Справа № 369/14376/24
"09" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретарів - Лазоришин А.В., Мовчан А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлія Ярославівна, про стягнення збитків, -
27.08.2024 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення збитків, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 661809,05 грн., моральну шкоду у сумі 200000,00 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 26.03.2021 року позивачка за договором купівлі-продажу придбала у відповідача квартиру АДРЕСА_1 . Під час підписання договору позивачка передала відповідачу грошові кошти в сумі 578000,00 грн. в присутності нотаріуса до фактичного підписання угоди, про що зазначено у п. 4 договору. Після підписання угоди та оформлення права власності позивачка почала придбавати матеріали для проведення ремонту і здійснила реєстрацію свого місця проживання в квартирі. 27.09.2021 року позивачка отримала ухвалу суду про відкриття провадження у справі №755/13044/21 щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, у якій позивачка виступала відповідачем. У зв'язку з наведеним позивачка припинила ремонтні роботи в квартирі. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.05.2024 року витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 11577,00 грн. та витрати на проведення судової експертизи в сумі 5377,05 грн. Отже, в зв'язку з витребуванням квартири позивачка понесла збитки в сумі 578000,00 грн., що дорівнює вартості квартири. Крім того, додатковим рішенням у справі №755/13044/21 з позивачки було стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмір 61750,00 грн. Крім того, під час розгляду зазначеної справи позивачка понесла витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. та 105,00 грн. - витрати на банківські комісії при оплаті послуг адвоката. Вказані витрати позивачем не були б понесені якщо б вона не придбала квартиру у відповідача. Купуючи квартиру у відповідача позивачка не знала про ті обставини, які стали відомі під час розгляду справи №755/13044/21. Укладаючи з позивачкою договір купівлі-продажу квартири відповідач стверджував, що жодних претензій 3-х осіб на майно немає, первинне відчуження квартири відбулось давно і жодних проблем не буде. Відповідні свідчення відповідача зазначені у п. 9 договору купівлі-продажу. Позивачка проводила оформлення квартири без участі юриста, а тому не могла перевірити всю наявну інформацію по квартирі. Позивачка відшукала квартиру через агентство і за своєї наївності довірилась людям з агентства, нотаріуса та відповідачу. Також позивачка вважає, що відповідач заподіяв їй моральної шкоди. Позивачка важко працювала все життя, накопичувала кошти для придбання квартири, а відповідач здійснив відчуження майна, яке в подальшому було відібрано у позивачки рішенням суду. Тобто продавець продав майно, на яке мали право 3-ті особи. Весь час, поки тривали суду, позивачка погано себе почувала, нервувала, погано спала. Розуміла, що в даному випадку скористались її необізнаністю в правових питаннях та її наївністю. Позивачка остаточно втратила віру в людяність та чесність. Відповідач у 2021 році знав, що тривають суди, оскільки позивачка в телефонному режимі повідомила йому про поданий до неї позов, але після цієї розмови відповідач слухавки більше не брав, що ще більше засмутило позивачку. Наразі позивачка вимушена мешкати в гуртожитку, оскільки не має коштів на придбання житла. Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінює у 200 тис. грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.11.2024 року справу передано на розгляд Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2025 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2025 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.04.2025 року задоволено клопотання представника позивача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2025 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2025 року задоволено клопотання представника позивача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.
До початку проведення судового засідання позивачка та її представник звернулись до суду із заявами про розгляд справи без їх участі, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечують.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ураховуючи, що сторона позивача не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.
Суд, вивчивши матеріали справи, а також матеріали справи №755/13044/21, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів справи, 26.03.2021 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 24).
За умовами зазначеного договору:
- п. 4. За згодою сторін продаж квартири здійснений за 578000,00 грн., які покупець сплатив повністю продавцю до підписання цього договору;
- п. 8. Продавець доводить до відома покупця той факт, що малолітніх і неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб, які мають право власності на відчужувану квартиру або право користування нею, немає;
- п. 9. Продавець свідчить, що відчужувана на момент укладення цього договору відсутні претензії третіх осіб на вказану квартиру, відсутні будь-які особи, що мають переважне право на її придбання. Квартира нікому іншому не відчужена, не є внеском до статутного капіталу товариств, в оренду не передана, не заставлена, в податковій заставі, під забороною, спорі і під арештом не перебуває;
- п. 10. ОСОБА_2 діє за згодою дружини - ОСОБА_4 , підпис на якій засвідчений ПН КМНО Ганчук Ю.Я. 26.03.2021 року за реєстровим №428;
- п. 16. Сторони взаємно стверджують один одному та повідомляють усіх зацікавлених в цьому осіб, що: у момент укладення цього договору усвідомлювали (усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними; не визнані в установленому для того порядку недієздатними (повністю або частко); не перебувають в хворобливому стані, не страждають у момент укладення цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті; розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за договором; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними, інформація наведена ними у цьому договорі, а також викладена у документах, які подані ними нотаріусу як правова підстава для укладення цього договору, на момент нотаріального посвідчення договору не змінилась; усі без винятку подані нотаріусові документи є такими що не змінювались, не скасовувались, не відкликались; договір укладається у відповідності зі справжньою їх волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких для продавця обставин; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.05.2024 року у справі №755/13044/21 частково задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяна Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлія Ярославівна, про визнання договору недійсним та витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2223607680000. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11577,00 грн та пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 5377,05 грн. (а.с. 12-19).
У цьому рішенні суд встановив наступні факти та відповідні їм обставини:
- Як убачається з наявних в матеріалах справи документів, згідно з даними реєстрових книг КП КМР «КМ БТІ», первинна реєстрація права власності на кв. АДРЕСА_1 була проведена за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 жовтня 1994 року відділом приватизації житла Харківської райдержадміністрації, в подальшому право власності на цієї квартири перейшло від ОСОБА_8 до ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 16 вересня 1998 року державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Трапєзніковою З.О., зареєстрованого в реєстрі за №5-3002;
- Право власності на кв. АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_7 КП КМР «КМ БТІ» в передбаченому на той час порядку;
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла;
- ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 звернувся до органів нотаріату України із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , на підставі якої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненком Д.В. заведено спадкову справу, за матеріалами якої інші особи, які у визначені законом строки прийняли спадщину та підтвердили право на спадкування, відсутні;
- Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2021 року встановлено факт родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , а саме, що ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- В матеріалах справи наявна копія договору дарування квартири від 06 жовтня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К., зареєстрованого в реєстрі за № 517, за яким ОСОБА_7 зобов'язалась передати у власність ОСОБА_5 , а остання зобов'язалась прийняти кв. АДРЕСА_1 ;
- При цьому, згідно відповіді Міністерства юстиції України від 30 січня 2023 року, серед нарядів Фонду №63, переданих приватним нотаріусом Мегедь Л.К. на зберігання до державного архіву, договір дарування від 06 жовтня 2009 року за реєстровим №517 відсутній. Відповідно до внутрішнього опису справи «Договори відчуження квартири та документи, на підставі яких вони посвідчувались» за 2009 рік сформовано з 29 квітня 2009 року по 07 жовтня 2009 року, договір дарування від 06 жовтня 2009 року за реєстровим №517 не міститься. Разом із тим, в наряді «Договори відчуження квартири та документи, на підставі яких вони посвідчувались» останній реєстровий №500 і саме за 07 жовтня 2009 року;
- Також у матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу квартири від 17 листопада 2020 року, за умовами якого ОСОБА_5 передає кв. АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 , а останній приймає її і сплачує обговорену грошову суму;
- Крім того, за матеріалами справи вбачається, що 25 березня 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_2 набуває у власність кв. АДРЕСА_1 ;
- 26 березня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_2 передає кв. АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 , а остання приймає вказану квартиру і сплачує за неї обговорену грошову суму;
- Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі №755/13044/21 від 05 грудня 2023 року №20152/23-32, проведеної на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2023 року, підпис від імені Дарувальника, наявний в рядку «Дарувальник _______ ОСОБА_7 » на договорі дарування квартири від 06 жовтня 2009 року, укладеному між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , посвідченому приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К., зареєстрованому в реєстрі за №517, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою;
- На виконання вимог ст. 77, 79, 80, 81 ЦПК України, відповідачами та третіми особами не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів на спростування доводів позивача, натомість відповідачем ОСОБА_1 зайнято пасивну позицію щодо неналежності позивача та добросовісності останнього набувача;
- Суд відхиляє як необґрунтовані доводи сторони відповідача ОСОБА_1 про те, що вона є добросовісним набувачем, оскільки придбала квартиру за допомогою ріелторської контори та сплатила за неї грошові кошти, з огляду на встановлені судом обставини вибуття спірного нерухомого майна з володіння ОСОБА_7 поза волею власника;
- При цьому суд звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу квартири укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 26 березня 2021 року, тобто на наступний день після укладання 25 березня 2021 року договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , в той же час відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягала на тому, що вона тривалий час підшукувала квартиру для придбання;
- Вказані обставини нівелюють доводи відповідача ОСОБА_1 щодо її обачливості та добросовісності як покупця спірного майна, оскільки хронологічно право власності набувалось нею на спірне майно на наступний день після попереднього відчуження квартири, що мало б викликати розумні сумніви у будь-якої розсудливої особи;
- Суд не вбачає, що відібранням у відповідача квартири на неї покладається надмірний тягар або порушується принцип на мирне володіння майном, оскільки ОСОБА_1 , із власності якої витребовується квартира, не позбавлена можливості відновити своє право, пред'явивши вимогу до особи, у якої вона придбала цю квартиру, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Додатковим рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21.06.2024 року у справі №755/13044/21, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 61750,00 грн. (а.с. 20-23).
Згідно зі ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених законом. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зі змісту ст. 627 ЦК України, випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту ст. 658 ЦК України, убачається, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно ст. 659 ЦК України, продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
Зі змісту ст. 660 ЦК України, убачається, що якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця. Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.
Відповідно до ст. 661 ЦК України, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 08 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації. Тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України. У разі якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до його продажу.
Положення статті 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним).
У статті 661 ЦК України законодавець закріпив право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків стаття 661 ЦК України не містить, фактично відсилаючи до загальних положень статей 22 і 623 ЦК України.
Водночас суд звертає увагу, що суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьої статті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подачі позову. Застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням: принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).
Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачка купляючи у відповідача квартиру не знала і не могла знати про те, що договір дарування квартири від 06.10.2009 року між ОСОБА_7 , як дарувальником, та ОСОБА_5 , як обдарованою, не укладався. Ці обставини фактично існували до укладення між позивачкою та відповідачем договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , і були встановлені судовим рішенням вже після придбання позивачкою квартири, що стало підставою для її витребування від позивачки на користь спадкоємця ОСОБА_7 .
За таких обставин відповідач має відшкодувати позивачці збитки, які виникли у зв'язку з витребуванням від неї квартири.
Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
До збитків, які позивачка понесла і має понести у зв'язку з витребуванням в неї квартири суд відносить заявлену стороною позивача вартість квартири, що визначена у договорі купівлі-продажу (578000,00 грн.), стягнуті з позивачки в справі №755/13044/21 судові витрати у вигляді судового збору (11577,00 грн.), за проведення судової експертизи (5377,05 грн.), на професійну правничу допомогу (61750,00 грн.).
Також до збитків понесених позивачкою у зв'язку з вилученням в неї майна, слід віднести її витрати на професійну правничу допомогу у справі №755/13044/21 в загальній сумі 5105,00 грн. (а.с. 29), адже позивачка мала право та скористалась правовою допомогою для захисту в суді і збереження набутого нею майна, а за відсутності судової справи про витребування майна, не було б підстав для їх понесення.
Всього позивачка понесла матеріальних збитків в зв'язку із витребуванням від неї квартири на суму 661809,05 грн.
Цих втрат позивачка зазнала безпосередньо у зв'язку із витребуванням від неї квартири, яка була набута від відповідача, ураховуючи і стягнуті судові витрат та витрати самої позивачки на правову допомогу в справі №755/13044/21, адже у разі відсутності витребування, таких додаткових збитків вона б не понесла, отже всі ці збитки позивача завдані саме вилучення у неї нерухомого майна за рішенням суду.
Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Ураховуючи конструкцію положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України та встановлені у цій справі обставини, стороною позивача не доведено підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.
За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом з цим, у цій справі судом не встановлено, а стороною позивача не доведено, що відповідач під час продажу позивачці квартири був недобросовісним, діяв навмисно, був обізнаний про незаконність набуття ним квартири чи будь-яким чином знав про те, що договір дарування квартири від 06.10.2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не укладався.
За таких обставин судом не встановлено вини саме відповідача у заподіянні позивачці моральної шкоди, адже убачається, що право власності на квартиру переходило від ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , і вже у ОСОБА_6 відповідач придбав квартиру за договором купівлі-продажу, яку в подальшому відчужив позивачці. Будь-яких даних про те, що відповідач знав, що ОСОБА_5 дійсної участі в правочинах не приймала, матеріали справи не містять.
Продавець майна зобов'язаний відшкодувати матеріальні збитки спричинені витребуванням у покупця майна за рішенням суду, і в цьому питанні законодавство не ставить можливість витребування таких збитків в залежність від вини продавця, однак відшкодування моральної шкоди в такій ситуації має спиратись на докази обізнаності продавця про власне незаконне набуття майна та його відчуження іншій особі в стані розуміння про те, що він не має права на таке відчуження. Доказів на підтвердження зазначених вище обставин суду не надано, а у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сплачений останньою судової збір за подання позовної заяви до суду пропорційно до частини задоволених позовних вимог згідно положень ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280, 281, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 509, 627, 655, 658, 659, 660, 661, 1167 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлія Ярославівна, про стягнення збитків - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдані збитки у загальному розмірі 661809 (шістсот шістдесят одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 05 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 6635 (шість тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 93 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Текст рішення складений 09.10.2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлія Ярославівна (м. Київ, бул. Чоколівський, 30).
Суддя -