Справа № 709/917/25
про продовження запобіжного заходу
10 жовтня 2025 року селище Чорнобай
Колегія суддів Чорнобаївського районного суду Черкаської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченої - ОСОБА_11 ,
захисника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12024250000000447, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Чорнобаївським районним судом Черкаської області здійснюється розгляд кримінального провадження № 12024250000000447, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 та обвинуваченій ОСОБА_11 строку тримання під вартою. Клопотання обґрунтовував тим, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та має високий ступінь суспільної небезпеки. Умисні дії ОСОБА_9 та ОСОБА_11 були спрямовані на спричинення смерті двом особам та припинені правоохоронними органами. Метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_11 є: забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків, запобігання незаконному впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, а також спробам ухилення від суду, тобто наявність ризиків, визначених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час продовжують існувати. На думку прокурора, вказане свідчить про неможливість застосування до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_11 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганням зазначеним у клопотанні ризикам та їх належну процесуальну поведінку.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_8 просив задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою. Зазначив, що матеріали кримінального провадження на цей час судом не досліджені, свідки та потерпілі не допитані. З часу обрання стосовно обвинувачених запобіжного заходу обставини не змінилися.
Потерпіла ОСОБА_7 заперечила щодо можливої зміни запобіжного заходу. Пояснила, що боїться за життя та здоров'я своєї родини, переживає за власну безпеку. Просила клопотання прокурора задовільнити.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні просив суд змінити застосований щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 п росив відмовити у клопотанні прокурора та змінити запобіжних захід на цілодобовий домашній арешт. Послався на положення ст. 62 Конституції України, відповідно до котрої особа вважається невинуватою, доки її вина не буде встановлена вироком суду. Вказав на те, що вирок стосовно його підзахисного - ОСОБА_9 відсутній, його вина не доведена. На думку захисника є можливість призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень статей 69, 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком, адже законодавчо така заборона відсутня. Обвинувачений ОСОБА_9 не буде переховуватися від суду, вплив зі сторони обвинуваченого на свідків та потерпілих виключається. Раніше обвинувачений до кримінальної відповідальності не притягувався, а тому вчинення ним іншого кримінального правопорушення є припущенням. Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачена ОСОБА_11 просила відмовити у клопотанні прокурора та змінити застосований щодо неї запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Пояснила, що ухилятися від явки до суду та впливати на свідків і потерпілих не буде.
Захисник ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 просив відмовити у клопотанні прокурора та змінити стосовно його підзахисної вид запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. Повідомив, що повністю підтримує доводи захисника - адвоката ОСОБА_10 . Вважає клопотання прокурора формальним, указані в клопотанні ризики такими, що не підтверджені доказами. Його підзахисна не має судимостей та має постійне місце проживання.
Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши клопотання прокурора про продовження стосовно обвинувачених дії запобіжного заходу, дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів установила, що згідно обвинувального акту дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_11 досудовим слідством кваліфіковано за ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як готування до умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті двом особам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ухвалою слідчогосудді Придніпровського районного суду Черкаської області був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням в ДУ "Черкаський слідчий ізолятор", без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Надалі ухвалами слідчого судді Придніпровського районного суду Черкаської області та ухвалами Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26.06.2025, від 20.08.2025 за клопотання сторони обвинувачення було продовжено застосованийстосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор". Дія запобіжного заходу закінчується 18.10.2025. Підставами для постановлення вказаних ухвал було встановлення судом існування ризиків, передбачених положеннями статті 177 КПК України, а саме: ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та вчинення іншого кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про застосування та продовження строку запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин: чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення; чи наявні ризики кримінального провадження; чи наявні відомості на переконання того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження; індивідуальні обставини, передбачені статтею 178 КПК України.
Наявність висунутого ОСОБА_9 і ОСОБА_11 обвинувачення дає підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінального правопорушення. При цьому, наразі суд не вирішує питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинувачених, адже обставини здійснення ними конкретних дій та доведеність вини потребує перевірки та оцінки у сукупності з доказами у кримінальному провадженні та під час судового розгляду.
Колегія суддів бере до уваги те, що на цій стадії судового провадження матеріали справи ще не досліджені, свідки та потерпілі не допитані, обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу стосовно обвинувачених не змінилися.
Аналізуючи ризики переховування обвинувачених від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України),суд вважає їх достатньо вірогідними з огляду на те, що обвинувачені ОСОБА_9 і ОСОБА_11 достовірно обізнані про те, що їх обвинувачують у вчиненні особливо тяжкого злочину та існує вірогідність призначення покарання у виді позбавлення волі при доведенні обсягу висунутого обвинувачення та вини, а тому можуть вчиняти такі спроби для уникнення покарання.
Обґрунтованим є ризик, перебачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків. Суд вважає, що цей ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Із переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені ОСОБА_9 і ОСОБА_11 стали обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні. Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказували на обвинувачених як на осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченим та не мають безпосереднього зв'язку з їх особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Оскільки судовий розгляд кримінального провадження по суті ще на закінчений, свідки з боку сторони обвинувачення й захисту судом не допитані у повному обсязі, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченими на свідків, такі особи можуть змінити свої показання у суді. Як вже зазначалося, станом на даний час заявлені свідки кримінального провадження не допитані, а тому і ризик є продовжуваним.
При оцінці вказаного ризику не можуть залишатися поза увагою колегії суддів твердження потерпілоїОСОБА_7 про те, що вона боїться за власну безпеку та життя своєї родини. При цьому, обов'язок держави запобігати і припинити в установленому законом порядку будь-які посягання, що здатні заподіяти шкоду і моральні страждання особі.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_9 і ОСОБА_11 не працюють, джерела доходів не мають. Обставини інкримінованих обвинуваченим дій свідчать про зневажливе ставлення до норм закону, що вказує на можливість вчинення спроб завершити розпочаті дії.
При вирішенні питання щодо продовження стосовно обвинувачених запобіжного заходу, крім наявності вказаних ризиків, колегія суддів бере до уваги в сукупностіобставини, передбачені ст 178 КПК України, а саме: доказів того, що вік і стан здоров'я ОСОБА_9 і ОСОБА_11 перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, суду не надано; даних про погіршення стану здоров'я обвинувачених до суду не надходило та не повідомлялося; відсутні міцні соціальні зв'язки та місця працевлаштування обвинувачених.
Характеризуючі обвинувачених документи з матеріалів кримінального провадження судом ще не досліджувалися, стороною захисту не надані. Вказане ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченими.
Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою, на даному етапі провадження не зменшилися.
Окрім іншого, суд вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується.
Будь-яких даних про відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Тому, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Обставини, на які посилаються захисники та обвинувачені, не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинувачених запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який із урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, враховуючи думку потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність продовження застосованого до обвинувачених виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При постановленні даної ухвали, керуючись ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, беручи до уваги насильницький характер кримінального правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
З огляду на те, що 18.10.2025 спливає строк дії обраних обвинуваченим
ОСОБА_9 та ОСОБА_11 запобіжних заходів, враховуючи неможливість з об'єктивних причин до указаної дати завершити розгляд кримінального провадження, беручи до уваги відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити дію існуючого запобіжного заходу на 60 днів, тобто до 08.12.2025 включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372, 376 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів - до 08 грудня 2025 року включно.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів - до 08 грудня 2025 року включно.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу - до 08 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам провадження та направити до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3