вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" жовтня 2025 р. Справа№ 910/17133/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Мясникова Н.О. - в порядку самопредставництва, директор;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : не з'явились;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2025
у справі № 910/17133/18 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація
про стягнення заборгованості, розірвання договору та виселення
1. Короткий зміст поданої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та рух справи
Комунальне підприємство "Керуюча компанія житлового фонду Оболонського району міста Києва" (далі, позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент плюс" (далі, відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент плюс" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" основного боргу у сумі 180 054 грн 03 коп, пені у сумі 5 880 грн 36 коп., 3 % річних у сумі 4 639 грн 64 коп., втрат від інфляції у сумі 20 971 грн 15 коп.; розірвання договору оренди нежитлового будинку (приміщення) від 10.08.2012 №03111, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сакцент плюс"; виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент плюс" з нежитлового приміщення площею 130,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 34.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/17133/18 позов задоволено частково, закрито провадження у справі в частині стягнення 9 052,11 грн. основного боргу, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент плюс" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" основний борг у розмірі 171 001 грн. 92 коп., пеню у розмірі 5 880 грн 36 коп., 3 % річних у розмірі 4 639 грн 64 коп, втрат від інфляції у сумі 9 757 грн 57 коп., шляхом перерахування суми заборгованості на р/р 26006301006993 в ТВБВ № 10026/0104 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанку", МФО 322669, розірвано Договір оренди №03111 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10.08.2012, вирішено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Сакцент плюс" з нежитлового приміщення площею 130, 10 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 34, в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/17133/18.
20.01.2020 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі № 910/17133/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та набрало законної сили 10.12.2019, судом видано наказ.
28.05.2020 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі № 910/17133/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та набрало законної сили 10.12.2019, судом видано наказ.
Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакцент Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/17133/18.
16.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про перегляд судового рішення на підставі нововиявлених обставин. В обґрунтування вказаної заяви, представник відповідача вказав, що після ухвалення вказаного рішення суду від 24.07.2019, ТОВ «Сакцент Плюс» отримало інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №188376220, відповідно до якої встановлено, що КП «Керуюча компанія обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» не є власником та не має зареєстрованого речового права на зазначене приміщення. Також, ТОВ «Сакцент Плюс» отримало листа від Департаменту комунальної власності м. Києва КМДА, в якому повідомлено, що «...державну реєстрацію нерухомого майна КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» не проведено». Таким чином, договір оренди, був укладений з юридичною особою, яка не мала на це жодних правових підстав.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" про перегляд судового рішення на підставі нововиявлених обставин залишено без розгляду.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" 26.08.2025 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/17133/18. Передати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
01.09.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/17133/18 залишено без руху. Запропоновано скаржнику подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали разом з відповідними доказами та сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн в десятиденний термін з дня отримання (обізнаності) даної ухвали.
04.09.2025 (через Електронний суд) до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження та про звільнення або відстрочення від сплати судового збору.
09.09.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відмовлено скаржнику у клопотанні про звільнення або про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі №910/17133/18 залишено без руху. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення (обізнаності) даної ухвали особа має право усунути наведені недоліки, шляхом подання до суду відповідних доказів, а саме сплатити 2 422,40 грн судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2025 у справі № 910/17133/18 було задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження; поновлено скаржнику пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/17133/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі №910/17133/18; призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/17133/18 на - 07.10.2024.
06.10.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшла апеляційна скарга уточнена. В якій просив прийняти уточнену апеляційну скаргу до розгляду у справі № 910/17133/18. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18 липня 2025 року у справі № 910/17133/18. Направити справу № 910/17133/18 до Господарського суду міста Києва на стадію розгляду заяви ТОВ «САКЦЕНТ ПЛЮС» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по суті.
В судове засідання 07.10.2025 з'явилась лише директорка відповідача, яка апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнивши подану заяву.
Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в судове засідання 07.10.2025 не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить наявні в матеріалах справи довідки про доставку ухвали суду в особистий кабінет Електронного суду сторін.
Судом в судовому засіданні 07.10.2025 було постановлено протокольну ухвалу, якою суд зазначив, що підстав для прийняття уточненої апеляційної скарги не встановлено, оскільки ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Тому підстав для прийняття такої уточненої апеляційної скарги суд не встановив.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та постановленою з порушенням норм процесуального права.
За доводами скаржника, суд першої інстанції обмежився формальним посиланням на пропуск строку, не дослідивши по суті надані докази, зокрема ті, що підтверджують відсутність у позивача правового титулу на спірне приміщення і, відповідно, права вимагати виселення.
Такий підхід, на переконання апелянта, суперечить гарантіям статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки позбавляє його ефективного доступу до правосуддя, а також суперечить практиці ЄСПЛ, яка забороняє надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм. Додатково наголошується, що суд не врахував правові позиції Верховного Суду щодо стандарту доказування у господарському процесі, який вимагає оцінки більш вагомих та достовірних доказів. У зв'язку з цим апелянт просить скасувати ухвалу та передати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на новий розгляд.
Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу інша сторона в порядку ст. 263 ГПК України не скористалась.
5. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 визначила, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді.
Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
За змістом частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 901/230/20);
- при цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а).
Так, згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії").
Проте, у вирішенні відповідного питання, насамперед, судом встановлюється відповідність поданої заяви вимогам ст.ст. 321, 322 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, у п.1 ч.1 ст.321 Господарського процесуального кодексу України вказано, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Разом з цим, як зазначалось раніше, постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/17133/18. Таким чином, рішення суду від 24.07.2019 у справі №910/17133/18 набрало законної сили 10.12.2019 року.
Водночас, відповідач звернувся до суду із про перегляд судового рішення на підставі нововиявлених обставин - лише 16.07.2025.
При цьому, враховуючи зазначені норми процесуального законодавства (на момент закінчення строку звернення з вказаною заявою) строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску. Таким чином, можливість поновлення 3-річного процесуального строку, встановленого частиною другою статті 321 ГПК України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, процесуальним законом виключається.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про надмірний формалізм суду першої інстанції в частині розгляду поданої заяви по суті, оскільки у даному випадку було пропущено преклюзивний строк.
Крім того, відповідно до позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні по справі «Зубац проти Хорватії» (заява № 40160/12) від 05 квітня 2018 року, «надмірний формалізм» може суперечити забезпеченню практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п.1 ст. 6 КОНВЕНЦІЇ про захист прав людини і основоположних свобод, який зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення права на ефективний судовий захист.
Наслідки пропуску процесуальних строків, визначені ст.118 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Такі правові висновки також містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/9928/19 від 16.04.2025 та на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають застосуванню: «п. 48…Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.
49. Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
50. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі норми, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
51. У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: "незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність".
52. Отже рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.
53.Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 640/18430/18 наголосив, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, встановленої остаточним судовим рішенням у справі.».
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги через її необґрунтованість. А тому апеляційну скаргу (із заявлений підстав) у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Таким чином, на підставі ст. 2, 136, 137, 236, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
7. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України. Тобто, сума сплаченого судового збору залишається за заявником і не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст. 2, 118, 269, 270, 271 ст. 275-276, ст. 281-283, 320, 321 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/17133/18 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/17133/18 - залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок та строки оскарження передбачені ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.10.2025.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім