Справа № 752/24027/25
Провадження №2-з/752/513/21
іменем України
08.10.2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Данілової Т.М.
з участю секретаря Моркотун О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.
В обгрунтування заяви зазначає, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Так, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про визнання права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачем у справі зазначив ОСОБА_2 .
В обгрунтвання своїх вимог зазначає, що вказану квартиру він подарував своєму двоюрідному племіннику ОСОБА_3 , в якій останній мешкав разом з позивачем однією сім"єю з 1991 року по грудень 2013 року, після чого помер. Позивач вважав, що добросовісно заволодів квартирою після смерті племінника, вважаючи, що прийняв спадщину за законом після його смерті в порядку четвертої черги та продовжував постійно жити в квартирі, відкрито володіючи нею та утримуючи її. Однак в липні 2025 року під час намагання оформити квартиру на себе у Другій київській державній нотаріальній конторі, позивачу стало відомо, що хтось з рідних першої черги прийняв спадщину після смерті племінника.
Інформація про те, за ким на праві власності на даний час зареєстрована вказана квартира, в матеріалах справи відсутня.
Просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони особам, які уповноважені виконувати реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо скасування або реєстрації права власності на вказану однокімнатну квартиру, оскільки, на думку позивача, спірна квартира зареєстрована за племінником, померлим в грудні 2013 року, тобто наразі фактично не має власника, а він в силу ст. 344 ч. 1 ЦК України набув право власності на спірну квартиру за набувальною давністю. Зазначає, що існує велика ймовірність, що під час розгляду цієї справи в суді Київська міська прокуратура може подати в інтересах територіальної громади м. Києва позов до суду про визнання спірної квартири відумерлою спадщиною або Київська міська рада подати позов до суду про визнання спірної квартири безхозяйною. Такі ймовірні дії Київської міської прокуратури та Київської міської ради можуть призвести до неможливості виконання судового рішення в даній справі у разі ухвалення його на користь позивача та позбавити останнього єдиного в нього житла.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубар Н.В. посвідчено договір дарування, за умовами якого позивач ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Згідно листа від 01 липня 2025 року №2627/01-16 Другої київської державної нотаріальної контори, станом на 01 липня 2025 року свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 було видано спадкоємцям першої черги.
Таким чином, на думку суду, не забезпечення позову в обраний позивачем спосіб не зможе ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Обраний позивачем захід забезпечення позову у даній справі не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: