності), 37 Е/1.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив лише, позовна вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях у справі №920/1045/25 вже була предметом розгляду у справі №354-15/10 щодо якої вже є прийняте судове рішення (ухвала суду від 08.04.2019 та ухвала суду від 25.06.2019), яке набрало законної сили.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ховріна Ю.А., в якій він просив суд зобов'язати Роменську міську раду прийняти до комунальної власності без додаткових умов об'єкти цивільного захисту - захисні споруди ПРУ№68841та№68839, які розташовані у підвалі інженерно - лабораторного корпусу за адресою: Сумська область, м.Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Е/1.
Вказане фактично унеможливлює проаналізувати підстави звернення з указаною заявою. Більше того, сторони вказаних справ не є тотожними. Так, сторонами у справі № 354-15/10, були: ПАТ "Сумигаз"; ГУ ДФС у Сумській області; РВ Фонд держмайна України по Сумській області; Головне територіальне управління юстиції у Сумській області; Роменське об'єднане УПФУ у Сумській області; ліквідатор - Ховрін Ю.А. Тоді як у даній справі лише Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Роменська міська рада Сумської області.
При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою (постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 904/2759/20, постанова від 10 квітня 2025 року у cправі № 922/1521/18 (922/2149/24)).
При цьому відповідно до ч.ч. 5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою. Більше того, обґрунтованими є доводи скаржника про те, що в даному випадку суд першої інстанції фактично ототожнив заяву ліквідатора подану в межах справи про банкрутство з позовною заявою. А тому обґрунтованими є доводи скаржника в цій частині, а висновки суду першої інстанції - помилковими.
А тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню через неправильне застосування норм процесуального права, (п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України та п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України), з передачею справи до суду першої інстанції - для продовження розгляду справи.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За змістом пункту 6 статті 275 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.
8. Судові витрати
З огляду на направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 2, 231, 255, 269, 270, 271, ст. 275-277, ст. 280-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.08.2025 у справі № 920/1045/25 - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 21.08.2025 у справі № 920/1045/25 - скасувати.
4. Розподіл судового збору за розгляд даної апеляційної скарги доручити здійснити суду першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.
5. Справу №920/1045/25 передати на розгляд до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок та строки оскарження передбачені ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.10.2025.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім