79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" вересня 2025 р. Справа №907/325/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.,
Желіка М.Б.,
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне об'єднання «Тиса»
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2025 (повне рішення складено 13.06.2025, суддя А.А. Худенко)
у справі № 907/325/25
за позовом Хустської окружної прокуратури, м. Хуст Закарпатської області в інтересах держави в особі Хустської міської ради, м. Хуст Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне об'єднання «Тиса», м. Хуст Закарпатської області
про стягнення 670007,15 грн,
за участю представників:
прокурор - Слиш Г.С.
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
Хустська окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Хустської міської ради з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне об'єднання «Тиса» (далі ТОВ «ПБО «Тиса») 670007,15 грн безпідставно збережених коштів. В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що на час отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та початку відповідного будівництва, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачала обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Договору про пайову участь відповідачем з органом місцевого самоврядування укладено не було, що порушило права останнього на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту, отож в органу місцевого самоврядування виникло право вимагати стягнення відповідних коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
Господарський суд Закарпатської області, розглянувши позовні вимоги прокурора, 12.06.2025 ухвалив рішення, яким їх задоволив; з ТОВ «ПБО «Тиса» на користь Хустської міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету Хустської міської територіальної громади стягнув 670007,15 грн; за рахунок відповідача Закарпатській обласній прокуратурі відшкодував витрати зі сплати судового збору.
Задовільняючи позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд встановив, що обов'язок відповідача в частині сплати коштів пайової участі за будівництво виник із дати повідомлень про початок виконання будівельних робіт, водночас, участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфрвструктури шляхом перерахування до місцевого бюджету м. Хуста коштів пайової участі, відповідач не взяв. З огляду на усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої замовник будівництва зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, частина 1 якої передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, з врахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів є документально доведеними та обґрунтованими.
Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з огляду на такі обставини:
- на виконання пунктів 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019 (далі - Закон № 132-IX) та до моменту прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію 16.12.2024, товариство звернулося до в.о. міського голови Хустської міської ради із заявою за № 80 від 14.11.2024 про визначення йому розміру пайової участі. За результатами розгляду вказаної заяви Виконавчий комітет Хустської міської ради листом за № 3548/02-14 від 20.11.2024 повідомив товариство, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» повністю скасована сплата пайової участі у розвиток інфраструктури під час будівництва, у зв'язку з чим відсутні підстави, як для укладення відповідного договору, так і для сплати коштів пайової участі. Таким чином, товариство зі свого боку виконало всі необхідні дії з метою виконання вимог Закону № 132-IX - своєчасно, до моменту прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію звернулося до компетентного органу влади із заявою про визначення розміру пайової участі, однак отримало відмову уповноваженого органу місцевого самоврядування - Виконавчого комітету Хустської міської ради, що повністю виключає факт порушення з боку товариства;
- отримавши відповідь від Виконавчого комітету Хустської міської ради від 20.11.2024, відповідач зазначає, що мав легітимні очікування, що цей виконавчий орган місцевої ради, діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене, апелянт вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що несплата коштів пайової участі відповідачем призводить до існування такого становища, за якого одні суб'єкти господарювання сплачують пайові внески, а інші ухиляються від перерахування коштів до бюджету та, як наслідок, не несуть жодної відповідальності, чим у свою чергу порушують принцип рівності суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території міста Хуст, адже якраз у цій справі встановлено, що відповідач звертався до в.о. міського голови Хустської міської ради із відповідною заявою про визначення розміру пайової участі;
- апелянт вважає, що при здійсненні обрахунку розміру пайової участі прокурором було неправильно застосовано основні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України на дату прийняття об'єкта в експлуатацію 16.12.2024 у розмірі 19676,00 грн. (з ПДВ) за 1 м2, що не передбачено Законом № 132-IX. Натомість, на переконання відповідача, оскільки у пп.1 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX відсутня прив'язка основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України саме до дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, то в даному випадку, при здійсненні обрахунку розміру пайової участі мають бути застосовані основні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України виключно за 2020 рік, оскільки відповідний обов'язок зі сплати пайової участі був скасованим з 01.01.2021 Законом.
На виконання вимог ст. 263 ГПК України, Хустська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи відповідача, покликаючись на таке:
- щодо факту звернення скаржника до в.о. міського голови та наявності у нього у зв'язку з цим законних очікувань, то прокурор зазначає, що у відповідь на вказане звернення виконавчим комітетом, зокрема, було повідомлено відповідача про те, що вказаний договір не може бути підписано всупереч визначених законом вимог. Відмова у підписанні поданого відповідачем проєкту договору відповідає нормам Закон №132-ІХ, оскільки будівництво об'єкту було розпочато січні 2019 року, а договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між відповідачем і позивачем до 01.01.2020 укладено не було, внаслідок чого до наявних спірних правовідносин необхідно застосовувати норми вказаного закону, якими встановлювався розмір та порядок пайової участі замовників будівництва протягом 2020 року без укладення договору (до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі за №916/2709/22). Водночас, прокурор наголошує, що про існування обов'язку з укладення договору про пайову участь відповідачу було достовірно відомо, оскільки відповідач, подаючи заяву за №80 від 14.11.2024, сам виступив ініціатором укладення договору про пайову участь. Вказана заява відповідача безпосередньо містить посилання на норми Закону №132-ІХ;
- щодо розрахунку розміру пайової участі, то прокурор покликається на постанову Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, в якій зазначено, що законодавець під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін. Отже, для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію. При цьому, обов'язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об'єкта в експлуатацію, навіть у наступних роках, після 2020 року, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 16.10.2023 у справі№140/5484/21.
За вказаних обставин прокурор не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, оскільки таке засноване на законі та ухвалене з врахуванням актуальної судової практики.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання прибув прокурор, який висловив свої заперечення на апеляційну скаргу з підстав, які наведені у відзиві на апеляційну скаргу. Позивач та відповідач участі уповноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, однак подали суду клопотання, в яких просили провести розгляд справи за відсутності їх представників.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія встановила таке:
На підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 14.01.2019 ЗК112190141177 ТОВ «ПБО «Тиса» з 14.01.2019 по 11.09.2024 виконало будівництво об'єкта: «Нове будівництво чотири-поверхового багатоквартирного житлового будинку за адресою: Закарпатська область, Хустська територіальна громада, м. Хуст, вулиця С. Бандери (Шкільна), б.6».
За відомостями з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано акт готовності вказаного об'єкта до експлуатації (у редакції від 11.12.2024, реєстраційний номер в ЄДЕССБ АС01:8103-2788-3481-2821), за яким код об'єкта за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000:1122.1 - Будинки багатоквартирні масової забудови.
Пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-ІХ).
Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано ТОВ «ПБО «Тиса» сертифікат від 16.12.2024 ІУ122241211995, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
У витягу щодо видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта підставою для звільнення замовника будівництва від сплати пайової участі зазначено пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019 року.
Відповідні правовідносини врегулювані у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, а саме, установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2).
Замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (підпункт 3 частини 2).
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2).
З матеріалів справи слідує, що ТОВ «ПБО «Тиса» звернулося до в.о. міського голови Хустської міської ради із заявою за № 80 від 14.11.2024 про визначення розміру пайової участі, додавши до такої заяви власний розрахунок розміру пайової участі.
За результатами розгляду вказаної заяви Виконавчий комітет Хустської міської ради листом за № 3548/02-14 від 20.11.2024 повідомив ТОВ «ПБО «Тиса», що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» повністю скасована сплата пайової участі у розвиток інфраструктури під час будівництва, у зв'язку з чим відсутні підстави, як для укладення відповідного договору, так і для сплати коштів пайової участі.
За даними сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 16.12.2024 за № ІУ122241211995, загальна площа квартир об'єкта будівництва становить 1702,6 м2.
На дату прийняття об'єкта в експлуатацію діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 23.10.2024 №1168, відповідно до яких, зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Закарпатської області становила 19676 гривень.
З огляду на положення абзацу 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, з врахуванням показників опосередкованої вартості житла за регіонами України, розмір пайової участі, який на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню із відповідача до бюджету на користь позивача складає 670007,152 грн (1702,6 м2 х 19676 грн = 33500357,6 грн; 33500357,6 грн х 2% = 670007,15 грн).
Оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (далі Закон №3038-VI) визначено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
На підставі ч. 1 ст. 2 Закону №3038-VI планування і забудова територій діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону №3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Однак, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, відповідно до якого протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Згідно з пунктами 3, 4 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-IX замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до підпунктів 14.1.129 та 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації) (далі - ПК України) об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень; б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
За умовами підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію, і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (постанови Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 20.02.2024 у справі №910/20216/21, від 04.04.2024 у справі №923/1306/21 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23).
У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Водночас, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування, що відповідає правовим висновкам, які наведені у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №909/1402/19, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23.
Отож, з аналізу вказаного вбачається, що обов'язок відповідача в частині сплати коштів пайової участі за будівництво виник з дати повідомлень про початок виконання будівельних робіт. Водночас, строк внесення коштів пайової участі сплинув з дати введення вказаних об'єктів в експлуатацію.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не взяв участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної шляхом перерахування до місцевого бюджету означеного населеного пункту коштів пайової участі.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, та Верховного Суду, викладеної в постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 15.08.2024 у справі №914/2145/23, замовник будівництва зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, частина 1 якої передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
З врахуванням встановлених обставин справи, приймаючи до уваги актуальні правові висновки Верховного Суду, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог прокурора та стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів несплаченої пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Водночас, доводи апелянта про помилковість здійсненого розрахунку розміру пайової участі (в частині необхідності застосування основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України виключно за 2020 рік, а не як застосовано позивачем станом на дату прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) відхиляються судовою колегією, позаяк відповідно до правової позиції, наведеної Верховним судом у постанові від 15.08.2024 у справі №914/2145/23 розрахунок пайової участі у зв'язку із будівництвом відповідачем другої черги об'єкта здійснений прокурором на підставі абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-ІХ, з врахуванням величини загальної площі квартир об'єкта будівництва другої черги (згідно з актом готовності об'єкта будівництва (друга черга) до експлуатації від 20.04.2021) та показників опосередкованої вартості спорудження житла, які діяли на момент введення об'єкта в експлуатацію.
Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що відповідач у згаданій справі 20.04.2021 отримав акт готовності об'єкта будівництва (друга черга) до експлуатації, а 11.05.2021 відповідний сертифікат. Застосовані у розрахунку прокурора показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 №311, діяли до 20.05.2021, тобто на час прийняття об'єкта будівництва (друга черга) до експлуатації (втрата чинності наказу від 16.12.2020 №311 відбулася на підставі наказу цього ж Міністерства від 20.05.2021 №119). Суд касаційної інстанції погодився з таким розрахунком, оскільки він відповідав приписам абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-ІХ, які підлягають застосуванню і до спірних правовідносин.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі №915/149/23 зазначив, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Водночас, Верховний Суд у постанові від 03.12.2024 у справі №910/6226/23 вказав на необхідності здійснення перевірки розрахунку пайової участі позивача з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об'єктів будівництва до експлуатації.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне об'єднання «Тиса» відмовити.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2025 у справі №907/325/25 залишити без змін.
Судові витрати покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.
повний текст постанови складено 07.10.2025
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік