вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 911/354/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: не прибув;
від відповідача за первісним позовом: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 року
у справі №911/354/25 (суддя Третьякова О.О.)
за заявою Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт»
про стягнення 3829468,22 грн,-
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт»
до Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс»
про стягнення 4082023,07 грн, зобов'язання передати товар та визнання укладеними договору та додаткової угоди,-
Фермерське господарство «Осадчук фемілі енд партнерс» (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» (далі - відповідач за первісним позовом) з вимогою про стягнення 3829468,22 грн заборгованості, з якої 2515759,36 грн основного боргу, 5582,92 грн 3% річних, 50246,26 грн пені та 1257879,68 грн штрафу.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс» (далі - позивач за зустрічним позовом) з вимогою про стягнення 4082023,07 грн, зобов'язання передати товар та визнання укладеними договору та додаткової угоди (зустрічний позов).
Товариство з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» звернулося до Господарського суду Київської області з заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2025року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» у встановлений процесуальний строк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 року та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову - задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, представник скаржника зазначив, що докази, надані апелянтом в суді першої інстанції, про які вказано нижче свідчать про системне ухилення Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс» від виконання своїх боргових зобов'язань, незалежно від наявності зустрічних вимог.
Крім того, за твердженням скаржника станом на дату подання цієї скарги, борг по відповідному виконавчому провадженні, де стягувачем є також скаржник відповідачем за зустрічним позовом не погашений.
При цьому скаржник вказав, що Фермерське господарство «Осадчук фемілі енд партнерс» має численні борги, які не має можливості погасити, що підтверджує декларація з податку на прибуток за 2024 рік, де підприємство задекларувало збиток у розмірі 451 532 грн (рядок 02 декларації), що свідчить про низьку фінансову стійкість суб'єкта та створює додатковий ризик неспроможності добровільно виконати рішення суду у разі задоволення зустрічного позову.
Отже, суд першої інстанції помилково встановив, що наявність виконавчих проваджень відносно Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс» самі по собі не свідчить про ухилення останнім від виконання рішень суду.
Ці факти, за твердженням скаржника, у своїй сукупності створюють обґрунтоване припущення, що боржник, розуміючи неминучість виконання судових рішень, може переводити активи, фінансові потоки та господарські операції на новостворену юридичну особу. Така поведінка є недобросовісною і прямо спрямована на уникнення виконання своїх зобов'язань.
Крім того, скаржник зауважив, що арешт рухомого майна, зокрема транспортного засобу, є додатковою гарантією виконання рішення суду, в разі недостатності або взагалі відсутності коштів на рахунках відповідача за зустрічним позовом.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 року у справі №911/354/25.
18.09.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача за зустрічним позовом до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача за зустрічним позовом просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 року у справі №911/354/25 без змін.
Крім того, представник відповідача за зустрічним позовом у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що станом на сьогодні фермерське господарство не ухиляється від добровільного виконання рішень суду, які набрали законної сили та вжило всіх можливих заходів щодо погашення відповідної заборгованості.
Окрім того, долучені до заяви про забезпечення позову основне та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/536/25 законної сили не набрали. Наразі в Північно-Західному апеляційному господарському суді вирішується питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс». У зв'язку із чим, доводи
Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ ЄВРОСТАНДАРТ» щодо наявності у фермерського господарства заборгованості за вказаними рішеннями є передчасними.
В свою чергу, за твердженням представника відповідача за первісним позовом до заяви про забезпечення позову позивачем не додано жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачами недобросовісних дій, спрямованих на ускладнення виконання судового рішення на користь позивача, або об'єктивного існування відповідних ризиків.
Разом з тим, в заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру відповідача відчужити все своє майно та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
01.10.2025 року через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ ЄВРОСТАНДАРТ» надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких останній, зокрема, зазначив, що відповідні дії відповідача за зустрічним позовом спрямовані на те, щоб якнайшвидше завершити наявні виконавчі провадження та звільнити майно з-під обтяжень для його термінової перереєстрації. Зокрема, йдеться про транспортний засіб: трактор колісний Deutz-Fahr AGROFARM 115 G DT E2 (заводський номер: D14P154WVT20748 ), що належить ФГ «Осадчук фемілі енд партнерс». Вказане підтверджується, постановою про закінчення виконавчого провадження №78294459 від 18.09.2025 року.
При цьому, представник позивача за зустрічним позовом вказав, що можливість Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс» у будь-який момент може як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь апелянта.
Крім того, 01.10.2025 року через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ ЄВРОСТАНДАРТ» надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи, яке було задоволено судом.
01.10.2025 року через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс» надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких останній, зокрема, зазначив, що Фермерське господарство «Осадчук фемілі енд партнерс» вважає оскаржувану ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 року у справі №911/354/25 прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням фактичних обставин справи.
При цьому, представник відповідача за зустрічним позовом зауважив про відсутність відкритих відносно Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс» виконавчих проваджень, обумовлених в апеляційній скарзі.
Представники сторін в судове засідання 01.10.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (наявна в матеріалах справи).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно з п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 та ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обгрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, забезпеченні ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Згідно правових висновків наведених Верховним Судом у постанові від 05.07.2024 року справа № 910/6287/23 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17).
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 року справа № 917/453/23.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна права позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 року у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 року у справі № 911/1518/22, від 18.10.2023 року у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 року у справі № 916/3599/23.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 року у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 року у справі № 922/1864/23.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись на самих лише припущеннях позивача. Позивач повинен довести наявність обставин для забезпечення позову та необхідності забезпечення судом збалансованості інтересів усіх учасників процесу.
З метою мінімізації можливих зловживань із забезпеченням позову, процесуальним законодавством визначено наступне: по-перше, суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; по-друге, забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, та як саме; по-третє, вид забезпечення позову повинен відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.
При цьому, вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, заявлені у цій справі вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» до Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс» (сума вимог - 4082023,07 грн) є зустрічними вимогами, які є співставними за розміром первісних позовних вимог.
Водночас, заявник у заяві про забезпеченні позову, зокрема посилався на два відкриті виконавчі провадження (ВП № 78294459 та ВП № 78444839, які постановою від 24.06.2025 ВП № 78294459 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Євгенією Олегівною об'єднано у зведене виконавче провадження № 78448042), де стягувачем є заявник, а боржником Фермерське господарство «Осадчук фемілі енд партнерс», які станом на дату подання цієї скарги, останнім непогашені.
Так, при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Аналогічна права позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №911/949/20, від 24.05.2021 року у справі №910/3158/20
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Схожа за змістом права позиція викладена у постановах від 14.06.2018 року у справі №916/10/18 та від 25.05.2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт наявності відкритих у червні 2025 виконавчих проваджень №78294459 та №78444839, боржником у яких є Фермерське господарство «Осадчук фемілі енд партнерс», сам по собі не свідчить про ухилення Фермерським господарством «Осадчук фемілі енд партнерс» від виконання рішень суду, а є доказом наявності незавершених виконавчих проваджень щодо ФГ «Осадчук фемілі енд партнерс».
При цьому, колегія суддів відзначає, що стягувачем у вказаних виконавчих провадженнях є само Товариство з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт», а також ФОП Клименко І.А., яка, в свою чергу, є засновницею самого Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт».
Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, наявність спору між сторонами та вищевказаних виконавчих проваджень, не є підставою для вжиття заходів забезпечення зустрічного позову у справі №911/354/25 відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача за зустрічним позовом викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що станом на сьогодні фермерське господарство не ухиляється від добровільного виконання рішень суду, які набрали законної сили та вжило всіх можливих заходів щодо погашення відповідної заборгованості. Окрім того, долучені до заяви про забезпечення позову основне та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/536/25 законної сили не набрали.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача за зустрічним позовом викладених в письмових поясненнях щодо відсутності відкритих відносно Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс» виконавчих проваджень, обумовлених в апеляційній скарзі, що в свою чергу не заперечується заявником в відповідних письмових поясненнях останнього.
Тобто, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ ЄВРОСТАНДАРТ» щодо наявності у фермерського господарства заборгованості за вказаними рішеннями є безпідставними та передчасними.
Крім того, доводи скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали що власник Фермерського господарства «Осадчук фемілі енд партнерс» ОСОБА_1 15.05.2025 року здійснив реєстрацію нової юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД ГРЕЙН ТЕХНОЛОДЖІ», колегія суддів не визнає переконливими доводами, оскільки, ця обставина сама по собі також не є свідченням про вчинення відповідачем за зустрічним позовом дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
У той же час, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення Фермерським господарством «Осадчук фемілі енд партнерс» від виконання рішення суду в даній справі, в разі задоволення зустрічного позову. Доказів того, що відповідач за зустрічним позовом здійснює дії спрямовані на зняття або витрачання коштів позивачем за зустрічним позовом суду також не надано, не надано доказів в підтвердження ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в майбутньому у разі невжиття таких заходів. При цьому, зроблені заявником висновки не можуть ґрунтуватись на самих лише побоюваннях та припущеннях, а лише на належних доказах.
Частинами 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.11.2020 року справа № 910/1200/20, від 13.01.2021 року справа №910/9855/20.
Водночас, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що вказуючи на наслідки без обгрунтування збалансованості інтересів сторін, заявник жодним чином не обгрунтовує адекватність.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданої Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» заяви про забезпечення позову, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про ризик відчуження відповідачем за зустрічними позовом транспортного засобу - трактора колісного 2023 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , оскільки, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів, що дане майно може зникнути або перейти до іншої особи.
Крім того, наведена скаржником судова практика не є релевантною до тих правовідносин, які є спірними у цій справі, у зв'язку з чим доводи скаржника не можуть бути взяті судом до уваги.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БСМ Євростандарт» на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 року у справі №911/354/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 року у справі №911/354/25 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали оскарження №911/354/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286 - 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
А.Г. Майданевич
Дата підписання 10.10.2025 року.