печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53587/24-ц
Пр. № 2-4299/25
31 березня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого:судді Григоренко І.В.,
при секретарі:Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача:не з'явився,
відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» (далі - позивач, ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ») звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 100326132 від 23.03.2021 року у розмірі 64 500,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.03.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») відповідач подав заявку на отримання кредиту № 100326132. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого він підтвердив прийняття умов кредитного договору № 100326132 від 23.03.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті. Отже, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 100326132 від 23.03.2021 року з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачу перераховано кредитні кошти на його картковий рахунок у розмірі 15 000,00 грн. Проте відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов Договору, тобто не виконав зобов'язання за договором. 08.07.2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 04Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 100326132 від 23.03.2021 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - «ДІДЖИ ФІНАНС»), яке, відповідно, набуло права вимоги до ОСОБА_1 24.01.2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» було укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу, останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 100326132 від 23.03.2021 року. Згідно договору факторингу, сума боргу перед новим кредитором становить 64 500,00 грн, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 15 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 49 500,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та 19.11.2024 року отримано відповідь № 911478 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.01.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 31.03.2025 року.
06.02.2025 року з використанням підсистеми «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Ланового Є.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
В судове засідання 31.03.2025 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 06.02.2025 року просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як визначено у ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки судова повістка була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останнього, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляв, то суд вважає, що судова повістка відповідачу вручена.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подав, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у заяві від 06.02.2025 року.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що 23.03.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100326132 (індивідуальна частина) шляхом підписання кредитного договору відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, отриманого від кредитодавця ТОВ «МІЛОАН» на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , вказаний ОСОБА_1 у заявці на отримання кредиту (а. с. 75-82).
Відповідно до умов договору № 100326132 від 23.03.2021 року ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 15 000,00 грн., строком на 30 днів з 23.03.2021 року (п. п. 1.2, п. п. 1.3 Договору).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 22.04.2021 року (п. п. 1.4 Договору).
Загальні витрати ОСОБА_1 за кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4 500,00 грн. в грошовому виразі або 365 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включають в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 Договору.
Комісія за надання кредиту 0 грн., яка нараховується за ставкою 0 % від суми кредиту одноразово (п. п. 1.5.1 Договору).
Проценти за користування кредитом 4 500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. п. 1.5.2 Договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. п. 1.6 Договору).
Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору (п.п.1.7 Договору).
Кредитні кошти надаються ОСОБА_1 шляхом переказу на картковий рахунок (п. п. 2.1. Договору).
Отже, сторони узгодили істотні умови Кредитного договору: розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, графік погашення платежів, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору саме на таких умовах та шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вказане також стверджується Анкетою-заявою на кредит № 100326132 від 23.03.2021 року, Паспортом споживчого кредиту № 100326132, графіком платежів, які є додатками до Договору про споживчий кредит № 100326132 від 23.03.2021 року та платіжним дорученням від 23.03.2021 року № 26187296, з якого вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Як визначено у ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Як визначено у ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, ураховуючи особливості договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему ТОВ «МІЛОАН» можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 100326132 від 23.03.2021 року був підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим останній акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті ТОВ «МІЛОАН», який отримав на свій мобільний телефон.
Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв'язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків.
Як визначено у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу кредит у встановленому у договорі розмірі, що підтверджується платіжним дорученням від 23.03.2021 року № 26187296, проте ОСОБА_1 порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість.
Станом на 08.07.2021 року заборгованість відповідача становить 64 500,00 грн, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 15 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 49 500,00 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «МІЛОАН» (а. с. 52-53).
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «МІЛОАН», ні на рахунки попереднього кредитора.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
08.07.2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 04Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 100326132 від 23.03.2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке, відповідно, набуло права вимоги до відповідача.
В свою чергу, 24.01.2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 100326132 від 23.03.2021 року.
Згідно договору факторингу, сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 64 500,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 49 500,00 грн.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором. Будь-яких заперечень чи контррозрахунку відповідач не надав.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором кредитним договором № 100326132 від 23.03.2021 року у розмірі 64 500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцію № 340 від 30.10.2024 року.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 422,40 грн. у відшкодування судових витрат. Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження понесення судових витрат.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви: копію договору № 43657029 від 01.11.2024 року про надання правової допомоги, укладеним між ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», в особі директора Ланового Є.М. (Клієнт), та адвокатом Білецьким Б.М. (Адвокат); додатковою угодою № 1585047 від 03.03.2025 року до Договору № 100326132 від 30.09.2024 року про надання правової допомоги згідно з якою адвокат Білецький Б.М. взяв на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_1 ; детальним описом робіт (наданих послуг) від 30.09.2024 року на суму 6 000,00 грн., виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» щодо стягнення кредитної заборгованості; актом № 100326132 від 30.09.2024 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).
Відповідно до акту № 100326132 від 30.09.2024 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), сторони склали цей акт про те, що підтверджують, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6 000,00 грн., зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» - 1,5 год. - 2 250,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи - 3 год. - 3 000,00 грн.; формування додатків до позовної заяви - 1 год. - 750 грн.
При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. є співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу не є завищеним та є розумним з урахуванням складності справи і наданих послуг.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 6 000,00 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6-2 Закону України «Про споживче кредитування», ст. ст. 205, 207, 525, 526, 530, 551, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 634, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України; п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 133-141, 263-265, 267, 273, 274-279, 280-289, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за кредитним договором № 100326132 від 23.03.2021 року у розмірі 64 500 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ», 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, ЄДРПОУ 43657029.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 31.03.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко