Житомирський апеляційний суд
Справа №291/219/25 Головуючий у 1-й інст. Федорчук І.В.
Категорія 99 Доповідач Борисюк Р. М.
09 жовтня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 291/219/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Служба у справах дітей Ружинської селищної ради, Ружинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про оголошення фізичної особи померлою,
за апеляційною скаргою представника Міністерства оборони України на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 07 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Федорчук І.В. у селищі Ружин,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась з даною заявою, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув під час захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання та забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районі їх ведення.
Заяву мотивувала тим, що вона є дружиною ОСОБА_3 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . У шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка - ОСОБА_2 .
25 лютого 2022 старший солдат ОСОБА_3 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з повномасштабним вторгненням підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації на територію України.
Відповідно до Акту службового розслідування, (Додаток 10), п. 3.9. «Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 липня 2024 року № 209, старшого солдата ОСОБА_3 , механіка-радіотелефоніста взводу зв'язку НОМЕР_2 механізованого батальйону, вважати таким, що 24 липня 2024 року зник безвісти в районі виконання завдань під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та з 25 липня 2024 року знаходиться в розпорядженні командира військової частини».
У зв'язку із зникненням чоловіка вона звернулась до Бердичівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції Житомирської області, де за її заявою про його зникнення за особливих обставин було відкрито кримінальне провадження та внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060480000750.
Вказувала, шо службовим розслідуванням за фактом зникнення старшого солдата ОСОБА_3 було встановлено: що «близько 11 години 05 хвилин 24 липня 2024 року противник за підтримки вогню артилерії, РСЗВ, FPV-дронів, БПЛА обладнаних скидами на позиції взводного опорного пункту 72133 1 механізованого батальйону, побачивши піхоту противника, молодший сержант ОСОБА_4 та старший солдат ОСОБА_3 , відкрили вогонь зі стрілецької зброї по противнику. В результаті стрілецького бою, молодший сержант ОСОБА_4 отримав кульове поранення в ногу. Побачивши пораненого молодшого сержанта ОСОБА_4 , старший солдат ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_5 , затягнули його в бліндаж та надали медичну допомогу. В цей час, противник здійснив удар за допомогою дрона- камікадзе (типу FPV) по бліндажу, де знаходився старший солдат ОСОБА_3 , який надавав домедичну допомогу молодшому сержанту ОСОБА_4 .
В результаті обстрілу, бліндаж був знищений та засипаний землею. В подальшому, здійснити пошукові дії та евакуацію молодшого сержанта ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3 було неможливо, оскільки територія, де сталась подія, тимчасово окупована противником. На момент події молодший сержант ОСОБА_4 та старший солдат ОСОБА_3 перебували у засобах захисту та без ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Отже, місце перебування молодшого сержанта ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3 за результатами службового розслідування встановити не вдалось. Відомості про місце їх перебування відсутні, розшукові заходи позитивного результату не дали, а обставини зникнення вказують на загибель.
Таким чином, виходячи із змісту Акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти 24 липня 2024 року молодшого сержанта ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3 , встановлено ймовірність його загибелі при виконанні бойового завдання під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримання збройної агресії.
У відповіді на звернення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , зазначено, що «У розпорядженні військової частини НОМЕР_1 наразі немає аудіо-, фото-, та відеоматеріалів, які б давали можливість встановити перебування старшого солдата ОСОБА_3 у полоні.
Заявник зазначала, що статус «зниклий безвісти» породжує ряд проблем, пов'язаних із майном ОСОБА_3 та наявністю неповнолітньої дитини.
Вона не має можливості отримати свідоцтво про смерть чоловіка і оформити спадкові права та подати документи на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця.
ОСОБА_3 на цей час має у власності майно, яке потребує витрат на утримання, що можливо зробити лише після оформлення спадкових прав.
Також вказувала у заяві на те, що ОСОБА_3 , окрім неї та дочки - ОСОБА_2 , інших родичів, які б входили до кола спадкоємців та осіб, які визначені відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не має.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 07 травня 2025 року заяву задоволено. Датою смерті ОСОБА_3 визначено - ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцем смерті - село Костянтинівка, Покровського району, Донецької області, Україна.
Не погодившись із судовим рішенням, представник Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Представник вказує, що оголошуючи померлим ОСОБА_3 , суд першої інстанції визначив день вірогідної його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцем смерті - с. Костянтинівка Покровського району Донецької області.
В свою чергу, у пункту 1.2. Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 № 309 наявний запис за № UA14160130000011561 активні бойові дії на території Мар'їнської міської територіальної громади (до складу якої входить с. Костянтинівка) Покровського району Донецької області розпочались 24 лютого 2022 року та станом на поточний момент не завершені.
Таким чином, з огляду на відсутність факту закінчення воєнних дій на території даного населеного пункту, як місця вірогідної загибелі ОСОБА_3 , то відлік встановленого шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, у зв'язку із чим звернення із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним та вказана заява не підлягала до задоволення.
Також вважає, що суд першої інстанції, не врахував правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 та прийшов до помилкового висновку наявність підстав для задоволення заяви, чим допустив порушення вимог частини другою статті 46 ЦК України.
У поданому відзиві, представник ОСОБА_1 - адвокат Єфремова І.І. апеляційну скаргу не визнала, просить відмовити у її задоволенні, а рішення місцевого суду - залишити без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнала, підтримала доводи свого представника, які зазначені у відзиві на скаргу і просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник заявниці - адвокат Єфремова І.І., приймаючи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також скаргу не визнала, вважала її необґрунтованою, і просила залишити подану скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених заявницею і досліджених доказів під час судового розгляду щодо вірогідності припущення ймовірної загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 і його смерті під час виконання бойового завдання, а зволікання у визнанні останнього померлим є невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Ружинського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис №52 (том 1 а.с.18).
Від спільного шлюбу у них є донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 від 11 вересня 2007 року (том 1 а.с.19).
25 лютого 2022 старший солдат ОСОБА_3 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно Акту службового розслідування, а саме п.2 Опис обставин, за фактом зникнення безвісти 24 липня 2024 року молодшого сержанта ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3 від 22 серпня 2024 року убачається, що з 14 травня 2024 року, з метою недопущення проникнення військових формувань збройних сил армії рф та незаконних збройних формувань на території України, НОМЕР_2 механізований батальйон військової частини НОМЕР_1 виконував бойові завдання в районі населеного пункту АДРЕСА_1 на підставі бойового розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 від 13 травня 2024 року.
Близько 10 години 00 хвилин 24 липня 2024 року, телефоніст-лінійний наглядач взводу зв'язку НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_4 , механік-радіотелефоніст взводу зв'язку НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 , стрілець-санітар 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 та головний сержант взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_6 знаходились на вогневій позиції взводного опорного пункту 72133 НОМЕР_2 механізованого батальйону, який розташований в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області.
Близько 11 години 05 хвилин 24 липня 2024 противник за підтримки вогню артилерії, РСЗВ, FPV-дронів, БПЛА обладнаних скидами на позиції взводного опорного пункту 72133 1 механізованого батальйону. Побачивши піхоту противника, молодший сержант ОСОБА_4 та старший солдат ОСОБА_3 , відкрили вогонь зі стрілецької зброї по противнику. В результаті стрілецького бою, молодший сержант ОСОБА_4 отримав кульове поранення в ногу. Побачивши пораненого молодшого сержанта ОСОБА_4 , старший солдат ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_5 , затягнули його в бліндаж та надали медичну допомогу. Солдат ОСОБА_5 вийшов з бліндажу та допомагав відбивати ворожий штурм старшому солдату ОСОБА_6 . В цей час, противник здійснив удар за допомогою дрона- камікадзе (типу FPV) по бліндажу, де знаходився старший солдат ОСОБА_3 , який надавав домедичну допомогу молодшому сержанту ОСОБА_4 . В результаті обстрілу, бліндаж був знищений та засипаний землею. Солдат ОСОБА_5 та старший солдат ОСОБА_6 намагалися допомогти військовослужбовцям, про те, дістатися до бліндажу, де перебували молодший сержант ОСОБА_4 та старший солдат ОСОБА_3 , вони не змогли, через застосування противником FPV-дронів.
Внаслідок переважаючої кількості противника, а також збереження життя та здоров'я особового складу, солдат ОСОБА_5 та старший солдат ОСОБА_6 , були змушені відійти на заздалегідь підготовлену запасну позицію.
В подальшому, здійснити пошукові дії та евакуацію молодшого сержанта ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3 було неможливо, оскільки територія, де сталась подія, тимчасово окупована противником.
На момент події молодший сержант ОСОБА_4 та старший солдат ОСОБА_3 перебували у засобах захисту та без ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Ймовірне місце зникнення молодшого сержанта ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3 , знаходиться за GPS координатами: 47.859808, 37.420932 (п.2 Акту службового розслідування).
У пункті 3 Акту службового розслідування вказано обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування.
Так, відповідно до рапорту командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_7 стало відомо, що 24 липня 2024 року під час штурмових дій противника за підтримки вогню артилерії, РСЗВ, FPV-дронів, БпЛА обладнаних скидами на позиції взводного опорного пункту 72133 в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області зникли безвісти молодший сержант ОСОБА_4 та старший солдат ОСОБА_3 (п.п. 3.1 п.3 Акту службового розслідування).
З довідки-доповіді №10151 від 25 липня 2024 року стало відомо, що 24 липня 2024 року під час штурмових дій противника за підтримки вогню артилерії, РСЗВ, FPV-дронів, БпЛА обладнаних скидами на позиції взводного опорного пункту 72133 в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області зникли безвісти молодший сержант ОСОБА_4 та старший солдат ОСОБА_3 (п.п. 3.2 п.3 Акту службового розслідування).
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 листопада 2022 року №293, старшого солдата ОСОБА_3 , призначено наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 14 жовтня 2022 року №111- РС на посаду стрільця кулеметного взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ВОС-100915А, який прибув для подальшого проходження служби з військової частини НОМЕР_6 , зарахувати до списків особового складу частини та призначено на посаду механіка-радіотелефоніста взводу зв'язку НОМЕР_2 механізованого батальйону, ВОС474256А/641. З 01 листопада 2022 року зарахувати на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення за загальновійськовою нормою №1 з обіду 01 листопада 2022 року та вважати таким, що з 01 листопада 2022 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою (п.п. 3.7 п.3 Акту службового розслідування).
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 травня 2024 року № 140, старшого солдата ОСОБА_3 , механіка-радіотелефоніста взводу зв'язку НОМЕР_2 механізованого батальйону, вважати таким, що 17 травня 2024 року прибув в район виконання завдань для безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з відпустки за сімейними обставинами (п.п.3.8 п.3 Акту службового розслідування).
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 липня 2024 року № 209, старшого солдата ОСОБА_3 , механіка-радіотелефоніста взводу зв'язку НОМЕР_2 механізованого батальйону, вважати таким, що 24 липня 2024 року зник безвісти в районі виконання завдань під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та з 25 липня 2024 року знаходиться в розпорядженні командира військової частини (п.п. 3.9 п.3 Акту службового розслідування). Підстава: довідка-доповідь №10151 від 25 липня 2024 року.
Отже, місце перебування молодшого сержанта ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3 за результатами службового розслідування встановити не вдалось.
Відомості про їх перебування відсутні, розшукові заходи позитивного результату не дали, а обставини зникнення вказують на загибель.
Підстави для оголошення молодшого сержанта ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3 особами, що самовільно залишили військову частину, вчинили дезертирство, добровільно здалися в полон відсутні.
Під час проведення службового розслідування, будь - яких порушень діючих статутів Збройних Сил України, заходів безпеки, інших нормативних актів з боку особового складу військової частини НОМЕР_1 не встановлено. Враховуючи усі обставини службового розслідування, підстави вважати, що командування підрозділу, де проходив службу молодший сержант ОСОБА_4 та старший солдат ОСОБА_3 не вжило всіх можливих заходів щодо його розшуку чи надання допомоги, відсутні.
Ймовірне місце зникнення молодшого сержанта ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3 , знаходиться за GPS координатами: 47.859808, 37.420932 ((п.п. 3.11 п.3 Акту службового розслідування).
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2 п.5 Акту службового розслідування, запропоновано службове розслідування вважати завершеним. Після завершення службового розслідування зарахованих у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 наказом №209 від 25 липня 2024 року, телефоніста-лінійного наглядача взводу зв'язку НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 та механіка-радіотелефоніста взводу зв'язку НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , вважати такими, що зникли безвісти 24 липня 2024 року за особливих обставин під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України (а.с.22-31).
За заявою ОСОБА_1 (дружина військового) по факту зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час бойових дій 24 липня 2024 року поблизу села Костянтинівка Покровського району Донецької області відкрито кримінальне провадження №12024060480000750 від 29 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, що підтверджується Витягом з ЄРДР (том 1 а.с.21).
Згідно частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (пункт 3 частини 2 статті 293 ЦПК України).
Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
У відповідності до частин 2, 3 статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей. Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Тлумачення частин 1, 2 статті 46 ЦК України свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:
по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;
по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Особливістю категорії справ щодо оголошення особи померлою є те, що суд оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині 2 статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті.
Отже, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, на всій території нашої держави з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на теперішній час продовжено.
Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).
Законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан».
Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24).
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.
У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що обчислення шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.
У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв'язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
У справі, яка переглядається, заявниця просила суд оголосити померлим військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання у селі Костянтинівка, Покровського району, Донецької області.
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій 22 грудня 2022 року № 309 село Костянтинівка, Покровського району, Донецької області у переліку відсутнє.
Представник Міністерства оборони України у поданій апеляційній скарзі помилково зазначив про наявність вказаного населеного пункту у названому вище переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою.
Доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 07 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 10 жовтня 2025 року.