Провадження № 11-сс/821/464/25 Справа № 699/1445/25 Категорія: ст.183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря учасники справи: прокурор підозрюваний захисник ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Смілянської окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корсунь-Шевченківський, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого в ТОВ «Укрімедінвест», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково.
Обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - у період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки:
- прибувати на виклик до слідчого, прокурора чи суду;
- у визначений час перебувати та без дозволу прокурора чи суду не відлучатися з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , крім випадків необхідності отримання медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту встановлюється в межах строку досудового розслідування з дати постановлення ухвали, тобто з 17.09.2025 року до 15.11.2025 року.
Ухвала суду мотивована тим, що органами досудового слідства доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби спроможний запобігти вчиненню нового кримінального правопорушення та в повній мірі забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. При цьому слідчим суддею враховано, що застосування домашнього арешту цілодобово позбавить підозрюваного можливості працювати, а отже і забезпечувати свої базові потреби та потреби осіб, які перебувають на його утриманні.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор подала апеляційну скаргу, просить ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду від 17.09.2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування, тобто до 15.11.2025 року.
Визначити ОСОБА_7 як альтернативу розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
У клопотанні сторона обвинувачення посилалася на наявність ризиків, а саме переховування від суду, впливу на потерпілих і свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Перебуваючи під домашнім арештом підозрюваний як безпосередньо, так і через родичів може впливати на свідків шляхом вмовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу, вимагати дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань, тим самим він матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Суд не звернув уваги на те, що потерпіла ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була похилого віку, перетинала проїзну частину вул. Ярослава Мудрого у м. Корсунь-Шевченківський по нерегульованому пішохідному переході зліва на право відносно напрямку руху автомобіля, тобто майже весь шлях подолала, а не раптово з'явилася на дорозі, як про те вказав у поясненні підозрюваний ОСОБА_7 .
Отже, зазначені обставини в сукупності слід оцінити як такі, що підтверджують заявлені ризики та поза розумним сумнівом унеможливлюють застосувати до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Єдиним запобіжним заходом який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного є лише тримання під вартою, який з урахуванням події кримінального правопорушення, наслідків, обставин життя підозрюваного та його неспроможності до об'єктивного повноцінного самоконтролю в суспільстві, буде виправданим та достатнім.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні СВ відділення поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження № 12025250380000298 зареєстроване за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
За даними досудового розслідування,15.09.2025 року близько 7 години 30 хвилин водій автомобіля «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , рухаючись в місті Корсунь-Шевченківський по проїзній частині вулиці Ярослава Мудрого зі сторони вулиці Благовісна в напрямку до вулиці Тартацька, будучи заздалегідь об'єктивно проінформованою про наближення до нерегульованого пішохідного переходу розташованого поблизу будинку № 94, що позначений дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху України, проявив крайню неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а саме не упевнившись у відсутності пішоходів на нерегульованому пішохідному переході, які перетинали проїзну частину вулиці Ярослава Мудрого та для яких може бути створена небезпека для руху, продовжив рух і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину вулиці Ярослава Мудрого по нерегульованому пішохідному переходові зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_10 , відповідно до довідки з КНП «Корсунь-Шевченківська БЛ» від 15.09.2025 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому тім'яної кістки, множинних переломів кісток черепа, перелому кісток тазу, що, відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя, унаслідок яких ІНФОРМАЦІЯ_3 померла в приміщенні лікувального закладу КНП «Корсунь-Шевченківської БЛ».
15.09.2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
15.09.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
16.09.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення підтверджується рапортом оперативного чергового відділення поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 15.09.2025 року; протоколом огляду місця події від 15.09.2025 року; планом-схеми до протоколу огляду місця події від 15.09.2025 року; поясненням ОСОБА_7 від 15.09.2025 року.
Слідчий в клопотанні зазначив, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 є запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків перешкоджати кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 зазначеної статті.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання про застосування запобіжного заходу та матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні органу досудового розслідування докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що прокурором доведено ризик можливого чинення підозрюваним тиску на свідків у кримінальному провадженні. Доказів на підтвердження наявності ризиків, а саме можливого переховування від органів досудового розслідування чи суду; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення слідчим не надано.
Також слідчим суддею враховано характеризуючі дані про особу ОСОБА_7 , який є одруженим, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, раніше не судимий, протягом тривалого часу проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до частин 2, 6 статті 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде домашній арешт у період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв наступного дня, і такий запобіжний захід буде достатнім, щоб забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризику, передбачений ст. 177 КПК України, і виправданим з урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин встановлених слідчим суддею.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчините інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції та не спростовують правильності висновків слідчого судді щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Слідчим суддею повно та всебічно досліджено матеріали клопотання, у судовому засіданні заслухано думку учасників справи та надано належну оцінку обґрунтованості підозри та наявності ризиків, вказаних в клопотанні.
Колегія суддів також враховує, що з моменту застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби до постановлення даної ухвали судом апеляційної інстанції доказів про порушення підозрюваним застосованого обмеження прокурором не надано, що свідчить про ефективність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу та відсутність підстав для зміни його на більш суворий тримання під вартою, як того просить прокурор.
Крім того, на час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, прокурора чи суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення під час перебування під домашнім арештом.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 181, 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Смілянської окружної прокуратури - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді