09 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/14896/25
Провадження № 22-ц/4815/1320/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Боймиструк С.В.,
судді: Хилевич С.В., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання: Хлуд І.П.,
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савурко Олександра Володимировича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Рівненський відділ поліції ГУНП України в Рівненській області, про видачу обмежувального припису,
До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Рівненський відділ поліції ГУНП в Рівненській області, про видачу обмежувального припису, в якій заявник просить видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 06 (шість) місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити перебувати ОСОБА_1 в місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися ОСОБА_1 на 300 метрів до місця проживання заявника за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_1 особисто вести листування, телефонні переговори, контактувати через інші засоби зв'язку із заявником за виключенням спілкування через третіх осіб (адвоката, рієлтора, нотаріуса), для вирішення питання, на період дії обмежувального припису, стосовно продажу спільної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_1 наближатися до заявника на відстань 300 метрів в місцях перебування, роботи, проживання, лікування, інших місць перебування заявника.
В обґрунтування вимог покликається на те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2024 року шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано, однак у їх спільній сумісної власності перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка на даний час продається, у якій проживають ОСОБА_4 з донькою. Під час всього подружнього життя ОСОБА_1 влаштовував конфлікти, застосовував щодо неї та доньки фізичне та психологічне насильство. Зокрема, починаючи з 2016 року по 2024 роки ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. У жовтні 2023 року відносно ОСОБА_1 було видано обмежувальний припис строком на 02 (два) місяці. Після розірвання шлюбу та поділу майна подружжя в судовому порядку насильство зі сторони чоловіка продовжилось, оскільки мирно продати квартиру не вдалось. ОСОБА_1 почав погрожувати відносно спільної квартири, застосовувати фізичне та психологічне насильство щодо неї та її доньки, у зв'язку з його агресивною поведінкою вона та її донька зверталась до працівників поліції, правоохоронних органів та медичних закладів. Зазначає, що вона та її донька є особами з інвалідністю, тому вимушена була звернутись до суду з метою захисту своїх прав та прав доньки.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року заяву ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Рівненський відділ поліції ГУНП в Рівненській області про видачу обмежувального припису задоволено частково.
Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 06 (шість) місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав, а саме:
- заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань 300 метрів до місця реєстрації ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто вести листування, телефонні переговори, контактувати через інші засоби зв'язку із заявником за виключенням спілкування через третіх осіб (адвоката, рієлтора, нотаріуса), для вирішення питання, на період дії обмежувального припису, стосовно продажу спільної квартири, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - адвоката Савурко Олександра Володимировича, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні поданої заяви.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу рішення неперевірені та недоведені обставини, викладені у заяві ОСОБА_4 .
За твердженням апелянта, він не вчиняв жодних насильницьких дій щодо заявниці чи її дочки, не погрожував їм та не мав для цього підстав. Навпаки, він вважає себе потерпілим від насильницьких дій з боку заявниці.
Апелянт стверджує, що обставина про нібито скручування ним руки ОСОБА_5 є вигаданою, а надана суду довідка про фіксацію тілесних ушкоджень лише підтверджує надуманий характер заявлених подій.
На думку апелянта, суд першої інстанції розглянув заяву без його участі, не забезпечивши належного повідомлення про час і місце судового засідання, чим порушив вимоги процесуального закону.
Апелянт звертає увагу, що заявниця та її дочка мали його контактні дані, проте свідомо не повідомили про розгляд справи, що, на його переконання, було зроблено з корисливих мотивів - для унеможливлення його доступу до спільного житла.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції не перевірив і не врахував низку важливих фактів.
Зокрема, суд послався на постанову Рівненського міського суду, якою апелянта було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, однак не взяв до уваги, що це рішення скасовано постановою Рівненського апеляційного суду від 14 червня 2024 року, а провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Крім того, судом не було оцінено факт винесення щодо заявниці термінового заборонного припису серії АА №129243 від 06 жовтня 2023 року у зв'язку зі скоєнням нею психологічного насильства щодо апелянта.
Апелянт зауважує, що він є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується рішенням суду від 15 січня 2025 року, яким за кожним із подружжя визнано право власності на 1/2 частку спільного майна.
Він зазначає, що заявниця зняла його з реєстрації за вказаною адресою з метою перешкодити користуванню житлом, а повторна реєстрація стала можливою лише після набрання зазначеним рішенням законної сили 27 червня 2025 року.
Апелянт також стверджує, що заявниця продовжує подавати безпідставні заяви про вчинення насильства, щоб позбавити його можливості проживати у квартирі, яка належить йому на праві спільної власності.
На підтвердження своїх тверджень апелянт посилається на відеозапис із камер спостереження муніципальної варти, з якого, на його думку, вбачається, що між ним та заявницею не відбувалося жодних конфліктів чи насильницьких дій.
Вказане, за твердженням апелянта, спростовує обставини, викладені у заяві ОСОБА_4 та покладені судом в основу оскаржуваного рішення
ОСОБА_4 у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги. Узагальнені доводи зводяться до того, що заявник надала достатньо доказів на підтвердження загрози своєму життю та здоров'ю. Вказує, що ОСОБА_1 є кривдником, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2024 року шлюб, укладений 05 грудня 2003 року (актовий запис № 2041) між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано. (а.с. 32-34) В шлюбі вони мали спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 29 травня 2007 року (а.с. 35).
З рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 січня 2025 року встановлено, що квартиру, яка належала ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 визнано спільною сумісною власністю. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за заявником та ОСОБА_1 визнано право власності на частки квартири для кожного з подружжя. (а.с. 56-65)
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом, відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області в справі № 569/744/18 від 23 лютого 2018 року, яка набрала законної сили 06 березня 2018 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. У вказаній справі встановлено, що близько 16 год. 50 хв. 03 січня 2018 року ОСОБА_1 за місцем спільного проживання, вчинив конфлікт зі своєю дружиною, в ході якого безпричинно ображав її нецензурними словами, чим вчинив насильство в сім'ї.
Як слідує з постанови Рівненського міського суду Рівненської області в справі № 569/17004/20 від 18 листопада 2020 року, яка набрала законної сили 30 листопада 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У вказаній справі встановлено, що 07 жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив конфлікт з дружиною ОСОБА_4 , під час якого ображав нецензурною лайкою, чим своїми діями вчинив домашнє насильство.
Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку № 31681 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію 06 жовтня 2023 року о 16 год. 05 хв. надійшла письмова заява ОСОБА_4 з проханням допомогти розібратись в ситуації, що склалась, оскільки співмешканець ОСОБА_1 систематично словесно погрожує фізичною розправою та вчиняє відносно заявниці моральне насильство.
За зверненням від 06 жовтня 2023 року працівниками сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 06 жовтня 2023 року серія АА № 129265, винесеного відносно ОСОБА_1 , у зв'язку із скоєнням ним психологічного та фізичного домашнього насильства стосовно ОСОБА_4 . ОСОБА_1 строком на десять діб з 18 год. 35 хв. 06 жовтня 2023 року до 18 год. 35 хв. 16 жовтня 2023 року зобов'язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_4 .
Відтак у жовтні 2023 року відносно ОСОБА_1 було видано обмежувальний припис строком на 02 (два) місяці, що підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2023 року (а.с. 21).
Після поділу спільного майна подружжя у січні 2025 року ОСОБА_1 зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 почав застосовувати насильство відносно заявниці та спільної доньки, погрожуючи, ігнорував прохання щодо мирного вирішення питання поділу квартири. На даний час, укладено договір з ріелтором про на дання послуг від 08 липня 2025 року щодо продажу спільної квартири та поділу коштів. (а.с. 66-70)
Згідно з консультативним висновком невролога від 27.07.2022 року ОСОБА_1 страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. (а.с. 25)
ОСОБА_1 продовжує вчиняти психологічний тиск, погрози, насилля та протиправні дії щодо заявниці та її доньки. Так, відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку № 663 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08 січня 2024 року зафіксовано, що 06.01.2024 року о 12 год. 38 хв. надійшло повідомлення від ОСОБА_4 з приводу того, що ОСОБА_1 словесно погрожував заявниці. (а.с. 20)
Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку № 34830 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30 червня 2025 року зафіксовано, що 27.06.2025 року о 12 год. 46 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_4 з проханням допомогти розібратись в ситуації, що склалась, оскільки співмешканець ОСОБА_1 словесно погрожує фізичною розправою та вчиняє відносно заявниці моральне насильство.(а.с. 19)
Також відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку № 34855 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30 червня 2025 року зафіксовано, що 27.06.2025 року о 15 год. 41 хв. потерпіла ОСОБА_6 самостійно звернулась з приводу того, що ОСОБА_1 вивернув їй руку. (а.с. 36) Водночас з цього приводу ОСОБА_6 зверталась до закладів охорони здоров'я про отримання медичних послуг, в тому числі діагностики тілесних ушкоджень, зокрема отримання тілесних ушкоджень підтверджується довідкою про фіксацію тілесних ушкоджень № 90 від 27.06.2025 року (а.с. 42)
Суд встановив, що заявниці згідно з довідкою до акта огляду МСЕК Серії 12 ААГ № 903638 від 19.08.2024 року встановлено другу групу інвалідності (а.с. 18). Крім того, медичною документацією, а саме виписними епікризами підтверджено, що заявниця знаходилась на стаціонарному лікуванні у 2023 році, а також з 10.06.2025 по 27.06.2025 року. (а.с. 26-30)
Також суд встановив, що доньці заявниці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з довідкою до акта огляду МСЕК Серії 12 ААГ № 903634 від 19.08.2024 року встановлено третю групу інвалідності (а.с. 38). Крім того, медичною документацією, а саме виписними епікризами підтверджено, що заявниця знаходилась на стаціонарному лікуванні у 2023 році, а також з 10.06.2025 по 27.06.2025 року. (а.с. 26-30)
Встановлені обставини та надані докази надають підстави суду дійти висновку про наявність ризиків для життя та здоров'я ОСОБА_4 внаслідок домашнього насильства, що вчиняється кривдником ОСОБА_1 і необхідності застосування обмежувального припису для попередження більш тяжких наслідків.
Скасування апеляційним судом постанови Рівненського міського суду Рівненської області в справі № 569/20329/23 від 10 листопада 2023 року, факт винесення щодо заявниці термінового заборонного припису серії АА №129243 від 06 жовтня 2023 року у зв'язку зі скоєнням нею психологічного насильства щодо апелянта не вказують на відсутність ризиків для ОСОБА_4 .
Матеріалами справи (а.с. 75) та оглядом сайту Рівненського міського суду (за посиланням https://rvm.rv.court.gov.ua/sud1715/pres-centr/news/1849514) спростовуються доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд заяви.
Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду.
Керуючись ст. 367,374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савурко Олександра Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2025 року.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.
Гордійчук С.О.