Провадження № 11-кп/821/732/25 Справа № 703/6844/24 Категорія: ч. 3 ст. 307 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 жовтня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
захисниці ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року
Ухвалою, що оскаржується, ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
При прийнятті такого рішення, суд врахував ступень тяжкості кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 , деякі з них відповідно до вимог ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів. Окрім того, суд зазначив про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду, незаконного впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. На наявність цих ризиків вказують тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Також судом враховані дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких на даний час він обвинувачується, мали місце через незначний проміжок часу після попереднього засудження та звільнення від покарання з випробуванням, їх кількість. Наведене, як встановив суд першої інстанції, вказує на стійку протиправну спрямованість його поведінки, немає міцних соціальних зв'язків та постійного джерела доходів.
В апеляційній скарзі захисниця просить скасувати вищевказану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на заставу у розмірі 80 пожиточних мінімумів доходів громадян.
Вважає, що оскільки строк перебування ОСОБА_8 під вартою триває більше року, відпала потреба у застосуванні саме такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою. Вказує на те, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, має хвору матір 1968 р.н., яка є інвалідом 2 групи, має проблеми з пересуванням та потребує догляду, має батька пенсіонера 1965 р.н., який страждає на гіпертонію 2 ступеню та скаржиться на постійні головні болі, запаморочення, погіршення пам'яті, на порушення рухів через болі голови, який також потребує сторонньої допомоги. Вважають, що судом при задоволенні клопотання прокурора були порушені ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - права на свободу та особисту недоторканість, на справедливий та неупереджений суд. Посилаються на вимоги ст. 177 КПК України щодо оцінки підстав слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Зазначають, що при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу, суд порушив практику ЄСПЛ. Наполягає на тому, що на даний момент всі ризики, які раніше були зазначені прокурором, відпали.
Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- захисниці, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисниці, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Дані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що при прийняті рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ризики, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу: переховуватись від суду, незаконного впливати на потерпілого та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, які не зникли та не зменшились.
Колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 , у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду. Такі альтернативні запобіжні заходи, як особисте зобов'язання, застава чи домашній арешт не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку.
Наведене підтверджується відомостями про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, що говорить про відсутність у нього постійного джерела доходів, немає міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Отже більш м'який запобіжний захід, а ні ж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.
З огляду на ці обставини суд першої інстанції привів належні доводи щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, з чим погоджується апеляційний суд.
Всупереч доводам апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За таких обставин не вбачається безумовних підстав для скасування чи зміни ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4