печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11294/25-ц
пр. 2-5440/25
06 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
за участю секретаря Романенко Д.С.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Дьяченко Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання правочину недійсним,
10.03.2025 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» відносно клієнта ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про відмову від підтримання ділових відносин;
- визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» про розірвання укладеного з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) договору, що був розірваний 26.01.2023.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір приєднання на отримання банківських послуг, в результаті чого позивач став клієнтом Банку та отримував банківські послуги.
Листом АТ «Райффайзен Банк» від 26.01.2023 № 81-23/2/2664 ОСОБА_2 повідомлено про відмову в підтриманні ділових відносин, у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику.
При цьому, відповідачем не було повідомлено, коли саме було прийнято таке рішення, та за якими критеріями було встановлено неприйнятно високий ризик ділових відносин, також не конкретизовано під час оцінки чи переоцінки було встановлено такий ризик, тобто повідомлення Банку було формальним та не містило жодних відомостей, які б дозволяли перевірити законність такого обмеження в користуванні банківськими послугами.
Натомість, у листі АТ «Райффайзен Банк» обмежився посиланням на абз. 3 п. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
14 лютого 2025 року відповідачу було направлено адвокатський запит № 209 з проханням надати копії документів та повідомити інформацію про причини та підстави припинення надання банківських послуг в односторонньому порядку з ініціативи Банку.
Відповідачем у строк, встановлений ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не надано відповіді на адвокатський запит.
Позивач вважає, що рішення про відмову у наданні банківських послуг та односторонній правочин з дострокового розірвання договору про надання банківських послуг є протиправним, виходячи з наступного:
- відповідачем не наведено та не надано доказів, які б свідчили про вчинення Позивачем підозрілої фінансової (фінансових) операції, Відповідачем для перевірки своїх підозр не затребувалися документи чи інформація від Позивача, тому відсутні як фактичні, так і правові підстави для відмови у підтриманні ділових стосунків;
- відповідачем не надано належних та допустимих доказів з приводу наявності підстав для встановлення Позивачу неприйнятно високого ризику, вичерпний перелік яких встановлений ч. 6 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та правомірності припинення підтримання ділових відносин з Позивачем, при тому, що згідно зі сталими висновками Верховного Суду, повноваження банку з цих питань не є необмеженими, а повинні ґрунтуватися на наявних доказах та документах, які б підтверджували як фактичні, так і правові підстави для встановлення Позивачу неприйнятно високого ризику та правомірності припинення підтримання ділових відносин, однак таких вимог Відповідачем не дотримано, чим порушено права Позивача на належне отримання банківських послуг;
- правочин у формі односторонньої відмови Відповідача від зобов'язань є недійсним, оскільки замість правочину суперечить актам законодавства, зокрема в частині відсутності фактичних підстав та доказів для застосування припинення ділових відносин за Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Вказані обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17.03.2025 у справі відкрито провадження та визначено її розглядати за правилами загального позовного провадження.
03.04.2025 до суду надійшов відзив АТ «Райффайзен Банк», в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на його безпідставність.
15.04.2025 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги та вказав на безпідставність доводів викладених у відзиві.
24.09.2025 представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити у задоволенні позову.
23.05.2025 представником позивача було подано додаткові пояснення, в яких просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
04.06.2025 до суду надійшла заява представника відповідача, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність.
12.06.2025 ухвалою суду закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, та враховуючи, доводи відповідача, які викладені письмово, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.
За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судовим розглядом встановлено, що між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір приєднання на отримання банківських послуг № CMDPE-1732433, в результаті чого позивач став клієнтом Банку та отримував банківські послуги.
Листом АТ «Райффайзен Банк» від 26.01.2023 № 81-23/2/2664 ОСОБА_2 повідомлено про відмову в підтриманні ділових відносин, у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202, ч. 2 ст. 203, ст. ст. 205, 207, 237 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку.
Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.
Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб'єкт первинного фінансового моніторингу здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та суб'єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб'єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).
Частина 6 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надає банку право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Разом з тим, ч. 7 даної статті надає банку право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел, проте не зобов'язує банк вчиняти відповідні дії.
Так, в процесі отримання та використання Банком інформації, необхідної для ідентифікації та вивчення клієнта, здійснення належної перевірки в т.ч. здійснення банками фінансового моніторингу, Банк керується вимогами:
- Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (далі - Закон про банки);
- Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019р. № 361- IX від 06.12.2019 (далі - Закон №361-IX);
- Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене Постановою Національного банку України №65 від 19.05.2020р. (надалі - Положення НБУ № 65).
Відповідно до статті 63 Закону про банки, Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.
Згідно статті 6 Закону №361-IX, Банк є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
Відповідно абз. 5 до підпункту 34 частини 1 статті 1 Закону №361-IX, встановлено, що належна перевірка - це заходи, що включають проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями).
Згідно ст. 1 Закону №361-IX:
високий ризик - результат оцінки ризику суб'єктом первинного фінансового моніторингу, що базується на результатах аналізу сукупності критеріїв, передбачених законодавством та внутрішніми документами суб'єкта первинного фінансового моніторингу, та який свідчить про високу ймовірність використання суб'єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
ідентифікація - заходи, що вживаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу для встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних;
неприйнятно високий ризик (НВР) - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу;
підозра - припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи джерела походження активів пов'язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи пов'язані із вчиненням іншого суспільно небезпечного діяння, яке визначене Кримінальним кодексом України, як злочин або за яке передбачені міжнародні санкції;
Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону №361-IX, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Згідно до п. 2. ст. 7 Закону №361-IX, застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до частини 6 статті 7 Закону №361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Інші завдання, обов'язки та права банку, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу визначені у статті 8 Закону №361-IX.
Частиною 1 ст. 8 Закону №361-IX встановлено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу з урахуванням вимог законодавства, результатів національної оцінки ризиків та оцінки ризиків, притаманних його діяльності, розробляє, впроваджує та оновлює правила фінансового моніторингу, програми проведення первинного фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу).
Внутрішні документи з питань фінансового моніторингу повинні містити процедури, достатні для забезпечення ефективного управління ризиками, а також для запобігання використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
Частиною 2 ст. 8 Закону №361-IX визначені зобов'язання суб'єктів первинного фінансового моніторингу, серед яких є такі як:
2) … запобігання використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою,
3) забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків
4) здійснення належної перевірки існуючих клієнтів:
5) забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями);
6) забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення;
16) вживати заходів щодо запобігання розголошенню (зокрема особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, що подається спеціально уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (у тому числі про факт подання такої інформації або факт отримання запиту, рішення чи доручення від спеціально уповноваженого органу та їх виконання), крім випадків, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 2. ст. 11 Закону №361-IX, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки.
Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб'єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.
Згідно до п. 4. ст. 11 Закону №361-IX, ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.
Відповідно до статті 15 Закону №361-IX: суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.
Аналогічні норми визначені також Положенням НБУ № 65. Так, відповідно до п. 61 Положення НБУ № 65 визначено, що Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону №361-IX, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ(протидія відмиванню коштів / фінансуванню тероризму).
Отже, Банк визначає порядок відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, окрім всього, у внутрішніх документах з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Зазначені документи, а також документи щодо прийняття рішення з встановлення неприйнятно високого рівня ризику клієнту, є документами з обмеженим доступом, і не можуть бути надані клієнтам Банку (п. 30 Положення НБК № 65).
Згідно пункту 1 Додатку 6 до Положення НБУ № 65, Банк зобов'язаний здійснювати посилені заходи щодо належної перевірки (надалі - ПЗНП) щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високий.
Відповідно до пункту 1 Порядку відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/проведення фінансової операції, що є додаток 12 до Положення НБУ № 65, Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною 1 статті 15 Закону про легалізацію.
Внутрішнім нормативними документами Банку з питань фінансового моніторингу є Програма ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів, затверджена Постановою Правління №П-3/3 від 09.01.2018 (із наступними змінами, далі - Програма ідентифікації), Технологічна карта про порядок дій при виявленні підозрілих фінансових операцій та/або діяльності клієнта затверджена Постановою Правління №71/2 від 25.06.2021 (із наступними змінами далі - Технологічна карта) та інші.
Пунктом 2.5 Програми ідентифікації визначено, що працівник відділення/Банку має право відмовити Клієнту у встановленні (підтриманні) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведенні фінансової операції у разі встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки (чи переоцінки) ризику.
Пунктом 26 Програми ідентифікації передбачено, що Банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу забезпечує функціонування та розвиток системи ПВК/ФТ відповідно до вимог Закону №361-IX, Закону про банки, ПП НБУ № 65, нормативних документів Банку. Працівники Відділення/ Банку зобов'язані забезпечувати здійснення НПК (належна перевірка Клієнта) під час виконання своїх посадових обов'язків відповідно до вимог цієї Програми ідентифікації, інших нормативних документів Банку та вимог законодавства України.
Працівник відділення/Банку відмовляє Клієнту від встановлення/підтримання ділових відносин, у тому числі від проведення фінансової операції у випадках, зазначених в п. 1. Додатку 31 Програми ідентифікації. У пункті 26.3 Програми ідентифікації визначено, що НВР стосовно клієнтів встановлюється в порядку, передбаченому в Програмі управління ризиками фінансового моніторингу, у разі наявності одного з критеріїв для визначення Неприйнятно високого ризику, зазначених у п. 26.3.2 Програми ідентифікації, а також, згідно з пунктом 26.3.4. Програми ідентифікації - в інших випадках у разі виникнення обґрунтованої Підозри.
В свою чергу, пунктом 3.8 Програми управління ризиками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління АТ «Райффайзен Банк» №П-139/2 від 26.11.2021р. (з наступними змінами) визначено, що НВР може бути встановлено у наступних випадках:
4) за результатами здійснення заходів належної перевірки клієнта та виявлення підстав для НВР.
Відповідно до п. 6 Технологічної карти:
- рішення про встановлення НВР та/або припинення ділових відносин може бути зазначено в Обґрунтованому висновку (SAR) (згідно форми в Додатку 2 до Технологічної карти) або оформлено у вигляді розпорядження (згідно форми в Додатку 3 до Технологічної карти). У разі присвоєння клієнту НВР вживаються посилені заходи належної перевірки відповідно до Програми ідентифікації щодо інших клієнтів Банку, які є контрагентами такого клієнта.
- НВР встановлюється всім учасникам підозрілої діяльності, зазначеним в SAR, а також кінцевим бенефіціарним власникам (КБВ), засновникам та керівникам юридичної особи, які являлись такими на період здійснення підозрілої діяльності та/або є клієнтами Банку, якщо інше рішення не зазначено у обґрунтованому висновку.
Відповідно до Технологічної карти про порядок дій при виявленні підозрілих фінансових операцій та/або діяльності клієнта, затверджена Постановою Правління Банку №71/2 від 25.06.2021:
Відповідальний працівник - працівник відповідальний за проведення фінансового моніторингу в Банку,
Відповідно до п. 4 Технологічної карти - остаточне рішення про те, що операція/діяльність клієнта є підозрілою приймає відповідальний працівник/виконуючий обов'язки відповідального працівника/інший уповноважений працівник Департаменту комплаєнсу шляхом направлення погодження засобами електронної пошти Банку/в Power Apps або підписання особисто обґрунтованого висновку/розпорядження та унесенням інформації до реєстру повідомлень про підозрілу фінансову операцію/діяльність.
Електронне погодження ОБГРУНТОВАНОГО ВИСНОВКУ щодо сформованої підозри SAR 178-6/2/92 від 26.01.2023 відповідальним працівником Банку з фінансового моніторингу та документи про призначення відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу в Банку додаються до цього відзиву.
Отже, системний аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що Банк в силу Закону №361-IX є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, на який серед іншого покладено обов'язок на постійній основі проводити моніторинг ділових відносин клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких відносин та фінансових операцій наявній у Банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення НБУ №65.
Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта Банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то Банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП (посилені заходи належної перевірки) у разі присвоєння високого рівня ризику. За результатами вжиття ПЗНП Банк, керуючись нормами законодавства та внутрішніх нормативних документів з питань фінансового моніторингу має право присвоїти клієнту НВР і в такому випадку відповідно до ст. 15 Закону №361-IX Банк зобов'язаний відмовитися від підтримання ділових відносин з таким клієнтом.
Так, відповідно до п. 1.2. Договору № CMDPE-1732433, Договір банківського обслуговування (Договір) - укладений між Банком та Клієнтом договір, який складається з двох частин:
а) індивідуальної частини Договору: ця Заява про приєднання до Договору (далі - Заява про приєднання), а також інші Заяви, додатки до Договору та/або додаткові угоди, в т.ч. які змінюють умови публічної частини Договору, що можуть бути підписані Сторонами до Договору після приєднання до нього, та
б) публічної частини Договору: Публічна пропозиція, Тарифи та «Правила банківського обслуговування клієнтів малого та мікробізнесу -фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в АТ «Райффайзен Банк»» (далі за текстом -«Правила»), які оприлюднюються на Сайті Банку та визначають перелік Послуг, порядок та умови надання Банком Послуг Клієнтам малого та мікробізнесу - фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність за Договором, права та обов'язки Банку та Клієнта, порядок розрахунків та відповідальність Сторін, додаткові підстави відмови від Договору та/або припинення надання Послуг, а також інші особливості надання окремих Послуг.
Публічна та індивідуальна частини нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний Договір банківського обслуговування. Будь-яке посилання на Заяву про приєднання, Договір банківського обслуговування (Договір) означає посилання на Заяву про приєднання, Правила, Тарифи, Заяви, всі зміни, додатки та додаткові договори/угоди до них.
Пунктом 2 Договору № CMDPE-1732433 передбачено, що підписанням цієї Заяви про приєднання Клієнт приймає Публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк» про надання Послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах, приєднується до Договору банківського обслуговування та висловлює повну та безумовну згоду з його умовами. Договір банківського обслуговування є укладеним з дати укладення Клієнтом та уповноваженою особою Банку Заяви про приєднання.
Підписанням Заяви про приєднання Клієнт безумовно визнає, що Публічна пропозиція, Заява про приєднання, Правила, Тарифи, Заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є Договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов'язкову силу та застосовуються до відносин Сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу.
Пунктом 3 Договору № CMDPE-1732433 передбачено, що Банк самостійно встановлює Правила та змінює їхню редакцію, у тому числі визначає перелік Послуг, їхній зміст та умови надання.
Правила набувають сили у відносинах Сторін за Договором з дати набуття ними чинності. Чинна редакція Правил офіційно оприлюднюється на Сайті Банку.
Пунктом 5 Договору № CMDPE-1732433 перебачено, що один раз на місяць Банк вносить зміни до Правил (в тому числі шляхом викладення в новій редакції), вносить зміни до діючих Тарифів, які змінюють умови обслуговування Клієнта, в тому числі шляхом встановлення/затвердження нових Тарифів (крім Тарифів за Вкладними рахунками, зміна яких може відбуватися з іншою періодичністю на розсуд Банку) та оприлюднює їх першого числа кожного календарного місяця на Сайті Банку та у відділеннях Банку. Якщо перше число припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, оприлюднення здійснюється в перший Робочий день, наступним за ним. Змінені Правила, змінені (у тому числі, нові) Тарифи (крім Тарифів за Вкладними рахунками) набирають чинності у відносинах Сторін із зазначеної в них дати, але не раніше тридцяти календарних днів з дати їх оприлюднення на Сайті Банку. Такі Правила та/або Тарифи вважаються прийнятими Клієнтом, якщо до дати набрання ними чинності
Клієнт не повідомить Банк про розірвання Договору відповідно до умов Правил. У разі відсутності змін до Правил, відсутності нових Тарифів або змін до них, на Сайті Банку першого числа кожного календарного місяця оприлюднюється відповідна інформація.
У разі відсутності змін до Правил, відсутності нових Тарифів або змін до них, на Сайті Банку першого числа кожного календарного місяця оприлюднюється відповідна інформація. Передбачена цим пунктом 5 Заяви про приєднання періодичність внесення змін до Правил та Тарифів (крім Тарифів за Вкладними рахунками) не застосовується у випадках, коли внесення змін обумовлено необхідністю приведення умов Договору у відповідність до вимог законодавства України або виконанням обов'язкових для Банку вимог, а також у разі встановлення Банком нових Тарифів (у т.ч. Пакетів послуг), які не змінюють умов обслуговування Клієнта та можуть бути застосовані виключно за згодою Клієнта. В таких випадках, змінені Правила, нові або змінені Тарифи (крім Тарифів за Вкладними рахунками) оприлюднюються на Сайті Банку, а також у відділеннях Банку та набирають чинності у відносинах Сторін із зазначеної в них дати.
Відповідно до п. 7 Договору № CMDPE-1732433, підписанням Заяви про приєднання Клієнт підтверджує, що він ознайомлений та згоден з Правилами та Тарифами, що є чинними на дату підписання Заяви про приєднання. В подальшому Клієнт зобов'язаний перед отриманням Послуг ознайомитись з чинною редакцією Правил та діючими на відповідний момент Тарифами, а також першого числа кожного місяця ознайомлюватись з новими (зміненими) Правилами та Тарифами Банку (або з інформацією про їхню відсутність), які до набрання ними чинності оприлюднюються Банком згідно з пунктами 5, 6 Заяви про приєднання. Звернення Клієнта до Банку для отримання Послуг або вчинення Клієнтом інших фактичних дій, спрямованих на отримання Послуг, свідчить про згоду Клієнта з чинною редакцією Правил та діючими Тарифами.
Згідно п. 8 Договору № CMDPE-1732433, Банк зобов'язується надавати Клієнту Послуги в порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 10 Договору № CMDPE-1732433, підписанням Заяви про приєднання Клієнт підтверджує дотримання, повноту та достовірність засвідчень та гарантій, зазначених в Правилах.
Згідно п. 12 Договору № CMDPE-1732433, Банк має право відмовитися від надання Послуг, зокрема, від підписання Заяв, проведення операції(ій) по Рахункам Клієнта, а також зупинити операції та/або здійснити Блокування ПК, відмовити в обслуговуванні Клієнту та/або закрити Рахунок/Рахунки у випадках, передбачених законодавством України, а також Правилами.
Відповідно до п. 13 Договору № CMDPE-3083366, у разі не виконання, або неналежного виконання зобов'язань, встановлених Договором, Сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та умовами Договору. Сторони безумовно визнають види та розмір відповідальності, підстави відмови від Договору та/або припинення надання Послуг, що визначені Договором.
Судовим розглядом встановлено, що в процесі перевірки операцій клієнтів Банку на предмет дотримання законодавства з питань запобігання легалізації доходів отриманих злочинним шляхом та фінансового моніторингу, в період з листопада 2022 - по січень 2023 року Банком було виявлено підозрілі операції по рахункам фізичної особи ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), де серед її контрагентів був присутній ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Так з рахунку ОСОБА_2 в іншому банку на рахунок ОСОБА_3 була проведена оплата по договору на суму 28,6 млн. грн., яка надійшла 19.01.2023 р.
За результатами проведеної перевірки ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідальним підрозділом Банку з питань фінансового моніторингу та належної перевірки було складено ОБГРУНТОВАНИЙ ВИСНОВОК щодо сформованої підозри SAR 178-6/2/92 від 26.01.2023, Підозріла діяльність Код 900 (далі - Висновок від 26.01.2023).
Відповідно до Висновку від 26.01.2023 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) присвоєно неприйнятно високий рівень ризику (далі - НВР).
В розділі «Загальний висновок» Висновку від 26.01.2023 визначено, що операції мають заплутаний характер та можуть бути пов'язані з конвертацією безготівкових коштів у готівку, перевищення фінансового стану над зазначеним при встановленні ділових відносин, не надання клієнтом документів на запит банку, підозра на зв'язок з ПЕП. Висновок - відмова від підтримання ділових відносин з клієнтами шляхом припинення виконання видаткових операцій, ініційованих клієнтами за ст.15 п.1 абзац 3 (встановлення НВР) (Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361- IX від 06.12.2019 (далі - Закон № 361- IX).
Окрім цього, в другій частині Висновку від 26.01.2023 «Характеристика інших учасників сумнівної діяльності» серед інших учасників сумнівної діяльності вказано ОСОБА_2 (колишній чоловік ОСОБА_3 ) (код НОМЕР_1 ).
Відповідно до п. 6. Технологічної карти про порядок дій при виявленні підозрілих фінансових операцій та/або діяльності клієнта, затверджена Постановою Правління АТ «Райффайзен Банк» №71/2 від 25.06.2021 (зі змінами), НВР встановлюється всім учасникам підозрілої діяльності, зазначеним в SAR, а також КБВ, засновникам та керівникам юридичної особи, які являлись такими на період здійснення підозрілої діяльності та/або є клієнтами Банку, якщо інше рішення не зазначено у обґрунтованому висновку.
Таким чином, позивачу встановлено неприйнятно високий рівень ризику (НВР) і з ним припинено ділові відносини, у зв'язку з тим, що він є учасником сумнівної діяльності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який визначений в Висновку від 26.01.2023р..
Листом від 26.01.2023 за вихідним №81-23/2/67936 Банк повідомив позивача на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову від підтримання ділових відносин від 26.01.2023, у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику.
Окрім цього, станом на дату встановлення позивачу неприйнята високого рівня ризику та припинення ділових відносин з Позивачем, були чинними Правила банківського обслуговування клієнтів малого та мікробізнесу - фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в АТ «Райффайзен Банк» (редакція діяла з 01.12.2022р. по 01.03.2023р.), розміщені на офіційному сайті Банку та оприлюднено 01.12.2022р. за посиланням: https://raiffeisen.ua/storage/files/pravila-fop-z-011222-1-1-1.pdf далі-Правила).
Відповідно до статті 9 Розділу 1 Правил, Банк має право відмовитися від надання Послуг, зокрема, від підписання Заяв, надання доступу в Системи «Клієнт-Банк», «Райффайзен Бізнес Онлайн», проведення операції(ій) по Рахункам Клієнта, надання всіх чи окремих Послуг в Системах «Клієнт-Банк», «Райффайзен Бізнес Онлайн», а також призупинити (тимчасово) всі або окремі операції по ним та/або здійснити Блокування ПК, відмовити в обслуговуванні Клієнту та/або закрити Рахунок/Рахунки у наступних випадках:
9.1.5. присвоєння Клієнту неприйнятно високого ризику на підставах, визначених законодавством України та нормативними документами Банку;
9.1.8. в інших випадках, передбачених Договором та законодавством України.
Відповідно до п. 4.2. Розділу 1 Правил, з метою інформування Клієнта про припинення ділових відносин, Банк може направляти повідомлення за допомогою систем дистанційного обслуговування/електронного документообігу рахунків та/або SMS-повідомлення, або повідомлення через встановлений на мобільному телефоні мобільний додаток «Viber», та/або телефонувати на номер мобільного телефону Клієнта/Уповноваженій особі Клієнта, та/або направляти повідомлення на електронну адресу Клієнта, та/або відображати повідомлення в банкоматах Банку.
Встановлені обставини свідчать, що підписанням Договору № CMDPE-3083366, позивач погодився на умови банківського обслуговування запропоновані Банком, а також погодився на те, що в разі присвоєння йому неприйнятно високого ризику на підставах, визначених законодавством України та нормативними документами Банку, Банк має право відмовити в обслуговуванні Клієнту та у підтриманні ділових відносин з ним.
Окрім, цього, слід зазначити, що на виконання вимог норм законодавства, вказані в 2 розділі цього відзиву та умов Договору № CMDPE-1732433, Банком, як суб'єктом первинного фінансового моніторингу, було здійснено аналіз фінансових операцій клієнта ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у період з листопада 2022 по січень 2023.
У зв'язку наявністю обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності та здійснення належної перевірки клієнта Банку ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на підставі складеного відповідальним підрозділом Банку ОБГРУНТОВАНОГО ВИСНОВКУ щодо сформованої підозри (SAR 178-6/2/92 від 26.01.2023, Підозріла діяльність Код 900) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та Позивачу, як учаснику сумнівних операцій, встановлений неприйнятно високий ризик (НВР) та прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин.
Підстави прийняття Банком рішення про встановлення ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) неприйнятно високого рівня ризику і про відмову від підтримання ділових відносин з ОСОБА_3 не є і не можуть бути предметом розгляду і доказування в даній цивільній справі, відтак Банк не повинен обґрунтовувати правомірність встановлення неприйнятно високого рівня ризику (НВР) ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 не є учасником цивільної справи № 757/11294/25-ц та не заявляв вимоги про визнання неправомірним рішення Банку про встановлення їй НВР і про відмову від підтримання з нею ділових відносин.
Відповідно до ст. 77 ЦПК, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування і суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Позивачу було встановлено НВР, на підставі п. 29 Додатку 20 до Постанови НБУ 65, якими передбачено що одним із індикаторів що стосуються фінансових операцій клієнта є те, що контрагентами клієнта є особи, стосовно яких у банку є негативна інформація [зокрема особи, яким банк відмовив у встановленні (підтриманні) ділових відносин у зв'язку з присвоєнням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ].
Таким чином, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) встановлено НВР і з ним припинено ділові відносини згідно ОБГРУНТОВАНОГО ВИСНОВКУ (погодженого директором Департаменту комплаєнсу АТ «Райффазен Банк» шляхом направлення погодження засобами електронної пошти) щодо сформованої підозри SAR 178-6/2/92 від 26.01.2023, як учаснику сумнівних операцій клієнта Банку ОСОБА_3 , якій Банком встановлено НВР.
При встановленні позивачу неприйнятно високого ризику (НВР), відповідач керувався вищевказаними нормами законодавства з питань фінансового моніторингу та нормативними документами Банку, зокрема, пунктом 6 Технологічної карти, яким передбачено, що рішення про встановлення НВР та/або припинення ділових відносин може бути зазначено в Обґрунтованому висновку (SAR), при цьому НВР встановлюється всім учасникам підозрілої діяльності, зазначеним в SAR, а також КБВ, засновникам та керівникам юридичної особи, які являлись такими на період здійснення підозрілої діяльності та/або є клієнтами Банку, якщо інше рішення не зазначено у обґрунтованому висновку.
В зв'язку з проведенням оцінки ризику позивача, останньому 26.01.2023р. і було встановлено неприйнятно високий ризик, тобто максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу (Банком) відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу Банку.
На виконання абз. 8 частини 1 статті 15 Закону про легалізацію, Банком 26.01.2023р. було проінформовано Державну службу фінансового моніторингу України про встановлення НВР та припинення ділових відносин з ОСОБА_2 (докази направлення інформації додаються).
Отже, в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів отриманих злочинним шляхом, Банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка.
Окрім того, станом на дату встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику та припинення ділових відносин з позивачем, були чинними Правила банківського обслуговування клієнтів малого та мікробізнесу - фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в АТ «Райффайзен Банк» редакція діяла з 02.12.2022р., далі-Правила).
Відповідно до 3.3. статті 3 розділу 12 Правил банківського обслуговування клієнтів малого та мікробізнесу - фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в АТ «Райффайзен Банк», Договір розривається за ініціативою Банку за наявності однієї з таких обставин:
- порушення Клієнтом своїх зобов'язань перед Банком за Договором чи іншими договорами;
- у випадку систематичного проведення Клієнтом та/або за Рахунками Клієнта Забороненої (Заборонених) операції(ій) чи операції(ій), що містять ознаки таких, що підлягають Фінансовому моніторингу;
- настання обставин, які є підставою для припинення надання Банком Послуг Клієнту;
Так як встановлення неприйнятно високого ризику позивачу є підставою для припинення надання Банком послуг, Банк розірвав Договір банківського обслуговування № Договір № CMDPE-1732433від 26.08.2021р. керуючись вимогами Правил банківського обслуговування, які є невід'ємною частиною Договору № CMDPE-1732433від 26.08.2021р.
Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину, який вчинений Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», про розірвання позивачем договору банківського обслуговування, так як Банк правомірно, керуючись умовами укладеного з позивачем Договору № CMDPE-1732433від 26.08.2021р розірвав вказаний договір з позивачем.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Так, позивачем не доведено суду та не надано належних доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача, порушення ним законних прав та охоронюваних інтересів позивача та норм чинного законодавства. При цьому, позивач посилається лише на неправомірні дії відповідача щодо припинення ділових відносин, однак будь-яких доказів, що позивача було неправомірно віднесено до категорії ризикових, не надано.
Посилання позивача на порушення норм Цивільного кодексу України є безпідставними з огляду на те, що відповідач є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, та враховуючи приписи статей 10, 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як спеціальних законів, що прямо наділяють Банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, внаслідок безпідставності позовних вимог.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання правочину недійсним.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 06.10.2025 року.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА